Бюджет-2018 для місцевого самоврядування: не в грошах щастя

Бюджет-2018 для місцевого самоврядування: не в грошах щастя

З 12 виборчих округів близько 90% всіх коштів скеровано на 6 виборчих округів. Здогадайтеся, хто представляє ці округи? Правильно, переважно це БПП, "Народний фронт".
Вівторок, 31 жовтня 2017, 08:00
народний депутат, "Самопоміч", член Комітету з питань державного будівництва та регіональної політики

Якщо перефразувати народну мудрість, то вирок бюджету-2018 для місцевих громад такий: щастя не в грошах, а тим паче не в їхній кількості. Бо ж виглядає так, що місцевому самоврядуванню доведеться добряче затягнути пасок.

І добре, коли той пасок не стане зашморгом на шиї…

Замість передмови

Фактично за проект бюджету на 2018 рік у Верховній Раді мали б взятися ще минулого тижня. Та через розгляд медичної реформи та питань, що стосуються великої політичної реформи питання відклали. Може, й на краще. Особливо, коли йдеться про місцеве самоврядування. І зараз поясню чому.

Щоразу, коли президент чи прем'єр-міністр згадують основний кошторис країни, вони наголошують: місцеві бюджети зросли в рази на мільйони, а то й на мільярди. І це дійсно так.

А все завдяки бюджетній децентралізації: пригадайте, президента-утікача не стало, і парламент ухвалив відповідний закон, який значним чином перерозподілив податкові надходження – і місцеві бюджети збільшилися. Але як завжди, в такій ситуації існує велике й масне "АЛЕ".

Знаєте, це як у ситуації із старанним працівником: той робить і се, і те, все йому вдається, а роботодавець, щоб життя медом не здавалось, додає роботязі все нових і нових обов'язків. Отак і держава, схоже, вирішила: щось місцеві бюджети занадто добре себе почувають, а чому б не перекинути на громади кілька видатків.

Вуаля – і на місцевих бюджетах уже утримання професійно-технічної освіти, компенсація пільгових перевезень, оплата праці непедагогічних працівників, фінансування житлово-комунальних послуг в освіті та медицині та ще й усі борги із ЖКГ за минулі роки, з якими не впоралася держава, як бонус.

Про це писалося й говорилося чимало. Тож зупинюся на іншому.

Однією рукою дає, а іншою – забирає

Реверсна дотація. Що це таке та в чому небезпека? Спробую пояснити просто. Держава встановлює певний норматив щодо податку на доходи фізичних осіб. І за цим нормативом, якщо те чи інше місто з розрахунку на 1 мешканця заробляє більше від цих доходів, тоді держава частину цієї дотації забирає собі.

Загалом це є в кожній країні. І знову сумнозвісне "але": якщо торік такий відсоток в Україні був 50, то з наступного року його хочуть підняти до 80.

А тепер порахуємо.  

Місто Дніпро – торік минулого року вилучення в державний бюджет завдяки реверсній дотації становили 416 млн грн. У 2018 році, якщо надходження збережуться на тому самому рівні та буде ухвалено задекларований проект бюджету, держава забере в дніпрян уже 846 млн грн.

Далі Запоріжжя: 228 млн у 2017 році проти 555 млн у 2018.

Львів: 224 млн проти 518 млн грн.

Відчуйте різницю: фактично на рівному місці, наприклад, у міста Лева заберуть додатково майже 300 млн грн.

"Чому здіймаєш галас?" – запитаєте ви. Та тому, що це не лише несправедливо стосовно міст, а ще й дуже шкідливо для всього процесу децентралізації.

Що таке податок на доходи фізичних осіб у розрізі місцевої децентралізації – працюйте, створюйте робочі місця, хай люди сплачують податки – і тоді з тих коштів у межах певної громади можна було зробити багато речей. А тут виходить: що більше ти заробляєш, то більше в тебе забирають.

А ті громади, які працюють менш якісно, просто не зацікавлені активізувати свою роботу. Тому що за рахунок іншої дотації – стабілізаційної – їм ці гроші повернуть. Абсурд. Держава вбиває будь-яку ініціативу, немає стимулу залучати інвестиції та створювати робочі місця.

Ми ділили апельсин

Пам'ятаєте, цей дитячий віршик і аргументи, які там використовують? То я нагадаю: "перша скибка їжаку – йому дуже до смаку, друга скибка для чижа – нам він птаха не чужа".

Нічого не нагадує? А мені навіть дуже.

Отож, є така річ, як державна субвенція на соціально-економічний розвиток території. Чдовий спосіб маніпулювання фінансами.

Є така субвенція. Її ще називають депутатською, точніше тією, яку ділять депутати-мажоритарники. Її логіка в тому, щоб рівномірно допомагати громадам, які мають певні проблеми. І знову не все так просто. Точніше просто, але не чесно.

Я проаналізував використання цієї субвенції у Львівській області за перше півріччя 2017 року в розрізі виборчих округів. Отож, з 12-ти виборчих округів близько 90% всіх коштів скеровано на 6 виборчих округів. Здогадайтеся, хто представляє ці округи?

Правильно, переважно це БПП, "Народний фронт" і ще 1 округ, де є сателіт влади. Безперечний лідер – Пустомитівський виборчий округ. І тут, мабуть, збіг, бо ж як інакше: це округ депутата-мажоритарника від БПП, а заодно і члена комітету ВР з питань бюджету.

Чому так? Невже іншим округам кошти не потрібні, невже там всі проблеми вирішено?

А правда така, що державну субвенцію на соціально-економічний розвиток території розподіляють без жодних процедур. Є профільне міністерство, є бюджетний комітет ВР. Вони формують спільну комісію, без жодних подань, процедур: сіли й поділили, кому що дати, подали на затвердження Кабміну.

Не думайте, була пропозиція передати ці кошти у Фонд регіонального розвитку, де є певні процедури, де робляться певні проектні заявки, які більш фахово обговорюються, де в принципі можна подивитися, чи обґрунтовано виділяються гроші чи ні.

Та звісно, мажоритарники були проти. Ну хто ж віддасть за два роки до наступних виборів 5 мільярдів, які можна самим розподілити?

У висновку про урядових робінгудів

Скоро парламент візьметься за розгляд проекту бюджету-2018. І тоді може бути пізно. Держава знову схибить і піде стежкою, яка поверне нас до централізації часів Януковича.

Тому звертаюсь до урядовців. Не бавтесь у робінгудів: ну не можна за рахунок багатих громад утримувати бідні громади. Якщо дуже хочеться погратися в героїв – заберіть в олігархів.

А до держави прохання одне – не заважати. Хоча б так, як це було три роки тому.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua