Як врегулювати всі проблемні аспекти збору за приватне копіювання, аби в американському звіті The Special 301 Report, який містить перелік країн-порушників інтелектуальної власності, відомий як список 301, перестали констатувати: одна з причин перебування України в Priority Watch List (список спостереження) – недосконала система організації колективного управління авторськими та суміжними правами.

Дійсно проблема

У попередніх двох текстах ми вказували на проблеми в боротьбі за справедливий розподіл роялті та про економіку цього ринку. У цій статті мова піде про конкретний план дій та конструктивний підхід до врегулювання даного питання.

Як врегулювати всі проблемні аспекти збору за приватне копіювання, аби в американському звіті The Special 301 Report, який містить перелік країн-порушників інтелектуальної власності, відомий як список 301, перестали констатувати: одна з причин перебування України в Priority Watch List (список спостереження) – недосконала система організації колективного управління авторськими та суміжними правами.

Ключові етапи успішної взаємодії між імпортерами та організаціями колективного управління (ОКУ) можна окреслити так: оголошення та проведення конкурсу Мінекономіки для організацій, які будуть займатися збором, акредитацією ОКУ, переговорами між імпортерами/виробниками техніки та ОКУ щодо встановлення тарифів, підписання договорів між двома сторонами і надходження відрахувань від імпортерів та виплати їх авторам.

Це в ідеалі, а реальність геть інша. У ній проблемним залишається майже кожен з цих етапів.

Недосконалість процесів призвела до того, що вся система занурюється в хаос, а страждають при цьому насамперед автори, які залишаються без належних їм виплат.

Якщо кошти не можуть дійти до кінцевого отримувача – автора, то вони, мабуть, залишаються десь посередині цієї ланки.

Недавно керівника однієї ОКУ працівники СБУ затримали при спробі підкупу депутата Верховної Ради за внесення "потрібної" правки та відтермінування розгляду законопроєкту №5572, який перезапускає процес акредитації у сфері колективного управління.

Немаленька сума підкупу свідчить, що ОКУ оперують великими грошима, які не хочуть втрачати.

 Питання №1. Як вирішити проблему акредитації

Недавно Шостий апеляційний адміністративний суд позбавив акредитації громадську спілку "Український музичний альянс" у сфері приватного копіювання, аргументуючи це тим, що під час проведення конкурсу були порушені регуляторні процедури.

Раніше Верховний Суд підтвердив протиправність отримання акредитації ще однією ОКУ – ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" (репрографічне відтворення) теж через непрозоро проведений конкурс.

Також на розгляді в судах перебувають справи щодо незаконності отримання акредитації ГС "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (кабельна ретрансляція) та ГС "Автори та видавці" (публічне сповіщення музичних недраматичних творів). Наразі в ОКУ ГС "Автори та видавці" відбуваються обшуки у зв’язку з відкритим кримінальним провадженням.

Це свідчить, що процеси в секторі далекі від ідеалу.

ОКУ та Мінекономіки вважають, що оскаржувати рішення конкурсної комісії мають право лише ОКУ. Проте суд визначив, що таке право мають і користувачі. По-перше, це позитивна практика, по-друге, це прецедент.

Виходячи з опису недосконалості лише першого етапу, стає зрозуміло, що й наступні будуть схожими. Більше того, вони елементарно не можуть бути успішними, бо первинні аспекти взаємодії всіх сторін провалені.

Конкурси потрібно проводити прозоро. Склад конкурсних комісій мусить бути незаангажованим, не повинно бути конфліктів інтересів з кандидатами. Також має бути збережена можливість оскаржувати рішення конкурсної комісії.

15 грудня 2021 року необхідність повного перезапуску всіх акредитацій ОКУ визнали і народні депутати.

Вони ухвалили в другому читанні законопроєкт №5572, який передбачає не лише скасування всіх попередніх акредитацій, а й припинення повноважень акредитаційної комісії.

У той же час відкритим залишається питання, хто ввійде до нового складу акредитаційної комісії і чи будуть там представлені виробники/імпортери обладнання та організації споживачів.

Лише залученість всіх зацікавлених сторін до процесу акредитації може стати запорукою прозорості та незаангажованості при ухваленні рішення щодо акредитації тієї чи іншої ОКУ.

Питання №2. Як вирішити проблему переговорів про тарифи

Зараз тарифи діють за переліком, затвердженим постановою Кабміну від 2003 року, що спричиняє проблеми і суперечки.

Виходить, що економічна доцільність не прорахована для сучасного стану ринку і не бере до уваги розвиток технологій та зміну формату використання контенту.

Відповідний закон, який регулює розподіл цих коштів, передбачає, що тарифи мають бути економічно обґрунтованими. Однак ця вимога закону не виконувалася та не виконується, бо немає чіткого механізму такого обґрунтування.

Так, у 2020 році тарифи винагороди за приватне копіювання, запропоновані акредитованою ОКУ, у середньому в чотири рази перевищували розміри тарифів, встановлені урядом. Тарифи за репографічне відтворення з принтерів та паперу пропонували встановити в розмірі від 2% до 4,5%.

Однак такі тарифи призведуть до суттєвого подорожчання вартості носіїв та обладнання, що негативно позначиться і на кінцевих споживачах, і на легальному бізнесі.

Нелегальні імпортери мають додаткову перевагу. Вони не сплачують такі відрахування, бо ОКУ до нелегального бізнесу не приходять через неможливість їх ідентифікувати. Тому зазначену вище вимогу закону потрібно наповнити змістом.

Наприклад, тарифи зборів з техніки за ймовірність копіювання її власниками об’єктів авторського права (так званий податок на смартфон), запропоновані в дослідженні KSE у 2021 році, можна назвати економічно обґрунтованими, оскільки поміж інших даних беруться до уваги сучасний стан економіки країни та споживча поведінка українців.

Тут враховані рівень доходів населення, звички споживачів щодо практик піратства та користування стримінговими сервісами, останні дані щодо світових та вітчизняних бенчмарків вартості аудіо-, відео- й паперового копіювання.

Це важливо, адже в тарифах, запропонованих УМА, які в три-чотири рази вищі за чинні, ОКУ посилаються винятково на досвід інших країн, зокрема Польщі. При цьому ОКУ забувають порівняти їх ВВП з рівнем доходів українських громадян.

Імпортери техніки, з якої беруться ці збори, підтримують висновок дослідження KSE щодо того, що збором не повинне обкладатися обладнання із системою захисту від копіювання (так званий DRM).

Логічним є також підхід щодо того, що тарифний акцент має бути зроблений на носії інформації (картки пам’яті, флешки), адже саме їх використовують для копіювання та поширення контенту.

Дослідження KSE також говорить про мінімальну шкоду авторам, після досягнення якої збір за приватне копіювання вважається необґрунтованим через те, що його адміністрування буде дорожчим за зібрані кошти (п. 35 преамбули директиви Європарламенту і Ради 2001/29/ЄС).

З урахуванням цього було б доречно за умови завдання мінімальної шкоди відмовитися від збору щодо частини обладнання зовсім або залишити збір лише за чисті носії (картки пам'яті, флеш-картки, SSD).

За прикладом з неоподатковуваним мінімумом для громадян при перетині кордону (500 євро – пішохідні пункти, 1 тис євро – авіа) чи поштовими відправленнями (посилки до 100 євро не оподатковуються).

Такі тарифи розроблені через те, що їх адміністрування коштує більше, ніж отримана вигода.

Також треба розробити чітку процедуру, за якою буде проходити обговорення тарифів та переліку обладнання, з якого сплачується збір.

Це потрібно для недопущення абсурдних ситуацій, коли виробники або імпортери змушені сплачувати збори з техніки, яка не має функції копіювання, або ця функція вже на етапі виготовлення обмежена програмним чином.

Наприклад, у Франції є спецкомісія, яка відповідає за визначення носіїв, з яких стягується збір. Вона також встановлює ставки збору, які застосовуються до кожного виду носіїв.

До складу спецкомісії входять дванадцять представників правовласників, шість представників індустрії та шість представників споживачів, а головує там представник держави.

Це забезпечує дотримання інтересів держави, виробників, правовласників, а також споживачів. Саме останні мають сплачувати збори, оскільки ставка збору за приватне копіювання закладена в ціну товару.

Такий підхід до регулювання приватного копіювання ефективний з точки зору визначення ставок збору, які часто орієнтовані на вартість товару.

Зважаючи на коливання ринку, зменшення та/або збільшення попиту на певні товари, а також на появу нових товарів, ставки необхідно переглядати з певною періодичністю.

За такої організації процесу сторони мають можливість регулювати ставки, виходячи з ринкової ситуації.

Питання №3. Як вирішити проблему розподілу коштів

Тут є багато питань: відсутність обліку надходжень, незрозумілість методології розподілу коштів між правовласниками та відсутність прозорої звітності щодо розподілених коштів.

Наприклад, відсторонена організація ГС "Український музичний альянс" у своїх правилах, чинних до осені 2021 року, зазначала, що розподіл відрахувань провадиться відповідно до даних забороненого в Україні ресурсу Yandex, а самі автори заявляли, що грошей вони не отримують.

Пізніше ця організація змінила систему розподілу. У новій редакції кошти "розподіляються відповідно до кількості сповіщень музичних об’єктів в ефірі українських радіоорганізацій". Однак чомусь не був узятий до уваги відеоконтент.

Непрозорість розподілу коштів ставить під сумнів справедливість та ефективність системи відрахувань, оскільки за відсутності чіткого порядку збору та розподілу коштів серед суб’єктів авторського права і суміжних прав уповноважені ОКУ можуть розподіляти зібрані кошти на власний розсуд, чим порушується принцип забезпечення рівних прав.

Враховуючи курс України на цифрову трансформацію, було б доречно запровадити електронну систему адміністрування, яка буде показувати облік та ідентифікацію об'єктів авторського права та (або) суміжних прав, облік надходжень доходів, автоматичний розподіл та виплату доходів від прав, інтеграцію з міжнародними базами даних.

На думку спільноти з Європейської бізнес-асоціації, варто передбачити санкції у вигляді позбавлення акредитації ОКУ за неподання звіту про зібрані та розподілені гроші з чіткою інформацію про їх отримувачів.

Вирішити питання

У парламенті зареєстровані шість законопроєктів щодо реформування сфери інтелектуальної власності. Усі вони не можуть бути ухвалені. Депутатам потрібно об'єднатися і створити один комплексний збалансований законопроєкт.

Наразі можна виокремити два акти, положення яких стануть депутатам у пригоді: №4537 та №5552-2.

Перший, від фракції "Слуга народу", передбачає вдосконалення системи збору та розподілу відрахувань на користь правовласників завдяки підвищенню прозорості системи зборів та сфер управління об’єктами авторського права.

Передбачається, що розміри відсотків, які мають сплачувати виробники та (або) імпортери матеріальних носіїв, визначає уряд. Ці розміри не можуть перевищувати максимальних тарифів, встановлених законом.

Другий, від депутатів з трьох фракцій, більш комплексний. Він пропонує оновлену версію закону про авторське право і суміжні права. На думку бізнесу, цей проєкт потребує доопрацювань.

Пропонуючи сплачувати відрахування в Український культурний фонд замість ОКУ, проєкт не надає чітких процедур контролю прозорості збору та розподілу коштів і не врегульовує питання обґрунтованості тарифів.

Без цього існує ризик, що економічно необґрунтовані тарифи будуть закладатися у вартість техніки та носіїв інформації і розподілятися незрозумілим чином.

Усі ці законопроєкти – справа завтрашнього дня. Наразі ж Мінекономіки повинне реалізувати положення ухваленого закону №5572 щодо перезапуску акредитації всіх ОКУ.

Це значить, що всі учасники цієї реформи підійшли до точки перетину і відповідають за перезавантаження системи авторських зборів в Україні.

Аби Україна отримала шанс покинути сумнозвісний Priority Watch List – список 301 або перелік країн з неефективним управлінням авторськими правами, що призводить до порушення прав інтелектуальної власності.