Уже кілька тижнів поспіль з медійних майданчиків не сходить Національний банк України і все, що з ним пов'язане.

Для нас, "маленьких українців", завдяки політикам та засобам масової інформації, Нацбанк став "чудовиськом з рогами", метою якого є обдирання народних мас та знешкодження середнього класу.

Чи є у цьому здоровий глузд? Навряд. Яке Нацбанку діло до народу, коли головна турбота його керівників - це банки, а точніше їх діяльність?

Звичайно, бездарний прорахунок чиновників регулятора зі спекулятивним доларовим капіталом, який призвів до бездумного росту банківського кредитування у валюті, панічні кроки стосовно боротьби з кризою, уперте небажання "розмовляти з народом" про проблеми, змушують, м'яко кажучи, сумніватися у професіоналізмі керівництва НБУ.

Втім, це не привід знищувати Нацбанк як державний інститут, сенс існування якого полягає в управлінні "кровоносною системою" держави - банками.

Про атаки на Промінвестбанк вже і говорили, і писали, і показували так багато, що у пересічного українця, напевно, ця тема викликає нудоту.

Як відомо, цей банк зазнав нападу з допомогою засобів масової інформації, що призвело до його розбалансування. Але виникає наступна думка: це була атака винятково на "Промінвест" чи на президента країни? Багато хто може сказати, що це передвиборна нісенітниця, але...

Проблеми у Промінвестбанку, що почалися після лобових інформаційних атак, викликали "ефект доміно" у банківській системі.

Для професіоналів у галузі PR, які працювали на боці агресора, не було секретом, що поширення такої інформації на тлі загального нагнітання кризових настроїв у пресі, а як наслідок - у суспільстві, призведе до зупинки не лише цієї фінансової установи.

"Промінвест", навіть після отриманих "травм", залишається системоутворюючим банком. Отже, атака на нього - це удар по банківській системі в цілому.

Досить легко було прорахувати: керівництво НБУ займеться "латанням дірок", тобто, відповідно до своїх повноважень, вводитиме в банки тимчасові адміністрації.

Один-два випадки недобросовісного ведення бізнесу під час росту економіки - це завдання посильне для регулятора. А спробуй впоратися, коли починає стрімко тонути корабель під назвою "українська економіка"!

Чи можна було це прорахувати? Звичайно можна! Хоча б на примітивному рівні: якщо все почне руйнуватися, де взяти Національному банку стільки кризових менеджерів і грошей?

Тепер найцікавіше. Коли стало зрозуміло, що НБУ не зможе утримати на плаву банки, в бій пішла важка артилерія у вигляді політиків та експертів.

Здавалося б: навіщо знищувати орган державної влади в умовах, коли найменші випади в його бік можуть призвести до розвалу не лише економіки, а й самої держави?

Проте ми стали свідками тотального знищення НБУ в пресі. Невже хто-небудь думає, що зміна Стельмаха на Тігіпка, Яценюка чи Порошенка докорінно змінить ситуацію?

Звісно, ні, і публічна відмова Арсенія Петровича від цієї посади зайвий раз це доводить. Річ у тім, що "демонізація" НБУ - чудовий засіб для знищення опонентів і прокладання колії до найвищої державної посади.

Виходить, що атака на "Промінвест" була зроблена не з метою заволодіння ним, а для глобальної дискредитації президента України - як фінансиста і прямого патрона Стельмаха.

Навряд чи варто нині ставати на чийсь політичний бік. Більш доцільною виглядає ідея абсолютної люстрації - відправки "на пенсію" всіх сьогоднішніх політичних гравців тієї горезвісної колоди, яка ось уже два десятиліття тасується без утоми.

Але якщо логіка тут все ж присутня, то автори цієї багатоходової гри - злі генії, яким абсолютно начхати на простий народ, який так стрімко зубожів за лічені місяці.

Можна дуже довго говорити про наслідки цих кроків, але зрозуміло одне: вихід з даної ситуації лежить у природі її виникнення. А ґрунтується вона переважно на умілому поводженні з пресою та механізмах маніпуляції свідомістю.

Починайте думати, панове!