Голова НБУ Кирило Шевченко: Пропонуємо скасувати податок на доходи з депозитів

Голова НБУ Кирило Шевченко: Пропонуємо скасувати податок на доходи з депозитів

Чого чекати від МВФ, як НБУ планує відновлювати кредитування, чому виріс іпотечний ринок, якою буде політика щодо можливого зміцнення гривні та "болючі" кадрові питання.
Понеділок, 28 грудня 2020, 09:30 -
Фото Дмитра Ларіна

Напівпорожня будівля Національного банку зустріла журналістів ЕП різдвяним оздобленням. В операційній залі встановили ялинку, а навколо повісили традиційні новорічні прикраси.

Щоправда, насолоджуватися святковим виглядом НБУ майже нема кому: усі відкриті заходи НБУ для преси проходять онлайн, а більшість працівників центрального банку працюють дистанційно. Виняток – члени правління та голови департаментів.

Інтерв'ю ЕП голова Національного банку Кирило Шевченко дав наступного дня після початку роботи онлайн-місії Міжнародного валютного фонду. Він хотів підсумувати пів року своєї роботи і розповісти про плани на 2021 рік.

Після призначення Шевченка головою НБУ, яке відбулося 16 липня, в Україні та серед її міжнародних партнерів виникли побоювання, що політика Нацбанку може кардинально змінитися.

Підкріплювали ці побоювання заяви депутатів, міністрів і президента про "занадто високий курс гривні" або "занадто низьку інфляцію". Проте більшість цих побоювань поки що не справдилися – усупереч бажанням політиків.

"Шевченко точно не буде маріонеткою в руках політиків. Усі його недооцінюють, він ще багатьох здивує", – запевняв ЕП авторитетний банкір.

На старті новий голова НБУ опинився в непростій ситуації: в умовах коронакризи йому необхідно було заручитися підтримкою міжнародних інституцій, які довіряли попередньому керівнику Нацбанку Яківу Смолію та його команді і насторожено сприйняли зміну голови.

Завдання також ускладнювало те, що Шевченко з перших днів почав кадрову революцію в центробанку.  

Після зміни голови НБУ з його правління пішло троє членів. Ще двом оголосили догани, які наразі оскаржуються в судах. Першу заступницю голови НБУ Катерину Рожкову взагалі позбавили більшості повноважень, залишивши переважно адміністративні питання.

Кадрові зміни Шевченко коментує неохоче. Попри очевидний конфлікт із старими членами правління, своїх колег голова Нацбанку називає професіоналами. Утім, схоже, з ними керівник НБУ радо б попрощався.

Про що ЕП поговорила з Кирилом Шевченком. Коротко про зміст

  1. Що відпрацьовує українська влада з місією МВФ.
  2. Чи допомагатиме НБУ фінансувати дефіцит державного бюджету.
  3. Як Нацбанк буде відновлювати кредитування, що Шевченко називав одним з пріоритетів.
  4. Якою буде політика щодо можливого зміцнення гривні.
  5. Як можуть змінитися підходи у ліцензуванні банків.
  6. Чому треба створювати окремий судовий орган для захисту прав кредиторів.
  7. Про кадрові зміни в НБУ та долю Рожкової і Сологуба.
  8. Як виріс іпотечний ринок та які перешкоди є для "іпотеки Зеленського під 10%".

Що з МВФ

— 21 грудня в Україні почала роботу місія Міжнародного валютного фонду. Вона працює дистанційно. Буде працювати до 23 грудня і відновить роботу після Нового року.

Наскільки такий режим роботи може вплинути на час отримання наступного траншу? Можливо, Україна отримає відразу два транші, які мала отримати в грудні? Чи ведуться такі переговори?

— Світ змінився, дуже багато заходів проходять саме дистанційно. Ще пару років тому ми з вами не могли цього уявити. Те, що місія працює віртуально, не впливає на якість роботи. Ми вже звикли до роботи у віртуальному режимі. Це вже стало певною бізнес-практикою.

Не вважаю, що такий формат може негативно вплинути на строки. Місія МВФ уперше в історії України проходить дистанційно, але ми багато всього проходимо вперше. Місія МВФ буде розділена: спочатку переговори пройдуть наприкінці грудня, а продовжаться в січні. Мета цього розділення – у пришвидшенні фінального рішення ради директорів МВФ.

Щодо того, чи зараз йтиметься про об'єднання двох траншів: ми це зрозуміємо протягом місії. І ми, і колеги з уряду, і ті колеги, які займаються антикорупційною політикою, будемо дискутувати ці питання.

Був певний перелік структурних маяків, які треба було виконати для першого перегляду. Але через те, що посунулися в часі, виникло багато нових випробувань, наприклад, затвердження держбюджету на 2021 рік. Це була дуже велика і важка робота Міністерства фінансів.

 

— З липня МВФ видав лише три повідомлення. У них йшлося не про продовження співпраці, а про оцінку рішень української влади: відставку Смоліяваше призначення і  антикорупційні реформиЯк ви ставитеся до того, що про отримання кредиту постійно говорить та сторона, яка на нього претендує, а не та, яка його надає?

— Ми раніше казали, що у нас є певні блоки питань, які треба буде обговорювати. Те, що місія почалася, означає, що на цьому етапі усі ці питання вирішені. Тепер протягом місії кожна з наших інституцій буде проговорювати свої питання. Крім того, деякі блоки питань ми будемо проговорювати разом.

Наприклад, антикорупційна політика перебуває за межами мандату Нацбанку. Ми знаємо якісь загальні речі, які обговорюються, але ми не є частиною цієї дискусії. Відповідно, це питання ми можемо коментувати лише у вигляді особистого ставлення.

Для нас продовження антикорупційних реформ – це не просто гасло. Для роботи Нацбанку ця реформа має прикладне значення. Наприклад, захист прав кредитора прямо залежить від роботи судової системи та правоохоронних органів.

Якщо не буде якісно працювати антикорупційна інфраструктура, захист прав кредитора буде дуже важко забезпечити.

— Є "Стратегії самодостатності" міністра фінансів Марченка. Він окреслював ціль завершити до 2022 року співпрацю з МВФ, повернувши всі борги перед фондом. Це реальна ціль?

— У нас же не стоїть питання відмови від відносин з МВФ. Я вважаю, що немає такої мети відмовлятися від кредитних відносин з МВФ або з будь-якими іншими міжнародними фінансовими інституціями.

Для України є амбітна мета: коли ти обираєш кредитора, то ти обираєш найбільш вигідні для себе умови. Наприклад, як з корпорацією: чим краща якість бізнесу, чим краща якість корпоративного управління, тим корпорація більш перебірлива.

Такий самий принцип відносин з міжнародними кредиторами. Чим краще в Україні управління, державне управління, я вже не кажу, чим краще країна працює, чим кращі в неї показники, тим більше шансів обирати між кредиторами.

Тут я скажу, що ми з паном Марченком на одному боці. Ми обидва зацікавлені в тому, щоб і у фіскальному, і в монетарному напрямках Україна залишалася стабільною країною. Але щоб отримати таку картину, щоб це стало дійсністю, треба ще багато уваги приділити реальному сектору економіки.

— Що із закон про банки і банківську діяльність, який є одним із структурних маяків МВФ?

— Він входить до структурних маяків. Ми його вчасно подали до Верховної Ради. Його вніс у тому числі голова комітету пан Гетьманцев, за що ми йому дуже вдячні.

Банківську таємницю переглянуть, боржників розкриють: як Рада планує рятувати банки від власників та криз

— Чому затримується розгляд?

— Ви бачили, як працювала Верховна Рада в останні 2,5 місяця. Графік роботи Верховної Ради в останні місяці був особливим через карантинні обмеження. Засідання не були регулярним, тому розгляд затримався.

Тобто політична воля є?

— Якраз зараз відпрацьовуємо і будемо працювати з місією МВФ. Ми відпрацьовували графік розгляду законопроєкту: коли будуть слухання в комітеті, коли буде голосуватися в першому читанні. Тобто відпрацьовуємо подальший графік, зважаючи на обмеження, локдаун з початку року.

— Коли очікуєте транш МВФ?

— Не можу сказати щось інше, ніж сказав прем'єр-міністр України.

Про фінасування бюджету, ОВДП, приховану емісію і зміцнення гривні

— В ухваленому бюджеті на 2021 рік ви бачите ризики?

— Хочу ще раз підкреслити: це дуже велика і складна робота, яку провело Міністерство фінансів.

Ми не коментуємо ситуацію з фіскальними доходами чи видатками. Це стосується лише Мінфіну. Проте в нас є коментарі щодо закону ("Про державний бюджет України на 2021 рік". – ЕП). Їх небагато, але я б хотів звернути на них увагу.

По-перше, це розрахунок перевищення доходів Національного банку над видатками.

Згідно з прогнозом Національного банку, ця сума (за підсумками 2020 року. – ЕП) буде на рівні 21,6 мільярда гривень. У законі стоїть 33. Це звичайна арифметика – доходи, видатки.

Наш прогноз максимально наближений до реальності. Він ще може бути відкоригований з урахуванням останніх днів року. Крім того, його треба буде підтвердити висновком незалежного аудитора і після цього переказати до держбюджету.

 

У будь-якому випадку ця сума не буде в півтора рази більшою. Для нас це ще й питання нашої фінансової незалежності. Це перше питання, воно більш технічне.

Друге питання більш важливе. У бюджеті на наступний рік ми бачимо ризик ефекту так званого фіскального витіснення. Закладені в закон обсяги запозичень тільки на внутрішньому ринку – 497 мільярдів гривень. Це майже пів трильйона. Загальна ліквідність банківської системи, залежно від дня, становить 160-170 мільярдів.

Щоб запозичити таку величезну суму, треба сподіватися на те, що всі борги, які держава має повернути у 2021 році на внутрішньому ринку, будуть перекладені в нові – так званий роловер. З нашої точки зору, припущення, що 100% боргів знову вкладуть в ОВДП, досить оптимістичне.

— Тобто ви в це не вірите?

— Ми вважаємо, що це оптимістичне припущення. Дивлячись на суму пів трильйона, ми вбачаємо в цьому ризик ефекту фіскального витіснення. Це означає, що Мінфін для здійснення такого великого запозичення буде конкурувати з бізнесом за кошти банків. Який у нас перший інструмент? ОВДП. А яким чином можна підвищити його привабливість?

— Підвищувати ставку.

— Так. Як працює банківська система? Ви можете вкласти ці 160-170 мільярдів в кредити малому, середньому бізнесу, відпрацювати процедури з точки зору фронт-офісу. У банків величезне навантаження, операційні витрати, ризик-менеджмент. Ця система вимагає дуже якісного рівня знань і побудови внутрішньої системи. Це коштує грошей.

Тобто банк може дати кредит малому, середньому, великому бізнесу, фізособі або вкластися в ОВДП без витрат і ризиків.

Ухвалили. Що отримають українці від бюджету 2021 року

— Це ми і бачимо останнім часом.

— Як формується ставка за кредитами? Якщо дохідність ОВДП на певному рівні, то для того, щоб фінансувати інші сегменти, залежно від їх ризиковості, банки будуть давати премію за ризик. Мінімальним рівнем є саме ставка за ОВДП.

Що це означає? Ми бачимо ризик, що запас зниження відсоткових ставок буде вичерпаний. Якщо такий ефект спрацює, банки не зможуть далі знижувати відсоткові ставки. Я не кажу, що це буде стовідсотково, але Нацбанк вбачає в цьому ризик.

— Як ви в таких умовах збираєтеся відновлювати кредитування? Коли ви вступали на посаду, то називали це одним із своїх пріоритетів.

— Приріст гривневого кредитування бізнесу протягом липня-листопада становив 8% на чистій основі. За одинадцять місяців кредитування зросло майже на 5%. Ми бачимо, що найбільше цього року кредитуються компанії з постачання електроенергії, а також ті, що працюють в торгівлі та харчовій промисловості.

Також у нас відновилося кредитування населення. Обсяг кредитного портфеля фізосіб наблизився до рівня початку року. Зростання чистих кредитів у річному вимірі становить 7,3%. Найбільш динамічним сегментом є іпотека. Чисті гривневі кредити на купівлю нерухомості у липні-листопаді зросли на 11,6%. Тож є ознаки, що кредитування відновлюється.

Чому я говорю про ризики? Якщо вони реалізуються, то наше завдання щодо відновлення або перезапуску кредитування може бути ускладнене ефектом витіснення. Незважаючи на те, що з боку Нацбанку ми імплементуємо всі можливі регуляції.

 

— Восени ви казали, що є певне обмеження стосовно того, скільки банки можуть вкладати в ОВДП. Ви тоді казали, що це 35% від депозитної бази, і що банки майже досягли цієї межі. Зараз ми бачимо масштабні запозичення Мінфіну на внутрішньому ринку. Останній аукціон став рекордним за останні кілька років.

— За всю історію.

— Зараз банки виходять за межу вкладання в ОВДП?

— Йдеться про 35% від загальних пасивів банківської системи. Це не норматив. Це світова практика. Ми дуже пильно стежимо за тим, щоб банківська система не перевищувала цю межу. Останній аукціон Міністерства фінансів був рекордно успішним завдяки участі не тільки банків, а й нерезидентів.

Ми порахуємо цей показник на кінець року, але я не очікую шалених коливань. Чому? Тому що в нас триває зростання коштів у банківській системі. З початку року тільки депозити фізичних осіб зросли на 24%. Це тільки гривня. Валютні заощадження теж зростають, звісно, меншими темпами через значно нижчі відсоткові ставки.

До речі, ми цього року виходили з ініціативою на уряд, щоб скасувати податок на доходи з депозитів. За всю історію незалежності України такого податку не було. Він був введений у 2014 році, коли ситуація з надходженнями була просто жахливою. Сьогодні цього вже нема, є досить стала дохідна база, і ми вважаємо, що цей податок можна скасувати.

Він складається з 18% ПДФО і 1,5% військового збору. Про військовий збір не йдеться: доки йде війна, його треба лишати. А от 18% ПДФО слід прибрати, зважаючи на те, що депозитні ставки і так низькі. Ми пропонували це Мінфіну та уряду в законі про бюджет. Це не було враховано. Наступного року будемо продовжувати роботу в цьому напрямку.

— Мінфін вийшов на ринок запозичень, залучив великі кошти і вони невдовзі будуть перерозподілені через Держказначейство. Як це може вплинути на інфляцію і фінансову стабільність?

— Це звичайне коло коштів. Тобто спочатку ці гроші виходять з банківської системи, потім потрапляють у казначейство, потім з казначейства повертаються на рахунки в банківську систему. Якщо по дорозі нічого не загубиться, то така ситуація не має впливу на інфляцію, не має впливу на готівку.

Щодо нерезидентів. Ви кажете, що вони мають великий вплив, і на останньому аукціоні це проявилося. Минулий склад правління НБУ за таких умов викуповував надлишки валюти на ринку. Однак недостатньо, тож гривня суттєво зміцнювалася. Якою є ваша політика стосовно можливого зміцнення гривні?

— Наша ключова політика – це політика плаваючого курсу. Вона збережена протягом всіх місяців і буде збережена, поки я тут працюю.

На що ми реагуємо? Ми реагуємо на попит і пропозицію. Тільки з початку грудня ми викупили з ринку 387,6 мільйона доларів. Сальдо четвертого кварталу – 141 мільйон. З початку року Нацбанк викупив з ринку 1,127 мільярда. Це дані на сьогодні (22 грудня. – ЕП).

— Плануєте виходити на ринок з купівлею валюти до кінця 2020 року?

— Залежно від того, як буде вести себе ринок. Наприклад, чи будуть нерезиденти брати участь у сьогоднішньому аукціоні Мінфіну – залежно від цього будуть формуватися попит або пропозиція. Треба дивитися, що буде сьогодні (22 грудня. – ЕП). Якщо буде великий попит і ми будемо змушені згладжувати коливання, то будемо викуповувати.

Яким може бути курс гривні у 2021 році: прогнози банкірів та економістів

— Ми опитували банкірів стосовно курсу. Вони не очікують, що НБУ дасть гривні зміцнитися більш ніж на 10%. Чи є у вас якесь обмеження щодо того, до якої міри можна давати гривні зміцнитися? Чи мають банкіри рацію?

— Банкіри завжди праві. Ми теж банкіри (сміється. – ЕП).

У Національного банку немає жодних таргетів до курсу гривні. Коли йдеться про курс, який закладається в бюджет, то це курс, який закладається на базі макропрогнозу Міністерства економіки, а не Національного банку.

У нас є свої внутрішні розрахунки і вони іноді більш консервативні, ніж розрахунки Міністерства економіки. Це стосується не лише курсу, а й ВВП. Банкіри – консервативні люди, так і має бути.

 

— Повернімося до ОВДП. Напередодні згаданого рекордного аукціону Національний банк видав 11 мільярдів гривень довгострокового рефінансу. Виглядає так, що частина цих коштів могла піти на купівлю ОВДП. Чи стежите ви за тим, аби не було ефекту фіскального домінування, і щоб у такий спосіб не відбувалося прихованої емісії?

— Справді, хороше і професійне питання. Перше – в аукціоні, про який ви говорите, взяли участь 11 банків, тому немає жодної кореляції між нашими аукціонами та аукціонами Міністерства фінансів. Друге – Національний банк не відстежує цільове призначення коштів, які в нас позичають банки на аукціонах, тому що це інструмент підтримки ліквідності.

Я точно не прихильник так званого цільового рефінансування, яке є фактично прихованою емісією. Рефінансування – це інструмент для підтримки банківської ліквідності. Куди вони його спрямовують – Національний банк не відстежує. Це дуже цікаве питання, тому що цільове фінансування в Україні вже колись було і нічим хорошим не закінчилося.

Про цільове рефінансування часто говорили на засіданнях Ради НБУ. 15 грудня відбулося засідання Ради, за підсумками якого правлінню радили вивчити іноземний досвід участі центральних банків на ринку держоблігацій.

Ідеї виходу Нацбанку на вторинний ринок ОВДП озвучувалися і раніше. Коли очікувати, що НБУ вийде на ринок і які наслідки це матиме для інфляції?

— Дійсно, на останньому засіданні Ради обговорювалося питання цільового рефінансування, але мені здається, ми тут вже крапку поставили.

Що стосується вторинного ринку. Країні потрібен цивілізований вторинний ринок, це абсолютно природно. Як він має функціонувати? Він точно не має використовуватися для прихованого фінансування державного бюджету. Це заборонено законом про Національний банк.

Для чого він має працювати? У першу чергу для того, щоб учасники ринку мали можливість отримати ліквідність у будь-який момент. Про що йдеться? Коли інвестор купує українські ОВДП, враховуючи обмеженість вторинного ринку, у нього фактично є тільки одна інвестиційна стратегія – вона називається buy and hold ("чекати погашення". – ЕП).

Для чого інструментарій вторинного ринку? Коли інвестор захоче продати ОВДП, то він зможе звернутися до інституції. Вона надасть інформацію про ціну, за якою він зможе це зробити. Дискусійне питання – чи має цією інституцією бути саме Національний банк. Але потрібно створити інститут маркет-мейкерів, і це питання повинно вирішуватися разом з урядом.

Наприклад, у Мінфіну є інститут первинних дилерів. Це має бути схожа конструкція, яка підтримуватиме котирування на вторинному ринку. Але ми зараз на самому початку цього шляху. Попереду дуже багато роботи. Тому це точно буде не завтра і навіть не в першому півріччі наступного року.

— У 2021 році це можливо?

— Це питання спільної роботи Національного банку і Міністерства фінансів.

"Піраміда" Шмигаля: уряд знайшов спосіб перекрити "дірку" в бюджеті

— Дмитро Сологуб в одній з публікацій повідомляв, що з початку року Нацбанк надрукував понад 60 мільярдів гривень. Яка цифра зараз? Які плани на 2021 рік? Скільки Нацбанк готовий надрукувати грошей і який рівень емісії залежно від, наприклад, рівня зростання ВВП чи інших економічних показників ви вважаєте прийнятним?

— У нас немає мети чи цілей щодо обсягів емісії. Для нас головне – інфляційні ризики, адже наша політика реалізується на засадах інфляційного таргетування.

Щодо каналів емісії, то ви знаєте, що всього їх три. У нас активно застосовуються два: рефінансування та купівля валюти з ринку. Якщо Національний банк з початку року купив на ринку 1,127 мільярда доларів, то це означає, що відповідний еквівалент у гривні потрапив у банківську систему.

Третій канал – операції на фондовому ринку. Утім, наразі він працює не на випуск коштів в обіг, а на їх вилучення, коли Міністерство фінансів погашає ОВДП, що перебувають у портфелі НБУ.

До речі, і рефінансування, і купівля валюти на міжбанку теж працюють не лише на випуск коштів, а й на вилучення. Адже кредити рефінансування рано чи пізно повертаються, а на валютному ринку НБУ може не лише купувати, а й продавати іноземну валюту.

 

— У питаннях монетарної політики ви прихильник кількісного пом'якшення чи традиційних методів?

— Я не є прихильником кількісного пом'якшення в поточних умовах.

У світі є приклади як вдалого, так і невдалого запровадження цього інструменту. Зазвичай він застосовується тоді, коли вже вичерпано потенціал традиційних методів, а традиційний метод – це зниження відсоткової ставки. Тобто коли у вас відсоткова ставка вже "нуль" або близько "нуля", то ви можете обрати для себе механізм кількісного пом'якшення.

Правда, у світі також є приклади застосування кількісного пом'якшення в ситуаціях, коли відсоткова ставка була навіть удвічі більшою, ніж зараз в Україні. Сьогодні, на жаль, ці країни потерпають від великого рівня інфляції та курсових коливань, тому наразі я не є прихильником застосування кількісного пом'якшення в Україні.

Про непродані державні банки, падіння "Аркади" та нові ліцензії для банків

— Основний попит ОВДП формують державні банки. Частка ОВДП в чистих активах державних банків – 40%. Чи не бачите ви тут системного ризику?

— Державні банки – це один з основних напрямків у моїй роботі. Серед інших пріоритетів я виділяю роботу з NPL (частка непрацюючих кредитів. – ЕП), прагнення Національного банку стати шерифом на ринку небанківських фінансових установ, якими ми вже два квартали опікуємося. Там також дуже цікава ситуація.

Я прийшов в НБУ не для того, щоб займатися внутрішніми чварами.

Великий портфель ОВДП в активах держбанків просто пояснюється. У їх портфелях перебувають так звані капіталізовані папери, які їм держава надавала для збільшення капіталу. Цього року держава докапіталізувала Укрексімбанк на 6,9 мільярда гривень.

Питання роботи з державними банками для НБУ таке ж важливе, як і для їх власників – уряду та Міністерства фінансів. Сьогодні основне завдання, коли ми сформували органи управління державних банків, – це рух до їх приватизації. 55-відсоткова частка державних банків у банківській системі створює для неї системний ризик.

Укрексімбанк – єдиний державний банк, для якого уряд схвалив особливу стратегію. Щодо решти державних банків немає іншого шляху, крім приватизації. Немає.

Для Укргазбанку це співпраця з IFC. Національний банк і я докладемо всіх зусиль, щоб Ощадбанк почав співпрацю з ЄБРР. Приватбанк – трохи окремий кейс, але його майбутнє – так само приватизація.

— Якщо ми заговорили про Укразбанк та угоду з IFC, то в ЗМІ недавно з'явилася інформація, що ця угода під загрозою зриву. На думку юристів Baker Mckenzie, у банку була практика платити ФОПам великі бонуси за нових клієнтів. Чи була така практика, коли ви очолювали цей банк, і коли очікувати на фіналізацію угоди з IFC?

— Сьогодні Укргазбанк найближче до цієї угоди. Мені важко сказати, коли IFC сформує документи, але я сподіваюся, що це питання не років, а тижнів.

— Розмови йдуть вже понад рік. Недавно була інформація, що начебто це питання місяця.

— Це піонерська угода. Тут застосовується дуже складний інструмент – кредит з подальшою конвертацією в капітал. Над угодою працюють чотири юридичні компанії, усі зі світовим ім'ям.

Процес складний, усі бюрократичні питання, в хорошому сенсі цього слова, теж виникають. Якщо ви думаєте, що Міжнародна фінансова корпорація не має своєї побудованої бюрократії, то вона у них так само є.

— А щодо виплат ФОПам?

— Якщо Baker Mckenzie проводила якесь дослідження, то вони, значить, краще знають, що там відбувалося.

— Тобто ви підтверджуєте, що була така практика?

— Практика залучення агентів для пошуку клієнтів існує на банківському ринку.

— Тобто це ринкові інструменти?

— Абсолютно.

— Якісь великі бонуси ці агенти не отримували?

— Та які там великі бонуси, я вас прошу.

 

— Розкажіть про ваш підхід до ліцензування банків.

— Є певні пріоритети на наступний рік. Перший пріоритет – це передприватизаційна підготовка державних банків. Він прямо перекликається з питанням NPL, про яке ми говорили.

У державних банках сьогодні найбільша частка непрацюючих кредитів. За третій квартал відбулося зниження частки NPL з 48,5% до 45,6%, у листопаді – до 43,4%. Не дуже великий відсоток, але це вже тренд.

Для мене це пріоритет: знизити рівень NPL до більш-менш прийнятних рівнів. У перспективі цей рівень може бути знижений до менш ніж 20%. До кінця 2022 року банки скоротять обсяги непрацюючих кредитів більш ніж на 400 млрд грн. Ці погані кредити зарезервовані на рівні 98%. Тобто навіть їх списання не дає навантаження на капітал банківської системи.

Що ще тут важливо? Коли ми говоримо про величезний рівень NPL, про його складові, давайте згадаємо, скільки кредитів і активів втратила Україна на Сході і в Криму. Тобто не можна сказати, що всі ці кредити стали поганими лише через те, що був поганим ризик-менеджмент. Ні.

Так, у державних банках були, назвемо їх так, і "політично вмотивовані кредити". Однак найбільше на ситуацію вплинуло те, що країна втратила третину ВВП, і, відповідно, банки втратили велику частку свого кредитного портфеля.

— Що ви хочете зробити?

— Маємо зробити так, щоб система не отримувала нові погані кредити. Тут уже питання до інфраструктури поза межами Нацбанку. Це судова система, правоохоронні органи. Це питання захисту прав кредиторів. Нацбанк і міжнародні партнери, а конкретніше МВФ, почали дискусію про те, яку саме інфраструктуру Україна має застосовувати для захисту прав кредиторів.

У нас кредитний портфель банківської системи – близько трильйона гривень. Умовно кажучи, 40 мільярдів доларів. Мені здається, що така сума вартує того, щоб її захищати. Що ми можемо зробити? Сьогодні в обговоренні дві ідеї: створювати або окрему судову інституцію для захисту прав кредитора, або окрему судову палату.

— Хто її буде створювати?

— Це законотворча робота. Нацбанк цього робити не може. Це окремий шлях. Для цього потрібна політична воля.

Банки закладають у вартість кредитів ризики потенційних витрат на стягнення застави. Як тільки ми врегулюємо це питання, то вартість кредитів знизиться. Кредитор буде впевнений, що він зможе стягнути заставу, а не отримає позови або блокування цього процесу в судах.

Повірте, я дуже довго працював у банківському секторі і я знаю, які механізми застосовуються для того, щоб не віддавати заставу. Там є все що завгодно. І так звані чорні реєстратори, які працювали свого часу, і нотаріуси такої ж якості. Тобто є ціла інфраструктура, яка працює проти банківської системи.

Сьогодні банківська система вже майже повністю очищена. Цього року банківська система втратила два банки – "Аркада" і "Місто банк". Ці банки пішли з ринку не у зв'язку з проблемами, які виникли з коронавірусом.

— Ці банки втратили нерухомість. "Аркада" втратив свій головний офіс, а "Місто банк" – соєвий завод. Чи не вважаєте ви це певним системним ризиком системи нагляду, тому що є певні обмеження стосовно концентрації активів банку в кредитах, але немає таких обмежень стосовно нерухомості.

— Такі обмеження є. Більше того, у Національного банку є спеціальна регуляція щодо вкладення в такі активи.

"Місто банк" свого часу отримав цей актив як заставне майно, яке перейшло на його баланс, тому що там був неповернений кредит. У Національного банку є спеціальна регуляція, яка фіксує, як ці непрофільні активи впливають на капітал банку.

 

— Щодо банку "Аркада". НБУ лише через три тижні після оголошення інформації про виведення з-під застави головного офісу вказав керівництву банку на необхідность переоцінки майна. Чому НБУ так повільно реагує?

— Здається, у вас некоректна інформація. НБУ відреагував моментально після того, як банк відобразив списання з балансу цього об'єкта. Капітал банку опустився нижче нормативного значення, і банк вивели з ринку. Ми також повідомили правоохоронним органам про втрату об'єкта.

Сховані за "фасадом". Хто насправді володіє будівельним бізнесом у Києві

— Скільки зараз банків, які можуть стати неплатоспроможними через втрату одного з активів?

— Банків, яким притаманний саме такий ризик, мені здається, більше не лишилося.

— "Місто банк" був проблемним, але з липня отримав 330 мільйонів гривень рефінансу. Які активи банк давав як заставу за цими кредитами та скільки отриманого рефінансу встигли вивести колишні власники?

— Щодо рефінансу, то це питання ми з вами вже обговорювали. Є перелік інструментів, які можуть бути заставою, вони обмежені ОВДП та валютою. Тобто це високоліквідні інструменти. Будь-який банк може взяти участь в аукціоні.

— Оскільки у нас залишилося мало часу, ми б хотіли перейти до кадрових питань.

— Закінчімо спершу питання ліцензування банків.

Ми маємо ситуацію, коли очищення банківської системи майже відбулося, лишилися мінорні ризики. Ми почали обговорювати ситуацію, коли треба переходити до наступного кроку в реформуванні банківської системи. З нашої точки зору, це має бути розподіл банків за видами ліцензій залежно від бізнес-моделі.

Зараз існує одна універсальна банківська ліцензія. Будь-який банк, незалежно від його розмірів чи бізнес-моделі, працює за універсальною ліцензією. Погодьтеся: недоцільно мати ліцензію на весь перелік операцій і підтримувати інфраструктуру, якщо якийсь банк працює лише на ринку споживчого кредитування і в нього немає корпоративних клієнтів.

Такі банки у нас є і їм надлишок інфраструктури не потрібний. Тому ми плануємо почати процес, який я бачу наступним кроком реформи банківського нагляду – диверсифікація банківських ліцензій відповідно до бізнес-моделей банків.

Це питання, яке не буде реалізоване завтра, але це пріоритет. Ми будемо це питання обговорювати з нашими міжнародними партнерами. У світі дуже багато таких прикладів, починаючи від Сполучених Штатів, Німеччини, де працюють кооперативні, земельні банки. Тобто дуже багато різних банків з різними видами ліцензій.

— Хіба на українському ринку є така спеціалізація? Чи достатньо у нас банків з різними бізнес-моделями? Є відчуття, що всі вони універсальні.

— Ми чітко поділяємо банки за бізнес-моделями. Здебільшого всі банки поділені за бізнес-моделями. Мені простіше сказати, хто ще шукає свою бізнес-модель.

Є банки універсальні, які використовують майже всю ліцензію. Є банки, які сконцентровані на двох-трьох видах операцій.

На жаль, ми маємо невелику кількість банків, які ще шукають свою бізнес-модель. Однак ті, хто визначилися, становлять левову частку. Зрозуміло, що бізнес-модель – це "живий організм", вона може адаптуватися, але на середню перспективу, на три роки, усі банки мають свою бізнес-модель.

У нас ще постає велике питання щодо небанківського ринку. За нашими підрахунками, там більш ніж 2 тисячі учасників: страхові компанії "нон-лайф" – 190, "лайф" – 20, страхові брокери – 65, ломбарди – 302, кредитні спілки – 322, лізингові компанії – 146, фінансові компанії – 968.

 

— НБУ чи не щотижня інформує про здавання ліцензій небанківських установ. Скільки їх буде через рік?

— У нас нема мети щодо кількості цих компаній. Чимало учасників ринку побоювалися, що прийде Національний банк як регулятор – і почнеться масове виведення з ринку. Ці побоювання були марними.

Ми проаналізували звітність учасників ринку і з'ясували, що з близько 2 тисяч небанківських фінансових організацій близько 500 – це "сплячі" компанії. Тобто власники просто тримали ліцензії, але діяльність не вели.

Найбільше таких "сплячих" ліцензій мають так звані фінкомпанії-гаранти. Цих компаній 354, з них працюють 26. Також є велика частка "сплячих" ліцензій на факторингові послуги – неактивна кожна третя. Маємо також 302 ломбарди.

Що планує зробити НБУ для розвитку і підтримки ринку страхування, особливо в ситуації поточної кризи?

— Страховики переживають період пандемії значно легше, ніж решта ринку. У другому кварталі відбулося просідання, але вже в третьому кварталі обсяги страхових послуг відновилися до "докарантинного" першого кварталу.

Загалом за дев'ять місяців страховики надали послуг на 33 млрд грн, а страхові премії навіть перевищили показники першого кварталу – на 3,5%.

Упродовж року після "спліту" маємо спокійний перехідний період. Нічого кардинально не змінюємо, але працюємо у тісній взаємодії з ринком, щоб закласти фундамент нового, більш сучасного регулювання ринку. Запровадження новацій буде поступовим. Ми не хочемо влаштовувати "холодний душ" для небанківського ринку.

Свої підходи ми давно озвучили. Структура власності всіх фінустанов має бути прозорою. І страховики, і решта ринку страждають непрозорістю. 70-80 компаній мають непрозору структуру власності.

Ми плануємо спростити ліцензування, запровадити ризик-орієнтований підхід у нагляді, ввести термін "ринкова поведінка" та контролювати поведінку фінустанов стосовно клієнтів. З'явиться довіра до ринку і це буде найліпша допомога.

Серед більш практичних кроків – ми звернулися до податкової та Мінфіну, щоб зробити можливим врегулювання страхових випадків у дистанційному форматі.

Кадрові питання: про Рожкову, Сологуба і не тільки

— Після вашого призначення пішло троє членів правління. Також відбулася ротація в середній ланці, змінилося чимало голів департаментів та управлінь. Багато хто оголошував про відставку після спілкування з вами. Ви з самого початку ставили собі за мету повністю оновити склад правління?

— По-перше, таких випадків, щоб хтось оголошував про відставку після спілкування зі мною, не було.

По-друге, я вкотре хочу наголосити, що є дві основні вимоги для роботи в Національному банку: професіоналізм та робота в команді, тому що Нацбанк – це не one man show, не шоу голови, а це робота команди.

По-третє, повернімося на крок назад. Кадрові зміни – це не те, заради чого я тут. Головне для мене – збереження фінансової  стабільності в державі. Це комплексна відповідь на всі питання щодо структури центробанку чи прізвищ.

За все відповіли кадри: як голова НБУ зачищає команду Гонтаревої

— Все одно ми не можемо не розглядати прізвища…

— Останні зміни до структури НБУ ми відпрацьовували з МВФ. Переходьмо далі.

— Це принципові питання. Ми порушували їх у своїх текстах і хотіли особисто у вас запитати.

— Запитуйте, але я можу тільки ще раз повторити свою відповідь.

— Катерина Рожкова. Ви бачите її членом своєї команди?

— Катерина Рожкова працює у Національному банку. Коли ми відпрацьовували останню структуру (правління. – ЕП), ми її відпрацьовували з нашими партнерами з МВФ. Я хочу наголосити: будь-які міжнародні фінансові інституції не працюють з прізвищами, вони працюють з інституціями.

— Чи може перший заступник відповідати лише за господарські справи? Так виглядає, начебто це спеціальне позбавлення повноважень.

— Давайте далі.

 

— Ви кажете, що головні принципи – це професіоналізм і робота в команді.

Під час останнього перерозподілу повноважень у правлінні банківський нагляд перейшов до Ярослава Матузки. Він професійний юрист, брав участь у справах Приватбанку, але він не мав ніякого стосунку до банківського нагляду. Трьох місяців роботи в правлінні достатньо для того, щоб опанувати таку складну систему як банківський нагляд?

— На мою думку, усі, хто сьогодні працює в команді Національного банку, є великими професіоналами. Що стосується пана Матузки, то в нього величезний досвід роботи в Міністерстві фінансів.

До приходу в НБУ він чотири роки працював у Приватбанку. Його досвід як юриста став у пригоді і ще стане в пригоді Національному банку. Особливо в одному з ключових для нас питань – у справі Приватбанку. Це справа, яка стосується саме банківського нагляду.

— У липні закінчується термін повноважень Сологуба. Будете пропонувати йому залишитися на другий термін?

— У мене закінчується термін повноважень у 2027 році. Чи будуть мені щось пропонувати? Ми не можемо цього знати зараз. Сьогодні, я так вважаю, команда, яка працює, є професійною. Будь-яке її оновлення буде відбуватися так само, як відбувалося досі, – тільки для посилення ефективності роботи НБУ.

У період з 2014 року по 2019 рік персональний склад керівників Національного банку оновився на 80%. Це нормальний процес. Зазвичай він лише на користь розвитку організації. Саме тому команда Національного банку якісна і професійна.

Моя основна позиція: є перелік речей та завдань, для здійснення яких я прийшов на посаду голови НБУ. Це точно не мій пріоритет – займатися лише кадровими питаннями. До речі, їх ініціювання точно не було і не буде з мого боку.

Як зростають ризики за споживчими кредитами та що з "іпотекою Зеленського"

— Під час локдауну Нацбанк запровадив кредитні канікули, дозволив позичальникам не платити пеню і штрафи за обслуговування кредитів. Багато хто зрозумів це так, що можна не платити відсотки і тіло кредиту. Чи побачили ви збільшення показника NPL? Чи змінилася якість банківського кредитного портфеля?

— У зв'язку з новим локдауном ми раніше дали публічну інформацію про те, як будемо діяти.

Ми бачили суттєве погіршення якості портфеля тільки в одному сегменті – у сегменті споживчого кредитування. Ми очікуємо, що там може бути приріст NPL на рівні 10% у низки банків.

Для цього з наступного року ми підвищуємо ваги ризиків за споживчими кредитами. Це показник, який ми планували збільшити для цього сегмента кредитування зі 100% до 150% з 1 січня. Після консультацій з банківською спільнотою ми підемо за більш м'яким сценарієм і з 1 липня збільшимо до 125%, а на кінець року – до 150%.

Поточні ваги ризику встановлені на рівні 100%. Це означає, що на кожні 10 грн кредиту банк має тримати 1 грн капіталу. Підвищення ваг ризику до 150% вимагатиме від банків тримати 1,5 грн капіталу. Тобто банки повинні будуть фінансувати такі кредити більше власним капіталом, а не депозитами вкладників.

— Як це вплине на кредитування?

— Це стосується винятково одного сегмента споживчого кредитування. Там достатньо хороша маржинальність, щоб банки цей прибуток спрямовували на власну капіталізацію. До речі, до питання сегментації та бізнес-моделей банків. У нас є перелік ключових гравців на цьому ринку. Є навіть банки, які концентруються винятково на споживчому кредитуванні.

 

— Не секрет, що деякі банки декларують ставку за іпотекою менше 10%, проте з урахуванням комісій ефективна ставка становить 13-14% річних. Що ви плануєте робити для того, щоб реальні ставки були меншими, і у всіх банках, а не лише в державних і не лише через бажання президента?

— Сьогодні є сприятливі передумови для відновлення іпотечного кредитування.

Ми проводимо регулярні опитування банків. За їхніми даними, за десять місяців 2020 року обсяг виданих іпотечних позик зріс на 23% до 2,8 млрд грн порівняно з 2019 роком. Особливо високі темпи іпотека набрала з липня. У третьому кварталі зростання було +64% до третього кварталу попереднього року. Проте зростання відбувається з дуже низької бази.

Крім того, банки віддають перевагу роботі з вторинним ринком: лише десята частина нових кредитів надається на житло в новобудовах. Це свідчить про високі ризики первинного ринку для банків та інвесторів.

Тому ефективні ставки суттєво відрізняються. На вторинному ринку ставка значно нижча, ніж на первинному. Загалом же, за нашими даними, з початку 2020 року іпотечні ставки знизилися на 7 в. п. – з 19,6% до 12,8% річних.

У 2021 році потенціал для подальшого зниження ставок зберігається, у першу чергу – завдяки поступовому зниженню процентної маржі.

Для повноцінного відновлення іпотечного кредитування треба прибрати низку інших перешкод, які стримують банки від роботи в цьому сегменті. Це незахищеність прав кредиторів, неврегульованість та непрозорість первинного ринку житла. Це і проблема мораторію на стягнення застави за валютною іпотекою.

Також банки говорять про дефіцит платоспроможних позичальників. Є над чим працювати.

Ми теж запланували деякі кроки. Хочемо дозволити враховувати доходи членів родини боржника-фізособи під час оцінки фінансового стану і скасувати вимогу для банків щодо огляду житлової іпотеки у разі її страхування. Напрацювання є.

— Коли і до якого розміру можна підвищити гарантовану Фондом гарантування суму за вкладами?

— Це питання обговорюється тривалий час. Ми за поступове підвищення гарантованої суми. Раніше Рада фінансової стабільності підтримувала підвищення до 600 тис грн.

З часів останнього підвищення гарантованої суми зросли інфляція, середній розмір депозитів та доходи населення. Щоб таке підвищення відбулося, потрібно вирішити питання платоспроможністі фонду, у тому числі заборгованості перед урядом, та накопичити достатні кошти для потенційних виплат вкладникам.

Усі фото Дмитра Ларіна


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!