Инстинкт самомохранения рядового швейцарца

Инстинкт самомохранения рядового швейцарца

Людям хочется видеть в госучреждениях тех, кто умеет размножать хлеб и рыбу. Однако правительство - это те, кто со всех собирают деньги и выдают их обратно.
Вторник, 7 июня 2016, 12:35
Алексей Геращенко, экономист, эксперт гражданской платформы "Нова країна"

Серед біблійних історій найбільше вражають ті, що демонструють справжнє диво.

Наприклад, як Ісус спромігся нагодувати п'ятьма хлібинами і двома рибинами щонайменше п'ятитисячний натовп людей.

Усім їм вистачило, аби насититися. Хіба не диво?

Трохи на менше диво зважилася група швейцарських активістів, які запропонували кожному громадянину Швейцарії отримувати 2 500 швейцарських франків на місяць задурно - зараз франк коштує 1,02 дол.

Ініціативу виставили на референдум, що є звичним для швейцарців. Вони щомісяця за щось голосують на черговому референдумі, не переймаючись традиціями представницької демократії.

Світ із цікавістю дивився на прихід комунізму в окремо взяту країну та, на диво, майже 78% громадян, які проголосували, сказали "Дякуємо, не треба". Це одразу спричинило хвилю жвавих обговорень з пошуком справжніх причин такої дивної відмови від нібито такої солодкої й очікуваної "шари".

Я не знаю справжніх причин вибору швейцарців, але погоджуся з його суттю. Для мене це символ того, що ця країна ще довгі-довгі роки житиме у достатку.

Уявіть себе в кімнаті, де знаходиться певна кількість людей. У кожного є якась сума грошей. І ось хтось у кімнаті пропонує видати кожному по 2 500 франків. Просто взяти і видати. Правда, з кімнати ніхто не виходить і туди не заходить.

Як це зробити? Звісно ж, всі повинні "скинутися" так, щоб кожен сплатив в середньому... скільки? Правильно, саме 2 500 франків, які потім ми роздамо всім назад. Звичайно, хтось сплатить більше, хтось менше, але сума грошей в кімнаті залишиться сталою. Всі разом з'їдять саме п'ять хлібин і не шматочком більше.

Людям часто хочеться бачити за урядовими інституціями - у нас їх прийнято звати "державою" - тих, хто вміє розмножувати хліб і рибу.

Проте уряд - це хтось один у тій кімнаті, хто у всіх збирає гроші і всім видає їх назад. Якщо ж ми там лише удвох, і один з нас не має нічого, то доведеться забрати 5 тис в іншого, аби потім дати кожному з нас по 2 500.

Урядовцям так подобається роль "давати", що вони вигадують спеціальні мовні конструкції, як ото "ми спромоглися знайти гроші" або "ми забезпечимо безкоштовну медицину". Справжнє чудо? Але ж кесарю - кесареве.

У тій кімнаті замкнено всі двері. Той, хто був спроможний на такі дива, піднявся на небеса 2016 років тому. В багатьох іграх хід, що здається найкращим, не має великого сенсу, якщо за ним не видно низки наступних кроків.

Одного разу в готелі я був свідком такого діалогу.

- У вас сніданки безкоштовні? - запитала дама в хлопця на рецепції.

- Ні, в нас сніданки включені у вартість номеру, - чітко й невимушено відповів він.

Вона пішла, здається, трохи розчарована, та я був щиро вдячний йому за те, що він принаймні спробував зняти рожеві окуляри сприйняття світу в однієї людини.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua