На танку проти економіки

На танку проти економіки

Вівторок, 20 вересня 2011, 11:02 -
У 1980-ті роки генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов каральними шляхами боровся за дисципліну та підвищення продуктивності праці. Це була одна з перших спроб силового вирішення економічних проблем. Цим шляхом пішов і Тігіпко.

Пропозиції віце-прем'єра Сергія Тігіпка з боротьби проти тіньової економіки нагадує їзду на танку з пересувними позасудовими трійками часів Берії та Вишинського.

За зменшення офіційної зарплати і виплату її другої частини "в конвертах" або працю цілком в "тіні" пропонується на значну суму штрафувати керівників підприємств і притягати їх до адміністративної чи карної відповідальності.

У світовій історії це новий підхід силового спонукання до економічного та соціального розвитку держави.

В народному господарстві України нараховується близько 1 мільйона підприємств, з яких, на думку урядовця, цілком чи частково працюють "в тіні" 125 тисяч або 12,5%.

Припустимо, віце-прем'єр правий. Як він тоді повинен діяти, аби силою закону за допомогою контролюючих органів вивести більшість з них з "тіні"? Якщо зарплата на них хоч трошки перевищує її мінімум, то довести, що вони в "тіні", неможливо.

Опосередкованим аналізом довести в суді таке не вдасться, бо на закид податківців про порушення "антитіньових" норм і відповідно до закону "Про підприємства в Україні" суд не прийме подібні "аргументи" і не визнає їх злочином. Тому залякування підприємств з боку податкової не матиме ніяких практичних наслідків.

У Податковому кодексі податківцям надані широкі права, в тому числі слідства і винесення адміністративних стягнень. Це суперечить міжнародним нормам розподілу прав та обов'язків між контролюючими, правоохоронними і судовими органами.

Це підтвердить будь-який європейський суд, а його визнання лише доповнить уяву про Україну як про авторитарно-поліцейську державу з усіма наслідками щодо рівня її інвестиційного клімату, який і без того знаходиться "нижче плінтуса".

До того ж, у випадках подібних дій податкової мова йтиме не про конкретні факти, а про припущення щодо наявності фактів уникнення від сплати податків і нарахувань у різні фонди, в тому числі у пенсійний. Як говорять в Одесі, це дві великі різниці.

Відтак, будь-яку підозру з боку податківців суд повинен трактувати на користь відповідача-підприємства. Якщо ж врахувати, що, за версією Тігіпка, таких підприємств 125 тисяч, то судам доведеться працювати цілодобово.

Скільки коштуватиме державі така "витівка" з урахуванням багаторівневості правосуддя? Як мінімум, десятки мільярдів гривень, бо судитися з податківцями будуть всі підприємства. В кінцевому підсумку податкова програє справи, і їй доведеться відшкодовувати збитки державі, тобто самій собі.

Все це нагадує примарний біг білки в колесі, яка ніколи не добіжить до краю. Якщо ж до цього додати ще й матеріали державної статистики за останнє десятиріччя, то провал цієї "реформи" за версією Тігіпка стане очевидним.

Щомісячно Держстат друкує "Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за видами промислової діяльності". Частка великих та середніх збиткових підприємств за останнє десятиріччя коливалася в межах 35-54%.

При цьому, як відомо, чимало великих і середніх підприємств традиційними, в тому числі офшорними, шляхами уникає сплати частини чи всіх податків. За звітами Держстату, мова йде про кожне друге-третє велике чи середнє підприємство.

Якщо взяти усі підприємства, включаючи і малі, то, за даними Тігіпка, в "тіні" перебувають лише 12,5%, тобто кожне восьме підприємство. В даному разі і без розрахунків зрозуміло, що на малих підприємствах, про що Тігіпко "тактовно" не згадує, загальна сума "тіні" незрівнянно менша, ніж на великих та середніх.

Однак "перти" проти останніх означає наражатися на конфлікт з владою, бо великий і частина середнього бізнесу - це і є влада. Відтак, у пошуках "тіні" віце-прем'єр зосередився переважно на малому бізнесі, бо це безпечніше - малий бізнес не при владі, про що свідчать події навколо прийняття Податкового кодексу.

Про що загалом йде мова? Головним чином - про наповнення держбюджету і Пенсійного фонду, але для цього є інші механізми. Наприклад, лише перекриття шляхів зникнення фінансових результатів великих підприємств в "офшорному раї" може дати додаткові десятки мільярдів гривень.

Частину цих додаткових коштів, 20-30 мільярдів гривень, можна перерахувати до Пенсійного фонду. Інші необхідні фонду гроші можна отримати шляхом встановлення більшої мінімальної зарплати, від якої йде розрахунок інших зарплат.

Однак це "пожежні" заходи. Боротьба з "тінню" вимагає комплексного підходу, знань і часу, без чого ідеї Тігіпка приречені на провал. Далекоглядні юристи та економісти з Партії регіонів добре це розуміють, але мовчать.

У 1980-ті роки генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов каральними шляхами боровся за дисципліну та підвищення продуктивності праці. Це була одна з перших спроб силового вирішення економічних проблем. Цим шляхом пішов і Тігіпко.

Однак нинішню ситуацію не можна порівнювати з часами Андропова, бо нинішній віце-прем'єр разом з правлячою партією пішов далі, у глибину радянської історії. Нині він намагається вдатися до справді каральних сталінських заходів.

Між тим, силовими заходами розвинуту економіку і соціальний добробут не збудуєш. Це головне, чого влада так і не зрозуміла, а тому постійно програє у протистоянні з народом, який все більш розуміє її головну мету: протриматися якомога довше.