Фінський погляд на Україну: Рівненщина має великий потенціал для розвитку
Вівторок, 15 березня 2016 —
В Рівненській області тривають роботи по підготовці до пуску одного з найсучасніших деревообробних підприємств "Українські лісопильні". Для налагодження нової лінії деревообробки сьогодні в місто Костопіль залучено ряд спеціалістів зі Швеції, Фінляндії та Італії.
Фінського фахівця Мікко Юлхя, який вже понад 20 років займається монтажем лісопильного обладнання, запрошено у якості головного експерту з налагодження виробництва на "Українських лісопильнях". Про перебіг підготовки підприємства до запуску та загальними враженнями від роботи в Україні він поділився з нами під час зустрічі на підприємстві.
- Мікко, чому Ви зацікавились Україною та розкажіть про Ваш досвід роботи у галузі будівництва лісопереробних заводів?
- Я народився та виріс у Фінляндії, де лісопереробна галузь є чи не найголовнішим та прибутковим бізнесом країни. Відвідував лісопильні ще будучи зовсім маленьким хлопчиком, тому закономірно, що своє життя пов’язав з ними. В Україні працюю вперше. До цього я будував лісопильні у більше ніж 10 європейських країнах. Відгукнувся на запрошення Йохана Дунбека(співвласника "Українських Лісопилень" - прим. автора ) . Знаю його давно як порядного бізнесмена, професіонала, що вкладає всю душу у свою справу та є прихильником налагодження високотехнологічного виробництва. Після запуску "Українських лісопилень" працюватиму у Костополі ще мінімум півроку, доки не переконаюсь, що все обладнання діє бездоганно.
- Ваші враження від України, Костополя та людей, з якими Вам доводиться зустрічатись?
- Коли я вперше прибув в Україну, то здивувався її красі та гостинності. Люди тут привітні зі схожим , дещо іронічним, до фінського гумором. Лісові ландшафти Рівненщини нагадали мені країни, де я працював раніше. Схожі лісопильні я готував до роботи у Норвегії, Швеції, Росії, Німеччині, Естонії, Латвії , Литві , Польщі і в себе на батьківщині. Костопіль сподобався. Тихе, охайне містечко з доброзичливими людьми, де відчуваєш себе комфортно. Тут, за доволі короткий термін перебування вже маю багато друзів.
- Розкажіть як іде робота з налагодження обладнання на підприємстві та Ваша співпраця з українськими спеціалістами?
- Обладнання на сьогодні змонтоване на 80%, від механічної частини ми перейшли до налагодження електроніки та автоматики. Також, вже розпочали тестувати обладнання. На монтажних роботах задіяно понад 120 працівників. Більшість з них – українці. Це трудолюбиві та відкриті до спілкування люди, тому працювати з ними легко і просто. І навіть, коли виникає мовний бар’єр, ми з англійської переходимо на мову механіки, мову креслень та механізмів. Я бачу в українцях велике бажання працювати та реалізовуватись. Це справді чудово.
- Як Ви оцінюєте якість обладнання, що сьогодні монтується на "Українських лісопильнях", чим відрізняється воно від інших виробництв, які сьогодні працюють у Європі?
- Сьогодні тут ми встановлюємо обладнання фінського виробництва Heinola, аналогів якому поки що немає в Україні та доволі рідко зустрінеш у Європі. Головна відмінність обладнання від інших ліній лісопилень – це швидкість пиляння та висока якість виготовленої продукції. Друге – це високий рівень автоматизації. Людина має контакт з деревиною лише на початку її завантаження, і аж у кінці на виході готової продукції. Весь процес переробки здійснюють автоматизовані механізми. За 20 років роботи я вивчив багато лісопильного обладнання, тож можу стверджувати, що в Костополі буде працювати потужне, сучасне та високотехнологічне підприємство.
- Потужність підприємства - 300 тис. м куб/рік. Чи вистачить на Україні сировини для лісопильні, та, на вашу думку, які перспективи подальшого розвитку лісопереробної галузі в регіоні?
- Фінляндія набагато менша за Україну, а лісопилень у неї в 20 разів більше ніж у вас. Російський цар у 1870 році забороняв фінським лісопильням переробляти на рік більше 1000 дерев. Боявся що лісу не вистачить. Пройшло вже майже 150 років, а лісопильні стоять на тому ж місці і працюють далі, лише обладнання оновили. І сировини досі вистачає. Головне це правильне господарювання, контроль за вирубкою та відновленням лісових масивів. Знаю, що в Україні запроваджено мораторій на експорт лісу - кругляку і рахую це вірним кроком. Пам’ятаю, як 10 років тому у Фінляндії з’явилась нова велика лісопильня, а вже сьогодні поруч з нею виріс цілий ряд підприємств подальшої переробки деревини– виробництва вікон, дверей, підлоги, меблів, будівельних матеріалів. Вони всі успішно функціонують та взаємодіють. Тому для України таке підприємство – це потужний потенціал створення робочих місць, отримання доходів та розвитку економіки в цілому. Інвестиційний досвід Рівненщини має стати гарним прикладом для розвитку інших регіонів України.
-Чим займаєтесь у вільний від роботи час, у вихідні дні?
- Моє хобі - музика. Я граю на бас-гітарі, саксофоні та барабанах. Мені подобається природа Полісся, тож у вихідні я часто гуляю у лісі поблизу річки Замчисько. А ще мрію відвідати Львів та Українські Карпати. Надіюсь ще матиму таку можливість.
Олександр Намозов
- Мікко, чому Ви зацікавились Україною та розкажіть про Ваш досвід роботи у галузі будівництва лісопереробних заводів?
- Я народився та виріс у Фінляндії, де лісопереробна галузь є чи не найголовнішим та прибутковим бізнесом країни. Відвідував лісопильні ще будучи зовсім маленьким хлопчиком, тому закономірно, що своє життя пов’язав з ними. В Україні працюю вперше. До цього я будував лісопильні у більше ніж 10 європейських країнах. Відгукнувся на запрошення Йохана Дунбека(співвласника "Українських Лісопилень" - прим. автора ) . Знаю його давно як порядного бізнесмена, професіонала, що вкладає всю душу у свою справу та є прихильником налагодження високотехнологічного виробництва. Після запуску "Українських лісопилень" працюватиму у Костополі ще мінімум півроку, доки не переконаюсь, що все обладнання діє бездоганно.
- Ваші враження від України, Костополя та людей, з якими Вам доводиться зустрічатись?
- Коли я вперше прибув в Україну, то здивувався її красі та гостинності. Люди тут привітні зі схожим , дещо іронічним, до фінського гумором. Лісові ландшафти Рівненщини нагадали мені країни, де я працював раніше. Схожі лісопильні я готував до роботи у Норвегії, Швеції, Росії, Німеччині, Естонії, Латвії , Литві , Польщі і в себе на батьківщині. Костопіль сподобався. Тихе, охайне містечко з доброзичливими людьми, де відчуваєш себе комфортно. Тут, за доволі короткий термін перебування вже маю багато друзів.
- Розкажіть як іде робота з налагодження обладнання на підприємстві та Ваша співпраця з українськими спеціалістами?
- Обладнання на сьогодні змонтоване на 80%, від механічної частини ми перейшли до налагодження електроніки та автоматики. Також, вже розпочали тестувати обладнання. На монтажних роботах задіяно понад 120 працівників. Більшість з них – українці. Це трудолюбиві та відкриті до спілкування люди, тому працювати з ними легко і просто. І навіть, коли виникає мовний бар’єр, ми з англійської переходимо на мову механіки, мову креслень та механізмів. Я бачу в українцях велике бажання працювати та реалізовуватись. Це справді чудово.
- Як Ви оцінюєте якість обладнання, що сьогодні монтується на "Українських лісопильнях", чим відрізняється воно від інших виробництв, які сьогодні працюють у Європі?
- Сьогодні тут ми встановлюємо обладнання фінського виробництва Heinola, аналогів якому поки що немає в Україні та доволі рідко зустрінеш у Європі. Головна відмінність обладнання від інших ліній лісопилень – це швидкість пиляння та висока якість виготовленої продукції. Друге – це високий рівень автоматизації. Людина має контакт з деревиною лише на початку її завантаження, і аж у кінці на виході готової продукції. Весь процес переробки здійснюють автоматизовані механізми. За 20 років роботи я вивчив багато лісопильного обладнання, тож можу стверджувати, що в Костополі буде працювати потужне, сучасне та високотехнологічне підприємство.
- Потужність підприємства - 300 тис. м куб/рік. Чи вистачить на Україні сировини для лісопильні, та, на вашу думку, які перспективи подальшого розвитку лісопереробної галузі в регіоні?
- Фінляндія набагато менша за Україну, а лісопилень у неї в 20 разів більше ніж у вас. Російський цар у 1870 році забороняв фінським лісопильням переробляти на рік більше 1000 дерев. Боявся що лісу не вистачить. Пройшло вже майже 150 років, а лісопильні стоять на тому ж місці і працюють далі, лише обладнання оновили. І сировини досі вистачає. Головне це правильне господарювання, контроль за вирубкою та відновленням лісових масивів. Знаю, що в Україні запроваджено мораторій на експорт лісу - кругляку і рахую це вірним кроком. Пам’ятаю, як 10 років тому у Фінляндії з’явилась нова велика лісопильня, а вже сьогодні поруч з нею виріс цілий ряд підприємств подальшої переробки деревини– виробництва вікон, дверей, підлоги, меблів, будівельних матеріалів. Вони всі успішно функціонують та взаємодіють. Тому для України таке підприємство – це потужний потенціал створення робочих місць, отримання доходів та розвитку економіки в цілому. Інвестиційний досвід Рівненщини має стати гарним прикладом для розвитку інших регіонів України.
-Чим займаєтесь у вільний від роботи час, у вихідні дні?
- Моє хобі - музика. Я граю на бас-гітарі, саксофоні та барабанах. Мені подобається природа Полісся, тож у вихідні я часто гуляю у лісі поблизу річки Замчисько. А ще мрію відвідати Львів та Українські Карпати. Надіюсь ще матиму таку можливість.
Олександр Намозов
Реклама: