Робота над помилками, або Як уникнути дефолту

Робота над помилками, або Як уникнути дефолту

Вівторок, 27 квітня 2010, 13:24 -
Показники платіжного балансу за 2009 рік свідчать, що Україна вийде з кризи нескоро. Баланс фінансового рахунку від'ємний і становить -12,5 мільярда доларів, тоді як за 2008 рік він складав +9,7 мільярда доларів. Валовий зовнішній борг за 2009 рік сягнув 93,4% ВВП.

Українська економіка потребує чіткої програми виходу з кризи.

З початку 2008 року ані бізнес, ані громадяни не отримали практичних результатів у питаннях, пов'язаних із захистом їхніх інтересів.

Навпаки, очікувана підтримка перетворилася на посилення фіскального тиску та скорочення соціальних програм.

Підтвердженням цього є лідерство України у зростанні інфляції та падінні виробництва в Європі та СНД. Ситуація в економіці стала настільки серйозною, що почали лунати припущення про можливий дефолт.

Для виходу із такого становища необхідно використовувати досвід інших країн, які вже пройшли цей етап, або, як і Україна, шукають найбільш оптимальний шлях.

Аргентинський синдром

У 2004 році МВФ оприлюднив аналітичний документ, який, на перший погляд, мав звичайну назву: "Міжнародний валютний фонд і Аргентина, 1991-2001 роки". Однак за цими простими словами стоять драматичні події, пов'язані з соціально-економічними потрясіннями у цій південноамериканській країні.

У ході передвиборчої кампанії 1989 року майбутній президент Карлос Менем обіцяв аргентинцям вродливих жінок та швидкісні Ferrari. Певний час багато громадян країни вважали, що саме так все і відбудеться. Вони брали кредити на купівлю житла, автомобілів, започаткування власної справи.

Разом з тим, мало хто з аргентинців замислювався над джерелами красивого життя. А щоб ні в кого не виникало запитань, влада незадовго до краху збільшила соціальний пакет, який підкріплював ілюзію благополуччя.

Хоча економіка Аргентини й отримала 40 мільярдів доларів у вигляді іноземних інвестицій, але ці кошти були для неї занадто "дорогими". Уряд надав інвесторам надзвичайні пільги, звільнивши їх від сплати податків на 15-25 років.

У результаті, іноземним корпораціям вдалося вивезти з країни без оподаткування капітал на суму, що у сім разів перевищила їхні інвестиційні внески.

Значним руйнівним фактором для фінансової системи Аргентини був фіксований курс песо до долара - один до одного. Штучне завищення курсу призвело до збитковості експорту, у результаті чого виник дефіцит платіжного балансу у розмірі 23,8 мільярда доларів, що у той час складало близько 10% ВВП.

Коли економічний крах став невідворотним, влада, за домовленістю з МВФ, стала активно скорочувати усі соціальні програми. Така урядова політика призвела до ще більшого скорочення виробництва та поглиблення кризи.

У грудні 2001 року, після відмови МВФ надати черговий транш, Аргентина оголосила дефолт і відмовилася від фіксованого курсу національної валюти.

МВФ визнав помилки у власній стратегії надання позичок Аргентині. "Міжнародний валютний фонд повинен утримуватися від підтримки відносин з державами, які не потребують підтримки платіжного балансу, і в яких існують серйозні політичні перешкоди щодо реалізації структурних реформ", - йшлося у звіті установи.

Хоча Аргентина віднедавна входить у двадцятку найбільш розвинутих країн світу, а її валовий внутрішній продукт порівняно з кінцем 1990-х років зріс майже удвічі, рівень життя там залишається невисоким.

Грецький горішок

Аналіз ситуації, у якій опинилися Афіни, наштовхує на паралелі з Аргентиною та її неспроможністю платити за боргами. Греція, порівняно з Аргентиною, має більшу заборгованість, а її економіка менш конкурентноздатна. Отже, для виходу цієї країни на стабільний рівень необхідно значно більше фінансових ресурсів.

Наприкінці 2001 року відношення державного боргу Аргентини до ВВП складало 62%. У Греції 2009 року цей показник становив 114%. Державний дефіцит Аргентини тоді сягав 6,4% ВВП, а Греція зараз має 12,7%.

Обидві країни створили проблеми у власних валютних системах - Греція використовує євро, а Аргентина зробила жорстку прив'язку до долара.

Проблеми, що накопичувалися у Греції, призвели до перевищення 3-відсоткового допустимого розміру дефіциту бюджету, який встановлений у ЄС "Договором зростання та стабільності". Уряд країни звернувся за допомогою до Євросоюзу та МВФ, але швидко отримати її не зміг.

По-перше, цьому перешкоджають проблеми у статистичному обліку Греції, які не дають змоги отримати чітку інформацію.

По-друге, не всі країни ЄС готові швидко надати допомогу, бо самі знаходяться у складній ситуації. Найбільш вірогідним донором грецької економіки є Німеччина.

По-третє, позиція МВФ щодо виділення кредиту, як не парадоксально, може ще більше ускладнити ситуацію.

Пропозиції МВФ для Греції стосуються головним чином зменшення бюджетних витрат, у тому числі видатків на соціально-економічні програми, та збільшення дохідної частини за рахунок підвищення податкового навантаження.

За оцінками експертів, такий підхід може спричинити розвиток економічної ситуації за більш негативним сценарієм. Так, зменшення витрат бюджету на один долар за рахунок фінансового стискання може призвести до двох доларів втрат внутрішнього попиту, що ставитиме під сумнів досягнення економічної стабілізації.

Для порятунку економіки Греції необхідно 150 мільярдів євро. Таку значну суму знайти непросто, і це може призвести до оголошення дефолту. Тоді зовнішній борг країни значно зменшиться, що знизить економічну напругу. Однак дефолт не стане панацеєю для вирішення усіх інших соціально-економічних проблем.

Ще одним аргументом на користь дефолтного сценарію є відсутність реакції ринків Греції на заяви влади про підготовлений рятувальний план. Не слід також забувати про 326,6 мільярда євро боргу Греції. Безумовно, це погіршує позиції країни у переговорах з МВФ та Європейським центробанком.

До речі, у 2009 році, крім Греції, значні показники дефіциту бюджету зафіксовані також в Ірландії - 14,3%, Великобританії - 11,5%, Іспанії - 11,2%, Португалії - 9,4%, Латвії - 9%, Литві - 8,9%, Румунії - 8,3%, Франції - 7,5% та Польщі - 7,1%.

У дванадцяти країн-членів ЄС зовнішній борг перевищував 60% ВВП. В Італії - 115,8%, Греції - 115,1%, Бельгії - 96,7%, Угорщині - 78,3%, Франції - 77,6%, Португалії - 76,8%, Німеччині - 73,2%, Мальті - 69,1%, Великобританії - 68,1%, Австрії - 66,5%, Ірландії - 64%, Нідерландах - 60,9%.

Очікування України

Переговори між Україною та МВФ проходять у непростій економічній ситуації. Незважаючи на антикризові заходи у банківському секторі, здійснені Нацбанком та попереднім урядом, рівень довіри до фінансових установ наразі низький.

Загальний обсяг депозитів у гривні порівняно з січнем 2009 року зменшився на 13,3%. Більш того, частка депозитів в іноземній валюті, як і раніше, перевищує допустимий рівень, визначений з точки зору економічної безпеки держави.

Так, у січні 2010 року питома вага депозитів в іноземній валюті складала 47% у загальній сумі депозитів при максимальному граничному показнику 25%.

Показники платіжного балансу за 2009 рік свідчать, що Україна вийде з кризи нескоро. Баланс фінансового рахунку від'ємний і становить -12,5 мільярда доларів, тоді як за 2008 рік він становив +9,7 мільярда доларів.

У 2009 році порівняно з попереднім вдалося зменшити від'ємне сальдо поточного рахунку до -1,8 мільярда доларів з -12,8 мільярда доларів. Валовий зовнішній борг України за 2009 рік склав 93,4% ВВП.

Такі макроекономічні індикатори ускладнюють переговорний процес між Україною та МВФ. При цьому слід враховувати значні навантаження на витратну частину бюджету-2010: підготовка до "Євро-2012", підтримка банківського сектора, вирішення проблем з "Нафтогазом" та соціальні виплати.

Є й позитивні аспекти. Так, у Верховній раді у першому читані прийнято програму економічного та соціального розвитку України на 2010 рік, яка передбачає зростання ВВП до 3,7% та інфляцію на рівні 12,2%. Ці макроекономічні показники є реальними і збігаються з прогнозами МВФ та багатьох економічних експертів.

Прийняття програми та закону про державний бюджет на 2010 рік свідчитиме про наявність економічних орієнтирів та буде позитивним сигналом для інвесторів.

Однак залишаються питання, без вирішення яких економіка не одужає. Зокрема, необхідно знизити рівень вразливості експорту, який має неефективну структуру, однобоку географічну спрямованість та низьку додану вартість.

Також слід розвивати внутрішній ринок, а для цього треба зменшити рівень оподаткування малого та середнього бізнесу, спростити регуляторне середовище.

Результативні переговори з МВФ та прийняття бюджету - ключові фактори для зняття питання про можливий дефолт. Тільки тоді можна говорити про початок економічної стабілізації і подальший розвиток України.