Україна: назад в чорні списки корупції

Україна: назад в чорні списки корупції

Понеділок, 19 січня 2009, 10:42 -
Відповідальність за ситуацію, яку ми маємо на сьогодні, несе українська влада в цілому, і не варто прив'язувати зникнення економічної свободи до якогось конкретного прізвища.

Підприємець в Україні працює не на себе та свою родину, а, передусім, на свою владу, яка завжди знаходить інструменти, щоб зробити умови економічних взаємовідносин на свою користь.

Нормативно-регуляторний розчин, щедро приправлено корупцією та небажанням щось змінювати, обумовлює низьку самооцінку та ще нижчу оцінку ззовні. За "право" знаходитися на останніх місцях усіх можливих економічних рейтингах ми платимо значну ціну, а криза збільшить її в рази.

Індекс економічної свободи для України на 2009 рік, як повідомляють The Wall Street Journal та The Heritage Foundation складає лише 48,8 бала. З таким показником (менш ніж 49,9) ми отримали новий неприємний статус країни, де економічна свобода відсутня.

При цьому показовим є те, що з 19 країн, що вперше потрапили до рейтингу 2009р. та отримали оцінку експертів, 12 випередили Україну. Серед них це, наприклад, Бутан 57,7; Домініканська республіка 62,6; Макао 72,0; Мальдіви 51,3; Папуа-Нова Гвінея 54,8.

З наведених фактів не слід шукати підґрунтя для можливих звинувачень однієї політичної сили в бік іншої, мовляв, це не ми такі погані, а вони, слід звернути увагу на період, у якому збиралася інформація для визначення Індексу економічної свободи на 2009 рік.

За даними The Heritage Foundation дослідження торкнулися періоду з 1 липня 2007р. по 30 червня 2008р. Окремі показники (індикатори валютної політики та показники інфляції) враховують трирічний період.

Виходить, що відповідальність за ситуацію, яку ми маємо на сьогодні, несе українська влада в цілому, і не варто прив'язувати зникнення економічної свободи до якогось конкретного прізвища.

Також необхідно враховувати те, що результати досліджень під час складання Індексу економічної свободи стосуються більшою мірою середнього та малого бізнесу, оскільки, важко уявити, що, наприклад, дозволи на торгівлю, відкриття чи закриття бізнесу цікавлять великі хімічні, металургійні підприємства або банки.

За рівнем економічної свободи Україна сьогодні відкотилась приблизно на 6 років назад. Замість поступового покращання умов для підприємницького середовища, яке, слід визнати, відбувалося з 2003р. і до початку 2006р., за останні три роки ми спостерігаємо суттєве погіршення ситуації.

Аналіз  основних складових зведеного Індексу економічної свободи свідчить, що найбільш провальними були дії української влади в таких питаннях, як:

- свобода від адміністративно-державного втручання - падіння з 78,6 до 39,0 !

- свобода у відкритті та закритті підприємства, а також якість регуляторного середовища - з 55,0 до 40,5.

Не зрушилися з місця реформи та відповідно залишаються, нажаль, незмінними такі складові Індексу, як:

- свобода для інвестицій 30,0 (гірше справи в Європі лише в Росії, Білорусі та Молдові);

- фінансова свобода 40,0;

- захист прав власності 30,0;

- свобода від корупції 27,0 (гірше лише в Росії та Білорусі).

Як було наведено вище, однією з гострих проблем в Україні є високий рівень втручання держави в сферу бізнесу. Такі дії з боку влади, як правило, не відповідають діючому законодавству в сфері регуляторної політики та характеризуються непослідовністю, чим суттєво дратують наших підприємців.

Серед останніх прикладів слід згадати постанову уряду №1118 від 20 грудня 2008 року (про анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість для підприємців фізичних осіб).

Суть питання полягає в тому, що з дати реєстрації суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи платником за спрощеною системою він (суб'єкт), вже не може бути зареєстрованим платником ПДВ.

Така норма дійсно міститься в законодавстві (ст. 9 Закону про ПДВ), але з'явилась вона ще наприкінці березня 2005р. і до кінця грудня 2008р. влада, стосовно негайного анулювання свідоцтв платників ПДВ якихось різких кроків не робила.

Більше того, є листи від податкових органів різного рівня, включаючи й ДПА, де про скасування реєстрації й мова не йде.

Наприклад, лист ДПА України від 11 березня 2008 року №3004/Д/17-0714, який підготовлено як відповідь на питання "щодо реєстрації платником ПДВ фізичної особи - підприємця, який є платником єдиного податку" визначає, що "відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону про ПДВ платником цього податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку".

На сьогодні за різними оцінками чисельність названих суб'єктів малого підприємництва в Україні нараховується приблизно 30 тисяч і для більшості з них новорічний "подарунок" від уряду став неприємним сюрпризом.

Формально поштовхом до активізації дій з боку податкових органів стали зміни до редакції одного з абзаців постанови Кабміну, яка роз'яснювала (!) норми Указу Президента України про спрощену систему оподаткування.

Хоча, за нормальною логікою, слід було розробити урядову постанову, а потім прийняти відомчий наказ, спираючись на відповідні норми Закону про ПДВ, який саме й установив умови для скасування реєстрації.

Цей конкретний приклад, по-перше, є свідченням непослідовності дій влади, а також демонстрацією якості законодавчої роботи.

По-друге, дії, які вимагає сьогодні ДПА України від своїх підлеглих органів (лист ДПА від 12.01.2009р. №288/7/17-0417 "Про надання роз'яснення щодо практичного застосування постанови КМУ від 20.12.08 №1118" щодо скасування свідоцтв платника ПДВ для фізичних осіб) слід було робити відразу після змін у Закон про ПДВ, тобто навесні 2005 року, а не тягнути до кінця грудня 2008-го, аби у січні 2009р. поставити перед фактом значну кількість підприємців, що, напевно, мають договори зі своїми партнерами.

По-третє, багато питань викликає процедура прийняття постанови Кабміну №1118. Адже принципи регуляторної політики в нашій державі передбачають публічне представлення проекту регуляторного акту, аналіз його впливу, опрацювання одержаних зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їхніх об'єднань.

Цього зроблено не було й багаточисельні "захисники" малого та середнього бізнесу (Держкомпідприємництво, Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України інші громадські ради, які створені при відповідних органах центральної влади) залишилися в цій ситуації лише статистами, оскільки про прийняту постанову дізналися з ... преси.

Безумовно, такі дії влади знайдуть своє відображення в рейтингах у наступному періоді, але чи легше від цього малому бізнесу, який у черговий раз відчуває свою зайвість на цьому "святі життя".

Криза, яка розповсюджується в Україні, могла б бути послаблена за рахунок підтримки малого та середнього бізнесу й потенціал для росту тут значний. Якщо розглянути товарну структуру зовнішньої торгівлі за січень-жовтень 2008 року, ми побачимо цей потенціал у конкретних напрямах підприємницької діяльності.

Окремі показники товарної структури зовнішньої торгівлі за січень-жовтень 2008 року*

Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД

Перевищення імпорту над експортом

(млн. дол. США)

Відносний показник

(рази)

М'ясо та харчові субпродукти

647,5

11,2

Живі рослини та продукти квітництва

886,0

53,3

Різні харчові продукти

409,4

5,7

Одяг трикотажний

179,5

2,6

Взуття

313,6

3,1

Скло і вироби із скла

229,9

2,7

Меблі

189,1

1,6

* За даними Держкомстату України http://www.ukrstat.gov.ua/

Невже українські підприємці не можуть годувати та одягати своїх співвітчизників, вирощувати для них квіти, і кому нести відповідальність за те, що ми замість свої економіки фінансуємо закордонних виробників?

Дані, наведені в таблиці, свідчать про значний потенціал українського ринку та його готовність поглинати товари, які могли б виробляти наші підприємства й, передусім, це стосується малого та середнього бізнесу.

Однак, це припущення стає примарним з огляду на складові економічної свободи в Україні та економічну кризу і в поточному році просто не можливо.

По-перше, регуляторна політика залишається обтяжливою, а витрати чиновників складають 45,1% ВВП. Наприклад, в Естонії цей показник становить 33%, Азербайджані 27,4%, а у Вірменії 18,5%.

По-друге, за останні два роки в Україні спостерігається суттєве зростання інфляції, яка за прогнозами в 2009 році може сягнути 18-20% при цьому ми спостерігаємо значний рівень втручання держави в ціноутворення.

По-третє, фінансова система України залишається слабкою, а близько 150 банків страждають від недостатніх обсягів капіталу. Отримати сьогодні кредит для наших підприємств є дуже складним завданням, не кажучи про умови надання кредитів в іноземній валюті.

Вади корпоративного управління позбавляють прозорості фондовий ринок (Закон про акціонерні товариства, прийнятий у вересні 2008 року, набуде чинності через шість місяців).

По-четверте, рівень корупції є одним з найбільш обтяжливих у Європі. Це відлякує іноземних інвесторів, які разом з фінансовими ресурсами могли б надавати українським підприємствам новітні технології та сучасне обладнання.

По-п'яте, комплекс проблем державного управління в економічній сфері та політична нестабільність суттєво зменшує рівень конкурентоспроможності України, що послаблює її позиції як на європейських, так і на світових ринках.

Безумовно, ситуацію можливо виправити, й шлях до кращих перспектив проходить через український парламент, де необхідно змінювати якість та оперативність підготовки проектів законодавчих актів.

Восени 2008 року. Верховна Рада України зорієнтувала свою роботу на підготовку низки законопроектів, які було спрямовано на подолання кризи й першим на черзі став закон "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (прийнято 31 жовтня 2008р.). Цей документ забезпечував певний захист банківським установам та великому бізнесу загалом.

Потім було розроблено й прийнято ще низку антикризових законів - для захисту автомобілебудування та виробників різної продукції (прийнято ВР України в цілому 23 грудня 2008р., не підписано Президентом), будівельної галузі (прийнято 25 грудня 2008р.), а до підтримки малого та середнього бізнесу справа дійшла лише 13 січня поточного року, коли у першому читанні було прийнято два законопроекти.

При цьому слід зазначити, що зміст цих законів не повною мірою відповідає антикризовим завданням.

Більше того - ці закони прийнято лише в першому читанні, а коли вони будуть прийняті в цілому, підписані Президентом та оприлюднені, не знає ніхто. також варто пригадати давно назріле питання стосовно запровадження єдиного соціального внеску, який би замінив низку платежів та цим значно спростив життя українського підприємця.

Високий рівень економічної свободи обумовлює покращення соціально-економічної сфери, позитивно впливає на зростання добробуту домогосподарств, але нажаль сьогодні громадяни України такої перспективи позбавлені.

Такі обставини можуть значно загострити кризові явища та їхні наслідки в нашій країні, а з тим, прискорити зміну політиків у владі або забезпечити появу політиків нового покоління.

 

Костянтин Кузнєцов, економічний експерт


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!