Стандартні розмови

Стандартні розмови

В Україні більше чотирьох мільйонів транспортних засобів, які були вироблені ще в ті часи, коли про жодні євростандарти ще ніхто не чув. Навіть якщо заправити "копійку" чи "газон" найкращим пальним, рівень викидів знизиться не істотно.
Понеділок, 2 липня 2012, 16:45
Данило Нестеров, спеціальний кореспондент ЕП

З наближенням закінчення чергового півріччя в Україні відновлюються розмови про те, чи варто продовжувати дію так званих старих стандартів на пальне.

Йдеться про ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні" і ДСТУ 3868-99 "Пальне дизельне".

Щоразу дискусія спалахує несподівано, буквально за кілька днів до настання другого літнього чи зимового місяця, і кожного разу вона точиться так, наче "старий" стандарт можна скасувати без модернізації застарілих заводів.

Через наявність двох діючих стандартів в країні на заправці можуть бути два види "п’ятого" чи "другого" пального за різними цінами. Іноді навіть "п’ятий" стандарту Євро-2 за ціною Євро-5.

Проблема двох стандартів для України не нова. Її намагаються вирішити з 2007 року. Раніше існували надії, що старенький стандарт відправлять на полицю разом з початком "Євро-2012". Чемпіонат закінчився, а стандарт діятиме ще півроку.

В дискусії щодо необхідності існування стандартів пропонується багато простих рішень, але в цій сфері, як і в нафтопереробці, не існує простих рішень.

Здавалося б: в чому проблема стандартів? Існує європейський досвід: новий стандарт набирає чинності - старий стає історією. Не можеш виробляти пальне за діючим стандартом - "давай, до побачення". Проте це на так просто, якщо власником застарілого заводу є держава. Зокрема, Шебелинського ГПЗ.

Востаннє його реконструкцію проводили 1997 року. Щоразу це підприємство стає причиною чергової пролонгації старого стандарту ще на півроку.

Власне, є ще дві причини - Дрогобицький та Надвірнянський НПЗ, але їх використовують здебільшого як парк ємностей для Кременчуцького НПЗ.

Законсервувати підприємство, яке збуває продукцію на аукціонах і взимку виробляє арктичне пальне - безглуздо. Якою б страшною Шебелинку не малювали, коли вона стояла на ремонті два тижні в березні-квітні цього року, інколи навіть її не вистачало.

Звісно ж, російські та білоруські компанії поаплодували б його усуненню з ринку, але підприємство працює, нехай і завдяки контролю олігархів над ним.

З іншого боку, навіть якщо прийняти "хірургічне" рішення і скасувати "старі" стандарти, це не вирішить проблему екології. Звісно ж, вміст сірки та інших речовин в пальному, що виробляється на Шебелинському ГПЗ, більший, ніж в імпортному Євро-5. Однак існує інша невеличка проблема.

Фото azs-standart.ru

В Україні більше чотирьох мільйонів транспортних засобів, які були вироблені ще в ті часи, коли про жодні євростандарти ще ніхто не чув. Навіть якщо заправити "копійку" чи "газон" найкращим пальним, рівень шкідливих викидів знизиться не істотно, бо він залежить від двигуна, а не від пального.

Проблема ускладнюється ще й тим, що такі автівки не лише доїжджають свій вік на наших дорогах. Такі авто збираються на наших автозаводах і досі. Наприклад, китайські "лего". Вони будуть бігати по Україні ще багато років.

Уряд мудро захищає таке виробництво митами замість того, щоб стимулювати ввезення сучасних і відносно чистих малолітражок. Тому наші легені не наповняться чистішим повітрям наступного дня після скасування "старих" стандартів.

Найгірше ж у тому, що наявність "старих" стандартів та повна відсутність контролю за якістю нафтопродуктів з боку держави б’є по двигунах автівок споживачів.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!