В Україні не було ефективних урядів

В Україні не було ефективних урядів

Вівторок, 18 жовтня 2011, 10:29 -
Протягом останніх десяти років урядові видатки загалом не виконували функцію стимулювання росту ВВП. Більш того, падіння темпів виробництва в Україні також не було спричинено зміною бюджетних видатків.

Пересічний українець у своїй більшості полюбляє асоціювати бідність чи багатство з якимись зовнішніми чинниками.

Коли потрібні гроші, він сподівається на допомогу небожителя, коли статків багато – то дякує своїм панам-політикам. Автори спробували розібратися хто чи що ж насправді спричиняє ріст добробуту середньостатистичної людини в Україні і яка роль урядів у підвищенні чи падінні доходів населення?

За двадцять років незалежності Україна мала чотирьох Президентів, за правління яких змінилося аж 17 урядів. Така нестабільність виконавчої гілки влади є, ймовірно, цілком природною й очікуваною для молодої держави.

Завдяки, всупереч чи незалежно від цих урядів українці пережили важкі кризові часи дев’яностих, економічне пожвавлення двотисячних і закінчили важкою кризою 2008-2009 років, наслідки якої відчутні і сьогодні.

Але як визначити загальну ефективність урядової політики, зокрема урядових видатків, та виокремити головні чинники, які впливали на ріст економіки України протягом цього періоду?

Фіскальна політика - головний інструмент економічного регулювання

Зміна валового внутрішнього продукту кожної країни спричинена певним набором економічних, соціальних та інших факторів.

Добре відомо, що ключовими інструментами впливу на макроекономічну ситуацію та, зокрема, на ВВП є монетарна та фіскальна політика.

Монетарна, як правило, дієва, коли економіка країни є відкритою з вільним рухом капіталів, а її валютний курс є гнучким. Натомість фіскальна ефективніша в умовах фіксованого валютного курсу та при існуванні обмежень на фінансових ринках.

Крім того, як показує світовий досвід, інструменти фіскальної політики частіше використовуються для вирішення проблем зі значним падінням виробництва.

Наприклад, професор економіки університету Берклі (Каліфорнія) Алан Ауербах стверджує, що рівень фіскальної підтримки економіки США останні роки є значно більшим у порівнянні з пакетами фіскальної допомоги під час кризових періодів останніх двадцяти п’яти років.

Щодо економічної політики України, то вона характеризується слабким розвитком та низькою ефективністю монетарних інструментів порівняно з фіскальними.

В Україні обмінний курс гривні тривалий час був і фактично залишається фіксованим відносно долара США, тому саме фіскальна, а не монетарна політика відігравала й відіграє більшу роль.

Як відомо, відповідальними за здійснення фіскального впливу протягом останніх 20 років є уряд та президент, залежно від повноважень в конкретний період часу.

Отже, слід очікувати, що добробут населення України залежить значною мірою від рівня компетентності саме уряду чи президента, а не Національного Банку.

Даний зв’язок в позитивному (ефективний уряд) чи негативному (неефективний уряд) сенсі часто використовується у політичних дебатах, коли політики змагаються, чий уряд був компетентнішим і домігся вагоміших результатів.

Чи ж дійсно були "гарні" і "погані" уряди в незалежній Україні?

З метою детальнішого вивчення цього питання автори пропонують проаналізувати ефективність проведення урядової політики за останні 10 років та визначити, кому саме українці повинні завдячувати високим рівнем добробутом чи ж навпаки - хто спричинився до падіння їх доходів.

"Наївний" аналіз

Найпростіше розпочати аналіз із порівняння динаміки реального ВВП та розміру урядових видатків. Ці два показники мають дуже схожу динаміку.

Лінійна залежність між ВВП та видатками є статистично значимою, тобто це може означати, що ріст урядових видатків на 1 гривню асоціюється з ростом ВВП в тому ж періоді більше ніж на 9 гривень.

Розмір ВВП та урядових видатків, мільйонів гривень

 

Джерело: Держкомстат

Примітка: показники ВВП та урядових видатків у середньоквартальних цінах базового 2007 р. скореговані на сезонність фільтром X-12-ARIMA

Багато економістів та оглядачів, які не знайомі з глибшими й сучаснішими методами аналізу, зробили б висновок про ефективність урядової політики як важливого стимулятора росту ВВП на основі описаної звичайної лінійної залежності.

Насправді ж даний висновок може бути неправильним через низку причин.

По-перше, простий метод лінійної регресії не відповідає на питання причинності: чи дійсно зміна урядових видатків стала причиною зміни ВВП (кейнсіанський підхід) чи ж, навпаки, ріст ВВП приводить до росту урядових видатків (ваґнерівський підхід).

По-друге, ВВП та урядові видатки можуть одночасно стимулювати одне одного або й бути взагалі незалежними. Останній випадок може мати місце, коли існує якийсь третій фактор, який приводить до росту обидвох показників.

Аналогічна ситуація може бути при аналізі ВВП й урядових видатків. Третьою силою у даному випадку може бути, наприклад, зовнішній сектор - економіка росте, коли ціни на експортні товари України зростають, а урядові видатки збільшуються за рахунок зростання іноземного кредитування.

І тоді ростом своїх доходів населення України має завдячувати іноземцям, які стали купувати більше наших товарів, а не уряду та чиновникам.

Ціни на сталь як зовнішній фактор

Україна є моноекспортною державою. Третина її експорту - це товари чорної металургії. Така залежність ставить економіку країни в дуже ризиковану ситуацію, коли зміна світових цін на товари чорної металургії приводитиме до значного коливання ВВП та економічної нестабільності.

Світові ціни на сталь, що складають основу експорту продукції з України, сильно корелюють з темпом росту як ВВП, так і урядових видатків. Звичайно, такий простий графічний метод аналізу матиме ті ж самі вищеописані недоліки, як і у випадку аналізу пари ВВП-урядові видатки.

Ціни на сталь у порівнянні з ростом ВВП та урядових видатків, %

 

Джерело: Держкомстат і Steel Business Briefing (SBB)

Примітка: зміна показників до відповідного кварталу попереднього року. Ціни на сталь - середні внутрішньоєвропейські ціни на холоднокатаний та гарячекатаний рулони

Хоча навряд чи така мала економіка, як економіка України, може значно впливати на світові ціни на сталь. Найбільший сталеливарний холдинг України - Метінвест, що належить Ринату Ахметову, - тільки в найближчі роки може ввійти в десятку великих виробників сталі в світі.

Скоріше саме ціни на зовнішніх ринках впливають на економічну ситуацію в Україні.

Для отримання точнішої відповіді на поставлені питання застосуємо досконалішу методологію – так званий тест Ґрейнджера.

Рушійні сили ВВП: внутрішні чи зовнішні

Тест причинності Ґрейнджера був опублікований у 1969 році майбутнім лауреатом Нобелівської премії з економіки Клайвом Ґрейнджером.

Як писала "Економічна правда", суть тесту полягає у тому, що він дозволяє виявити причинно-наслідкові взаємозв’язки між різними часовими рядами.

Саме тест Ґрейнджера може дати точнішу відповідь на питання, що спричиняло ріст та падіння ВВП України протягом останніх 10 років: фіскальна політика урядів та Президентів України чи економічна ситуація на зовнішніх ринках.

Спочатку проведемо аналіз загальної урядової політики за останнє десятиріччя, а потому розглянемо окремо вплив урядових видатків протягом періодів правління трьох груп урядів: Януковича-Азарова, Тимошенко та Кінаха і Єханурова.

Результати економіко-статистичних розрахунків на основі моделі, що складається з трьох змінних: ВВП, урядових видатків та цін на сталь показують, що відмінний від нуля вплив на ВВП мають тільки ціни на сталь.

Зміна урядових видатків не приводитиме до зміни ВВП в майбутньому. Європейські ціни на сталь також мають позитивний вплив на урядові видатки. Своєю чергою, самі ціни на сталь є зовнішньою величиною, яка не залежить від ВВП України та урядових видатків.

Головні рушійні чинники росту економіки України на основі тесту Ґрейнджера

 

Джерело: розрахунок автора на основі квартальних даних Держкомстату та Steel Business Briefing (SBB) за перші квартали 2001-2011 років

Примітка: довірчий інтервал - 90%

Це означає, що протягом останніх десяти років урядові видатки загалом не виконували функцію стимулювання росту ВВП. Більш того, падіння темпів виробництва в Україні також не була спричинена зміною бюджетних видатків.

Як результат, в середньому за останні десять років уряди не мали значимого впливу на економіку. Економіка України падала чи зростала в першу чергу залежно від зміни кон’юнктури на зовнішніх ринках, зокрема вона реагувала на зміни цін на сталь, а не внаслідок змін у внутрішній економічній політиці.

З іншої сторони відсутність стимулюючого впливу урядової політики на ВВП не відповідає на питання, чи всі уряди були неефективними. Адже усереднений нейтральний результат за останні 10 років можна отримати, якщо ефект від "позитивних" урядів нейтралізується діяльністю "негативних".

Тому додатково було оцінено вплив урядових видатків у поточному періоді на ВВП в наступному кварталі в розрізі окремих кабмінів.

Результати аналізу показують, що окремо кожна група урядів: Януковича-Азарова, Тимошенко й Кінаха та Єханурова - була нейтральною щодо впливу на внутрішній економічний ріст.

Тобто в середньому ріст урядових видатків, наприклад, на 10% не приводив до значимого від нуля росту чи падіння ВВП в наступному кварталі. Слід також зазначити, що загальний тренд - інші рушійні сили, які не розглядаються в моделі були позитивним для урядів Януковича-Азарова й Кінаха та Єханурова.

В той же час Тимошенко керувала кабміном, коли невраховані в моделі як зовнішні, так і внутрішні фактори були менш сприятливими в порівнянні з періодами правління інших урядів, направляючи ріст ВВП до нуля, або призводячи до його падіння.

Причинами такої відносно низької ефективності урядів та великої залежності економіки від слабо контрольованих зовнішніх факторів є як суб’єктивні, так і об’єктивні фактори.

Увага керівників міністерств та відомств часто не сконцентрована на підвищенні конкурентоспроможності держави та на забезпеченні стабільного зростання економіки країни.

Вітчизняна економіка має високий рівень монополізації крупними бізнес-групами, які мають надмірний вплив на прийняття урядових рішень та виділення бюджетних коштів. Це придушує конкуренцію та приводить до появи неефективних державних видатків.

Не стимулює розвиток економіки і недостатній розвиток соціально-економічних інститутів, зокрема непрозора структура та слабкий захист прав власності.

Об’єктивними факторами є погані стартові умови, які отримує кожен уряд через неефективну та загалом неконкурентну структуру виробництва та дії попередніх урядів.

На жаль, надмірна залежність від зовнішніх факторів проявляється не тільки в економічній сфері, а й, наприклад, в політичній та суміжних площинах.

Як показує аналіз Інституту світової політики, у цьому випадку головними рушійними чинниками будуть в першу чергу саме зовнішні, а не внутрішні фактори.

Який вихід з даної ситуації? Сила внутрішніх факторів, які здатні ефективно впливати на економіку країни та інші сфери зростатиме з ростом самого виробництва та зі зміцненням інституційної структури економічної системи.

Потрібно проводити реальну боротьбу з корупцією та надмірною монополізацією в державі й укріплювати захист прав власності.

Що ж до урядових видатків, то для підвищення їх ефективності необхідно більше уваги приділяти розробці, апробації та оцінці впливу державної політики та проектів на економіку країни.

Крім того, слід визначити ключові галузі та напрями, які повинні виступити локомотивом економічного розвитку, і на основі такого комплексного аналізу інвестиційної привабливості галузей вже визначати головні центри, які потребують уваги урядової політики.

Оскільки Україна має велику територію, то вибір напрямів пріоритетного розвитку слід проводити на основі окремих регіонів, утворюючи кластери з пріоритетним розвиток певних галузей.

Протягом останніх десяти років урядова політика не мала першочергового впливу на економіку країни в порівнянні зі зовнішніми факторами. Для виправлення ситуації країні потрібні радикальні зміни, які напевно вже зможуть провести молоді люди, що отримали освіту в кращих університетах світу й чия ментальність позбавлена корумпованості та неетичної наживи.

В Грузії, яка показує унікальний приклад прогресу протягом останніх років, 75% міністрів економічного блоку отримали освіту в Університетах США та Західної Європи, а середній вік цих урядовців - 37 років.

Денис Нізалов, професор, академічний директор Київського економічного інституту при Київській школі економіки.

Роман Семко, аспірант, дослідник Київського економічного інституту при Київській школі економіки.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!