Другого шанса не будет

Другого шанса не будет

Почему 2020 год – лучшее время для внутреннего туризма. (укр)
Четверг, 6 августа 2020, 08:22
руководитель отдела продаж Reikartz Hotel Group

Це був третій матч плей-оф Української суперліги.

Баскетбольний клуб "Запоріжжя", вигравши регулярний чемпіонат, програв у Черкасах і мав рахунок 1:1 перед вирішальною грою проти "Черкаських мавп".

Уболівальники команди вивісили банер зі словами: "Іншого шансу не буде!".

Мене настільки вразила ця фраза, що я поставив фото банера собі на обкладинку в ФБ і задумався над її глибиною.

Якщо команда програє цю гру, вона вилетить з плей-оф і перекреслить усі зусилля, які вона робила протягом сезону.

Безумовно, буде новий сезон і будуть нові надії, але це вже нова глава, нова сторінка і нове оповідання, а ця розповідь закінчиться безповоротно.

У період епідемії всі активно заговорили про зростання внутрішньо українського туризму. Справді, передумов було дуже багато.

По-перше, при явному скороченні доходів громадян національні курорти отримують стратегічну перевагу.

По-друге, повне або часткове закриття кордонів і неможливість поїхати на закордонні курорти.

По-третє, логістична перевага.

Набагато простіше за сім-вісім годин доїхати на авто з Києва до Карпат, ніж проходити кілька температурних скринінгів в аеропортах, мати перетин із сотнями громадян і півтори-дві години польоту в закритому приміщенні літака.

Однак очікування не збіглися з реальністю. Українці не поїхали відкривати для себе Україну. Відразу згадуються основні "давні проблеми".

"Жителі Євросоюзу активно подорожують, бо в них є доступне авіасполучення, 20-30 дол за квиток, а у нас все дорого". Проте зараз ціна перельотів у межах країни досягла мінімальних позначок за всю історію. При цьому перевізники примудряються давати нижчу ціну, ніж всіма улюблена залізниця.

"У нас немає готелів і сервісу рівня країн ЄС". Готелі давно з'явилися, а про рівень сервісу свідчать іноземці, які, відвідавши в Україну, приїжджали знову.

Напевно, основна проблема в іншому: у нас немає звички їздити по своїй країні, витрачати гроші, розповідати дітям про історію, попутно заповнюючи свої прогалини, дивитися визначні пам'ятки, яких не менше, ніж в сусідніх країнах. Ми досі асоціюємо відпочинок тільки з перетином кордону.

Не потрібно багато грошей, щоб поїхати на вікенд до Чернігова, змінивши Дніпро на Десну, відвідати Антонієві печери, парки і сквери. Або побачити Запорізьку січ, поплавати на байдарці навколо Хортиці, найбільшого річкового острова в Європі, чи стрибнути з арочного моста з висоти 42 метри.

Якщо хочеться насолодитися природою, а в Карпатах вже були, тоді можна відвідати Херсон з неповторними Олешківськими пісками, унікальним природним заповідником "Асканія-нова" та островом Джарилгач.

Річ не в тім, що ця краса зникне наступного року, але якщо ми не поїдемо цього року, українські готелі, ресторани та перевізники, які мали тримісячний локаут і не можуть розрахуватися з весняними боргами, навряд чи доживуть до зими.

Ресторанний бізнес вже масово закривається, і це тільки початок. Залишаться не всі, а ті, що залишаться, не зможуть мати старі ціни. Маючи менше конкуренції, ціни зростатимуть, будуть тиснути боргові зобов'язання, і споживач за той же номер в готелі або квиток буде платити значно більше, ніж раніше.

Після такої важкої весни нам всім потрібно обов'язково перезарядити батарейки і набратися сил. До Туреччини чи Єгипту можна буде поїхати і пізніше, а насолодитися часом з родиною не в квартирі на дивані, а подорожуючи і відкриваючи Україну, потрібно зараз. Іншого шансу не буде.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!