Нужно ли государство в отношениях производителей и торговых сетей?

Нужно ли государство в отношениях производителей и торговых сетей?

Почему важно на законодательном уровне урегулировать отношения между торговыми сетями и производителями пищевых продуктов? (укр)
Понедельник, 3 января 2022, 08:11
совладелец и председатель наблюдательного совета молокоперерабатывающего предприятия ЧАО "Куликовское молоко"

Співпраця з торговельними мережами ніколи не була простою для постачальників. 

Відстрочки в оплатах, які часто значно перевищують строки реалізації товарів, необґрунтовані повернення продукції, різного роду бонуси та інші механізми впливу на постачальників не є новиною. 

І якщо ще донедавна виробники харчових продуктів готові були миритися з таким станом справ, то останні тенденції змушують переробників акцентувати увагу на важливості законодавчого врегулювання відносин між ними та торговельними мережами. 

До цього підштовхують і рекордно високі ціни на енергоносії (на момент написання цієї колонки ціна на газ підвищилась до 57 грн/1 м3), і дефіцит сировини в багатьох галузях та демпінг цін з боку імпортної продукції.

Реклама:

На прикладі молочної галузі можу сказати, що відстрочки у понад 30 днів на продукцію з короткими строками придатності не дають змоги розвиватись бізнесу. 

При тому, що відстрочки, прописані у договорах є занадто довгими, багато мереж не виконують оплати навіть у ці терміни. 

Така ситуація значно погіршує касову дисципліну постачальників, даючи підприємствам торгівлі змогу кредитуватись за наш рахунок, в тому числі і для закупівлі імпортної продукції, яка в подальшому витісняє українську молочку з полиць. 

У свою чергу, різного роду бонуси та додаткові платежі перекладаються на плечі постачальників, які і так затиснуті в лещата між цінами на сировину, енергоносії, паливно-мастильні матеріали і реальною купівельною спроможністю кінцевих споживачів – нас з вами.

Нещодавно Спілка молочних підприємств України узагальнила дані щодо собівартості молока. 

Наприклад, відпускна ціна пляшки молока в ПЕТ-пакуванні жирністю 2,5% і об’ємом 900 грам — 19,88 грн без ПДВ. При цьому витрати виробника складають 19,42 грн. 

За даними Спілки, середня ціна такої пляшки молока на полицях супермаркетів складає 31,10 грн з ПДВ. 

Віднімаємо ПДВ 20% і отримуємо ціну 25,92 грн. Тобто в ціні пляшки молока частка торговельної мережі складає 30,4%, у той час як маржа переробника — в межах мізерних 2,4%. 

Радує те, що за останній час питання зрушило з місця. Протягом вересня-жовтня було подано одразу п’ять законопроєктів, щоб врегулювати відносини між постачальниками і торговельними мережами. 

Це законопроєкт №6068, три альтернативних — №6068-1, 6068-2 і 6068-3 та законопроєкт №6155. На думку більшості профільних асоціацій, найбільш збалансованим є законопроєкт № 6068-3, який максимально враховує інтереси всіх стейкхолдерів. 

Всі законопроєкти покликані в тій чи іншій мірі перейняти європейський досвід для протидії недобросовісним діям щодо постачальників. 

Так, ще в 2019 році Європейський парламент прийняв Директиву "Про недобросовісні торгові практики у ланцюгу постачання сільськогосподарських та харчових продуктів" №2019/633.

Вона встановлює мінімальний перелік заборонених недобросовісних торгових практик у відносинах між торговими підприємствами та постачальниками у ланцюгу постачання сільськогосподарських та харчових продуктів.

Такі практики поділяються на "чорні" (заборонені незалежно від обставин) та "сірі" (за попередньою домовленістю постачальника і покупця). До "чорних" практик, яких законодавець виділив десять, серед іншого відносяться:

  • оплата за поставлені сільськогосподарські та харчові продукти, які швидко псуються, пізніше 30 днів з дати поставки;
  • стягнення з постачальника платежів, які не пов'язані з постачанням продуктів;
  • перекладання ризику щодо втрати та псування продуктів на постачальника;
  • покладення на постачальника компенсації витрат на розгляд скарг з боку клієнтів та інші. Всього їх десять.

До "сірих" практик законодавець ЄС відносить зокрема такі:

  • повернення продавцеві нереалізованої̈ продукції̈;
  • оплата постачальником послуг з промоції̈;
  • оплата постачальником послуг з маркетингу;
  • оплата постачальником рекламних послуг.

Повертаючись до поданих законопроєктів, варто відзначити, що спільним для всіх них є також встановлення строків оплати за поставлений товар. 

Хоча самі строки різняться, законодавче врегулювання є вкрай необхідним, адже дає змогу виробникам зменшувати касові розриви і чіткіше прогнозувати свої грошові потоки. 

З огляду на критичну ситуацію в багатьох галузях харчової промисловості, якнайшвидше врегулювання вищезазначених відносин є надзвичайно важливим. 

Саме виробничі підприємства створюють основну кількість робочих місць в країні, наповнюють загальнодержавний та місцеві бюджети податками, є "прив’язаними" до конкретних місцевостей, а тому соціально-відповідальними. 

Треба пам’ятати, що торгівельні мережі можуть працювати і без українських виробників на полицях, от тільки економіка країни навряд зможе зростати без місцевих виробників.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: