НФПУ оголосив чорний список роботодавців

У цей день Національний форум профспілок України оприлюднив дані щодо соціального становища людей праці, оголосив «Чорний список» найгірших роботодавців України та висловив свої пропозиції, які допоможуть подолати соціальну кризу в країні. НФПУ змушений констатувати, що ситуація з дотриманням права на гідну працю в Україні близька до критичної межі. Тенденції зростання безробіття і заборгованості із зарплат посилюються, попри заяви влади про успіхи у подоланні економічної кризи. Масштабні порушення трудових прав спостерігаються на підприємствах усіх форм власності. Зайнятість Офіційні дані щодо рівня безробіття свідчать про його невпинне зниження: якщо станом на 1 серпня було зареєстровано 606,9 тис. безробітних, то на 1 вересня їх уже налічувалось 569,6 тис. Профспілковий моніторинг демонструє протилежну тенденцію: фактичне безробіття зростає на 150 тисяч осіб щомісяця і на сьогодні становить понад 2,5 мільйона чоловік. Дані профспілок відрізняються від офіційних, бо враховують і тих працівників, які перебувають у примусових безоплатних відпустках, та тих, хто принципово не реєструється в службі зайнятості через забюрократизовану процедуру реєстрації і низький коефіцієнт корисної дії самої служби. Заборгованість із зарплат Офіційна статистика станом на початок осені фіксує 1,6 млрд. грн. боргів із зарплат загалом по Україні. Однак, якщо враховувати заробітну плату, яка мала видаватися працівникам «у конвертах», заборгованість по зарплаті становитиме 2,6 млрд. грн. Найбільші суми заборгованості за регіональним принципом: • Донецька область (реально – 456 млн. грн., офіційно – 320 млн. грн.) • місто Київ (реально – 309 млн. грн., офіційно – 184 млн. грн.) • Луганська область (реально – 218 млн. грн., офіційно – 127 млн. грн.) • Харківська область (реально – 214 млн. грн., офіційно – 125 млн. грн.) Найбільші суми заборгованості за видами економічної діяльності: • Промисловість (реально – 1,4 млрд. грн., офіційно – 888 млн. грн.) • Будівництво (реально – 400 млн. грн., офіційно – 254 млн. грн.) • Операції з нерухомістю (реально – 198 млн. грн., офіційно – 138 млн. грн.) • Транспорт і зв’язок (реально – 190 млн. грн., офіційно – 114 млн. грн.) Прогноз профспілкових експертів невтішний: якщо владою не буде вжито радикальних заходів для реанімації економіки, кількість безробітних до кінця року становитиме 3 мільйони осіб, а сума заборгованості досягне більш, ніж 3 млрд. грн. НФПУ пропонує 5 кроків для поліпшення соціального становища людей праці: 1. Посилення відповідальності роботодавців та уряду за невиконання Генеральної угоди між державою, роботодавцями та профспілками. Порушення Генугоди спостерігаються в частині дотримання робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, гарантій і компенсацій, техніки безпеки та охорони праці. 2. Передача контролю за охороною праці від неефективних і корумпованих державних структур у виключну компетенцію профспілок. НФПУ констатує, що ні Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, ні інспекція праці при Міністерстві праці належно не стежать за дотриманням техніки безпеки та умовами праці на підприємствах (на офіційному сайті «Держгірпромнагляду» розділ статистики травматизму і техніки безпеки не поповнюється з 2007 року). Як наслідок, маємо неприйнятні умови праці та непоодинокі випадки проведення робіт в аварійних цехах і шахтах, що призводить до травматизму та смертності робітників. Крім того, в цьому році спостерігається суттєве недофінансування Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві – у вересні профінансовано лише 43% його потреб, а за цілий рік прогнозується лише 54,9%. За перше півріччя 2009 року на профілактичні заходи Фондом виділено лише 346 тис. грн. (для порівняння – у 2008 році на цю статтю витрачено 118 млн. грн.) Також і Фонд страхування від тимчасової втрати працездатності має 30-відсотковий дефіцит бюджету. 3. Удосконалення законодавчого поля задля нормалізації трудових і соціальних відносин. На думку профспілкових організацій, необхідно, по-перше, внести зміни у проект нового Трудового Кодексу, який дає багато преференцій роботодавцям – зокрема, право встановлювати 10-годинний робочий день. По-друге, спростити процедуру законного проведення страйків: • розширити перелік вимог, які можна висувати роботодавцю при виникненні трудового конфлікту; • спростити процедуру оголошення колективного трудового спору; • створити незалежну Національну службу посередництва і примирення; • звузити перелік підстав для визнання страйку незаконним у судовому порядку; • зняти з профспілок обов’язок покривати роботодавцю збитки, завдані страйком. По-третє, слід на законодавчому рівні створити систему трудових судів, які би фахово і неупереджено розглядали лише справи, пов’язані з трудовими конфліктами. 4. Впровадження масштабної програми створення нових робочих місць. Ця програма має фінансуватися з державного бюджету і передбачати чіткий перелік перспективних галузей економіки і чіткі помісячні терміни створення робочих місць у цих галузях. Також для її ефективного впровадження слід зобов’язати банки спрямовувати 80% коштів на підтримку реального сектора економіки. 5. Деполітизація профспілкового руху. Сьогодні більшість профспілкових об’єднань України перетворилися на філії політичних партій і насправді представляють інтереси їхніх власників, тобто олігархів. Тільки незалежні, активні й об’єднані профспілки здатні відстоювати інтереси найманих працівників. Без них подолати соціальну кризу неможливо. Найгірші роботодавці України Держава – найбільший порушник. Найгіршим роботодавцем протягом останнього півріччя залишалася держава. Саме на підприємства державної та комунальної власності припадає 25% загальної суми заборгованості в країні. На них же зафіксовано найбільшу кількість незаконних звільнень та інших порушень трудових прав працівників. Список найгірших підприємств-роботодавців України. За результатами профспілкового моніторингу Національний форум профспілок України сформував список найгірших роботодавців України за останнє півріччя. Список був складений на основі опитування трудових колективів, яким було запропоновано оцінити стан дотримання соціальних прав працівників їхнього підприємства за такими критеріями: • незаконні звільнення працівників; • невиплати зарплат; • примусові відпустки за власний рахунок; • скорочення робочого тижня; • недостатній рівень соціального захисту; • недостатні заходи техніки безпеки; • незадовільні умови праці.