Чому держава карає видобувні компанії за успіх

Чому держава карає видобувні компанії за успіх

Закликаючи нарощувати ресурсну базу, Держгеонадра стягує з компаній плату за приріст запасів. Це демотивує компанії і спотворює статистику.
Четвер, 30 листопада 2017, 11:58
виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України

Часто доводиться чути про повільне відновлення запасів вуглеводнів.

Тобто щорічний видобуток нафти та газу в Україні перевищує обсяги приросту їх розвіданих запасів, які за підсумками 2016 року становили лише 38%.

Урядова концепція розвитку газовидобувної галузі вказує, що цільовий рівень відтворення запасів у 2020 році сягне середньосвітового показника — 125%.

Сприяти зміні негативного тренду покликане проведення пошукових та розвідувальних робіт у значно більших обсягах, ніж це було досі.

Що ж заважало робити це протягом багатьох років? На думку Держгеонадр, причиною є критичне недофінансування таких робіт. Держава за два роки профінансувала розвідку корисних копалин лише на 5% від плану.

У бізнесу інша точка зору. Перед тим, як лікувати хворобу, треба встановити точний діагноз. Часи планової економіки минули, тому традиційні інструменти, які колись забезпечували результат, неоптимальні, а іноді й шкідливі.

Інвестувати в проведення сейсмічних робіт та розвідувального буріння необхідно, але платити за це повинні комерційні підприємства, а не платники податків.

Зокрема, за інформацією E&Y, середній п'ятирічний показник заміщення запасів найбільших нафтогазовидобувних компаній США, жодна з яких не фінансується з федерального бюджету, становив майже 190%.

Закликаючи нарощувати ресурсну базу, Держгеонадра стягує з компаній плату за приріст запасів. Це демотивує компанії займатися розвідкою та спотворює звітність щодо реальних розмірів доведених запасів у масштабах країни.

Крім того, будь-яка плата за приріст запасів, як і збір за продовження строку спеціального дозволу, не відповідають прогресивним світовим практикам та суперечать міжнародним зобов'язанням України перед Євросоюзом.

У світі не карають за успіх. Навпаки — там всіляко підтримують проведення пошукових робіт, зокрема, фіскальними стимулами.

 

Плата за надання надр у користування може стягуватися лише один раз.

Це підтверджується європейським законодавством, зокрема, директивою 94/22/ЄС "Про умови надання та використання дозволів на пошук, розвідування та видобуток вуглеводнів". Україна повинна імплементувати цей документ на виконання угоди про асоціацію з Євросоюзом до кінця 2017 року.

У сучасному світі запаси важливі лише як комерційно доступна для вилучення категорія в даний момент, а фізичний розмір копалин під землею втратив своє первісне значення, перетворившись в очах інвесторів на вчорашній день.

Так, за даними, Oil & Gas Financial Journal, за три останні роки нафтогазові компанії Північної Америки списали запаси на безпрецедентну суму — 185 млрд дол, що стало прямим наслідком падіння світових цін на вуглеводні.

Поклади, які оцінювалися як видобувні і були цінністю при вартості бареля нафти 100 дол, виявилися економічно недоцільними для розробки при поточних цінах.

Тож коли чиновник змушує надрокористувача кожні п'ять років переоцінювати матеріальні запаси у монопольному органі, а Держгеонадра виписує видобувній компанії сумнівну з точки зору законності квитанцію на доплату за виявлені нею запаси, не слід питати, чому на українському ринку бракує іноземних інвесторів.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!