Не всі кредити однаково корисні

Не всі кредити однаково корисні

Чому не кожне "поглиблення співпраці" — перемога та що не так із "зв’язаним кредитом" від Китаю на 1 млрд дол.
Вівторок, 29 грудня 2020, 08:18
Міністр фінансів 2018-2020 рр, співзасновниця Фундації розвитку ринку капіталу та стартапу "Архідата"

Нещодавно Кабінет міністрів України схвалив проект угоди між КМУ та урядом Китайської Народної Республіки "щодо поглиблення співробітництва в галузі будівництва інфраструктури". 

Деталі не розголошуються, але з експертних обговорень та коментарів в соціальних мережах зрозуміло, що це так званий "зв’язаний кредит" обсягом 1 млрд дол, який планують скерувати на Кременчуцький міст та нову дорогу навколо Києва.

А буквально три тижні тому парламент схвалив законопроект 3039а, який розблокує нарешті кредит від Республіки Польща у 100 мільйонів євро для розбудови прикордонної дорожньої інфраструктури, зокрема, на облаштування пунктів пропуску українсько-польського кордону, угода про який була схвалена ще у січні 2015 року.

Чому, на мою думку, 100 млн євро від Польщі – це перемога, а 1 млрд дол від Китаю – викликає багато запитань?

З одного боку, звісно, умови угоди з Китаєм мали би бути привабливими, як це зазвичай трапляється зі зв’язаними кредитами, а нам зараз ой як потрібні інвестиції взагалі, а в інфраструктуру – і поготів. 

З іншого боку, такий тип кредиту передбачає, що кредитор виставляє умови, де закуповувати сировину, де брати обладнання і технології і в кого замовляти виконання. 

І зазвичай виявляється, що цей кредит піде на оплату роботи, яку виконуватиме сам кредитор, і, можливо, своїх працівників привезе, а оплатить за рахунок кредиту, який Україна потім змушена буде повертати. 

Не виключено також, що угода містить додаткові умови на кшталт оренди землі вздовж нової дороги або ще якихось "плюшок" (прецеденти таких побажань в інших країнах, зокрема, з китайського боку, вже відомі). Погодьтеся, у нашій ситуації це трохи не перемога.

Як мінімум тому, що Україна давно визначилася зі своїм шляхом на європейську інтеграцію. 

Тож коли європейська компанія постачає нам технології, обладнання і частково виконує роботи, ми розуміємо, що результати повністю відповідатимуть європейським стандартам в усьому – від якості дорожнього покриття до дотримання екологічних норм та умов оплати праці. 

Тобто ми отримуємо не тільки додаткові кредитні кошти в економіку, але й просуваємося до своєї стратегічної мети — гармонізації з ЄС, що робить такі угоди особливо цінними. Так само ми можемо бути впевнені у наших інших міжнародних стратегічних партнерах.

Натомість процес і результати використання Україною зв’язаного кредиту від Китаю будуть, очікувано, відповідати баченню кредитора і підходів саме КНР та Комуністичної партії Китаю. 

А це не обов'язково відповідатиме європейським підходам до ведення бізнесу, що вже доведено неуспішним досвідом реалізації спільних китайсько-українських проектів в минулому. 

При цьому дієвого інструменту для скринінгу інвестицій та кредитування в Україні на державному рівні досі немає і він може з'явитися тільки після ухвалення відповідного законодавства та інституціоналізації такого скринінгу.

До того ж скандали, які періодично виникають навколо певних китайських компаній з інформаційною та кібербезпекою чи розслідування журналістів щодо проектів тісної співпраці Китаю з країною-агресором, в тому числі і на теренах України, дають причини для занепокоєння іншого масштабу. 

Звісно, для повернення до економічного зростання Україні критично важливі інвестиції і доступне кредитування. 

І нам важливо зробити власну внутрішню "домашню роботу", щоб поліпшити інвестиційний клімат і умови ведення бізнесу, забезпечити нарешті верховенство права, а саме це дозволить країні залучати фінансування з максимальною доданою вартістю для економіки без додаткових гарантій чи стимулів з боку держави. 

В умовах, коли Україна надзвичайно зацікавлена в інвестиціях та іноземному партнерстві, нам важливо розвивати співробітництво з усіма країнами і використовувати всі можливості, включно з співпрацею з КНР. 

Для цього є як торгівля, так і багато зрозумілих і прозорих інструментів, які надають рівні правила гри для всіх: тендери, приватизаційні аукціони, аукціони на право користування надрами, концесії, пряме інвестування, зрештою купівля євробондів чи ОВДП, які доступні всім охочим інвестувати чи кредитувати Україну та український бізнес. 

А от особливі угоди, в тому числі зв’язані кредити, варто укладати саме з нашими стратегічними партнерами. Тому що кредити і інвестиції – це звичайно про гроші, але в сучасному світі це й також про стандарти і цінності. 

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!