На вершині рейтингу ризиків для урядів – провокування другої хвилі рецесії в результаті консолідації в податково-бюджетній сфері

Питанням, пов'язаним з ризиками, як і раніше приділяється підвищена увага: скорочення витрат на підтримку ініціатив у галузі сталого розвитку та безпеки в тій чи іншій мірі сприяло посиленню невизначеності в сучасному світі, яку відчуває все населення планети. При цьому зміни, відбуваються, приховують у собі нові можливості. Стурбованість з приводу ймовірного настання другої хвилі кризи, яка відзначається в різних країнах світу, пов'язана переважно з побоюваннями того, що консолідація в податково-бюджетній сфері європейських країн і США (що стала наслідком державних заходів з оздоровлення економіки під час фінансової кризи) призведе до значного скорочення бюджетних витрат і в перспективі може мати негативний вплив на економіку. Разом з тим зростання на ринках, що розвиваються, і відновлення економіки в ряді розвинених країн, незважаючи на розгортання кризи боргових зобов'язань, знижує ризик другої хвилі світової рецесії. Економічна криза як ніколи ясно продемонструвала, що в структурі світового управління відбувається перерозподіл влади. Розширення клубу G8 до G20, швидше за все, підштовхне окремі групи країн до більш активної участі у світовому управлінні, у тому числі шляхом утворення тактичних альянсів і регіональних угруповань. Філіп Пеш-Лестрад, керівник міжнародної групи «Ернст енд Янг» з надання послуг сектору урядових і державних установ, зазначив: «На перших порах уряди низки країн вживали заходів з тотального скорочення витрат у зв'язку з необхідністю швидкої дії. Тоді це було потрібно, однак тепер урядовим установам слід ретельно підходити до скорочення асигнувань. Необхідно вибірково знижувати витрати там, де це можливо, і в той же час збільшувати інвестиції в тих областях, де це прискорить економічне зростання». Стимулювання і розширення діяльності у сфері сталого розвитку для створення альтернативних моделей надання державних послуг Друге місце в рейтингу найбільш значущих ризиків займає віднесення на більш пізній термін реалізації ініціатив у галузі сталого розвитку та контролю за зміною клімату. Очікується, що наслідки цього кроку будуть спостерігатися протягом ще кількох років. Хід суспільної дискусії з питань сталого розвитку сповільнився в результаті світової економічної кризи. Відчутний результат кризи – невизначеність політичних концепцій і нездатність проводити послідовну політику в області ціноутворення – знижує вірогідність здійснення інвестицій в обсязі, необхідному для розвитку екологічно чистої економіки. Філіп Пеш-Лестрад пояснює: «Для управління ризиками, пов'язаними зі зміною клімату і сталим розвитком, урядам необхідно гарантувати прозорість підходів до реалізації політики в галузі торгівлі квотами на викид вуглецю і впроваджувати нові регламенти, які будуть визначати переваги споживачів. Уряди зобов'язані в найкоротші терміни ліквідувати всю невизначеність щодо цього питання, оскільки це не сприяє інвестиційній активності». Інші ризики, значимість яких зростає: • недостатній обсяг інвестицій в освіту, • неефективне управління витратами на пенсійне та медичне забезпечення літніх громадян, • недоліки державного управління та низький ступінь підзвітності. Артем Козловський, партнер, консультаційні послуги, «Ернст енд Янг» в Україні, коментує: «Для системного управління ризиками необхідно в першу чергу розуміти, які завдання стоять перед кожним ключовим міністерством і відомством, та як вони виражаються у конкретних цифрах. Після цього можна сформувати програму управління факторами впливу на ризикові зони, пріоритетні для держави». «У більшості розвинених країн світу закінчується розгортання систем електронного уряду. Цьому процесу часто передувала зміна систем управління бюджетом за принципом «від завдань до бюджету» або «бюджетування від нуля». Таким чином, держбюджет формується не на базі цифр попереднього року, а на основі вимірюваних завдань майбутніх періодів (в ідеалі – ще й у гнучкому режимі, з урахуванням перехідних обсягів), - пояснює Артем Козловський. – Міністерствам та відомствам як власникам бюджетів необхідно публічно захищати свої програми, представляючи реальні проекти, які дозволять досягти поставлених цілей у короткостроковій і середньостроковій перспективі. Тоді в кінці року потрібно буде звітувати не щодо освоєних бюджетів, а за конкретними показниками ефективності. Досвід багатьох країн, наприклад, Канади, показує, що така система сприяє скороченню витрат держсектору, реальному управлінню ризиками на превентивної основі і досягненню більш амбітних цілей з меншими ресурсами». На закінчення Ян-Петер Балкененде, партнер нідерландського офісу «Ернст енд Янг» і колишній прем'єр-міністр Нідерландів, зазначив: «Мінливий характер суверенних держав, зростання значущості питань сталого розвитку на тлі дедалі більшого боргового навантаження державних установ спричинять істотні зміни у державному секторі низки країн. Концепція суверенної держави в сучасному розумінні втрачає свою актуальність. Роль урядів буде змінюватися, їм доведеться вести себе по-новому. На зміну традиційним концепціям суверенної держави прийдуть більш глобальні підходи, які передбачають розширене співробітництво з різними партнерами в суспільстві». 10 основних ризиків для урядів в 2011 році: 1. Провокування другої хвилі рецесії в результаті консолідації в податково-бюджетній сфері 2. Віднесення на більш пізній термін реалізації ініціатив у галузі сталого розвитку та контролю за зміною клімату 3. Прорахунки в реалізації боргової та фіскальної політики 4. Атаки фінансових спекулянтів, зниження суверенного боргового рейтингу 5. Недостатній обсяг державних інвестицій в освіту 6. Нездатність забезпечити ефективне надання послуг у зв'язку зі скороченням ресурсів і необхідністю реформування кадрової стратегії 7. Неефективне управління витратами на пенсійне, медичне та соціальне забезпечення літніх громадян 8. Нездатність вирішувати питання, пов'язані з міжнародним тероризмом і прикордонним контролем 9. Відсутність планів реагування на довгострокові демографічні зміни 10. Недоліки державного управління та низький ступінь підзвітності. 10 основних можливостей для урядів в 2011 році: 1. Зміцнення нових форм світового управління 2. Жорсткість регулювання фінансового сектору 3. Перегляд корінних цілей діяльності уряду 4. Реалізація зміни шляхом розширення використання інформаційних технологій 5. Розробка нових моделей надання державних послуг 6. Розширення співробітництва у форматі державно-приватного партнерства 7. Використання промислової політики як механізму стимулювання зростання в найбільш передових секторах 8. Перегляд концепцій регіонального та міського розвитку 9. Стимулювання і розширення діяльності у сфері сталого розвитку для створення альтернативних моделей надання державних послуг 10. Зміцнення ролі держави в економіці.