Світ у кишені корпорацій. Як техногіганти стали впливовішими за держави
Кінець літа 1842 року, англійський військовий корабель "Корнуеллс". Представники урядів китайської династії Цін і Великої Британії підписують угоду, яка завершує Першу опіумну війну. Саме з цього моменту для найбільшої та наймогутнішої держави в Азії почнеться "століття національного приниження".
Війна зруйнувала світ, у якому жили китайці, і показала, що є сильніші країни. Велика Британія, де завершилася промислова революція, меншими силами здолала раніше могутню імперію. Секрет був простий: технологічна перевага.
У 21 столітті уряди західних демократій часто нагадують тогочасний Китай, а технологічні світові корпорації – Британію. Їх прибутки перевищують ВВП більшості країн. Створенні ними платформи та соцмережі об'єднують мільярди користувачів, а дані про цих користувачів стають "новим золотом".
Впливовість технологічних компаній підкреслює й те, наскільки сильно за останні кілька років змінився їхній статус на міжнародній арені. Джефф Безос, Білл Гейтс та Марк Цукерберг проводять офіційні зустрічі з лідерами великих держав, а уряди відкривають дипломатичні представництва в Кремнієвій долині.
Технології та експертиза роблять Google чи Meta геополітичними гравцями. Варто тільки згадати технологію Starlink, яка стала головним звʼязком для українців на деокупованих територіях та вагомим фактором ефективності ЗСУ.
З активним розвитком штучного інтелекту (ШІ) вплив технологічних корпорацій тільки посилюється, адже переважна більшість досліджень та розробок відбувається саме в приватному секторі. У такій ситуації вже уряди звертаються до корпорацій з проханнями щодо безпеки чи експертизи.
В останні роки держави намагаються руйнувати їхню цифрову монополію і контролювати розвиток ШІ, але чи досягнуть вони успіху – невідомо.
Далеко не економічний вплив
У суспільств є досвід регулювання великих компаній (у 1911 році Верховний суд США розділив Standard Oil). Проте технологічні гіганти мають нову якісну особливість, яка розширює їхній вплив: інновації. Значний ресурсний потенціал, технології та надприбутки дозволяють їм ставати на один рівень з державами.
Владу технологічних гігантів можна поділити на три сфери: економічну, технологічну і політичну. Хоча ці сфери можуть перетинатися, кожна з них різна.
В економічній сфері компанії Alphabet, Apple, Microsoft чи Meta створили новий вид капіталізму – цифровий. Можливість отримувати гігантські об'єми даних про користувачів та їх поведінку в інтернеті дозволила генерувати мільярдні прибутки.
У 20 столітті корпорації концентрувалися на видобутку та переробці природних ресурсів. Проте тепер навіть за найкращих умов на ринку цього недостатньо, щоб конкурувати з їхніми технологічними нащадками.
У 2022 році чистий прибуток чотирьох найбільших технологічних компаній США на 41% перевищував цей показник п'ятьох гігантів енергетичної галузі. За цей період Apple, Microsoft, Alphabet і Meta отримали загалом 255,7 млрд дол, тоді як Chevron, ExxonMobil, Shell, BP і TotalEnergies – 180 млрд дол.
В останні кілька років вплив технологічних компаній став настільки очевидним, що розвинуті держави, зокрема країни Євросоюзу, США та Велика Британія, почали розробляти нормативну базу для зменшення цього ефекту.
У цьому питанні найкраще попрацював Євросоюз. У вересні він оголосив для шести технологічних гігантів нові правила конкуренції на цифрових ринках. Тепер Alphabet, Amazon, Apple, ByteDance, Meta і Microsoft мають дотримуватися правил, які покликані зруйнувати монополію на їхніх цифрових платформах.
Посилення контролю за цифровою сферою змушує компанії виділяти більше коштів на лобізм. В абсолютних цифрах лобістська сила корпорацій за останні два роки зросла на 16,5% до 113 млн євро на рік. Наприклад, Meta збільшила ці витрати з 5,75 млн євро у 2021 році до 8 млн євро у 2022 році. Серед 651 компанії та асоціації галузі перша десятка витратила на це 40 млн євро.
Однак взаємодія компаній з державами не одностороння. За останні п’ять років набув поширення термін "технологічна дипломатія". Через зростання впливу цифрових технологій на глобальну політику та міжнародні відносини відбулися кардинальні зміни в дипломатичних практиках різних країн. Вони почали призначати послів у Кремнієву долину. Першою це зробила Данія у 2017 році.
"Google, IBM, Apple і Microsoft настільки великі, що їх економічна сила та вплив перевищують вплив багатьох країн, де ми маємо традиційні посольства", – сказав тодішній глава МЗС Данії Андерс Самуельсен. За даними Інституту глобальних змін Тоні Блера, у 2022 році призначили 19 "технологічних дипломатів".
Технологічні гіганти стали геополітичними гравцями, що діють на рівних з національними державами.
Зустрічі засновника Meta Марка Цукерберга з президентом Франції Еммануелем Макроном чи мільярдера Ілона Маска з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом можуть не менше вплинути на ці країни, ніж візит президента США.
Технологічні гіганти давно перестали бути просто економічними драйверами. Через свій потенціал та експертизу вони можуть впливати на якість життя суспільств, підвищуючи рівень освіти та доступ населення до інформації.
Їхні платформи впливають на культурні та політичні зміни в країнах. Приклад – президентські вибори в США у 2016 році, під час яких важливу роль відіграли дані про американських користувачів Facebook.
Більшість корпорацій усвідомлюють можливості свого впливу і намагаються діяти обережно заради власного зростання. Проте вторгнення РФ в Україну показало, що заявлені ними цілі не завжди проходять випробування реальністю.
Війна загострила ефект
Війна в Україні відбувається онлайн. Інформація про атаки РФ і військові злочини її армії одразу заповнює стрічки соцмереж мільйонів користувачів. Завдяки Х (Twitter), Facebook та Instagram українці доносять правду про жорстокість РФ.
Платформи ж, посилаючись на власні політики користування, не раз видаляли публікації з фактами про злочини росіян. Команда Центру демократії та верховенства права у 2022 році надіслала 500 скарг щодо видаленого контенту. За перше півріччя 2023 року число запитів перевищило 300 штук.
Намагання компаній модерувати контент часто спотворювало картину подій в Україні, а дезінформаційні атаки РФ тільки підсилювали цей ефект. Журналісти BBC виявили, що користувачі X (Twitter) із синьою галочкою, які платять за просування свого контенту, поширюють дезінформацію про війну РФ в Україні.
Наприклад, у червні в Краматорську в результаті ракетного обстрілу росіян загинули 13 людей. Після атаки в дописі облікового запису з платною галочкою, який позиціонує себе як джерело новин, йшлося про помилковий удар України і влучення ракети в казарми, де перебували війська НАТО та іноземні найманці.
Окремої уваги заслуговує Маск. На початку великої війни його компанія SpaceX, яка має мережу супутникового звʼязку Starlink, почала допомагати Україні. Завдяки особистому рішенню Маска та підтримці урядів інших країн в Україну доставили тисячі терміналів звʼязку. За словами віцепрем’єр-міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, зараз їх в Україні 42 тис.
Технологію, якою володіє SpaceX, можна вважати частиною критичної інфраструктури – Starlink використовували на деокупованих територіях за відсутності зв'язку чи в пунктах незламності під час відключень електроенергії.
Однак користь від Starlink має й інший бік медалі – переконання самого Маска. Упродовж 2022 року його погляди щодо війни в Україні почали змінюватися, а з ними – і стабільність роботи супутникового інтернету.
Рік тому зʼявилися повідомлення, що в українських військових перестає працювати Starlink на деокупованих територіях. Імовірно, SpaceX обмежувала роботу терміналів. Також компанія запобігала використанню українськими військовими супутникового інтернету для управління безпілотниками.
Ба більше, у біографії Маска, написаній американським письменником Волтером Айзексоном, зазначалося, що він, можливо, наказав вимкнути зв'язок Starlink біля узбережжя Криму, щоб зірвати напад України на ВМФ Росії в Севастополі.
Автор пише, що це рішення буцімто спричинив страх перед ударом у відповідь Росії. Маск нібито спілкувався з російськими чиновниками і був упевнений, що РФ застосує ядерну зброю. Тобто рішення про недопустимість військової операції ухвалювало не військове командування України та її партнерів, а один бізнесмен.
Пізніше Маск заявив, що Starlink тоді не були активовані і його компанія просто відхилила запит України. "Був терміновий запит від державних органів на активацію Starlink аж до Севастополя. Очевидним наміром було потопити більшу частину російського флоту. Якби я погодився на їхній запит, то SpaceX була би явним співучасником великої війни та ескалації конфлікту", – пояснював Маск.
Крім того, SpaceX шантажувала Пентагон, аби той зобовʼязався платити за використання терміналів Starlink в Україні. "Ми не могли затримати його за порушення контракту чи щось подібне", – пригадує тодішній заступник міністра оборони з політичних питань у Пентагоні Колін Кал.
Для уряду США історія з Маском є новим викликом, оскільки від персональних рішень однієї з найбагатших людей світу може залежати розгортання найбільшого військового протистояння в Європі з часів Другої світової війни.
Через свою залученість в операційні процеси SpaceX Маск може одноосібно ухвалювати рішення, які мають обговорюватися у військових кабінетах.
"Маск поводиться як окрема держава. У нього є контроль щодо вирішення конфлікту в Україні на рівні окремої держави. Він виконує функції держави в багатьох сенсах: комунікує з обома сторонами конфлікту, робить свої висновки та може бути непередбачуваним", – розповідає журналіст Ронан Ферроу.
Такі дії Маска не залишилися без уваги влади. Сенатор-демократ, член комітету збройних сил США Елізабет Воррен заявила, що Сенат має розслідувати діяльність SpaceX через відмову Маска дозволити українським військам використовувати мережу Starlink для боротьби з чорноморським флотом.
"Конгрес має розслідувати, що сталося, і чи є в нас інструменти, щоб гарантувати, що зовнішню політику проводить уряд, а не один мільярдер", – сказала вона.
Епоха ШІ
Бум розвитку штучного інтелекту після появи ChatGPT від компанії OpeanAI став ще однієї сферою, де технологічні гіганти стають лідерами. Структурні зміни, які відбуваються у сфері ШІ, почалися задовго до появи ChatGPT.
За даними Стенфордського університету, у 2014 році рушієм ШІ було академічне середовище, а наразі ситуацію контролюють ІТ-гіганти. Академічна сфера мала лише три моделі машинного навчання, а бізнес 2022 році створив 32 моделі.
Дослідники зазначають, що розробка ШІ вимагає великих обсягів даних, обчислювальних потужностей і грошей – ресурсів, якими технологічні компанії володіють більшою мірою, ніж некомерційні організації чи наукові установи.
Для порівняння: створення у 2019 році GPT-2, яка мала 1,5 млрд параметрів, коштувало 50 тис дол, а велика мовна модель Google PaLM, випущена у 2022 році, мала 540 млрд параметрів і коштувала 8 млн дол.
Крім масштабних інвестицій у сферу ШІ, бізнеси почали переманювати науковців з університетів. Так уже було в Британії шість років тому. Науковці зазначали, що вони отримали вищі зарплати і можливість вирішувати проблеми з комп’ютерною потужністю та наборами даних, що не могли їм надати університети.
За таких умов держави починають втрачати суверенітет у власному науковому потенціалі. Чи не вперше зʼявляється галузь, де приватні компанії можуть мати повну монополію щодо фахової експертизи.
Як наслідок, уряди працюють над нормативною базою щодо регулювання ШІ. Однак його впровадження та використання, особливо в оборонній сфері, можуть бути складнішими, ніж робота з попередніми технологіями.
Головний спеціаліст Пентагону з цифрових технологій і ШІ Крейг Мартелл хоче, щоб приватні компанії ділилися інформацією про побудову їхнього програмного забезпечення для ШІ, зберігаючи за собою інтелектуальну власність.
За його словами, такі дані необхідні, аби відомство могло "почуватися комфортно і безпечно" під час впровадження ШІ. Його команда вже знайшла 200 потенційних сфер застосування ШІ в Міністерстві оборони Сполучених Штатів.