Олег Тягнибок: Заборона ринку землі та реприватизація

Олег Тягнибок: Заборона ринку землі та реприватизація

Понеділок, 7 грудня 2009, 14:08 -
У разі відмови РФ змінювати умови договору, Україна має в односторонньому порядку оголосити договір нікчемним і перейти до транзиту газу лише за належного митного оформлення. Правоохоронні органи України повинні порушити кримінальну справу за фактом державної зради щодо посадових осіб, причетних до укладення "газового договору" з Росією.

Друга частина відповідей кандидата від всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олега Тягнибока на запитання "Економічної правди".

З першою частиною, де кандидат відповів на запитання стосовно фінансового сектора та державних фінансів, можна ознайомитися тут.

У цій частині відповідей кандидат в президенти розповів, як він бачить реформування енергетичної галузі, яким чином можна ігнорувати газові контракти та чому Україні не потрібен ринок землі.

БЛОК 5. Паливно-енергетичний комплекс

Експорт/транзит газу

- Як, на вашу думку, повинна була б бути влаштована схема постачань газу і нафти в Україну. Чи можливо досягти більшої диференціації шляхів і джерел постачання, ніж є зараз. Яким чином, на вашу думку можна цього досягти?

Необхідно ухвалити державну програму енергетичної незалежності України за принципом: зменшення споживання, збільшення видобутку, диверсифікація джерел.

Схема постачань газу і нафти в Україну має бути органічною складовою цієї програми. Імпортер газу і нафти має бути державним монополістом і напряму закуповувати енергоносії в іноземних виробників. Потрібно зруйнувати корупційні схеми в газовій сфері.

Треба досягнути такої диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, щоб отримувати не більше, ніж 30% від одного експортера. Для цього необхідно розвивати шляхи імпорту енергоносіїв з Азербайджану, Туркменістану, країн Близького Сходу та Північної Африки.

Необхідно негайно запустити трубопровід Одеса-Броди в аверсному режимі, оскільки короткострокові прибутки є неадекватними аргументами проти аверсу, адже краще держава трохи втратить зараз, ніж втратить набагато більше пізніше.

"Свобода" 2 роки тому запропонувала державну програму "Карбамід в обмін на скраплений газ", реалізація якої дозволить не лише диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв, але й включить Одеський припортовий завод у систему енергетичної безпеки України, що завантажить виробничі потужності ОПЗ. Крім карбаміду Україна може запропонувати країнам Північної Африки продовольство.

Необхідно ліквідувати монополію іноземних енергетичних компаній на українському ринку. Антимонопольний комітет має негайно реагувати на найменші прояви ігнорування "стратегічними" інвесторами українських національних інтересів шляхом олігопольних змов.

Треба збільшити видобуток власного газу та нафти, розробляючи морські шельфи. Україна також має активно змагатися за право розробок іноземних родовищ, для чого треба запровадити бюджетну програму стимулювання.

- Чи маєте ви намір міняти або переукладати "Газовий договір" з Росією? Якщо так, то яким чином ви збираєтеся розривати нинішній? Як добитися зменшення контрактних обсягів закупівлі російського газу до рівня фактичного споживання?

Договір безумовно слід переукладати. Україна має домогтися від РФ:

- перегляду формули ціноутворення на газ;

- підвищення ціни за транзит і встановлення жорсткої пропорційної залежності цін за транзит російського газу територією України та за оренду підземних газових сховищ, відповідно до відпускних цін на газ для України (потрібно запровадити окремий режим для використання українських підземних газових сховищ: плата за окремим тарифом, що не включається в плату за транзит);

- скасування штрафних санкцій за недобір газу (виключення з договору принципу "бери або плати").

Щоб домогтися справедливих умов договору, Україні треба мати лише політичну волю та мужність, щоб у разі спалаху чергової "газової війни" зуміти перечекати недовготривалий тиск зі сторони Росії та Західної Європи.

У разі відмови РФ змінювати умови договору, Україна має в односторонньому порядку оголосити договір нікчемним і перейти до транзиту газу, призначеного для європейських споживачів, лише за належного митного оформлення контракту про купівлю газу цими споживачами у "Газпрому" на умовах "DAF-східний кордон України".

Правоохоронні органи України повинні порушити кримінальну справу за фактом державної зради (ст.111 КК) щодо посадових осіб, причетних до укладення кабального для України "газового договору" з Росією.

- Як, на вашу думку повинен бути влаштований внутрішній ринок газу? Чи повинна бути збережена монополія "Нафтогазу України" як єдиного імпортера і продавця? Чи повинні бути конкуруючі трейдери-продавці на внутрішньому ринку? Чи потрібно допустити на внутрішній ринок газу іноземні компанії? Чи може Україна займатися реекспортом газу? Якщо так, то як цього досягти?

Необхідно зберегти державну монополію як на імпорт-експорт газу, так і на його продаж на внутрішньому ринку, тобто без допуску на нього недержавних трейдерів-продавців. Проте політична складова має бути усунена з бізнес-діяльності такого монополіста.

Боржників треба негайно відключати й підключати лише після сплати всіх боргів (це стосується в першу чергу підприємств). Слід посилити контроль з боку держави за станом газової інфраструктури та посилити кримінальну відповідальність за утримання її в неналежному стані.

Україна може займатися реекспортом газу, якщо економічна вигода від таких дій буде більшою, ніж негативні наслідки від можливого погіршення позиції України на переговорах з постачальниками газу, внаслідок реекспорту газу Україною.

- Якою повинна бути ціна імпортного (російського, середньоазіатського) газу для України у порівнянні з європейською? (в абсолютному та/або процентному вираженні) На які поступки Ви, як Президент, можете піти, щоб добитися такої ціни газу для України?

Ціна на газ має формуватися з урахуванням центральноєвропейської формули ціноутворення, географічної близькості України до експортера газу, встановлених Україною цін на транзит територією нашої держави, (де базовими мають бути середньоєвропейські тарифи на транзит газу), вартості використання підземних газових сховищ України.

Енергетична безпека є складовою національної безпеки. Президент не повинен йти на жодні поступки, наслідком яких буде здача національних інтересів. Треба пам'ятати, що дешевший газ може виявитися дармовим сиром у мишоловці. Наприклад, Росія використовує газ як інструмент для досягнення своїх політичних цілей.

Якщо ж мова буде йти про певні взаємовигідні економічні домовленості (наприклад, Україна за зменшення ціни на газ зменшує імпортні тарифи на певну продукцію газового експортера), то такі пропозиції можна розглядати, але рішення все одно потрібно ухвалювати з урахуванням національних інтересів.

- Що треба зробити для збільшення виробництва вітчизняних нафтопродуктів і збільшення їх частки на внутрішньому ринку? Як перешкодити тотальному експорту вироблених в Україні нафтопродуктів з їх заміщенням на російські?

Інвестування в розробку власних родовищ та розвиток нафтопереробних потужностей має стати державним пріоритетом. Участь закордонних інвесторів можна допустити лише за умов, якщо такі інвестори будуть не з країн, з яких сьогодні Україна імпортує значну частку енергоносіїв, а українська держава матиме контрольний пакет у цих інвестиційних проектах.

При збільшенні виробництва власних нафтопродуктів, їхня частка на українському ринку має автоматично збільшуватися, оскільки вітчизняні нафтопродукти мають бути дешевшими, ніж імпортовані.

Якщо з тих чи інших причин собівартість таких нафтопродуктів буде більшою, ніж ціна імпортованих, держава мусить надавати цій галузі пільги, щоб вона пережила негативну ринкову кон'юнктуру.

Повинна бути законодавча заборона на експорт нафтопродуктів власного видобутку та виробництва. Запобігати експорту вітчизняних нафтопродуктів має державна регуляторна політика та правоохоронні органи.

- Чи варто зберігати низькі тарифи на газ для населення? Якщо так, за рахунок яких коштів має розвиватися вітчизняна видобувна промисловість?

Потрібно поступово запроваджувати економічно обґрунтовані та прозорі тарифи для населення. Компенсувати збільшення ціни на газ для прямого використання газу населенням можна шляхом інвестування у технології теплопостачання, які зменшують потреби в природному газі, що, в свою чергу, знизить вартість комунальних послуг.

Одночасно потрібно проводити роз'яснювальну роботу серед населення з метою заміни газу, який споживається, на електрику. Розробити та впровадити новітні енергоощадні технології в усіх галузях народного господарства. Перейти на контрольно-теплові прилади обліку спожитих енергоносіїв.

Базову ціну на газ для внутрішніх споживачів потрібно формувати з урахуванням ціни на імпортний газ та газ власного видобутку, а також надходжень від транзиту газу. Промисловість повинна платити більшу ціну за газ, а населення - меншу. Проте "Нафтогаз" має бути прибутковим підприємством.

Вугільна галузь

- Собівартість видобутку вугілля в Україні один з найвищих в регіоні та у світі. Щорічно на дотування видобутку вугілля держава витрачає понад 1,5 мільярдів доларів грошей платників податків. У чому буде полягати пріоритет вашої політики у вугільній галузі: в поступовому закритті збиткових шахт і створення альтернативних робочих місць для шахтарів, або в підтримці існуючого рівня дотацій шахтарської галузі і збереження існуючої кількості робочих місць у вугільній галузі?

Необхідно розвивати вугільну промисловість як пріоритетну галузь, оскільки в Україні розвіданих запасів вугілля є приблизно на 300 років, а світових розвіданих запасів нафти і газу - не більше, ніж на 50-60 років.

Україна має усунути сьогоднішній дисбаланс вугільної промисловості, коли близько 20% рентабельних шахт видобувають 80% загального обсягу видобутку вугілля, а інші 80% збиткових шахт - лише 20%.

Необхідно поєднати реструктуризацію вугільної промисловості, (зокрема, повернути всі шахти в державну власність), зі збільшенням використання вітчизняного вугілля в енергетиці (наприклад, впровадження новітніх технологій, які дозволять частково або повністю замінити нафтопродукти і газ кам'яним вугіллям).

Це з однієї сторони дозволить збільшити енергетичну незалежність України та зберегти кадровий потенціал вугільної галузі, а з другої - оптимізувати кількість робочих місць. Збільшені прибутки вугільників слід направляти на глибоку модернізацію виробництва для зменшення собівартості вугілля та забезпечення ефективного майбутнього галузі.

- Опишіть інші свої плани та пріоритети щодо розвитку та/або реформування вугільної галузі

Крім зазначених заходів необхідно оновити застарілі системи безпеки та запровадити сучасні стандарти для умов праці шахтарів.

Потрібно сприяти формуванню культу шахтарської праці в шахтарських регіонах, що дозволить забезпечити майбутнє галузі шляхом підготовки молодих кадрів.

- Що ви плануєте робити з "копанками" - несанкціонованими міні-шахтами?

Як і всі види незаконного бізнесу копанки мають бути закриті. В мікрорегіонах, де копанки є настільки масовим явищем, що їхнє закриття суттєво збільшить рівень зубожіння населення, необхідно запровадити державні цільові програми зі зменшення безробіття.

- Як налагодити прибуткову роботу вугільної галузі України, водночас зберігши соціальні зобов'язання перед шахтарями?

Як реформувати вугільну галузь описано вище. Очевидно, що побудова конкурентоспроможної та перспективної вугільної галузі призведе до певного скорочення робочих місць.

Тому у вугільних регіонах держава зобов'язана активно впроваджувати програми стимулювання місцевої економіки для створення нових робочих місць.

Електроенергетика

- Яке ваша концептуальне бачення стратегії розвитку різних секторів енергетичної галузі (ядерної, гідро, теплової, альтернативної)?

В Україні назріла потреба розробити і впровадити реалістичну енергетичну стратегію на принципах зменшення споживання, збільшення видобутку та диверсифікації джерел, з урахуванням рекомендацій Програми розвитку ООН та досвіду країн ЄС щодо використання різних джерел енергії.

Стратегія повинна визначити прогностичні оцінки часток генерації різних секторів енергетики (ядерної, гідро, теплової, альтернативної) з урахуванням змін у попиті, ринкових цінах на види палива та пріоритетного розвитку паливних баз, включно з управлінням резервами усіх викопних палив.

Стратегія розвитку секторів енергетичної галузі наступна:

Ядерна енергетика - створення власного замкнутого ядерного циклу та стимулювання вітчизняного видобутку сировини, оновлення існуючих та будівництво нових енергоблоків.

Гідроенергетика - насамперед капітальний ремонт та оновлення обладнання на існуючих об'єктах, будівництво нових об'єктів лише у разі відсутності серйозних негативних екологічних наслідків. Сприяння розвитку малої гідроенергетики.

Теплова енергетика - збільшення частки вугілля та власної нафти порівняно з газом та імпортною нафтою, впровадження сучасних технологій спалювання в проектах реконструкції зношених ТЕС/ТЕЦ, що дозволить підвищити показники енергоефективності та підняти маневреність комплексу для покриття добового графіка навантажень.

Альтернативна енергетика - запровадження державної програми розвитку альтернативної енергетики: дизпаливо з вугілля, біопаливо, вітрова та сонячна енергетика тощо. Основні бюджетні кошти та програмні зусилля потрібно спрямовувати на наукові розробки та промислове тестування.

Масове впровадження альтернативної енергетики повинно створювати мінімальний, у порівнянні з іншими секторами енергетики, тягар на бюджет, натомість держава повинна забезпечити стимули для приватного сектору.

Пріоритетом в енергетичній галузі має бути збільшення частки ядерної енергетики в енергетичному балансі України.

- Яка ваша позиція щодо створення замкнутого циклу виробництва ядерного палива в Україні? Як, на вашу думку Україна повинна в перспективі вирішувати проблему поховання ядерних відходів, які сьогодні вивозяться до Росії у статусі тимчасового зберігання?

Враховуючи, що Україна за запасами урану займає шосте місце у світі, а за запасами цирконію - третє, наша держава повинна створити свій замкнутий цикл виробництва ядерного палива.

Оскільки відпрацьоване ядерне паливо можна буде використовувати для реакторів наступних поколінь, вважати його відходами неправильно. Тому в Україні доцільно створити відповідну інфраструктуру, необхідну для зберігання відпрацьованого ядерного палива.

- Які ви бачите можливості для диверсифікації ринку енергетичних ресурсів України?

Окрім названих способів диверсифікації імпортних енергоносіїв, потрібно забезпечити перехід енергетики на власні джерела сировини з акцентом на ядерні (створення замкнутого циклу та диверсифікація постачальників) і вугільні.

Пріоритет має бути наданий ядерній енергетиці, проте реалізація цього напрямку залежатиме від ефективної державної політики.

- Який напрямок є для країни найбільш виправданим: розвиток видобутку власних енергоносіїв чи запровадження енергозберігаючих технологій? Де швидше можна досягнути позитивних результатів?

Тут не стоїть питання або-або. Потрібно як розвивати видобуток власних енергоносіїв, так і запроваджувати енергозберігаючі технології.

Проте, якщо для видобутку власних енергоносіїв потрібна відповідна державна програма, то для запровадження енергозберігаючих технологій, поряд із безпосереднім державним фінансуванням, можна залучити потенціал приватного сектору, через відповідне державне стимулювання для інвестицій в енергоощадні технології.

БЛОК 6. Промислова політика

- Не враховуючи підприємств ВПК Мінпромполітики на сьогодні управляє лише трьома державними підприємствами. Вся інша промисловість знаходиться у приватних руках і управляється керівництвом приватних ФПГ і ВІКів, в які вона входить. Чи вважаєте ви, що Україні взагалі потрібна державна промислова політика? Якщо так, то в чому вона має виражатися? Поділіться, будь ласка, своїми поглядами на держрегулювання промисловості.

Необхідно ухвалити Закон про стратегічні підприємства, згідно з яким заборонити приватизацію стратегічних підприємств і повернути у державну власність незаконно приватизовані.

Як вже зазначалося, суттєва кількість інших (нестратегічних) підприємств, які були незаконно приватизовані, також будуть повернені в державну власність і, відповідно, в управління Мінпрому.

Промислова політика держави має стати важливим елементом економічної політики. Для цього Україна повинна мати у державній власності достатню кількість підприємств та відповідне правове поле для здійснення промислової політики.

Державне регулювання промисловості мусить бути активним і ефективним. Головні напрямки державного регулювання промисловості наступні: соціальна захищеність працівників та справедлива заробітна плата (потрібно законодавчо встановити максимальні розриви в заробітній платі працівників одного підприємства), безпека на виробництві, примус приватних компаній до регулярної модернізації виробництва, антимонопольне регулювання та боротьба з картелями, контроль за об'єктивністю цін, екологічний контроль, відповідальність підприємства перед громадою, регулярні перевірки приватних власників на предмет ефективності управління великими підприємствами, (в яких середньооблікова кількість працівників перевищує тисячу осіб у рік, а обсяг валового доходу від реалізації продукту у рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні), контроль за внутрішніми трансфертами в середині великих інтегрованих компаній.

- Які сектора/галузі промисловості є на ваш погляд найбільш перспективними? Якими способами з не заборонених в рамках СОТ, держава має їх підтримувати?

Необхідно розвивати конкурентоспроможні галузі української промислової та інноваційної діяльності: авіа-, судно-, верстатобудування, ВПК, космічна галузь, енергетичне та сільськогосподарське машинобудування, «цивільне» машинобудування (автомобілі, автобуси, вагони, локомотиви тощо), харчопереробна (у тому числі переробка іноземної сировини), високотехнологічні та науковомісткі галузі.

Загалом держава повинна спрямовувати свою підтримку не на сировино-інтенсивні галузі, які переважно є експортними (наприклад, металургія й хімія), а на високотехнологічні, інноваційні, імпортнозамінні та вертикально інтегровані галузі.

- Як вітчизняній промисловості, зокрема, металургії та хімії, уникнути загрозливої залежності від світових ринків? Як можна розширити внутрішній попит?

Внутрішній попит можна збільшити через стимулювання внутрішнього ринку, шляхом запровадження цільових державних програм (як пільгових, так і інвестиційних). Це прискорить створення або збільшення вітчизняних підприємств та галузей "нижче по течії" від наших експортерів.

Треба запровадити агресивну інформаційну політику під традиційним націоналістичним гаслом "свій до свого по своє" та надати вітчизняним виробникам захист на внутрішньому ринку.

Останній пункт є важливим з огляду на те, що внаслідок глобалізації та антиукраїнської політики влади за роки незалежності в багатьох секторах економіки склалась ситуація, коли українському споживачу дешевше купувати імпортну продукцію, ніж вітчизняну. Шляхом запровадження державного протекціонізму та пільгових механізмів цей дисбаланс буде максимально зменшений.

Також необхідно збільшувати конкурентоспроможність національного експортера, що дозволить мінімізувати негативний вплив волатильності світових цін на українську експортну продукцію. Це можна зробити шляхом зменшення собівартості виробництва та використання конкурентних переваг якості продукції (наприклад, сільськогосподарської).

Потрібно пам'ятати, що внутрішній попит насамперед залежить від загального рівня життя населення.

БЛОК 7. Агросектор

- Сьогодні у світі, крім соціалістичних і пост-соціалістичних країн, відомо лише дві моделі державної політики або стратегії розвитку агроринків, що одержали назву "американської" і "франко-голландської" моделей.

Американська модель передбачає державну стратегію стимулювання розвитку великих агрогосподарств, часто в складі вертикально інтегрованих компаній, які можуть бути гравцями на міжнародному ринку й успішно протистояти експансії іноземних конкурентів. Атрибутами такої моделі, як правило, є укрупнення сільгоспземель (часто за рахунок зубожіння або скупки володінь більш дрібних господарств), використання новітніх світових технологій у рослинництві та тваринництві (включаючи ГМО), і, як результат, досягнення найнижчої собівартості сільгосппродукції, що дозволяє їй успішно конкурувати на зовнішніх експортних ринках.

Франко-голландська модель має на увазі державну політику протидії укрупнення земель і акцентування на розвитку малих і середніх фермерських господарств (сімейного або кооперативного типу). Ці ринки виграють в асортименті і якості національних сільгосппродуктів і завжди програють в ціні глобальним конкурентам. Тому держава обрала саме таку модель назавжди приречена дотувати свій аграрний сектор, виграючи лише в одному: на селі зберігається середній клас, який не перетворюється на низькооплачуваних робочих великих агровиробництв, що займаються випуском масових культур.

Скажіть, яка з цих моделей здається вам найбільш прийнятною для України? І за допомогою яких інструментів стимулювання або протекціонізму ви маєте намір її втілювати, коли станете Президентом?

Моделі розвитку АПК багато в чому залежать від географічних (та ґрунтових) особливостей країн, в яких ці моделі використовуються. У світі немає такого чіткого поділу на ці дві моделі. В Голландії, наприклад, відносно маленькі розміри господарств не заважають їм бути здебільшого прибутковими через спеціалізацію на певній продукції.

Політика Євросоюзу щодо АПК (так звана CAP - Common Agricultural Policy) має на меті не лише просте збереження середнього класу на селі, але й стратегічне збереження модерного та працюючого сільськогосподарського сектору в країнах Євросоюзу для запобігання можливій майбутній залежності від інших країн - великих агровиробників, контроль над цінами на продукти, стабілізацію ринків, можливість демпінгувати іноземних конкурентів тощо.

Тому в Україні має бути запроваджена "українська" модель стратегії розвитку не тільки агроринків, а агросфери в цілому. Це обумовлено тим, що агроресурсний потенціал України набагато більший, ніж в країнах умовної «франко-голландської» моделі і, відповідно, у нас інші завдання і цілі.

Водночас запровадження умовної «американської» моделі призведе до знищення українського села як такого (при такому варіанті через 10 років в сільській місцевості українців залишиться 1,5-2 мільйони). При розробці державної стратегії розвитку агросфери треба мати на увазі не якусь одну теоретичну модель, а особливості кожного регіону України та загальні інтереси нації в питаннях продовольчої безпеки.

Ми пропонуємо модель розвитку агросфери через формування енергогенеруючих біоорганічних агроекосистем в контексті зміцнення продовольчої безпеки та енергетичної незалежності України.

Україна, з її агрокліматичними умовами та безцінними земельними ресурсами, може стати світовим лідером з виробництва продовольства та енергетичних біоресурсів (компенсація енергії викопних вуглеводнів може сягати понад 70%).

За умови переробки на біогаз і біогумус відходів підприємств інших секторів економіки, стічних вод великих міст і т. і. можна досягти повної енергетичної незалежності держави та забезпечити екологічне благополуччя довкілля.

Потрібно докорінно реформувати агросектор у таких напрямках: адміністративному (для підготовки і перепідготовки спеціалістів), технологічному (для оснащення агропідприємств обладнанням із переробки сільгоспсировини, та виробництва енергоресурсів: біогаз, біодизель, етанол, біогранули), екологічному (для відповідності діяльності в агроекосистемах екологічним стандартам).

Це дасть можливість: забезпечити продовольчу безпеку та енергетичну незалежність держави і стати конкурентоспроможними та менш вразливими до негативних наслідків глобальних змін, створити умови для відтворення українського середовища на селі та природного зростання сільського населення, забезпечити сприятливі умови для внутрішньої інноваційної політики держави.

Для реалізації наведеної стратегії можна використати широкий набір інструментів:

- цільове пільгове державне кредитування сільськогосподарських програм; сприяння кооперативному рухові на селі; регулювання цін на сільськогосподарську продукцію;

- фіскальне стимулювання; забезпечення продовольчих потреб внутрішнього ринку виключно вітчизняною сільськогосподарською продукцією (окрім продуктів, які не вирощують на території України);

- ухвалення державних програм розвитку селекціонування, виробництва посівного матеріалу, засобів захисту рослин, племінного тваринництва, садівництва;

- забезпечення пільгового кредитування на придбання та будівництво житла в сільській місцевості за умови участі позичальника у сільськогосподарському виробництві;

- державне стимулювання інновацій у сільське господарство;

- забезпечення сільгоспвиробників засобами виробництва, пільговим кредитуванням, державним замовленням на сільськогосподарську продукцію та кваліфікованою консультативною допомогою; застосування протекціоністських тарифів;

- створення страхового державного аграрного фонду та розбудова державної системи зберігання продуктів сільськогосподарського виробництва.

Потрібно стимулювати розвиток сфер господарської діяльності, які формують цілісну систему вирощування, переробки та постачання сільськогосподарської продукції.

- Чи варто надавати землі статус товару? І чи плануєте ви це зробити, ставши президентом?

В Україні торгівля землею сільськогосподарського призначення повинна бути заборонена. Надавати землю можна лише у довгострокове володіння українським громадянам із правом родинного успадкування.

Потрібно визначити законом підстави припинення такого володіння в разі використання землі за нецільовим призначенням чи в разі погіршення її продуктивності.

Дозволити особам, які законним способом набули право власності на сільськогосподарські угіддя (під час розпаювання), продавати ці земельні наділи лише державі. Не визнавати право власності на сільськогосподарські угіддя, набуте в результаті незаконних операцій.

Зобов'язати громадян, які бажають набути у користування землю сільськогосподарського призначення у розмірі, більшому, ніж середній розмір селянського земельного паю, скласти кваліфікаційний іспит.

Дозволити право власності на землю лише на присадибні земельні ділянки та ті, що перебувають під житловими будинками й іншою нерухомістю. Не дозволяти право власності на землю іноземцям та особам без громадянства.

Необхідно ухвалити закон про державний земельний кадастр України і провести повну інвентаризацію земельних ділянок. Заборонити зміну цільового призначення сільськогосподарських земель, за винятком державних потреб.

Повертати у державну власність землі, що не використовуються за цільовим призначенням. Створити відділ внутрішнього розслідування у Державному комітеті земельних ресурсів України.

БЛОК 8. Інфраструктура

- Зважаючи на затяжну економічну кризу, в котру увійшла Україна, яким Вам бачиться шлях розбудови інфраструктурних галузей країни (будівництво автомагістралей, мостів, нових трубопроводів, оптико-волоконних ліній, телефонних та інших мереж зв'язку, аеропортів, морських та річних портів, логістичних центрів)?

- Чи в країні повинні зрости податки з тим, щоб бюджет, не дивлячись на кризу, міг продовжувати фінансувати найбільші інфраструктурні проекти, зберігаючи їх у державній власності, як стратегічні об'єкти, чи Україні повинна якомога ширше залучати приватні, в тому числі закордонні інвестиції для прискорення розбудови власної сучасної інфраструктури, не боячись втрачати над нею контроль держави?

Не треба перебільшувати "затяжність" економічної кризи в Україні. При професійному управлінні, спрямованому насамперед на інтереси нації, держава достатньо швидко вийде з кризи. Вихід з кризи тісно пов'язаний зі зміною влади.

В будь-якому випадку потрібно продовжувати фінансування великих інфраструктурних проектів і тримати їхні результати під державним контролем. Більше того, фінансування інфраструктурних проектів є одним із найбільш дієвих шляхів виходу з кризи.

Саме для таких проектів можливо і навіть потрібно використовувати емісійні гроші. Проте позитивний ефект буде лише у разі припинення розкрадання державних коштів, виділених на них.

Також потрібно визначити законом, що всі фінансовані державою об'єкти повинні будувати лише українські спеціалісти (за наявності таких у відповідній галузі) та українські робітники, незалежно від короткострокової економічної вигоди.

Піднімати податки для фінансування таких проектів непотрібно, треба лише зробити кілька кроків, щоб збільшити ефективність наявних ресурсів: зменшити корупцію, не розмивати наявні ресурси на багато проектів одночасно (починати новий масштабний проект лише після завершення попереднього), використовувати емісійні гроші цільово на конкретні інфраструктурні проекти, оптимізувати бюджетне планування.

Необхідно забезпечити надходження коштів від транзитного потенціалу України до державного бюджету і направити їх на побудову транспортної інфраструктури. Можна також залучати іноземних інвесторів, але лише за умови їхньої міноритарної участі у проектах. Також під конкретні інфраструктурні об'єкти можна залучати іноземні кредити за умови, що ставки є ринковими.

Держава зобов'язана фінансувати стратегічні інвестиційні проекти, які визначають її економічну безпеку.

БЛОК 9

Витяги з економічної частини Програми захисту українців, що не були охоплені анкетою:

- Заборонити видачу кредитів в іноземній валюті; виняток - суб'єкти господарювання, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

- Створити велике державне замовлення на переозброєння, модернізацію та покращення умов діяльності армії. Це не тільки покращить державну безпеку України, але й дозволить створити нові робочі місця та принесе прибуток державі за рахунок продажу зброї закордон.

- Посилити кримінальну відповідальність за злочини, пов'язані з рейдерським захопленням підприємств.

- Запровадити комплексну державну програму переробки твердих побутових відходів.

- Забезпечити можливість найманим працівникам набути право власності на підприємствах державної та комунальної форм власності, брати участь у їхньому управлінні та в справедливому розподілі прибутків.

- Створити надійну та прозору систему реєстрації прав на нерухомість через відкриті реєстри і кадастри. Ухвалити законодавчі акти щодо приватизації житла в багатоквартирних будинках з урахуванням земельних ділянок під будинками, прибудинкових територій та спільної сумісної власності громадян.

- Забезпечити законодавчо створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Ліквідувати залишки совєтської системи комунального господарства - ЖЕКи. Забезпечити обслуговування та експлуатацію багатоквартирних будинків на конкурентних засадах. Запровадити інститут сертифікованих управителів багатоквартирних житлових будинків.

- Реалізувати комплексну програму реконструкції та поступової заміни житлових будинків забудови 60-х років минулого століття ("хрущовок"). Зобов'язати будівельні монополії зводити соціальне житло за доступними цінами. Створити державний спеціальний фонд для розвитку програми соціального житла.

- Надавати неповносправним громадянам та дітям-сиротам адресну допомогу у розмірі, не меншому ніж розмір прожиткового мінімуму коштом державного соціального страхування.

- Дозволяти передавати у власність об'єкти історично-культурної спадщини, з метою їх відновлення, збереження та ефективного функціонального використання, за умови виконання інвестором державних вимог реставраційних та інвестиційних зобов'язань. У разі їх невиконання повертати об'єкт у державну власність.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!