Україна на 53-му місці і п'ята з кінця у рейтингу країн світу згідно зі станом її фінансового розвитку, який складає Світовий економічний форум.

За словами співавтора звіту Джеймза Білодо, Україна відстає від інших країн регіону через загрози, які становлять для її фінансової системи дії або бездіяльність її власного уряду.

"Ми розглядаємо такі критерії, як інституційне середовище, наскільки добрим і передбачуваним є законодавче та правове середовище, наскільки реально домогтися виконання контрактів, чи є добре підготовлені фахівці, наскільки активні є банки і фінансові ринки та можливість для фірм та окремих громадян отримати доступ до капіталу", - сказав він в інтерв'ю Радіо "Свобода".

Від цього, за його словами, залежить те, наскільки стабільною є фінансова система країни і наскільки вона може підтримати економічний розвиток країни в майбутньому.

Говорячи про Україну, Білодо зауважує, що вона має і дуже добрі показники, і дуже погані.

Причому останні стосуються тих стовпів стабільності і розвитку, які найбільше залежать від держави і її дій.

"Яскравими частинами рейтингу є небанкові фінансові послуги: перший випуск акцій, злиття і придбання компаній, страхування та сек'юритизація, тобто позабанкові позики. Але фінансова стабільність залишає бажати набагато кращого. За таким показником, як ризик державного дефолту, Україна виявилася на 56-му місці серед 57 країн. Банківська система є трошки сильнішою, валюта - десь посередині", - зазначив він.

"І другою важливою слабкістю є правове і регуляторне поле, в якому оперують українські фінансові інституції та їхні клієнти. Це безпосередньо пов'язано з майбутнім розвитком фінансових ринків", - зауважив експерт.

За словами Білодо, Україні буде важко розраховувати на стабільну і активну фінансову систему, допоки вона буде тримати сумне лідерство в таких категоріях, як нерегулярні оплати за юридичні рішення, поганий захист прав міноритарних власників чи слабка етична поведінка компаній.

А ці питання, як і рішення щодо виплати державного боргу, належать, великою мірою, до компетенції держави та її інститутів.