Запрошуємо на перший за час великої війни Банківський форум

Обов’язкове пенсійне накопичення: п’ять причин, чому ні

Обов’язкове пенсійне накопичення: п’ять причин, чому ні

Чому запровадження системи обов’язкового пенсійного накопичення в Україні не на часі?
П'ятниця, 4 листопада 2022, 17:37
провідний експерт Інституту економічних досліджень та політичних консультацій

Цього тижня Верховна Рада планувала розглянути законопроєкт №2683 про впровадження обов’язкової державної накопичувальної пенсійної системи. 

З одного боку, це очікувана ситуація, оскільки в парламенті присутні лобісти цього закону, які просувають це рішення вже багато років. З іншого — ні, оскільки ситуація в країні суттєво змінилась із початком повномасштабної війни.

Однак розгляд законопроєкту відклали на невизначений термін.

Проєкт закону передбачає, що на накопичення спрямують 5% з Єдиного соціального внеску (сьогодні ЄСВ становить 22% від фонду оплати праці), а пенсійний внесок на накопичувальне страхування у перший рік становитиме 1% фонду оплати праці з подальшим підвищенням. 

Реклама:

Зараз ці кошти спрямовуються до Пенсійного фонду України, а звідти – на виплати пенсій десяти мільйонам пенсіонерів в межах стандартної солідарної пенсійної системи. 

Такі зміни автори проєкту пропонують для можливості поточним працівникам накопичити на пенсію в майбутньому, хоча такі очікування є досить оптимістичними.

Автори законопроєкту аргументують ці зміни, як можливість накопичити на майбутню пенсію нинішнім працівникам. Ці очікування є досить оптимістичними. 

Причина 1: Не з того починаємо

Будь-які кроки в межах пенсійної реформи потребують розрахунків на роки. Для цього обов’язково потрібне розуміння демографічної ситуації в країні. 

Сьогодні Україна стикнулась з величезними викликами, які серед іншого включають шалений відтік населення за кордон. Це змінить демографічний портрет України, але поки що рано оцінювати у який спосіб. 

Крім того, війна призводить до високого безробіття, якого раніше не було в Україні і який оцінюється на рівні 30% економічно активного населення, а також до бідності. 

Тому сьогодні варто говорити передусім про зміну підходів до соціальної політики загалом та пенсійного забезпечення зокрема.

Необхідно розробити нові підходи в широких реформах, а потім переходити на обговорення підходів до накопичувального пенсійного забезпечення.

Причина 2. Курка чи яйце?

Обговорення прихильників та противників запровадження накопичувального пенсійного забезпечення вже зараз зазвичай стикається з різним баченням того, що має бути першим. 

Прихильники зміни пенсійної системи розглядають гроші платників внесків як важливе джерело довгострокових коштів, що сприятиме розвитку фондового ринку в Україні. 

Натомість їх опоненти (до яких відносяться і автори колонки) звертають увагу на те, що заощадженням українців треба гарантувати захист та приріст, що можливе лише у випадку вже наявних інструментів на фондовому ринку.

Сьогодні фондовий ринок в Україні не працює і також не пропонує інструментів для інвестицій коштів, окрім і так доступних банківських депозитів та ОВДП. Не дарма ж недержавні пенсійні фонди здебільшого тримають кошти саме в цих інструментах. 

Отже, замість примусу, слід говорити про підвищення фінансової грамотності населення, яке зможе обрати підходи до заощадження коштів на старший вік.

Причина 3. Відсутність гарантій

Держави, навіть з розвиненішими фондовими ринками та якісними інституціями, навряд чи можуть повністю захистити кошти, спрямовані на накопичувальне пенсійне страхування. 

Так, в скрутні часи уряди низки країн, включно з Польщею, Угорщиною та Казахстаном, вже впроваджували "націоналізацію" (радше експропріацію) коштів накопичувального рівня пенсійного забезпечення. 

З огляду на частоту криз в економіці України та високу інфляцію, сьогодні виглядає не доцільним запровадження накопичувального пенсійного рівня.

Причина 4. Фіскальна стійкість

Сьогодні в Україні працює солідарна система пенсійного страхування. Цій системі притаманна подвійна роль: не лише роль пенсійного страхування, коли пенсіонер отримує те, що заробив, але й суттєва роль компоненту соціальної політики. 

Так, з державного бюджету фінансують не тільки спеціальні пенсії, але й доплати ряду пенсіонерів до рівня мінімальної пенсії.

Отже, якщо спрямувати навіть 1 в.п. єдиного соціального внеску (що за оцінкою становитиме близько 18-19 млрд грн у 2022 році) на накопичувальне пенсійне страхування, відповідні втрати власних доходів Пенсійного фонду та інших фондів варто буде компенсувати через додатковий трансферт з державного бюджету. 

Сьогодні і так стоїть питання, як профінансувати існуючий фіскальний розрив, а тому приходимо до питання ще більшого порушення фіскальної стійкості.

Існує велика ймовірність, що значна частина коштів, яка буде спрямована в накопичувальний пенсійний рівень, повернеться в бюджет у формі фінансування за рахунок випуску ОВДП. 

Але це буде не вся сума, а менша. У Накопичувального фонду будуть адміністративні витрати, а також Фонд частину коштів зможе спрямувати на депозити в банки. При цьому, за ОВДП уряду треба буде сплачувати відсотки.

Отже, з точки зору фіскальної стійкості запровадження накопичувального рівня сьогодні – це перекладання коштів з однієї кишені в іншу з певною втратою по дорозі.

Причина 5. Відсутність спроможних інституцій

Ще одне питання до запровадження накопичувального пенсійного страхування стосується спроможності інституцій. На жаль, сьогодні їх досить мало в Україні.

При цьому, для розвитку фондового ринку в Україні надважливою є судова реформа та реформа правоохоронних органів. Це необхідно як для розвитку ринку зокрема, так і для розвитку бізнесу в країні.

У повоєнний період саме це сприятиме надходженню в Україну інвестицій та відкриттю нових бізнесів, які з часом зможуть виходити зі своїми облігаціями та акціями на українському ринку.

Сьогодні вже існує можливість для населення накопичувати собі на пенсію за допомогою інституцій на третьому рівні пенсійного забезпечення: банківські депозити, а також у формі участі в страхуванні життя та недержавних пенсійних фондах. 

Однак низька фінансова грамотність, низька довіра до цих інструментів та часом і бідність населення призводить до того, що ці інструменти не користуються попитом населення. 

Зокрема, якщо говорити про депозити банків – то вони переважно короткі, що не дає можливість розглядати їх як довгострокові гроші.

***

З нашої точки зору, сьогодні не варто впроваджувати будь-яку форму накопичувального пенсійного страхування. 

Натомість, після війни потрібно буде провести перепис населення, проаналізувати якими будуть фінансові можливості держави і розробити, базуючись на цьому, новий дизайн пенсійної системи та широкої системи соцзахисту. 

Необхідно розбудовувати довіру між державою і громадянами через прогнозовану та обґрунтовану політику, а не впровадженням швидких кроків.

Співавтор: Марія Репко, Центр економічної стратегії

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
Слухайте подкаст "Хроніки економіки" на зручній платформі: