Можна цілком пробачити тим, хто подумав, що заява Європейського Союзу допомогти реструктурувати газовий ринок України, була всього-на-всього політичним кроком. Правда, що рівень некомпетентності, подвійні угоди і корупція на українському газовому ринку є величезними. Однак цього разу Європа і Україна можуть здійснити прорив.

Вперше план реформування газового сектора в Україні підкріплений детальною, продуманою програмою фундаментальної реструктуризації ринку. Якщо ця програма буде запроваджена, то не тільки зникне корупція і непрозорість на українському ринку, а ще й з'явиться база для більших доходів для України при забезпеченні енергетичної стабільності ЄС.

Головною задачею Європи на даний момент є співпраця з українськими політиками у сфері запровадження програми і одночасне забезпечення виконання умов прозорості.

Основою для угоди стало прохання України затвердити законодавчу базу з енергетики ЄС і запровадити її в рамках приєднання України до Європейського Енергетичного Простору. За цією угодою, українська національна газова компанія "Нафтогаз" перетворить свою дочірню компанію "Укртрансгаз" на незалежного оператора.

За чим відбудеться повне офіційне роз'єднання, яке дозволить "Укртрансгазу" пропонувати доступ до мережі всім потенційним поставникам газу на прозорих комерційних угодах. Тарифи будуть відображати реальну вартість і будуть стягуватися на підставі рівноправ'я. На таких самих умовах буде створено доступ до газових сховищ і третім сторонам.

Сама по собі перша частина угоди викликала би багато скептицизму. Бо вона дорівнює не більше ніж черговій заяві про прирівнювання до європейських норм. Що вирізняє цю заяву серед інших, так це надзвичайно детальний план відновлення української мережі газових труб. План показує, що цього разу Україна налаштована серйозно.

Головний план пропонує аналіз мереж і секцій, розрахунки з витрат на реставраційні роботи, технічні аспекти і потенціал розширення можливостей мережі. За цим планом, іноземні інвестори разом із Всесвітнім Банком, Європейським Банком Реконструкції і Розвитку і Європейським Інвестиційним Банком мають надати капітал для удосконалення мережі.

Ця пропозиція з відновлення є важливою. Українські мережі постачають 80% російського газу, що надходить до Європи. Навіть якщо два проекти Росії: Північний і Південний Трубопроводи, - які мають постачати газ напряму до Західної Європи в обхід України, будуть завершені, все одно обсяги газу, що переправлятимуться Україною до Європи, будуть значно більшими, ніж обсяги, які можуть забезпечити ці дві труби.

Український споживач, втім, не може собі дозволити сплачувати за весь газ, потрібний українській економіці, так само, як і не в змозі підтримувати нормальний стан роботи газопроводів. Нова пропозиція, якщо вона буде втілена в життя, забезпечить безперебійний потік газу до ЄС і більшу пропускну здатність мережі: як мінімум 20 мільярдів додаткових кубів газу, а можливо, навіть 60. Загальна вартість становитиме приблизно 2,5-3 мільярди доларів.

Враховуючи економічну кризу, навряд чи "Газпром" дозволить собі витратити 20 мільярдів доларів на проект Південного Трубопроводу. В той час, як Північний Трубопровід так само знаходиться під загрозою фінансового краху. Таким чином, як Європа, так і "Газпром" мають бути зацікавлені у фінансуванні додаткових потужностей української газової мережі за відносно незначні кошти.

Підсумовуючи, лібералізація українського газового сектора і реконструкція її мережі може забезпечити Європі надійність поставок. Так само, як і викоренить непрозорість і корупцію з українського газового сектора. Реконструкція і додаткова пропускна здатність також забезпечать безперебійні поставки газу і збільшення обсягів.

Більше того, як заявив український президент Віктор Ющенко, "єдиний, конкурентоспроможний газовий ринок допоможе аполітизувати газові стосунки між Європою і Росією ". Угода між Європою і Україною, так само як і приєднання України до Європейського Енергетичного Простору, допоможе створити єдиний європейський газовий ринок, на якому будуть володарювати не політичні, а комерційні принципи. Це зменшить політичне напруження в газовому секторі.

Європейські і міжнародні інституції, втім, потребують більшого, щоб переконатися, що угода може бути втілена в життя. З попереднього досвіду легалізації у сфері енергетики відомо, як енергетичні компанії можуть іти на поп'ятну, коли справа починає стосуватися відкритих ринкових стосунків.

Наприклад, дочірні компанії, які володіють мережами, часто передають вигідні контракти основним компаніям з поставок газу. ЄС і інші міжнародні інституції, такі як Європейський Банк Реконструкції і Розвитку та Європейський Інвестиційний Банк, можуть наполягати на тому, щоб Україна суттєво підвищила роль Антимонопольного Комітету у запровадженні ефективної політики лібералізації.

Наступним полем для роздумів ЄС, України і міжнародних інституцій стає Російська Федерація. Прем'єр-міністр Володимир Путін дав зрозуміти, що він категорично не підтримує домовленості. Факти, однак, не на його стороні. Дві-третини доходів "Газпрому" надходять від продажів газу Європі.

Враховуючи, що акції компанії з січня 2008 року впали на 70%, і вона назбирала борг на суму 35 мільярдів доларів, "Газпром"  навряд чи може дозволити собі добудувати Північний Трубопровід, не говорячи вже про Південний. Якщо Росія має додаткові обсяги газу для продажів Європі, їй потрібний дешевий маршрут поставок, який може забезпечити угода між ЄС і Україною.

Є ще один момент. Враховуючи нестачу капіталу в самому "Газпромі", компанії знадобляться значні іноземні інвестиції в газову сферу і власну газову інфраструктуру.

Іноземний капітал легше знайти, якщо угода будується на широких юридично зав'язаних домовленостях, які стосуються в першу чергу головного маршруту. Іншими словами, газова угода між Європою і Україною надасть "Газпрому" можливість залучати іноземний капітал для інвестування в мережу.

Найближчими місяцями цей план передбачає початкове фінансування і належне обміркування. Наступними кроками України мають стати практичні заходи назустріч лібералізації. Тож незабаром побачимо, наскільки виконуються вже заявлені плани.

Але все ж таки, серед всіх домовленостей між Україною і ЄС за останні декілька років, ця виглядає найбільш багатообіцяючою.

Алан Рілі, професор права Лондонського університету, член-кореспондент наукового Центру Європейської Політики в Брюселі, Wall Street Journal Europe