Майже в кожній частині світу проблеми, які "гниють" вже тривалий час, можна вирішити за допомогою більш тісної співпраці між сусідніми країнами.

Європейський Союз є кращою моделлю того, як сусіди, які довгий час боролися один з одним, можуть зібратися разом для взаємної вигоди.

За іронією долі, сьогоднішній занепад американського глобального панування може призвести до більш ефективного регіонального співробітництва.

Сьогодні похвали на адресу ЄС можуть звучати дивно, враховуючи економічну кризу в Греції, Іспанії, Португалії та Ірландії.

Європа не вирішила проблему балансу інтересів сильних економік Півночі і слабших економік Півдня. Тим не менш, досягнення ЄС значно переважають його нинішні проблеми.

ЄС створив зону миру, де колись була війна. Він надав інституційну основу для возз'єднання Західної і Східної Європи. Він посприяв розвитку інфраструктури регіонального масштабу.

Єдиний ринок зіграв вирішальну роль у тому, що Європа стала одним з найбільш процвітаючих місць на планеті. ЄС також є світовим лідером в екологічній стійкості.

Тому ЄС пропонує унікальну модель іншим регіонам, які як і раніше перебувають у конфліктах, відчувають бідність, брак інфраструктури та екологічну кризу.

Нові регіональні організації, такі, як Африканський Союз, дивляться на ЄС як рольову модель для вирішення регіональних проблем та інтеграції. Тим не менше, до цього дня більшість регіональних угруповань залишаються занадто слабкими, щоб вирішувати нагальні проблеми своїх членів.

У більшості інших регіонів поточні політичні розбіжності мають своє коріння в епосі холодної війни або в колоніальній епосі.

Під час холодної війни сусіди часто змагалися один з одним за допомогою "вибору сторони" - приєднуючись або до США, або до Радянського Союзу. Пакистан схилився на бік американців; Індія - у бік Союзу.

У країн було мало стимулів, щоб укладати мир зі своїми сусідами, по мірі того, як вони користувалися фінансовою підтримкою США і СРСР. Навпаки, тривалий конфлікт часто безпосередньо призводив до додаткової фінансової допомоги.

Насправді США і Європа часто діяли, щоб підірвати регіональну інтеграцію, яка, на їхню думку, обмежила б їх ролі як "сірих кардиналів".

Таким чином, коли Гамаль Абдель Насер зробив заклик до арабської єдності в 1950-х роках, США і Європа розглядали його як загрозу.

США зашкодили його заклику до сильної арабської співпраці і націоналізму, побоюючись втратити американський вплив на Близькому Сході. У результаті Насер ще більше зблизив Єгипет з Радянським Союзом і, врешті-решт, зазнав невдачі у прагненні об'єднати арабські інтереси.

Тим не менш, сьогоднішня реальність полягає в тому, що великі держави більше не можуть розділяти і володарювати в інших регіонах, навіть якщо вони намагаються це зробити. Епоха колоніалізму закінчена, і зараз ми виходимо з епохи американського глобального домінування.

Наприклад, недавні події на Близькому Сході та в Центральній Азії чітко відображають зниження впливу США.

Нездатність Америки завоювати будь-яку стійку геополітичну перевагу шляхом застосування військової сили в Іраку і Афганістані, продемонструвала межі їх можливостей, в той час як їх бюджетна криза гарантує, що вони рано чи пізно будуть змушені скоротити свої військові ресурси.

Крім того, США не зіграли ніякої ролі в політичних революціях, що проводяться в арабському світі, а також до цих пір не продемонстрували будь-якої чіткої відповідної політики.

Недавній виступ президента США Барака Обами на Близькому Сході є ще одним відображенням зниження впливу США в регіоні.

У промові основну увагу було приділено заклику до Ізраїлю повернутися до кордонів 1967 року, але ефект було підірвано, коли Ізраїль категорично відкинув позицію США. Світ побачив, що за цим піде мало практичних подальших заходів.

Інша частина виступу була ще більш показовою, хоча вона і привернула мало уваги публіки. Коли Обама обговорював арабські політичні потрясіння, він відзначив важливість економічного розвитку.

Але, коли справа дійшла до дій з боку США, найбільше, що США змогли запропонувати з фінансової точки зору - це невелике полегшення боргового тягаря для Єгипту - 1 мільярд доларів США, мізерні гарантії по кредитах - ще 1 мільярд доларів США, а також деяке страхове покриття приватних інвестицій.

Дійсне послання полягало в тому, що уряд США зробить зовсім незначний фінансовий внесок у відновлення економіки регіону. Дні, коли яка-небудь країна могла покладатися на великомасштабне американське фінансування, закінчилися.

Коротше кажучи, ми переходимо до багатополярного світу. Закінчення холодної війни не призвело до більшого домінування США, а скоріше до поширення глобальної могутності в багатьох регіонах. Східна Азія, Південна Азія, Латинська Америка і Близький Схід вийшли на новий геополітичний та економічний вплив.

Все частіше в кожному регіоні країни повинні знаходити свій власний шлях економічного розвитку, енергетичної та продовольчої безпеки та ефективної інфраструктури, також їм доводиться робити це в світі, якому загрожують зміни клімату та дефіцит ресурсів.

Таким чином, кожен регіон повинен буде забезпечити своє власне майбутнє. Звичайно, це має відбуватися в контексті співробітництва між регіонами, а також всередині них самих.

Близький Схід перебуває в сильній позиції, щоб допомогти собі. Існує високий ступінь економічної взаємодоповнюваності між Єгиптом і багатими нафтою країнами Перської затоки.

Єгипет може надати арабському регіону технології, робочу силу, а також значний досвід, в той час як країни Затоки будуть забезпечувати енергією та фінансами, а також деякими спеціалістами. Довгоочікуване арабське економічне об'єднання має повернутися за стіл переговорів.

Ізраїль також повинен визнати, що його довгострокова безпека та процвітання будуть посилені в рамках більш економічно сильного регіону. Заради своїх національних інтересів Ізраїль повинен дійти згоди зі своїми сусідами.

Інші регіони також побачать, що спад американського впливу збільшує необхідність зміцнення співпраці між сусідами.

Деякі найбільш напружені точки у світі - наприклад, Індія і Пакистан, Північна і Південна Кореї - повинні бути розряджені в рамках всього регіону.

Як показує ЄС, давня ворожнеча і боротьба можуть перетворитися на взаємовигідне співробітництво, якщо регіон буде прагнути до забезпечення своїх довгострокових потреб, а не назад, до своєї давньої ворожнечі та конфліктів.

Авторське право: Project Syndicate, 2011.

Переклад з англійської - Тетяна Грибова