Після багатьох років очікування, протягом яких дедалі зростала залежність України від імпортних енергоносіїв, держава нарешті зробила конкретні кроки з освоєння вуглеводневих ресурсів своєї частини Чорноморського шельфу.

За оцінками експертів і спостерігачів, освоєння цих ресурсів може відновити енергетичний баланс України. Так, приблизні розрахунки показують, що вуглеводневі ресурси шельфу Чорного моря становлять близько 2,3 трлн куб. м у газовому еквіваленті.

Експерти вважають, що в найближчі 10-15 років можна відкрити біля 15 нових родовищ і довести річний обсяг видобутку природного газу на шельфі до 8-10 млрд куб. м на рік, а нафти і конденсату – до 5 млн тонн. Недарма посол США в Україні Вільям Тейлор неодноразово відзначав, що Чорне море може стати новим світовим джерелом енергоресурсів. "Це буде, як друге Каспійське море", - говорив він.

У зв'язку з "енергетичним голодом, котрий загострюється у світі", все більше й більше іноземних видобувних компаній поглядають в бік України. У поточному році нарешті підписано угоду про розподіл продукції, видобуток якої буде вестися в межах Прикерченської нафтогазоносної ділянки української частини шельфу Чорного моря з американською компанією Vanco International Ltd.

Окрім того, щодо розвитку проектів на шельфі останнім часом значно активізувалося державне АТ "Чорноморнафтогаз". Буквально на минулому тижні ДАТ "Чорноморнафтогаз" і Marathon International Petroleum, що є четверта за обсягами видобутку і п'ята за обсягами переробки нафти компанія в США, підписали протокол про конфіденційність. "Ми підписали протокол про конфіденційність і починаємо переговори про спільну діяльність із освоєння шельфу Чорного моря", - сказав голова правління ДАТ Анатолій Присяжнюк.

Практично місяць тому той же "Чорноморнафтогаз" і CBM Oil Plc (Великобританія) підписали угоду про спільну розробку площі Гордієвича в глибоководній частині Чорного моря. Крім того, компанія продовжує переговори про спільну діяльність на українській частині шельфу Чорного моря з компанією OMV (Австрія).

В той же час з'явилася інформація, що це далеко не весь список компаній, які вивчають можливість роботи з "Чорноморнафтогазом". Так, бразильська державна нафтогазова компанія Petrobras зараз почала переговори з "Нафтогазом" про можливу спільну діяльність із ДАТ щодо освоєння родовищ на шельфі.

"Ми ведемо переговори з українськими компаніями, такими як НАК "Нафтогаз України" й "Укрнафта", і сподіваємося на розвиток партнерства. Процес переговорів на ранній стадії і буде відбуватися поетапно. Але робота в Україні для нас дуже цікава. Маємо надію, що українська сторона також зацікавлена у співпраці з нами. Ми є світовим лідером із буріння на глибокій воді, і тому робота на українській частині глибоководного шельфу для нас є, без сумніву, привабливою. Крім того, ми можемо принести сюди свої технології", - говорить менеджер із розвитку нових напрямків Petrobras Europe Limited Демарко Епіфаніо.

Увійти до елітного клубу шельфових бурильників також сподівається й російсько-британський холдинг ТНК-ВР. Як стало відомо ЕП, ця компанія вже розпочала переговори з НАКом. "ТНК-ВР вивчає нові цікаві можливості для розвитку свого бізнесу в Україні, в тому числі розробку родовищ. Але поки ТНК-ВР і НАК "Нафтогаз України" навіть не обмінювалися інформацією, не говорячи вже про прийняття якихось рішень, підписання угод або їх проектів. Поки ми лише ведемо переговори з НАКом про надання нам відповідної технічної інформації для ухвалення подальших рішень", - повідомляють в ТОВ "ТНК-ВР Україна".

В той же час у спостерігачів ринку викликає певне здивування те, з якою швидкістю іноземні компанії залучаються до розробки українських нафтогазоносних надр на суші й на шельфі після багаторічного зволікання і затишшя.

"Чорноморнафтогаз" використовує під проекти спільного освоєння майже всі свої ресурси, хоча, здавалося б, держава цілком могла знайти можливість для розробки значної їх частини за власні кошти. Однак за Анатолія Присяжнюка розвиватися за рахунок власних коштів неможливо, а для залучення позик на освоєння цих родовищ Україна має довести інвесторам і партнерам власну економічну заможність.

Спостерігачі відзначають, що відсутність чіткої державної політики в цьому питанні може призвести до того, що державна компанія втратить практично всю свою ресурсну базу, водночас наголошуючи, що існує якась невизначеність у тому, чи захочуть іноземні компанії продавати видобуті в Україні ресурси на внутрішньому ринку за зовсім "неєвропейськими" цінами.

Адже іноземні компанії - далеко не державні структури, які вже давно і методично скаржаться на збитковість своєї діяльності через реалізацію того ж газу за фіксованою ціною. Так що цей ажіотаж може досить сумно закінчитися для нашої країни, і, за умови відсутності чіткого розуміння такої спільної діяльності, Україна може не зміцнити свою енергонезалежність, а дістати новий головний біль.