У березні на зустрічі в Пекіні, організованої за ініціативою Колумбійського університету з розвитку політичного діалогу і Китайського центрального університету фінансів та економіки, вчені та політики обговорювали, як реформувати міжнародну валютну систему.

Зрештою, навіть якщо система і не була безпосередньою причиною останніх дисбалансів і нестабільності в світовій економіці, вона виявилася неефективною у їх вирішенні.

Реформа, звичайно, потребує широкого обговорення і дискусій. Але консенсус в Пекіні полягав у тому, щоб "Велика двадцятка" цього року прийняла скромне пропозицію: обмежене розширення існуючої системи спеціальних прав запозичення (СПЗ) Міжнародного валютного фонду.

Ця пропозиція, обмежена в масштабі, могла б зіграти важливу роль в ініціюванні обговорення більш глибоких реформ, одночасно допомагаючи відновити здоров'я тендітної світової економіки, а також досягти мети, вираженої в Пітсбургського декларації "Великої двадцятки": сильне, стійке і збалансоване зростання.

Ми вважаємо, що роль СПЗ повинна бути розширена за допомогою нових емісій та їх більш широкого використання в кредитуванні МВФ. Це буде відповідати освіченій пропозиції, зробленій на лондонській зустрічі "Великої двадцятки" у квітні 2009 року щодо випуску СПЗ, еквівалентних 250 мільярдів доларів, яке потім було швидко реалізовано.

"Велика двадцятка" допускала, що МВФ випустить значний обсяг СПЗ протягом наступних трьох років. Ми б хотіли запропонувати, наприклад, щорічно випускати СПЗ на 150-250 мільярдів доларів - близько 240-390 мільярдів доларів за поточним обмінним курсом.

Такий захід буде мати ряд позитивних ефектів.

По-перше, це призведе до зменшення застійного спаду у світовій економіці, особливо в період криз і їх наслідків. Багато країн продовжують накопичувати великі резерви, особливо щоб запобігти кризі в майбутньому, через інверсії їх рахунку руху капіталу і торгового рахунку.

Останні фінансові кризи навчили країни, що наявність великих резервів дозволяє краще пережити мінливості міжнародних фінансових ринків.

Хоча такі нагромадження резервів допомагають захистити країни, в певні періоди вони зменшують світової сукупний попит. З урахуванням відносно невеликого масштабу, щорічний випуск СПЗ буде лише частково компенсувати ці недоліки, але, тим не менш, буде допомагати йому підтримувати і прискорювати відновлення світової економіки, не викликаючи інфляційного тиску.

Крім того, зменшення необхідності виділяти країнам кошти в резерв також сприятиме деякому зниженню глобальних дисбалансів.

В ідеалі, додаткова емісія СПЗ буде супроводжуватися подальшими заходами щодо підвищення їх ефективності. Наприклад, невикористані СПЗ країн можна буде тримати в МВФ як "депозитів", які Фонд може використовувати для фінансування своїх програм кредитування.

Це слід розуміти як перший крок на шляху інтеграції "загальних ресурсів" та рахунків "СПЗ" в єдиний рахунок МВФ, а також як збільшення ролі СПЗ в операціях МВФ, щоб вони в кінцевому підсумку стали головним чи навіть єдиним - механізмом фінансування МВФ.

Під час існуючої кредитної кризи МВФ повинен фінансуватися виключно за рахунок нових випусків СПЗ в необмеженій кількості.

Може бути створена робоча група для вивчення інших реформ, які могли б далі зміцнювати глобальну фінансову стабільність і вирішувати інші глобальні економічні та фінансові питання.

Наприклад, альтернативні системи розподілу СПЗ, з більшою часткою СПЗ, що видаються країнам, які фактично мають потребу запасах - в основному, це країни, що розвиваються, можуть сприяти зростанню світової економіки і стабільності.

Одна з переваг цієї скромного пропозиції полягає в тому, що вона не завдасть шкоди результатам робочої групи з більш широких реформ, таких як нові формули розподілу СПЗ.

Емісії додаткових СПЗ, сприяючи глобальної стабільності сьогодні, не приведуть до якої-небудь фундаментальної зміни існуючих валютних механізмів.

Ми вважаємо, що ця пропозиція буде обговорюватися на майбутніх нарадах "Великої двадцятки".

"Велика двадцятка" показала свою ефективність у боротьбі з кризою, яка вибухнула в 2008 році. Питання сьогодні полягає в тому, що в міру проходження кризи і розбіжності умов та перспектив країн, "Велика двадцятка" може продемонструвати лідерство, якого потребує світ у вирішенні своїх поточних важливих проблем.

Нездатність прийняти конкретні заходи збільшує ризик зростання розчарування. Наша пропозиція дозволить знову підтвердити безперервне лідерство "Великої двадцятки" у забезпеченні більшої стабільності та сталого зростання світової економіки.

Авторське право: Project Syndicate, 2011

Переклад з англійської - Тетяна Грибова