Андреас Хельбл: Речь не о "зеленом" тарифе, а о выживании компаний

Андреас Хельбл: Речь не о "зеленом" тарифе, а о выживании компаний

Пятница, 8 августа 2014, 13:22 -
"Мы наблюдаем интересную ситуацию в динамике цен на газ. Большое количество проектов, отвергнутых в 2008 году, могли бы быть вполне жизнеспособными сейчас. Если тогда сроки их окупаемости составляли десять и более лет, то сейчас они окупились бы за год". (Укр.)

Підприємства України готуються до наступного етапу війни. Зимового.

Якщо раніше вони акуратно вираховували періоди окупності, орієнтуючись на ціни газу, то тепер у них дещо інший погляд на події. Газу може не бути взагалі.

Це вже не питання сприяння з боку держави, коефіцієнтів "зелених" тарифів чи навіть періоду окупності.

Про це йшла мова з Андреасом Хельблом, директором програми UKEEP, генеральним директором iC consulenten в Україні.

Реклама:

Програму UKEEP заснував Європейський банк реконструкції та розвитку у 2007 році заради підтримки українських підприємств, які інвестують в енергозберігаючі технології та альтернативні види палива.

За час діяльності програми через банки-партнери було профінансовано 77 проектів на 160 млн дол.

Наприкінці 2013 року Рада ЄБРР затвердила нову кредитну лінію - програму фінансування розвитку сталої енергетики - у розмірі 100 млн дол, тим самим продовживши UKEEP до 2016 року.

Чому проект UKEEP досі працює в Україні? Війна за вікном.

- Україна є країною, яка має багато можливостей. Ми досі тут через дві причини.

По-перше, у вашій країні багато підприємств, які можуть стати на шлях сталого розвитку, використовуючи добре відомі рішення, які працюють на інших ринках.

По-друге, ми працюємо у тих галузях, де є цілий комплекс викликів. Не лише технічних, а й фінансових. Наш проект (Українська програма підвищення енергоефективності. - ЕП) дає відповіді на всі ці виклики.

Своєю роботою та присутністю ми підвищуємо обізнаність про можливості вдосконалення технологій, провадимо консультації з питань фінансування і пропонуємо технічні рекомендації для вдосконалення проектів.

Отже, на мою думку, Україна має гарне майбутнє у цій галузі. Єдине питання - на чому фокусуватися і при цьому притримуватися сталого розвитку, особливо в енергетичному секторі. Тому ми і залишатимемося тут стільки, скільки потрібно.

- Які, на вашу думку, основні бар'єри в Україні?

- Є промисловий сектор, представники якого дуже обізнані у питаннях енергозбереження. Для них не існує технологічного бар'єру. Більше питань щодо доступу до фінансування і розуміння окупності проекту та інвестицій.

Є цілі сектори економіки, які в більшій мірі керуються традиційним і усталеним розумінням технології. Багато людей і підприємств залишаються дуже консервативними. Наприклад, у сільськогосподарському секторі.

Люди десятки років виконували роботу у певний спосіб і зараз вони опинилися в ситуації, коли треба рухатися далі. У них є спеціалісти, які розуміють, що треба робити. Коли ж деякі питання виходять за межі їх компетенції, вони стикаються з обмеженнями. Вони не дають їм рухатися далі.

Звісно, є значні відмінності між великими і невеликими компаніями. Перші отримують великий досвід завдяки присутності на міжнародних ринках, залученню міжнародних експертів та кредитів іноземних банків. Другі інколи мають труднощі з тим, як реалізувати і супроводжувати проекти в області енергоефективності.

Така ситуація спостерігається не лише в Україні, а й у Центральній Європі.

В UKEEP ми працюємо з обома типами компаній. Залежно від досвіду допомагаємо у технологічних питаннях і рішеннях, підрахунку строків окупності. Іноді ми також допомагаємо правильно структурувати проект з точки зору фінансування.

У загальному схема надання фінансування в рамках програми UKEEP виглядає так. ЄБРР відкрив кредитну лінію українським банкам для фінансування проектів у приватному секторі. Ці кошти призначені для підвищення енергоефективності підприємств, їх сталого розвитку та поширення відновлюваної енергетики.

Іншою метою програми є створення рику комерційного кредитування таких проектів. Ми прагнемо допомогти місцевим банкам зрозуміти проекти в галузі енергоефективності та відновлюваної енергетики, навчитися їх ідентифікувати на підприємствах, аналізувати та оцінювати ризики.

За сім років існування програми умови фінансування змінювалися для окремих банків-партнерів. Наприклад, об'єм фінансування на один проект або напрямки фінансування відновлюваної енергетики. Раніше ми фінансували сонячні станції, а тепер - тільки сонячні панелі для власних потреб або гарячого водопостачання.

Незмінними залишалися критерії: програма спрямована на приватний бізнес і лише на енергозберігаючі проекти або альтернативні види палива.

- Кредитування відбувається за стандартними ставками?

- Це звичайний комерційний проект, відсоткові ставки стандартні для ринку. Додана вартість цього проекту полягає у тому, що в рамках проекту надається незалежна консалтингова підтримка, яка фінансується за рахунок донорів. В даному випадку - це федеральне Міністерство фінансів Австрії.

Супровід здійснюється за участю українських та австрійських експертів. Технічна допомога включає безкоштовний енергоаналіз для підприємств-учасників.

Процедура енергоаналізу на підприємстві триває один робочий тиждень. За цей час робиться повний енергетичний моніторинг компанії, після чого потенційному клієнту надають найкращі можливі рішення і розставляють проекти за пріоритетами та їх рентабельністю для підприємства.

Додатково консалтингова підтримка включає допомогу банкам-партнерам в процесі пошуку клієнтів та аналізі проектів. Ми передаємо міжнародний досвід та ноу-хау щодо оцінки проектів сталої енергетики банкам-партнерам програми, допомагаючи їх кредитним спеціалістам краще дослідити та зрозуміти існуючі можливості.

Також ми співпрацюємо з отримувачами кредитів, щоб розібратися у можливостях використання нового обладнання, строках окупності.

Ми спостерігаємо цікаву ситуацію в динаміці цін на газ. Велика кількість проектів, які були відкинуті у 2008 році, могли б бути цілком життєздатними зараз. Якщо тоді строки їх окупності становили десять і більше років, то зараз вони б окупилися за рік.

Результати програми UKEEP на перший квартал 2014 року

З 2007 року

Шість банків-партнерів

88 впроваджених проектів з енергоефективності

Отримано та розглянуто експертами 430 заявок

Енергозбереження 

2 100 ГВт-год на рік, з них 60% - економія газу

Більше 96 млн дол на рік у перерахунку на поточні ціни на енергоносії

Скорочення викидів CO2

Більше 640 тис тонн на рік

Ми не раз бачили компанії і навіть банки, які не припускали навіть можливості проведення енергетичного аудиту компаній. Зараз все більше компаній починають вивчати ці аспекти. Багато хто починає розуміти, що треба діяти невідкладно, інакше компанію можна буде просто закривати. У цьому і полягає цінність програми UKEEP.

- Чи збільшився запит на фінансування із зростанням цін на газ?

- Ми працюємо в Україні багато років і, безумовно, бачимо зростання інтересу до нашої програми. Наприклад, у нас є потенційний клієнт - компанія з агропромислового сектора. З жовтня вона почне витрачати 1 млн куб м газу на місяць. Вже зараз зрозуміло, що це буде коштувати купу грошей.

Однак існує більша небезпека - не отримати необхідний обсяг газу. Якщо компанія його не отримає, вона закриється. Це вже не питання строків окупності, повернення інвестицій чи рівня "зеленого" тарифу. Це питання виживання компанії.

- Тобто компанії уже не розглядають питання рівня "зеленого" тарифу?

- На мою думку, "зелені" тарифи відіграють позитивну роль, якщо вони адаптовані до потреб конкретної країни. Вони сприяють впровадженню технологій сталого розвитку. Особливо це стосується енергетичного сектора і відновлюваної енергетики.

Іноді виникають питання щодо самого рівня "зеленого" тарифу. Наприклад, у певний період в Австрії існував тариф для вітряних електростанцій. Згодом, через багато років після його впровадження, з'ясувалося, що сектор був пересубсидований.

Якби ви були громадянином Австрії, ви б легко могли сказати: "Лишенько, скільки грошей! Хтось на цьому добре заробив!". Але якщо глянути на цю проблему в довгостроковій перспективі, то висновки будуть іншими.

Навіть якщо це було помилкою в минулому, зараз це стало перевагою. Електроенергія, вироблена на ВЕС, стає дедалі дешевшою, вартість девелопменту вітрових парків знижується. До того ж є багато додаткових позитивних результатів. Наприклад, виробництво певних комплектуючих для ВЕС в Австрії.

Ми отримали не лише постачальників енергії завдяки "зеленому" тарифу, а й робочі місця. Ми стали використовувати менше викопного палива. Якби свого часу не було запроваджено "зелений" тариф, то ці технології не стали б конкурентоспроможними.

Якщо мова йде про біомасу, біогаз, гідроенергетику, то тут девелопмент проекту не настільки обумовлений "зеленими" тарифами. Когенераційна станція на біомасі або біогазова станція можуть працювати і бути прибутковими і без наявності стимулів у вигляді тарифів - залежно від сектора, розміру і типу проекту.

Також слід згадати про виживання компанії. У таких випадках часто компанії йдуть на довгострокові інвестиції з періодом окупності сім-десять і більше років. Вони постають перед дилемою: або платити кожен рік мільйони за газ, або, не очікуючи "зеленого" тарифу, зробити своє підприємство енергонезалежним.

Ще один аспект - компанії не завжди готові ставати постачальниками електроенергії чи тепла. Так, когенераційна установка може покрити потреби компанії. На додаток можна продавати залишки енергії в мережу! Часто ми чуємо: "Продавати електроенергію або тепло - це не наш бізнес. Я не розумію, навіщо це мені".

Політика щодо "зеленого" тарифу не завжди позитивна. Наприклад, у Болгарії зміни до законодавства відбуваються блискавично, вводяться додаткові податки. Тому найкращий проект - це той проект, що зможе існувати без "зеленого" тарифу.

Однак він необхідний для скорочення строку повернення інвестицій. Тоді компанії отримують змогу залучити фінансування від банків чи інших інвесторів.

Ще одна роль "зеленого" тарифу - просування країни, щоб можна було залучити іноземних інвесторів на внутрішній ринок. Для них важливий не лише сам тариф, а надійне і стабільне законодавче поле. Впевненість у тому, що правила гри не зміняться після зробленої ними інвестиції в проект.

При цьому країна повинна мати впевненість, що є ресурси для виплати коштів за встановленим тарифом. Наприклад, в Австрії у кожному рахунку за електроенергію міститься частина коштів, які будуть виплачені як "зелений" тариф.

Потенційні інвестори можуть легко зрозуміти, звідки береться цей ресурс і наскільки він реальний. Якщо щось у цій схемі викликає сумніви, то мало хто матиме бажання інвестувати в країну, відновлювані джерела енергії чи енергоефективність.

- Як вирішується проблема твердих побутових відходів у Європі і як її можна вирішити в Україні?

- Ми не працюємо в цьому напрямку. Наше співробітництво направлене на роботу з приватними компаніями. Однак загалом утилізація відходів - комплексна проблема.

Передусім потрібно знайти шляхи зменшення утворення відходів. Це складно в умовах зростаючої економіки. З іншого боку, полігони для відходів заповнюються, і місць для їх розміщення стає все менше. Настане день, коли їх просто не буде.

На існуючих полігонах можна отримувати метан. Це досить проста технологія, і кожен орган місцевого самоврядування може отримувати і використовувати цей ресурс. Напевно, це має сенс з економічної точки зору.

Усі ці відходи мають великий енергетичний потенціал, його треба підрахувати. В Австрії у 1990-х роках ми робили аналіз потоків побутових відходів у Відні. Ми знали обсяги усіх складових: пластика, відходів рослинного походження, металу. Виходячи з енергетичного потенціалу, вибудовувалося рішення.

Я вважаю, що великі міста не зможуть оминути це питання. Наприклад, у Відні сміттєспалювальні заводи приєднані до енергетичної мережі міста. Відходи спалюють з використанням сучасних технологій без впливу на довкілля. Рано чи пізно великі міста самі прийдуть до схожих рішень.

- У нашій енергетичній стратегії основні акценти зроблені на теплову генерацію і побудову нових атомних реакторів. Наскільки це виправдано?

- В українській енергетичній стратегії багато сказано про енергоефективність, але питання ще й у тому, наскільки чітко вона прописана.

Настає момент, коли необхідно визначити, які саме джерела енергії будуть використовуватися.

Відновлювана енергетика має великий потенціал, але є обсяг потужностей альтернативної енергетики, який можна ввести в експлуатацію у певний період.

Якщо стратегія є ґрунтовним аналізом, не мотивованим бізнес-інтересами, і відповідає на питання, чому ви даєте перевагу вугіллю і ядерній енергетиці, це логічно.

Якщо Україна має джерела вугілля, яке видобувається тут, і виробництво тепла з нього створює додану цінність для країни, дозволяє імпортувати менше газу та нафти, я би подумав, що теплова генерація з урахуванням питань захисту навколишнього середовища цілком могла б стати нормальним рішенням.

Те саме стосується атомної енергетики. Є країни, які генерують у такий спосіб переважну частину електроенергії.

В Австрії нема працюючих атомних станцій. Була збудована одна у 1970-х роках, але через протести вона не була введена в експлуатацію. Тому у нас є найдорожча у світі АЕС, бо вона не працювала жодного дня. Я насправді проти атомних станцій взагалі, але є країни, для яких є сенс у такому виді генерації.

В Україні слід звернути увагу на потенціал гідроенергетики в області малих ГЕС. Часто достатньо замінити турбіни, щоб підвищити ефективність цих станцій. У вас є станції, яким 80-100 років, і вони добре працюють. Це джерело сталого розвитку.

- Які джерела енергії для приватних компаній в Україні найбільш перспективні в плані заміщення газу?

- Спершу давайте поговоримо про розмір компанії.

Багато компаній середнього розміру працюють на внутрішній ринок: сільське господарство, обробка дерева, харчова промисловість, текстильні підприємства. Кожна з цих галузей має свій потенціал у справі збереження енергії, тому що більшість з них використовують достатньо застарілі технології.

Це перший крок для кожної компанії: з'ясувати, де споживається найбільше енергії та пального. Наступний крок - з'ясувати можливості заміни обладнання на більш сучасне. При цьому слід розуміти, які ресурси є в компанії для генерації енергії.

Йдеться здебільшого про відходи. Причому ними може бути навіть теплова енергія, яка просто скидається в атмосферу на одному з виробничих процесів. Після цього можна переходити до створення стратегії із заміщення енергоносіїв, що купуються.

Я переконаний, що отримання теплової енергії з біомаси або навіть когенерація має високий потенціал. Технологія добре розроблена - можна замінювати генератори різної потужності. Біогаз - дуже специфічний, але може бути застосований при наявності власного ресурсу, щоб зробити його комерційно виправданим.

Вітрова енергетика більш специфічна і залежить від регіону. Сонячна енергетика як бізнес дуже залежить від "зеленого" тарифу.

Реклама: