Економічне ралі Франції та Німеччини. Чому Франція тримає лідерство і чим загрожує суперництво?
Контраст між французькою та німецькою економіками рідко був настільки разючим. У той час як Франція демонструє напрочуд високі темпи зростання і стає все більш привабливою для іноземних та внутрішніх інвесторів, Німеччина відчуває труднощі через серйозну політичну кризу, яка кинула тінь на її економічні перспективи і сильно впливає на економічний настрій.
Однак таке трактування ігнорує фундаментальний факт: обидві країни зараз як ніколи взаємозалежні. Щоб підтримувати економічне зростання та посилювати свій вплив у світі, вони мають разом працювати над зміцненням Євросоюзу.
Французька економіка продемонструвала дивовижну стійкість під час пандемії COVID-19 та енергетичної кризи 2022 року. За останні два роки Франція підвищила свою конкурентоспроможність, покращила умови ведення бізнесу та залучила більш ніж удвічі більше прямих іноземних інвестицій, ніж Німеччина.
Зниження конкурентоспроможності Німеччини змушує її покладатися на значні субсидії для залучення міжнародних інвесторів та підтримки промисловості. У результаті, поки у Франції у 2023 році очікується зростання на 1%, у Німеччині очікується скорочення ВВП, а у 2024 році – мінімальне зростання.
Ці розбіжності можна пояснити кількома чинниками. Передусім, політична система Франції дозволяє президенту Еммануелю Макрону чітко визначати пріоритети та швидко реалізовувати нові заходи. Це дозволило Макрону провести масштабні реформи пенсійної системи та ринку праці Франції, упорядкувати існуючі норми та поставити сміливі цілі в галузі промислової політики, які починають приносити значні результати, включаючи стійке зниження безробіття.
Тимчасом Німеччина перебуває в політичній безвиході. Так звана світлофорна коаліція, до якої входять Соціал-демократична партія канцлера Олафа Шольца, "зелені" та "вільні демократи", зазнає краху. Глибокі ідеологічні розбіжності призвели до політичного глухого кута, який загрожує паралізувати країну. Це знаходить відображення в боротьбі уряду за остаточний варіант бюджету-2024.
Складна федеральна система Німеччини, відома своїми надійними системами стримувань та противаг, була створена для закріплення демократичних принципів та запобігання поверненню до авторитаризму. Тому стабільність для неї важливіша за швидкість та гнучкість. Ця перевага зараз позначається на економіці, оскільки Німеччині терміново необхідно провести масштабні реформи у сфері регулювання, оподаткування, промисловості й торгівлі.
Ще одна критична відмінність між Францією та Німеччиною полягає в їх різних підходах до економічної відкритості. Післявоєнна економічна модель Німеччини значною мірою спиралася на експорт, на який зараз припадає майже половина всього економічного виробництва країни. Ця модель формувалася під впливом політичних сил, зовнішньополітичних уподобань та – до запровадження євро – монетарної політики, заснованої на сильній німецькій марці.
Крім того, економічна та податкова політика Німеччини історично сприяла промисловому сектору – від автомобілебудування до хімічної промисловості та машинобудування. Ця прихильність спонукала німецьких політиків зосередитися на збільшенні частки промислового сектора в економічному виробництві, яка нині майже вдвічі перевищує аналогічний показник Франції.
Попри ці відмінності, у економік Франції та Німеччини набагато більше спільного, ніж прийнято вважати. Хоча за останні чотири роки Франція перевершила Німеччину, вона досі наздоганяє той чудовий економічний бум, який Німеччина пережила у 2010-х роках. Примітно, що в Німеччині один з найнижчих рівнів безробіття в Європі, а її компанії зберігають високі частки на світовому ринку.
Ба більше, у відповідь на пандемію, війну в Україні та посилення геополітичної напруженості Німеччина та Франція проводять протекціоністську економічну політику. Вони схвалили національну промислову політику, яка передбачає субсидування компаній завдяки зниженню цін на електроенергію, фінансовій допомозі та податковим пільгам, і розгорнули гонку субсидій для залучення іноземних інвесторів та транснаціональних компаній, таких як Tesla та Intel.
Ці заходи несправедливі щодо компаній з більш слабких країн ЄС, знижують конкуренцію та ризикують підірвати єдиний ринок – найзначніше досягнення ЄС.
В обох країнах також існують потужні системи соціального забезпечення, які потребують негайного реформування. Оскільки інфляція посилює соціальну поляризацію та політичні розбіжності, ультраправі рухи набирають сили. Хвиля популізму та правого екстремізму, що охопила багато західних демократій, докотилася і до Німеччини. Оскільки крайня права партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD) може перемогти на трьох ключових державних виборах у 2024 році, Німеччина може зіткнутися з ще глибшою політичною кризою.
Зрештою, і Німеччині, і Франції загрожує загострення геополітичного суперництва між США та Китаєм. Для підтримки економічного зростання обидві країни мають відмовитися від національно орієнтованої економічної та бюджетної політики і спільно працювати над реформуванням та зміцненням Євросоюзу. Остання реформа Пакту стабільності та зростання недостатня для стимулювання інвестицій і трансформації європейської економіки.
Економіки Франції та Німеччини не мають необхідного масштабу, щоб ефективно конкурувати з двома найбільшими економіками світу, особливо в таких критично важливих і динамічних секторах, як штучний інтелект і цифрові послуги.
Тому урядам обох країн варто зосередитися на подібності, а не на відмінностях. Замість конкурувати один з одним їм слід об'єднатися навколо спільної справи. Зрештою, теперішнє процвітання Франції та Німеччини багато в чому пояснюється їх тісним партнерством упродовж останніх 70 років, що відіграло важливу роль у просуванні економічних інтересів Європи.
Зіткнувшись із сильною протидією з боку Німеччини, Макрон, схоже, відмовився від своїх амбіцій щодо реформування Європи. Це помилка. Обидва уряди повинні змінити курс і зміцнити єдиний ринок ЄС, завершити створення банківського союзу, продовжити створення союзу ринків капіталу, розробити спільну промислову політику, упорядкувати регулювання та бюрократію. Що не менш важливо, загальний фіскальний потенціал життєво необхідний для розробки економічної та промислової політики, яка втілює європейські цінності та цілі.