Прочитав статтю свого колеги про те, що прокуратура подає позови до позичальників про стягнення заборгованості в інтересах державних банків.

На моє переконання, враховуючи Закон України "Про прокуратуру" та рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 (Справа №1-1/99), дана практика не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суми таких позовів є досить часто сміхотворними. Я думаю, що рядові співробітники прокуратури, на яких поклали таку "відповідальну місію", далеко не в захваті від такого представництва.

Так, в ухвалі від 1 червня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначила, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємства та організацій. Так само, вони можуть не збігатися з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Також суд вказав на іншу обставину. Якщо засновником господарського товариства є держава в особі Кабінету Міністрів, та якщо держава володіє відповідною частиною статутного фонду Ощадбанку, цей факт не є визначальним для представлення прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах.

У випадку, про який казав суд, предметом спору було повернення 15 тис грн за договором, укладеним між відділенням Ощадбанку та фізичною особою про надання кредиту на споживчі цілі. Прокурор не визначив, в чому полягає порушення інтересів держави внаслідок невиконання особою своїх зобов’язань в сумі 15 000 грн.

Таким чином, ВССУ підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі немає.

Уявімо інший випадок. Позичальником є особа, яка через свій фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або інші поважні причини не може самостійно захистити свої права у справі за позовом державного банку?

А ось у такому випадку, відповідно до частини 2 статті 36-1 "Про прокуратуру", це є підставою для представництва прокуратурою інтересів такого громадянина в суді.

То що ж, у такій справі будуть брати участь два прокурори? Один на боці громадянина, а інший – на боці державного банку.

А тут ще народний депутат Юрій Кармазін у своєму законопроекті хоче відновити контроль і нагляд прокуратури у виконавчому провадженні. Причому, стосовно будь-якого виконавчого провадження, що перебуває на виконанні в органах Державної виконавчої служби.

Часом, чи не задля того, щоб створити "повний замкнутий цикл" неминучості виконання судового рішення для нещасного, який позичив 15 тис грн у державного банка?

То може простіше частину прокурорів перевести на роботу в держбанки? Або працівникам держбанків надати повноваження прокуратури?