Кейнсианство – идеология, риторика и манипуляция

Кейнсианство – идеология, риторика и манипуляция

Главное – умение показать, что благосостояние избирателя напрямую зависит от стимулирования спроса, прямых инъекций бюджетных расходов или эмиссии. А то, что за все придется расплачиваться завтра – значения не имеет.(Укр.)
Четверг, 9 февраля 2017, 10:20
член Совета НБУ

Вже багато років поспіль будь-які труднощі в економіці України супроводжуються появою гучних заяв про необхідність застосування кейнсіанської/неокейнсіанської політики.

Причому апелюють до кейнсіанської теорії як політики, так і професійні економісти, часто підміняючи поняття.

Найсильніший накал маніпуляційності з'являється тоді, коли мова йде про економічний розвиток, або, іншими словами, зростання доходів на одиницю населення.

Заклики до переорієнтації на дану економічну політику лунають навіть тоді, коли вона вже здійснюється. І, що особливо дивно, так це те, що заклики до її здійснення лунають сильніше, коли вона дає явні збої і призводить до протилежних результатів.

Україна не поодинока в цьому. Кейнсіанство давно перетворилось з наукової парадигми в макроекономіці у ідеологію, а завдяки особливо майстерним політикам в риторику. А  завдяки політикам із софістичними нахилами – в маніпуляцію.

Кейнсіанство як ідеологія

Будь-який шок, будь-який стрес в економіці розглядається як наслідок браку попиту, а тому стимули для відновлення економіки також жорстко ув'язуються із ним.

Стимулювання попиту перетворюється на своєрідну мантру, за якою усі інші проблеми не розглядаються.

Структурні викривлення, зміна кон’юнктури на зовнішніх ринках, інституціональна слабкість чи хижацтво еліт перебувають в тіні жаги до нарощування попиту.

Поширення даної ідеології, насправді, не має кордонів. І рівень розвитку країни не є імунітетом. Однак, реалізація даної ідеології в розвинутих країнах і країнах з низькими доходами має різні наслідки.

 В перших можливі ознаки позитивних наслідків хоча б тому, що "стимули" не розкрадаються, а адресуються суспільству з більш-менш раціонально побудованою структурою розподілу доходів.

Натомість, в країнах, що розвиваються, дотримання цієї ідеології обертається швидкими кризами ще до того, як перші ознаки стабілізації проявляться.

Непродуктивне споживання, втеча капіталів, інфляція та міраж фіксації курсу швидко заганяють платіжний баланс в глухий кут, за яким втрата резервів та обвал валюти обертаються макроекономічною катастрофою та жебракуванням перед порогом МВФ.

Кейнсіанство як риторика

Це більш витончена річ. Навіть якщо на практиці політика не завжди матиме ознаки слідування кейнсіанській ідеології, така риторика дозволяє політикам бути переконливими і давати надію, що "активна позиція держави" вирішить проблеми.

Можливості вирішувати проблеми в окремих секторах такі політики завжди можуть представити як програми структурної підтримки. А низькі процентні ставки позиціонувати як боротьбу за те, щоб усі охочі одержали кредит.

Така риторика чітко націлена на широкі контактні аудиторії. Кожній з них знайдеться, що сказати і запропонувати, відштовхуючись від чітко структурованої магії стимулів.

Однак, чому риторика часто залишається риторикою? Тому що фундаментальні виклики та структурні проблеми вимагають складніших і менш політично привабливих рішень.

Внаслідок цього відповідальні політики відходять від риторики, або комбінують її з реалістичнішим поглядом на стан речей.

Але коли риторика зрощується з політичною боротьбою та економічною політикою, тоді вона перетворюється в теоретичну основу популізму з наслідками описаними вище.

Кейнсіанство як маніпуляція

Це ситуація, коли в жорстких умовах політичної боротьби достатньо обрати сегмент довірливих виборців і пообіцяти, що тільки обрані політики володіють економічним одкровенням, яке дозволить їм через стимулювання попиту вирішити усі проблеми вже сьогодні.

Не має значення, чи це вихід на ринки збуту ворожої країни, підвищення зарплат чи зниження процентних ставок в розпал інфляції. Головне – вміння показати, що добробут виборця прямо залежить від стимулювання попиту, прямих ін'єкцій бюджетних видатків чи емісії.

А те, що за все доведеться розплачуватись завтра – значення не має. Це значно простіше, ніж говорити технічною мовою про оптимальний тягар регуляторного навантаження, перерозподільчі ефекти структурних зрушень та інституціональні стимули адаптації до шоків.

алишається прикре відчуття. Чому теорія, яка містить глибокі і резонні погляди на економічну політику, яка давала результати в окремі періоди економічної історії, і яка, удосконалюючись, тривалий час залишається мейнстрімом, так просто може перетворитись на софістику?

Порівняльна характеристика кейнсіанства, неокейнсіанства та нового кейнсіанства

Ключові елементи

Кейнсіанство

Неокейнсіанство

Нове кейнсіанство

Основний акцент

Економіка є нестабільною, а тому потрібне втручання на основі варіювання в обсягах сукупного попиту

Економіка є циклічною. Стабілізація економіки можлива завдяки контрциклічним втручанням

Економіка тяжіє до рівноваги в довгостроковому періоді, але в короткостроковому періоді відхиляється від свого потенціалу внаслідок випадкових шоків

Джерело проблеми

Неможливість саморегуляції у сфері зайнятості в умовах дефляції та падіння ставок в довколанульову зону

Негнучкість ринків праці та структурні проблеми поглиблюють циклічні коливання

Шоки на боці попиту і на боці пропозиції важко передбачити, а негнучкість ринків може мати значення

Негнучкість цін

Абсолютна. Інфляція практично не розглядається як проблема

В цілому ціни негнучкі, але в умовах прискорення інфляції їх гнучкість підвищується

Негнучкість цін обернена до рівня інфляції і чутлива до характеру ринкового ціноутворення

Роль монетарної політики

Незначна через пастку ліквідності

Суттєва. Процентні ставки знижуються в умовах рецесії та підвищуються в умовах прискорення інфляції.

Можливість ефективно знижувати ставки для боротьби з рецесією та підвищувати для гальмування інфляції визначається довірою до центробанку, який не повинен мати схильність створювати інфляційні сюрпризи

Фіскальна політика

Основне навантаження по стимулюванню попиту припадає на бюджетні видатки

Фіскальна політика повинна будуватись за принципом чіткої реакції на діловий цикл

Роль фіскальної політики як автоматичного стабілізатора є принциповою

Обмеження

Нехтування проблемою державного боргу та інфляцією, а також відкритістю економіки

Нехтування проблемою державного боргу, інфляцією, відкритістю економіки, а також інституціональними вимірами неефективності економічних стимулів

Нехтування проблемою фінансової системи  як джерела нестабільності. Переоцінка стабілізуючих можливостей монетарної політики, коли процентні ставки прямують до нуля

Роки домінування

1940-1960-ті (в окремих країнах)

1970-1980-ті (в окремих країнах)

1990- по даний час. Мейнстрім економічної науки та основа економічної політики

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!