Податкова система як механізм підтримки культури?

Дослідження виявило суттєві відмінності в тому, як 14 країн використовують систему оподаткування в ролі механізму для залучення коштів і способу стимулювання діяльності в галузі культури. Всі 14 країн використовують податкові стимули (податкові відрахування, знижені ставки, податкові пільги, звільнення від податків тощо), але лише дев'ять (Бразилія, Великобританія, Індія, Італія, Іспанія, Китай, Німеччина, Південна Корея та Франція) встановили податки, спрямовані на підвищення окремих видів доходів (плата за «телевізійну ліцензію», податки на продаж творів мистецтва та ін.). Керівник практики «Ернст енд Янг» в регіоні EMEIA з надання послуг компаніям медіасектору та індустрії розваг Бруно Перрін, зазначив: «Англосаксонські країни не виділяють конкретні напрями діяльності в галузі культури, щодо яких застосовуються податкові стимули. При цьому інші країни, навпаки, більш диференційовано підходять до того, хто отримує ці вигоди, особливо, коли мова йде про фізичних осіб або приватні організації, що інвестують або витрачають власні фінансові ресурси на надбання культури чи займаються діяльністю в галузі культури, наприклад колекціонуванням або патронажем. Так, Бразилія і Іспанія ввели податкову політику, спрямовану виключно на залучення інвестицій в культурну сферу». Володимир Котенко, партнер, керівник податково-юридичної практики «Ернст енд Янг» в Україні, вважає: «Податкові стимули – це ефективна складова цілеспрямованої державної політики підтримки культури, яку складно переоцінити. Цілями податкового стимулювання, зокрема, є підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності культурної сфери. Іншими словами грамотна державна, в тому числі податкова, політика підвищує суспільний інтерес до сфери культури і, зрештою, робить проекти в цій галузі вигідною справою – про що йдеться в нашому дослідженні податкового стимулювання культури в 14 країнах». Існуючі стимули і податки Франція, де встановлено 13 видів податків і 47 пільг, лідирує за кількістю податкових ініціатив. У Канаді, Мексиці, Росії, США і Японії, також є ряд так званих «культурних» податків. Найбільш обтяженим, з точки зору оподаткування, сектором є телевізійне мовлення. В цілому в 14 країнах-учасницях нашого дослідження нараховується 10 видів податків, включаючи традиційну плату за «телевізійну ліцензію», встановлену у Великобританії та ряді інших країн. Далі йдуть кіно, музична індустрія, збереження національної спадщини і виконавські види мистецтва. З'являються і нові види податкових ініціатив, зокрема податкові пільги для грального сектору та індустрії моди, а також ініціативи, спрямовані на розвиток культури в сільській місцевості. Застосовуються і менш традиційні заходи, наприклад, з метою збереження раритетних моделей літаків, підтримки національних кладовищ, а також податкові пільги на «шеф-кухарів». Так, у Каліфорнії встановлена податкова пільга для власників кладовищ, на яких поховані першопрохідці Америки, і літаків, що мають історичне значення. Кіноіндустрія Сектор кіноіндустрії отримує найбільшу підтримку. Слідом за ним йдуть патронаж і збереження культурної спадщини. Основною метою податкової політики, спрямованої на підтримку кіноіндустрії, переважно є забезпечення зростання даного сектору на національному та регіональному рівнях, а також створення сприятливих умов для інвестування та залучення зарубіжних кінознімальних груп. Однак, як правило, система податкових стимулів для кіноіндустрії досить складна, що може стати перешкодою для кінознімальних груп, погано обізнаних у цьому питанні. «Можливо, у нас ще залишилися шанси на те, щоб якось змінити ситуацію, за якої країни, що мають справжню кіноіндустрію, можна порахувати на пальцях. Необхідно зробити податкові пільги доступними для міжнародних кінематографістів», – пояснює Бруно Перрін. Збереження національної спадщини Всі країни, що брали участь в нашому дослідженні, надають серйозну підтримку збереження національної спадщини. Лідерами в цій сфері є Італія, Іспанія, Росія, Японія, Великобританія та Франція. Наприклад, Іспанія встановила 1%-ний збір, що включається до складу витрат на будівництво державних об'єктів громадського призначення. Отримані доходи використовуються для фінансування заходів із збереження та поліпшення стану об'єктів культурної спадщини країни. У Франції витрати на будівництво державних об'єктів громадського призначення обкладаються аналогічним внеском, які спрямовуються на підтримку мистецтва (розраховується як 1% від загальної суми витрат на будівництво). В даному випадку він має форму юридично закріпленого зобов'язання для підрядника, що вимагає направити 1% від суми виділеного на будівництво бюджету на придбання художнього твору будь-якого сучасного художника, який має експонуватися всередині будівлі. В Іспанії існує спеціальна пільга на податок на прибуток (15% з суми витрат) для фізичних та юридичних осіб, що купують за межами Іспанії об'єкти історичної спадщини, які мають бути перевезені в Іспанію на термін не менше 4 років. Чи становить економічний спад загрозу для податкових ініціатив, спрямованих на підтримку культури? Сьогодні, коли державний борг деяких країн досяг небувалих розмірів, проблеми в питанні податкових ініціатив, спрямованих на підтримку культури, неминучі. На думку фахівців «Ернст енд Янг», необхідно терміново переглянути податкову політику в галузі культури і зосередити зусилля на податкові стимули для відновлення максимальної економічної активності, зберігаючи при цьому здатність підвищувати загальний культурний рівень держави та її громадян. Режи Ур’є, партнер практики послуг з оподаткування для компаній медіасектору та індустрії розваг, «Ернст енд Янг» (Франція), підсумував: «Податкова політика є потужним інструментом підтримки і розвитку культури, однак економічна ситуація, що склалася, може поставити під загрозу реалізацію низки стимулюючих податкових ініціатив. Крім того, в умовах стрімких змін на ринках інструменти податкової політики не завжди легко адаптуються до нових бізнес-моделей. Один з уроків цього дослідження полягає в тому, що податкова політика повинна розроблятися з урахуванням технічних та операційних аспектів цифрової економіки та діяльності Інтернет-операторів». Про дослідження Дослідження проводилося в 14 країнах (Німеччина, Бразилія, Канада, Китай, Південна Корея, Іспанія, США, Франція, Японія, Індія, Італія, Мексика, Великобританія та Росія). Фахівці «Ернст енд Янг» проаналізували податкову політику цих країн станом на 1 липня 2009 року.