Фінансовим директорам компаній із різних країн світу доводиться вирішувати непросту задачу з пошуку оптимального балансу інвестицій в розвинені та швидкозростаючі ринки

Мало хто з фінансових директорів вважає ефективною діючу в їхніх компаніях систему управління інвестиціями в ринки, що характеризуються різними темпами зростання. Такий висновок міститься в опублікованому звіті «Ернст енд Янг». Окрім того, більшості керівників фінансових служб бракує впевненості у правильності підходу до доведення відповідної інформації до відома інвесторів. Із 759 фінансових директорів компаній із різних країн світу, які взяли участь в опитуванні, дві третини заявили, що їх організації нездатні ефективно розподіляти ресурси між розвиненими і швидкозростаючими ринками. Приблизно стільки ж учасників опитування відзначають, що при пошуку оптимального балансу інвестицій у ці ринки вони відчувають труднощі з коректним донесенням необхідної інформації до інвесторів. У дослідженні «Два типи ринків - дві стратегії: інвестиції в розвинені і швидкозростаючі ринки» аналізується роль фінансових директорів у пошуку оптимального балансу інвестицій і вивчається порядок донесення ними своїх рішень до інвесторів. Дослідження містить висновки, отримані з бесід з фінансовими директорами провідних компаній та інвесторами, а також результати двох опитувань, проведених спільно з аналітичним відділом журналу «Економіст» (Economist Intelligence Unit). У рамках першого було опитано 759 фінансових директорів компаній з різних країн світу, а в рамках другого – 244 професійних інвестори. Лес Кліффорд, партнер і керівник програми Ernst & Young LLP з підготовки фінансових директорів у Великобританії та Ірландії, коментує: «Враховуючи малоймовірність істотного зростання низки розвинених ринків у найближчі кілька років, фінансові директори дедалі частіше в пошуках майбутніх джерел доходу звертаються до ринків, що швидко зростають. Це вимагає від них вміння вирішувати складне комплексне рівняння, в якому невідомими виступають ринки, які характеризуються досить неоднорідними умовами, різним співвідношенням ризиків і прибутковості, а також перспективами зростання. В умовах жорсткої конкуренції за капітал, крім гнучкості та виваженості, від фінансового директора вимагається здатність грамотно взаємодіяти з інвесторами, щоб забезпечити останнім впевненість у тому, що керівництво компаній здатне контролювати ситуацію, незважаючи на неоднорідний характер ринків». Недостатня прозорість ринків, що швидко зростають Спроби фінансових директорів виважено розподіляти інвестиції між ринками постійно наштовхуються на необхідність вирішення двох протилежних завдань: з одного боку - використовувати можливості ринків, що динамічно розвиваються, для компенсації млявих темпів зростання в ряді розвинених країн, з іншого - захищати джерела доходів на цих самих розвинених ринках. Хоча всі надії на довгострокове зростання й інвестори, і фінансові директори пов'язують з ринками, що динамічно розвиваються, результати дослідження показують, що обґрунтування необхідності спрямування коштів на такі ринки є для останніх непростим завданням. Двоє з трьох фінансових директорів вважають, що неповнота інформації і брак прозорості можуть ускладнити створення стійкої моделі оцінки на підтримку таких інвестицій. Джей Ніббе, керівник практики «Ернст енд Янг» з розвитку бізнесу в регіоні EMEIA (Європа, Близький Схід, Індія і Африка), коментує ситуацію так: «Відсутність історичних прецедентів та надійних даних не дозволяє фінансовим директорам відповісти на запитання інвесторів про те, коли вони можуть очікувати прибуток на свої вкладення. Незважаючи на очевидну привабливість динамічних ринків, розвинені ринки при їх повільному зростанні все ще забезпечують компаніям левову частку виручки і доходів. Саме ці кошти є джерелом фінансування стратегії зростання, тому їх рівень необхідно підтримувати. Враховуючи всі ці відмінності між ринками, цілком зрозуміло, чому фінансовим директорам настільки складно зберігати оптимальний баланс інвестицій». Фінансові директори не повинні дивуватися відходу інвесторів з тих чи інших швидкозростаючих ринків і мають бути готові особисто переконувати їх Фінансовим директорам є сенс замислитися над пошуком інвесторів нового типу, що мають інше ставлення до ризиків. Більшість фінансових директорів (84%) та інвесторів (63%) вважають, що підвищення ризиків і волатильність прибутку, пов'язані з виходом на швидкозростаючі ринки, сприятимуть оновленню бази інвесторів. Щоб запобігти відходу інвесторів, фінансові директори, опитані в рамках підготовки звіту, вважають, що вони повинні чітко сформулювати корпоративну стратегію і тримати інвесторів в курсі того, наскільки компанія дотримується обраного курсу. Інвестори та фінансові директори зійшлися на думці, що основна відповідальність за доведення до відома інвесторів інформації про зміни у розподілі інвестицій між розвиненими та швидкозростаючими ринками лежить на керівниках фінансових служб. Окрім того, і ті, й інші згодні, що збільшення інвестицій в швидкозростаючі ринки вимагає частого спілкування з інвесторами. Однак, незважаючи на це, при розробці інвестиційної стратегії фінансові директори в більшості випадків ставлять взаємодію з інвесторами в самий кінець списку своїх пріоритетних завдань. Джей Ніббе коментує це так: «Коло обов'язків фінансового директора охоплює такі завдання, як управління оборотним капіталом, розподіл інвестицій, а також вирішення всіх інших питань, пов'язаних з капіталом організації. Не дивно, що спілкування з інвесторами виявилося в кінці списку пріоритетних завдань. Разом з тим інвестори все частіше вимагають прозорості інформації про ризики і перспективи прибутковості їх вкладень як в одні, так і в інші ринки. Таким чином, фінансовим директорам доведеться підвищити ефективність взаємодії з ринком». Олексій Кредісов, керуючий партнер компанії «Ернст енд Янг» в Україні: «Враховуючи глобальну динаміку, компанії змушені розробляти все більш складні й ризиковані бізнес-моделі посилення присутності як на розвинених, так і на швидкозростаючих ринках. При цьому інвесторів дедалі більше цікавлять зміни конкурентного середовища, а також думка фінансових директорів щодо стратегії комплексного управління ризиками. Наявність чіткої інформації про зміни в профілі ризиків інвестори назвали найважливішим фактором для прийняття правильних рішень. Окрім того, майже дві третини інвесторів висловлюють бажання отримувати від фінансових директорів більш докладну інформацію про перспективи розвитку тих чи інших ринків». Інвесторам потрібна актуальна і точна інформація, яка дозволяла б робити довгострокові прогнози Стрімкі темпи розвитку швидкозростаючих ринків можуть призвести до того, що традиційні форми звітності не зможуть задовольняти потреби інвесторів в актуальній інформації про найважливіші події. Інвесторам потрібна оперативність: найбільш зручною формою отримання інформації про інвестиції в швидкозростаючі ринки вони називають регулярні торгові зведення. Це свідчить про те, що традиційні канали зв'язку (наприклад, річний звіт) вже не задовольняють вимоги інвесторів, для яких на перше місце вийшов фактор часу. Менше половини опитаних інвесторів вважають річний звіт ефективним інструментом отримання інформації про ризики на розвинених і швидкозростаючих ринках, і лише 42% говорять, що він допомагає їм у прийнятті інвестиційних рішень. «Усе частіше ми чуємо від учасників ринку та фінансових директорів, що традиційний річний звіт і звітність більше не є для інвесторів основними джерелами інформації, - говорить Лес Кліффорд. - Інвесторів більше цікавить те, що може статися в майбутньому, ніж, те що вже відбулося. Окрім того, інформація повинна бути достовірною і максимально оперативною. Оскільки інвестори все активніше використовують інформацію, що, як правило, не аудіюється, виникає досить цікаве та істотне питання про майбутню модель аудиту звітності».