Модернізація.UA

Модернізація.UA

Український споживач може стати потужним джерелом інвестицій для українського виробника одягу і взуття. Питання впирається лише в собівартість і якість таких товарів. Тому напрямком реформ є модернізація нашої легкої промисловості.
Середа, 27 жовтня 2010, 18:24
Сергій Власенко, народний депутат (БЮТ), екс-заступник голови ДПА, член комітету ВР з питань правосуддя

оловне в цьому світі не те, де ми стоїмо, а те, в якому напрямку рухаємося", - говорить одна з моїх улюблених цитат останніх днів.

Дійсно, кожна людина, що поставила перед собою завдання досягти будь-якої мети - розбагатіти, створити свій бізнес, отримати престижну освіту etc, зможе реалізувати свою ідею, лише чітко розуміючи, до чого він прагне, маючи на руках план дій і слідуючи цим планом у обраному напрямку.

Що ж говорити про державу, перед якою стоять на порядок більш складні завдання і життєво важливий інтерес якої - розраховувати свій курс і свої дії з прицілом на десятиріччя вперед?

Світ навколо нас постійно змінюється, і ті країни, яким вдається відповідати новим викликам, отримують шанс на розвиток. І навпаки, аутсайдери плетуться в кінці списку, який показник не візьми: рівень життя, доходи на душу населення, злочинність, корупція та інші.

Реклама:

Якою ми хочемо бачити Україну в найближчі 50-100 років? Де наше місце в цьому світі? Якої долі ми заслуговуємо? І наскільки цей вибір залежить від нас самих?

Два полярних приклади

У кожного з нас є речі made in Південна Корея. Це може бути холодильник, фотоапарат або мікрохвильовка Samsung, автомобіль Hyundai або Daewoo, кондиціонер, телевізор або мобільний телефон LG.

Я впевнений: більшість з вас сьогодні сприймають корейську електроніку, побутову техніку, автомобілі як належне. А чи знаєте ви, що 50 років тому Південна Корея була напівфеодальною сільськогосподарською країною, де звичайна каналізація в місті сприймалася як чудо світу?

І той рівень, на якому знаходиться ця держава зараз, став можливий тільки в результаті свідомих зусиль та чіткої стратегії розвитку.

Вихідні дані були наступними: Південна Корея практично позбавлена корисних копалин, її найвідомішим експортним товаром на початок 60-х була малокваліфікована, зате дешева робоча сила, а єдиною розвинутою галуззю економіки - досить примітивне сільське господарство.

Але генерал Пак Чжон Хі, який керував Південною Кореєю, зробив ставку не на розвиток аграрного господарства - самого масового сектора економіки, а на перспективи розвитку світового ринку товарів і послуг через 20-30 років.

Задум полягав у тому, щоб перетворити Корею в країну-фабрику, яка ввозить сировину, а експортує вже готову продукції. Хід думок зрозумілий: для обробки сировини потрібні дослідні центри, фабрики і заводи, для роботи на виробництві потрібна кваліфікована робоча сили, а вартість готової продукції на кілька порядків вища за вартість сировини.

Така схема стимулювала розвиток виробництва і створення кваліфікованих робочих місць, а найголовніше, дозволяла конвертувати в живі гроші додаткову вартість після реалізації готової продукції.

Саме тому свідомою політикою південнокорейського керівництва 60-70-х років було надання державної підтримки не сільському господарству, а розвитку автомобільної промисловості, виробництва електроніки і побутової техніки, розробці та промислового впровадження нових технологій.

Підсумок очевидний: сьогодні Південна Корея є одним з найпотужніших гравців на світовому ринку побутової електроніки, телекомунікацій, мобільного зв'язку та автомобілів. А могли б і досі вирощувати один рис і скаржитися на бідність.

Звичайно ж, історія знає і полярні приклади.

Наприклад, невелика за розміром Португалія до 60-х - 70-х років минулого століття була однією з найбільш потужних колоніальних держав, що мала можливість експлуатувати людські та природні ресурси десятків залежних територій.

Разом з тим прем'єр-міністр Антоніу Салазар свідомо блокував будь-які спроби прогресу, керуючи економікою країни як своїм домашнім господарством. Можливості колоній експлуатувалися на повну потужність, але при цьому отриманий прибуток не інвестувався в модернізацію. І не через недогляд, а тому що така була принципова позиція Салазара.

Іншими методами, за допомогою яких стримувався розвиток, були жорстка зарегульованість - наприклад, для ремонту однієї стіни будинку потрібно були отримати окрему ліцензію, засилля бюрократії, сприяння монополізації ринків великим бізнесом і стримування конкуренції.

Сьогодні це звучить як курйоз, але в Португалії тих часів був прийнятий спеціальний "акт про контроль над промисловістю", який забороняв спорудження нових фабрик або створення нових видів бізнесу без дозволу уряду.

Навіть сільське господарство - ключова галузь, в якій було зайнято більшість населення - без розвитку виявилася неспроможною забезпечувати потреби внутрішнього ринку в продуктах, тому Португалія (аграрна країна!), з кожним роком імпортувала все більше і більше продовольства.

Результати такої політики відчуваються і сьогодні, через десятки років. Португалія стабільно залишається найбіднішою з країн Західної Європи, найвідсталішою як за рівнем розвитку економіки, так і за рівнем доходів на душу населення.

Два бачення модернізації

Якщо вивчати успішні приклади модернізації - Японія, Південна Корея, інші "азіатські тигри", Фінляндія - то в очі впадає один момент. Здавалося б, ідеться про зовсім різні країни, і, тим не менш, певний спільний знаменник у вигляді загальних принципів, спільних елементів стратегії присутній скрізь.

Якщо ж говорити про Україну, то питання реформ знаходиться в зоні "суспільної злагоди". Реформ вимагає народ, їх зміст обговорюють експерти, перед кожними виборами вони займають центральне місце в обіцянках політиків.

Якщо говорити про програму модернізації для Україні, то потрібно врахувати, що тут існує мінімум два підходи.

Перший, назвемо його традиційним, полягає в тому, щоб модернізувати ті галузі, які складають фундамент вітчизняної орієнтованої на експорт економіки, завдяки яким ми включені у світове господарство: виробництво зернових, видобуток вугілля, виплавку чавуну, сталі і прокату.

Така програма найбільш проста і зрозуміла, але має один істотний недолік. Піддавшись спокусі у вигляді гонитви за миттєвою вигодою, ми ризикуємо вкласти мільярди гривень і тисячі людино-годин, фізичних та інтелектуальних зусиль в розвиток тих галузей, які через кілька десятиліть виявляться незатребуваними.

Погодьтеся, нерозумно модернізувати виробництво стаціонарних телефонів, якщо весь світ перейшов на мобільні. Немає сенсу будувати грандіозні плани з випуску возів, якщо більшість пасажирів вже давно користується літаками, автомобілями та потягами.

Традиційний варіант модернізації дозволить протриматися на плаву ще 20-30 років, але при цьому з кожним роком Україна буде все більше і більше відставати від розвинених країн.

Другий варіант, який можна назвати інноваційним, більш складний. Він вимагає проведення аналізу сьогоднішнього стану світової економіки та визначення тенденцій в її розвитку. Кажучи більш звичною мовою, необхідно отримати відповідь на питання: яким буде світ через 20-30-50 років?

У даному випадку мова не йде про наукову фантастику або про те, щоб передбачити розвиток подій у найтонших нюансах. Необхідно обчислити магістральні напрямки розвитку світової економіки.

Як результат - основні зусилля з модернізації повинні бути спрямовані саме на ті галузі, продукція яких буде затребувана на світовому ринку з тим, щоб завоювати, або створити ексклюзивну нішу Україна у світовій економічній системі.

Анкета модернізації

Які напрямки української модернізації варто вважати ключовими, якщо виходити з наведених вище позицій?

Згідно з прогнозом Світового банку, до 2030-го року країни Західної Європи та Азії зіткнуться з жорстким браком енергії, яка буде виражатися як в дефіциті енергоресурсів, так і дефіциті електроенергії.

На сьогоднішній день Україна включена в енергетичну модель Західної Європи як експортер електроенергії і транзитер газу та нафти. Наше стратегічне завдання - це збільшення своєї частки ринку.

Значить, практичними цілями для нас є нарощування виробництва електроенергії та пропускної здатності газотранспортної системи та нафтопроводів. А кожне із завдань розпадається в свою чергу ще на ланцюг питань і рівнянь.

Якому з видів енергетики віддати пріоритет: атомному, тепловому або гідроелектростанціям?

Наскільки виправданим буде розвиток нетрадиційних видів отримання енергії, і яку частку виділити альтернативній енергетиці?

Кого з зовнішніх інвесторів залучати для модернізації ГТС і на яких умовах?

Відвідайте будь-який базар, зайдіть в будь-який магазин готового одягу в будь-якому обласному центрі або невеликому місті Україна - у 80% випадків ви побачите турецькі або китайські шкіряні куртки, джинси, светри, сорочки, футболки...

Якщо говорити про більш дорогу і елітну продукцію, то перші місця також належать іноземним виробникам - Італії, Франції, Великобританії і т.д.

Що стосується товарів нашої легкої промисловості, то вони плентаються десь далеко-далеко в кінці списку фірм і брендів, які займають наш власний внутрішній ринок. Між тим, експерти оцінюють обсяги нашого внутрішнього ринку одягу і взуття в 4 мільярди доларів із перспективами зростання на 20% щорічно.

Давайте згадаємо, що у нас теж колись була потужна легка промисловість, яка забезпечувала одягом і взуттям не тільки потреби України, але і багатьох суміжних держав.

Тим більше, що в даному випадку мова не йде про залежність від попиту і коливань світового ринку - нам по силам за допомогою державних стимулів і регулювання створити для наших товарів режим найбільшого сприяння на території власної держави.

Український споживач і його кошти можуть стати потужним джерелом інвестицій для українського виробника одягу і взуття. Питання впирається лише в собівартість і якість таких товарів.

Тому ще одним напрямком реформ є модернізація нашої легкої промисловості, яка на виході має постачати нам туфлі, черевики, светри і куртки, які відповідали б формату "якість - дизайн - ціна".

У XXI-му столітті людство зіткнеться з кризою продовольства. При цьому Україна - одна з двох країн Європи, що мають значні можливості збільшити свої орні землі і врожайність, друга - це Росія.

Крім того, продукція нашого сільського господарства вважається більш екологічно чистою і цінною завдяки чорноземам.

Разом з тим, за кордон Україна, як правило, експортує сировину, тобто, прибуток мінімальний з розрахунку на кожну вкладену гривню. Так, наші чорноземи вважаються найбільш родючими, але в наших магазинах продають єгипетську картоплю, бразильське м'ясо і польське молоко.

Україна є в більшій мірі аграрною, ніж індустріальною країною, але більшість наших співгромадян витрачають на їжу більше половини доходу, а багато продуктів, які виробляються у нас, ми все одно імпортуємо з-за кордону.

Якщо задатися метою, Україна могла б зайняти нішу великого виробника і переробника сільськогосподарської продукції, який забезпечував би не сировиною, а продуктами харчування не тільки внутрішній, але і європейський, і світовий ринки.

Що для цього потрібно? Перенести акцент з експорту сировини на експорт готової продукції, так як це в кілька разів вигідніше.

Чого не вистачає в цьому рівнянні для отримання правильної відповіді? Відсутній "х" - це передові агротехнології, які збільшать врожайність основних агрокультур, створення масштабних переробних комплексів і сховищ, впровадження високих технологій в аграрну промисловість та інше.

Перелік потенційних ніш, які ми могли б зайняти, задавшись такою метою і доклавши зусилля, можна продовжувати. Навіть сьогодні Україна займає не останні позиції в таких галузях як авіабудування, торгівля зброєю, виноробство...

Поки що займає. Всі вони можуть стати нашими конкурентними перевагами на світовому ринку. Але чи стануть - залежить від нас самих. І наведений список, звичайно ж, не є вичерпним.

І нарешті, найголовніше - українська модернізація можлива тільки на основі і за допомогою інформаційних технологій.

Харчова промисловість, авіабудування, енергетика - інформаційні технології необхідні у всіх сферах економіки, починаючи від сільського господарства і закінчуючи металургією.

Це підтверджує і світова кон'юнктура - все більш широке застосування програмного забезпечення та інших напрацювань IT-сфери протягом останніх 30 років є домінуючою тенденцією в усьому світі.

Найголовніше, що необхідна база у нас є, що підтверджують українські програмісти, які працюють на всіх континентах планети і забезпечують софтом іноземних замовників на умовах аутсорсингу.

Існуючу енергію і знання необхідно сконцентрувати і направити. Логічною в даному випадку виглядає ініціатива об'єднання розрізненого потенціалу IT-підприємств і програмістів в єдиний кулак.

Наприклад, шляхом створення аналога української Силіконової долини, продуктом якої були б висококласні кадри і масштабні програмні продукти.

(Не) здоланні бар'єри

Які ще пункти може містити анкета української модернізації - питання, яке залишається відкритим. Тим більше, що в стані стартового обговорення знаходиться більш широке питання - питання про розуміння і вибору підходів модернізації.

Але, починаючи будь-які реформи, необхідно усвідомити, що завдання не зводиться тільки до вибору напрямків, розрахунку бюджету та визначення механізмів. Потрібно враховувати, що завжди, в житті будь-якої країни існують бар'єри, які будуть гасити на зльоті будь-які, навіть найбільш затребувані й виправдані починання.

У нашому випадку двома найнебезпечнішими бар'єрами залишаються дві взаємопов'язані проблеми: ментальність і корупція. А може бути, два різних ракурси однієї і тієї ж проблеми.

Найяскравіший приклад, дуже вчасно продемонстрував, що представляє собою менталітет нашої еліти - одіозне рішення Конституційного суду.

Ми можемо готувати багатотомні програми реформ, виділяти мільярдні кошти і запрошувати найкращих консультантів.

Але що робити з виконавцями - тими руками, які ми найняли для управління країною і для реалізації реформ зокрема - якщо ці руки, самі того не бажаючи, продемонстрували абсолютно печерний рівень свідомості?

Яким чином корумпований і непрофесійний державний чиновник буде проводити реформи?

Яким чином сприяти реформам будуть корумпований політик, бізнесмен і міліціонер? Це - те ж саме, як якщо б троглодитів посадили в суперсучасний вертоліт, обладнаний найновішими технологіями.

Який толк від усього цього "суперфарша", якщо за штурвалом печерна людина? Куди полетить такий вертоліт?

Як це не парадоксально, але українська модернізація повинна починатися з модернізації нашого антикорупційного арсеналу.

І мета антикорупційної модернізації - впровадження інформаційних технологій, створення "електронної держави" як механізму, покликаного знизити рівень корупції до безпечного мінімуму.

Для нас це єдиний шанс відчути себе в XXI-му столітті не Африкою, не країною третього світу, а державою, у якої є перспективи.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: