Приглашаем на первый за время большой войны Банковский форум

Билеты
Когда закончится война

Когда закончится война

Какие шаги необходимы для экономического восстановления Украины после войны? (укр)
Понедельник, 14 марта 2022, 08:42
кандидат экономических наук

З 24 лютого 2022 в Україні тримає війна з РФ. За оцінками Мінекономіки, прямі збитки (без урахування втрат економічного зростання) для інфраструктури України сягають щонайменше 120 млрд доларів США або майже 3,6 трлн гривень. 

Також, за розрахунками Національного банку, у період воєнного стану економіка України втрачає 50% "невиробленого" ВВП, тобто кожен тиждень воєнних дій "коштує" національній економіці понад 50 млрд гривень.

Окрім матеріальних збитків, результатом війни стануть суттєві втрати людського капіталу, що є одним з ключових факторів економічного зростання. 

Це відбуватиметься як через безпосередні людські втрати серед військових та цивільного населення, так і через те, що частина українських громадян спробує залишитися на території ЄС або інших розвинених країн, якщо не буде відновлено їх впевненість у стійкості економічного зростання та нівельовано ризики нової агресії.

Реклама:

Очевидно, що війна є масштабним структурним шоком для економіки України, одним із проявів якого стане втрата державним бюджетом значної частини традиційних надходжень у вигляді податків, акцизів та митних платежів. 

Частина цих втрат буде замінена пільговим фінансуванням від міжнародних партнерів та прямим фінансуванням бюджету центральним банком, що матиме інфляційний та девальваційний ефект, але надзвичайні обставини вимагають надзвичайної реакції. 

Іншими словами, в умовах війни… "ми не питаємо, як ми будемо платити за неї – ми це вирішуватимемо після її завершення". 

Попри те, що підготовка цього матеріалу відбувається під акомпанемент вибухів, ми переконані, що розпочинати роботу над механізмами відновлення економіки потрібно вже зараз, плануючи дії на кілька кроків наперед.

Міжнародний досвід зовнішньої підтримки країнах після військових конфліктів

Починаючи з 1946 по 2001 рік в світі відбулося близько 220 збройних конфліктів (Panić, 2008) в результаті яких загинули понад 20 млн осіб, а 67 млн осіб стали біженцями. 

За оцінками Світового банку, на громадянські війни припадає близько 80% від кількості жертв військових конфліктів. 

Як наслідок основний акцент в дослідженнях присвячені саме таким типам конфліктів, в т. ч. важливості недопущення відновлення військового протистояння в таких країнах.

Згідно з аналітичним звітом ООН про післявоєнне відновлення, серед 30 проаналізованих країн (країни для яких було можливо зібрати достатню кількість даних) 18 країн було віднесено до групи країн, що відновлювалися достатньо швидко після конфлікту (Strong Growth Recovery-SGR), а 11 країн було віднесено до країн що відновлювалися суттєво повільніше (Weak Growth Recovery-WGR). 

Автори звіту зазначають, що обсяги офіційної зовнішньої допомоги (Official development assistance-ODA) для таких країн виявлялися досить неоднорідними впродовж перших чотирьох років після завершення конфлікту.

Обсяги офіційної зовнішньої допомоги для різних груп країн, % валового національного доходу

 
Джерело: UN, Crisis Prevention and Recovery Report, 2008

Хоча проведений аналіз не дає можливості однозначно стверджувати, що значні надходження зовнішньої допомоги призводять до економічного зростання (насправді більш суттєві надходження можуть бути викликані більш стійким врегулюванням ситуації, що призводить до більшої уваги донорів до країни), суттєві надходження зовнішньої допомоги одразу після закінчення конфлікту можуть бути одним із чинників стійкого зростання.

Спроба екстраполяції отриманих результатів для країн, що відновлювалися достатньо швидко після конфлікту (SGR) та врахування природи (зовнішня агресія проти України, а не внутрішній конфлікт), масштабів (масове застосування зброї невибіркового ураження, руйнування інфраструктури) та загальносвітового суспільно-політичного резонансу війни РФ проти України дає можливість припустити, що обсяги необхідної щорічної зовнішньої допомоги будуть вдвічі більшими, ніж для країн SGR (близько 50% ВВП України) впродовж найближчих чотирьох років (загалом близько 250 млрд доларів США), та близько 20-30% ВВП впродовж наступних п’яти років (додатково до 250 млрд доларів США).

Проте очевидно, що лише "заливаючи" економіку грошима (внутрішнього чи зовнішнього походження) стійку та ефективну економічну модель збудувати неможливо. 

Результати емпіричних досліджень та економетричного аналізу не дають статистично значущих підтверджень того, що надання зовнішньої допомоги в цілому сприяє економічному зростанню — цьому радше сприяє припинення розгортання насильства. 

А дезагрегований аналіз показників якості урядування та видів фінансової підтримки не дає чіткого уявлення про оптимальну комбінацію заходів з політики та типів фінансової підтримки, що сприяють зростанню (Hoeffler, Shahbanо, von Billerbeck, 2011). 

Це вимагає більш ґрунтовного аналізу кожного окремого випадку відновлення після військових конфліктів. 

Особливої актуальності такий підхід набуває з огляду на те, що післявоєнна зовнішня підтримка України буде мати "індивідуальний характер", а необхідний набір заходів повинен сприяти подоланню перепон, що заважали економічному зростанню і в довоєнний період.

Необхідні кроки для підтримки економічного відновлення

1. Створення Фонду економічного відновлення із залученням міжнародної фінансової підтримки.

Невідкладне створення за підтримки міжнародної спільноти Фонду відновлення економіки України за аналогією із Планом Маршалла дозволить спрямувати фінансові ресурси на відбудову міст, галузей та інфраструктури, що постраждали внаслідок воєнної агресії. 

Джерелами фінансування Фонду можуть стати прямі внески країн-партнерів, кошти структурних та інвестиційних фондів Європейського Союзу (ESI Funds), пільгове/безповоротне фінансування міжнародних фінансових організацій, приватних донорів – потенційних стратегічних інвесторів, а також розміщення Фондом боргових цінних паперів під гарантії провідних країн. 

Додатковим джерелом наповнення Фонду можуть виступати активи, що були стягнуті з держави-агресора та її посадових осіб у порядку компенсації втрат України від воєнних дій.

Проєкти, у тому числі із затвердженого урядом переліку пріоритетних для держави інвестиційних проєктів на період до 2023 року, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок Фонду, можуть використовувати механізми державно-приватного партнерства, що дозволить максимізувати ефективність використання вищезазначених ресурсів та забезпечити ефективну пріоритезацію відповідних видатків.

2. Розширення зони вільної торгівлі з ЄС.

На державному рівні має бути ініційоване зниження митних ставок та скасування інших бар’єрів на шляху українських товарів до ринків ЄС (із наступним переходом до режиму єдиного ринку з ЄС). 

Це дозволить розширити ринки збуту для українських товаровиробників, що, в свою чергу, стимулюватиме прихід в Україну стратегічних іноземних інвесторів, створення нових та розширення наявних виробничих потужностей в Україні.

Нагадаємо, що у рейтингу Savills Nearshoring Index 2020. Україна, з урахуванням вартості робочої сили та природних можливостей, займає перше місце у світі та друге місце в Європі за потенціалом Nearshoring (глобальний тренд з перенесення інвесторами виробництва у більш "дешеві" країни та диверсифікації ланцюгів постачань). 

Дипломатичні зусилля з відкриття європейських ринків мають супроводжуватися запуском повноцінної інфраструктури державної підтримки експорту.

3. Розширення державних програм підтримки бізнесу.

Розширене фінансування державної програми субсидування процентних ставок за банківськими кредитами (на основі програми "Доступні кредити 5-7-9%) дозволить зберегти діяльність життєздатного бізнесу, у тому числі тимчасово переміщеного із постраждалих регіонів, а отже, підтримати зайнятість та сплату податків до бюджету. Фінансування відповідних програм може бути підтримане спеціальними механізмами рефінансування Національного банку.

4. Ефективна реалізація інвестиційних проєктів міжнародних організацій.

Наразі у портфелі проєктів, фінансування яких здійснюється за рахунок міжнародних організацій, таких як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Європейський інвестиційний банк, Кредитна установа для відбудови, перебуває понад як 50 інфраструктурних, енергетичних, природоохоронних та інших проєктів, вибірка коштів за якими становить менше 50%. Невикористаними є близько 7 млрд доларів США.

Створення єдиного центру (у статусі Урядового офісу), уповноваженого на реалізацію державної стратегії співпраці України з МФО, координацію державних органів та інших зацікавлених у реалізації проєктів осіб, ведення реєстру, моніторингу та контроль за реалізацією проєктів МФО на основі міжнародних стандартів проєктного менеджменту дозволить суттєво прискорити їх реалізацію.

5. Активізація монетарних та фіскальних стимулів інвестиційної активності.

Прискорення економічного зростання у тривалій перспективі та забезпечення його стійкості потребують переходу до інвестиційно-орієнтованої моделі економіки та збільшення виробництва товарів із високою доданою вартістю, які користуватимуться попитом як на внутрішньому, так і на міжнародних ринках.

Роль держави полягатиме у наданні поштовху приватним інвестиціям через фінансування проєктів створення нових та реконструкцію існуючих об’єктів фізичної інфраструктури.

Справедливо буде відзначити, що зношеність інфраструктури, у тому числі зруйнованої внаслідок воєнних дій, подекуди сягає 90%, а тому навіть її вимушене оновлення дозволить суттєво підвищити продуктивність праці в економіці та її конкурентоспроможність в цілому. 

Окрім вищезгаданих джерел фінансування таких проєктів, необхідні кошти можуть бути мобілізовані шляхом удосконалення взаємодії центрального банку та уряду через співучасть у наповненні спеціального фонду інвестицій та випуск цільових ОВДП, кошти від емісії яких спрямовуватимуться на фінансування національних інвестиційних проєктів, проєктів розвитку та модернізації економіки (зокрема, високотехнологічних галузей економіки), сприяння експорту та імпортозаміщенню. 

Для стимулювання приватного бізнесу до активізації інвестування варто розглянути можливість впровадження податкових стимулів шляхом перегляду нормативів амортизації основних засобів та податкових преференцій щодо прибутків, які спрямовуються на капітальні інвестиції.

В частині монетарного інструментарію доцільним, на нашу думку, є запровадження центральним банком спеціальних програм довгострокового рефінансування, що спрямовуватиметься на підтримку інвестиційної активності підприємств. 

Така практика застосовується в країнах ЄС, Великої Британії, Угорщині. У країнах, що розвиваються, відповідні програми, які поєднують фінансування центрального банку та механізми державних гарантій для кредитування бізнесу, зазвичай фокусуються на сегменті малих та середніх підприємств. 

6. Проведення структурних реформ.

Зміна сприйняття України інвесторами має бути підтримана подальшим поступом в здійсненні необхідних структурних реформ в Україні, що передбачають посилення спроможності державних інститутів, верховенства права, забезпечення дотримання прав інвесторів та ринкової конкуренції, зменшення корупційних ризиків. 

Цю "домашню роботу" з подолання перешкод інвестуванню, що займають перші місця в антирейтингу опитувань провідних бізнес-асоціацій, ми мали б виконати ще вчора, однак терміни їх реалізації весь час зміщувалися. 

Повноцінне проведення структурних реформ дозволить суттєво підвищити інвестиційну привабливість України вже в середньостроковій перспективі (3-5 років). 

Як наслідок – Україна отримає можливість перейти від післявоєнного відновлення завдяки пільговому фінансуванню до стійкого економічного зростання завдяки надходженням прямих іноземних інвестицій та зростанню продуктивності праці (в т. ч. через застосування більш ефективних технологій виробництва).

Результатом реалізації запропонованої моделі економічного відродження України стане не лише відновлення традиційних виробничих ланцюгів, але й довгоочікувані якісні зміни у структурі економіки. Це дозволить Україні не лише відновитися, але й стати сильнішою.

Співавтор: Олександр Чопа

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
Слушайте подкаст "Хроники экономики" на удобной платформе: