Якщо Бреттон-Вудські установи вже працюють над реформою світової валюти, українцям слід бути готовими до глобальних змін у системі міжнародних фінансів. Можливо, самим слід розробити проект такої реформи, запропонувати (на базі сучасного торгового балансу основних світових гравців) механізм установлення співвідношення наявних валют, курсу нової резервної одиниці.

Все частіше з різних джерел з’являється тривожна інформація про падіння і можливий крах долара. Що буде з нашими заощадженнями – ця думка не дає по ночах спати не одному мільйону наших громадян. (Як, зрештою, і мільйонам китайців, індусів, чилійців).

Не лише Україна, але й увесь цивілізований світ став заручником американської валюти.

Саме тому ще з радянських часів нас навчили, що наші рублі – "дерев’яні", їхні бакси – справжні та дуже тверді. Після розвалу СРСР та виштовхування України з рублевої зони "купоно-карбованці" так стрімко знецінювалися, що ми навіть не нахилялися, щоб підняти із землі знайдений купон. Навіть гривню до цього часу не сприймають як реальний засіб накопичення: вся тіньова економіка використовує для розрахунків долар, навіть "зарплату в конвертах" люди отримують у доларах.

Чому так сталося? У 1944 році в передмісті Вашингтону Бреттон-Вудсі країни-переможці другої світової війни (її підсумок уже не викликав сумнівів) домовилися про перехід світової торгівлі на золото-доларовий стандарт.

США, розбагатівши на військових поставках, для взаємних розрахунків запропонували стабільну валюту. Але долар перебрав на себе функцію не лише взаємних розрахунків, а й накопичення, міжнародного обігу та ціноутворення. Гарантією такої стабільності стали величезні запаси монетарного золота у форті Норт-Фокс, куди жовтий метал звозився протягом усієї війни. Центральним банкам країн-учасниць Бреттон-Вудських угод США гарантували фіксовану ціну золота – за тройську унцію (31,1 грам) 25 доларів. За цими угодами було створено Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші фінансові установи, які мали стати експертами світової фінансової системи.

СРСР із ідеологічних міркувань спочатку брав участь у Бреттон-Вудських розмовах, проте в угодах та діяльності МВФ і Світового банку себе не бачив, але своє ставлення до американської валюти Сталін визначив: рубль мав коштувати 0, 67 долара.

Майже протягом 30 повоєнних років певна стабільність у світі зберігалася, що сприяло піднесенню міжнародної торгівлі, відбудові Європи, Японії. Крім того, США плавно посадили Європу "на доларові ін’єкції", надавши довготривалу допомогу в рамках Плану Маршала.

Громадяни всіх країн світу призвичаїлися до зелених банкнот як до засобів платежу, накопичення, а також міри вартості.

Але в 1977 році золото-доларовий стандарт був зруйнований. Сталося це не з чиєїсь злої волі, а внаслідок зростання світової економіки, накопичення багатств у старій Європі, яка зміцнилася в рамках ЄЕС, та в Японії, розпаду колоніальної системи й росту цін на нафту і газ. Лідери світової торгівлі в тому ж 1977 році підписали Ямайські угоди. Їх суть: золото вилучають із міжнародних розрахунків, а курс валюти стає вільним та плаваючим.

Ще протягом 30 років, тобто до нинішнього 2007 року, долар продовжував виконувати роль світової валюти в умовах вільного (ринкового) курсоутворення. Довіра до нього існувала колосальна, але чіткого уявлення щодо перспективної стабільності цієї валюти не було навіть у керівників ФРС.

Система короткострокового вирівнювання дисбалансів у міждержавних платежах МВФ уже базувалася на кошику валют, об’єднаних у штучній міжнародній валюті – СПЗ (Special Drawing Rights). Більшість товарів та послуг у міжнародному обігу обслуговував долар як засіб їх оцінки та розрахунку, більшість неторгових платежів також виконувалася у американській валюті.

Що сталося у 2007 році? Чому ослаб долар?

Світ змінився. Він став багатополюсним. Окрім єдності в рамках ЄС та створення євро, на світову арену вийшли Японія, Південно-Східна Азія, Китай, Індія, Бразилія, нарешті Росія.

США проводять все ту ж політику світового гегемону. Війни на Близькому Сході послаблюють країну, її державний бюджет - дефіцитний. Державна скарбниця США продукує все більше боргових цінних паперів, які станом на листопад 2007 року зафіксували майже дев'ятитрильйонний борг. Нагадаю, що перший трильйон боргу накопичив президент Рейган у недалекому 1982 році. Потім "постаралася" сімейка Бушів. При 15 трлн доларів ВВП, державний борг зашкалює за 60% ВВП, що вказує на майбутні проблеми із державними фінансами та недовіру світових інвесторів до долара.

США вже давно імпортують значно більше, ніж експортують. Дешеві товари з Китаю захопили більшість ринків товарів споживання. Влада Китаю щоразу більше "розігріває" свою та світову економіку. США, ЄС та інші почали вимагати від Пекіна відпустити курс юаня у намаганні загальмувати цей розігрів.

Світові ЗМІ все частіше говорять про подальшу девальвацію долара, зміцнення юаня та глобальну фінансову кризу, ініційовану крахом ринку фінансування високоризикового сегмента нерухомості у США. Впали акції найбільших банків США, за ними потягнулися банки Старого світу та Азії.

Не претендуючи на істину в останній інстанції, можу стверджувати, що стрімке зниження курсу долара стосовно всіх основних світових валют не лише розпочалося, але й ініційовано в США. Тобто, влада свідомо спостерігає за цим процесом та не втручається в нього. Ставки ФРС зменшуються, дефіцит торгівлі зростає, бюджетний дефіцит також.

Парадокс? Аніскільки. Метою цієї акції, на мою думку, є здешевлення гігантського державного боргу США та стимулювання американського експорту.

Вихід арабських, а потім азійських інвесторів із боргових цінних паперів Державної скарбниці США здешевлює цей борг, що заощаджує урядові Буша величезні кошти. Кілька днів тому речник Скарбниці США повідомив, що вперше за багато років продаж доларових цінних паперів нерезидентами перевищив на 60 млрд їх купівлю. Світовий капітал почав пошук нових місць для функціонування.

Але проблема в тому, що альтернативу США для вкладення своїх трильйонів інвестори знайти не можуть, адже економіки, рівної у світі за потужністю, наразі немає. І, можливо, з’явиться не раніше 2025 року – в особі насамперед Китаю, який нещодавно випередив ФРН за вартістю власного експорту.

Друга проблема - долар залишається головним компонентом більшості золотовалютних резервів країн-учасниць МВФ. Лише Україна володіє майже 30 млрд доларів. Поза вітчизняними банками та у них населення нашої країни володіє не менш як 60 мільярдами доларів (причому ця сума з початку року зросла більш ніж на 11 млрд доларів).

Резерви Китаю – 2 трильйони доларів. Ще стільки ж у Бразилії.

Все це свідчить про одне: знецінення долара у США відбувається в тому числі й за рахунок наших громадян та нашої держави. І це при тому, що дохідність наших резервів сягає приблизно 1% на рік!

Як можуть далі розвиватися події?

У кінці жовтня керівництво МВФ заявило про закономірність падіння долара, що спричинило ажіотаж на й без того напружених фінансових ринках. Відбулося дострокове переобрання керівництва міжнародних фінансових інститутів, що свідчить лише про певний брак бачення перспектив керівництвом більшості розвинутих країн світу.

Можливо, на проблему слід поглянути більш глобально?

Подібно до того, як став багатополярним світ, необхідно, щоб і валюти та валютні механізми цих країн зайняли більш вагоме місце у світі. Таке місце під сонцем займають країни, що активно збільшують власне національне багатство. Вже Велика сімка перетворилася на Вісімку. Створюється проект нової системи в Раді Безпеки ООН, де постійними членами можуть стати такі країни, як Бразилія, Індія та інші.

Все активніше веде себе на міжнародних ринках Росія, хоча її економічна міць поки що спирається лише нафту та газ. Минулого року наша північна сусідка зняла майже всі обмеження на операції нерезидентів із рубльом, що у перспективі має створити умови для визнання за ним статусу вільно конвертованої валюти. Росія розрахувалася з кредиторами за старими радянськими боргами й дістала інвестиційний суверенний рейтинг.

У Санкт-Петербурзі створюється міжнародна нафтова біржа, яка, за планами Кремля, має перебрати на себе більшу частину спотових та форвардних угод на нафту «Юралс». Цікаво, що розрахунки за такими угодами вестимуться у рублях.

Гадаю, вже ближчим часом слід очікувати збільшення міжнародних розрахунків у рублях, що, у свою чергу, змусить нерезидентів купувати рублі.

Як бачимо, світ поступово позбавляється монополії долара. Очевидно, багатополярний світ потребуватиме й багатовалютної системи обслуговування міжнародної торгівлі та неторгових платежів. Яка валюта його замінить? Євро? Навряд чи.

Борис Соболєв

Перспектива єдиної валюти ЄС залежить не лише від економічної та фінансової динаміки 27 країн-членів, але й від політичних аспектів. Малоймовірно, що Центральний банк Європи у Франкфурті-на-Майні зможе ефективно здійснювати монетарну й валютну політику без політичної консолідації членів ЕС. Адже поки що це об’єднання являє собою конфедерацію суверенних країн із досить значними розбіжностями у національних економічних системах. Домовленості у Лісабоні та результати дочасних виборів у Польщі дають певну надію на порозуміння європейців між собою. Проте оптимізм цей дуже обережний.

Навряд чи стануть новою світовою валютою і юань та йєна - попри все, вони залишаються національними та регіональними валютами, перехід на них навряд чи сприймуть американсько-европейські країни хоча б у силу психологічних та мовних особливостей цих країн.

Я гадаю, що на фінансову арену вийде штучна валюта на зразок СПЗ (Special Drawing Rights), а режим її функціонування та забезпечення стане предметом нових світових домовленостей, які мають замінити повоєнні.

Якщо це справді так, і Бреттон-Вудські установи вже працюють над такою реформою, українцям варто бути готовими до глобальних змін у системі міжнародних фінансів. Можливо, самим слід розробити проект такої реформи, запропонувати (на базі сучасного торгового балансу основних світових гравців) механізм установлення співвідношення наявних валют, курсу нової резервної одиниці.

Вважаю, провідним економічним школам України, таким як Інститут міжнародних відносин Київського національного університету й Києво-Могилянська академія, разом із Національним банком та Кабінетом Міністрів потрібно створити аналітичну групу, яка запропонує міжнародним фінансовим центрам свою версію нової світової фінансової системи.

Нереально? Але ж пригадайте, що Україна стала ще у далекому 1945 році однією з країн-засновниць нового на той час механізму світового регулювання - системи ООН. Тому - чом би й ні?

Борис Соболєв, генеральний директор ТОВ "Перша Інвестиційна Група"