Арсеній Яценюк: ліберал чи неосоціаліст?

Арсеній Яценюк: ліберал чи неосоціаліст?

Понеділок, 11 січня 2010, 13:00 -
Загалом Арсеній Яценюк надто захоплюється критикою економічної політики уряду. У більшості випадків він справедливо зауважує ті чи інші недоліки його роботи, проте без власних пропозицій ця критика не має сенсу.

кономічна правда" разом з відповідями кандидатів продовжує публікувати їхній редакційний аналіз.

Дана публікація коментує другу частину висловлювань кандидата в президенти Арсенія Яценюка стосовно галузевої економіки.

З аналізом економічної політики можна ознайомитися тут.

Блок 4. Держрегулювання і податки

Арсеній Яценюк у своїх публічних виступах не намагається серйозно і фахово аналізувати проблеми, хоча він є одним з найкращих економістів серед усіх кандидатів у президенти. Наразі його тези - це, більшою мірою, гасла, а не конкретні механізми їх реалізації.

"В Україні відсутня антимонопольна політика. Один з пріоритетів - впровадження дієвого механізму боротьби з монополізмом", - каже він.

Кандидат проти перегляду результатів приватизації. Табу на тему реприватизації може стати першим кроком для інституціалізації прав приватної власності.

Досить обґрунтованою ідеєю Арсенія Яценюка є відмова від приватизації державного майна у період кризи. Очевидно, що на даному етапі капіталізація компаній доволі низька, і продавати їх у таких умовах не варто.

Позиція кандидата стосовно моделі державного управління ринку аграрної продукції, як і в більшості кандидатів, ґрунтується на ліберальних догмах.

Головним інструментом регулювання ринків, судячи з окремих виступів, є формування інтервенційного фонду. Ідея стара, але як її запровадити в умовах тотальної корупції і анархії, кандидат не говорить.

Сьогодні і діюча влада взяла на озброєння політику регулювання відносин у цій сфері ринковими інструментами, але, як показує практика, проблеми криються в оптимізації механізмів роботи фонду. Незрозуміло, як можна підірвати позиції "спекулянтів" і посилити позиції виробників.

Загалом система державної підтримки АПК неефективна. Щоб переконатися у цьому, варто побувати у будь-якому провінційному селі.

Зате Арсеній Яценюк влучно фіксує ключові проблеми бюджетно-податкової політики. Водночас, надто політизуючи свої тези, він більше критикує діючий уряд, ніж вносить пропозиції. Кандидат мав би спочатку розповісти, яким чином можна профінансувати видатки бюджету на фоні 15-відсоткового падіння ВВП.

Звинувачення Арсенія Яценюка на адресу уряду, що той посилює фіскальний тиск на економіку, спекулятивні. Кабмін, попри колосальну кількість приводів для критики, у бюджетно-податковій сфері все ж проводив раціональну політику.

Він підняв ставки непрямих податків, що посилило фіскальний тиск на споживання, а не на капітал і доходи, а також намагався перекривати можливості ухиляння від сплати податків. Натомість в країні здійнялася інформаційна паніка. Утім, фактів посилення фіскального тиску ніхто не наводить.

Відверто популістський підхід Арсеній Яценюк декларує у питанні реформування спрощеної системи оподаткування.

Ця система потребує підвищення ставок податків і перегляду методології звітності та обліку, але оскільки в Україні 2,5 мільйона приватних підприємців-фізосіб, то кандидат обіцяє не чіпати дане питання, принаймні, під час кризи. Але якщо цього не робити, то криза в Україні триватиме ще довго.

Кандидат в президенти справедливо відзначає, що в Україні 18 мільйонів людей користуються різними пільгами, тоді як працюючого населення в державі - 26 мільйонів. Очевидно, що таке співвідношення свідчить про необхідність кардинального реформування системи пільг.

Загалом Арсеній Яценюк надто захоплюється критикою економічної політики уряду. У більшості випадків він справедливо зауважує ті чи інші недоліки його роботи, проте без власних пропозицій ця критика не має сенсу.

Блок 5. Паливно-енергетичний комплекс

Енергетична програма Арсенія Яценюка є дивним покручем, складеним із його колишніх ліберальних і нових "неосоціалістичних" поглядів.

Так, кандидат пропонує запровадити монополію на ринку природного газу, зокрема, у сфері його видобутку, мотивуючи це тим, що "надра належать народу". Водночас, він вважає за доцільне розділити "Нафтогаз України" на кілька компаній - згідно з напрямками роботи.

Однак цей захід, якого добивається від України Європейська комісія, і який активно лобіюється президентом, має сенс лише в умовах лібералізованого ринку газу.

Ідея полягає у тому, щоб усі видобувні компанії та продавці газу мали права, рівні з "Нафтогазом", а сама державна компанія більше інвестувала в ремонт ГТС, а не витрачала гроші, отримані за транзит, на здешевлення палива.

Однак в умовах монополії і відсутності відкритого газового ринку ці заходи просто безглузді: розділення фінансових потоків у газовій сфері не відбудеться, оскільки вони все одно контролюватимуться єдиним власником: державою.

Тобто, у висловлюваннях кандидата існують протиріччя, вочевидь, обумовлені не його некомпетентністю, а різкою зміною політичної платформи, що породила плутанину у думках.

Ще більш популістською є пропозиція створити енергетичний консорціум з Росією, у якому частина прав власності на українську ГТС була би обміняна на газові родовища у Росії.

Аналогічну схему Леонід Кучма розробив ще у середині 1990-х років, створивши компанію "Укртатнафта". Російській стороні тоді відійшли акції нафтопереробного заводу, Україні - нафтові свердловини у Татарстані.

Як відомо, Росія взяла під контроль підприємство, але за допомогою специфічного законодавства не дозволила йому скористатися цими свердловинами.

Заява Арсенія Яценюка від 2006 року про необхідність підвищення цін на газ була зроблена задовго до зміни його політичної позиції. Можна припустити, що зараз погляди кандидата на це питання відрізнялись би кардинально.

Те саме стосується його слів від 2008 року про необхідність відходу від адміністративного регулювання цін на вугілля і, як наслідок, закриття частини шахт.

Нинішні заяви кандидата про неприпустимість імпорту вугілля, очевидно, передбачають посилену роботу державних вуглевидобувних підприємств за будь-яку ціну, навіть в умовах суворої дотаційності.

Є серед програмних висловів Яценюка і позитивні тези. Зокрема, пріоритет будівництва нових ліній електропередач для повнішого завантаження існуючих енергоблоків, а не спорудження нових.

Однак проекти з тотальної електрифікації сіл замість їх газифікації і переведення опалення хат на електроенергію, вироблену на АЕС, є нереальними.

Блок 6. Промислова політика

Арсеній Яценюк по-соціалістичному пропонує повернути до державної власності надприбуткові стратегічні підприємства. Щоправда, незрозуміло, про які саме компанії йдеться, і які прибутки вони приносили, поки були державними.

Решта висловлювань на тему промислової політики зводяться до банальностей: будівництва мостів та доріг для відновлення внутрішнього попиту на металопродукцію. Щоб усе було, як у Китаї.

Блок 7. Агросектор

Арсеній Яценюк, незважаючи на своє дипломатичне минуле у якості міністра закордонних справ, свою позицію стосовно вибору моделі розвитку вітчизняного аграрного сектора висловив чітко і однозначно.

На його думку, у село слід повернути промисловий спосіб організації виробництва. Ціль кандидата - "крупнотоварне сільське господарство, організоване в систему повного циклу від лану й ферми до кінцевого споживача - як вітчизняного, так і закордонного".

Отже, Арсеній Яценюк є прихильником американської моделі АПК. Зрештою, це повною мірою відповідає стратегії його передвиборної кампанії - пропаганді всеосяжної індустріалізації вітчизняної економіки.

Втім, як житиметься в умовах промислового аграрного виробництва 11 мільйонам особистих селянських господарств, невідомо. Тези, почерпнуті з преси, не дозволяють з'ясувати це питання, а особисто відповісти на нього кандидат, як відомо, не захотів.

Зате відома його позиція щодо земельного питання. Земля має бути товаром, переконаний Арсеній Яценюк. Очевидно, зважаючи на неоднозначне ставлення виборців до цієї проблеми, він тут же "вдягає" свою тезу у шати обмежень.

Мораторій на заборону торгівлі землею, переконаний кандидат, можна скасовувати лише за таких умов: заборони на зміну цільового призначення ріллі та на володіння нею іноземцями, надання права купувати землю лише у держави та продавати її лише державі, а також обмеження обсягу власності на землю в одних руках.

"Щоб десять сімей не володіли всією землею в Україні", - говорить Яценюк.

Блок 8. Інфраструктура

Арсеній Яценюк вважає, що будівництво інфраструктурних проектів дозволить вирішити проблему зайнятості. На його думку, створення робочих місць - один з найкращих економічних стимуляторів.

Кандидат пропонує зосередитися на найбільш важливих десятьох проектах, що дозволило б уникнути проблеми незавершеного будівництва та мінімізувати фінансові зловживання. Правда, як відбиратимуть ці об'єкти, невідомо. До того ж, така невелика кількість проектів не забезпечить великої зайнятості.

Блок 9

Арсеній Яценюк схильний до месіанства. "Київ має повернути собі роль центру та лідера східноєвропейської цивілізації", - вважає він.

Основою нового об'єднання, переконаний кандидат, має стати спільна політика у сфері транспорту та зв'язку, в аграрній галузі та індустрії високих технологій.

Стрімкий кар'єрний злет Арсенія Яценюка упродовж останніх років контрастує з динамікою його президентського рейтингу протягом останніх місяців. Чи допоможе месіанство кандидату у президенти повернути втрачені позиції?

Автори: Олексій Молдован, Артем Захарченко, Дмитро Дєнков, Іван Коваль


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!