Путь к процветанию - через экономическую свободу

Путь к процветанию - через экономическую свободу

Депутаты от коалиции постоянно предлагают законопроекты, которые угрожают процессу реформ. Сомнениям подвергаются также меры, согласованные с МВФ. (Укр.)
Суббота, 18 июля 2015, 13:34
Иван Миклош, депутат парламента Словакии, бывший вице-премьер Словакии, соучредитель Центра экономической стратегии, Киев

Кілька тижнів тому міністр економіки Айварас Абромавичус, головним радником з економічних питань якого я є, попросив мене підготувати щось на кшталт "економічної стратегії".

До невеликої команди увійшли головний економіст Dragon Capital Олена Білан, член VoxUkraine, директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський і я.

Трохи пізніше до нас долучилася Юлія Ковалів, яку недавно було призначено першим заступником міністра.

Результат нашої роботи ми оприлюднили 10 липня під назвою "Шлях до процвітання. Засади реформування економіки".

Цей документ не має на меті підмінити чи доповнити наявні коаліційні та урядові документи - "Стратегію 2020", "Коаліційну угоду", "Програму дій уряду", "Угоду про асоціацію між Україною та ЄС" або "Меморандум про співпрацю з МВФ".

Усі ці документи чітко визначають, що саме слід зробити.

Безперечно, виконавши всі передбачені ними пункти, Україна успішно реформує економіку та суспільство, а також буде готовою до членства в ЄС. Усі знають, що саме треба робити, але все одно поступ залишається недостатнім.

Мета розробленого нами документа - подолати прірву між загальним прагненням реформ та розумінням їх суті на рівні конкретних дій. "Шлях до процвітання" не про те, що повинно бути зроблено, а про те, як досягнути кінцевої мети.

Цей документ пропонує основоположні принципи, яких необхідно дотримуватися для успішного переходу від корумпованої, неконкурентоспроможної економіки та олігархічної держави до сучасної багатої країни. Ось ці принципи.

1. Верховенство права.

2. Захист прав власності.

3. Повна нетерпимість до корупції.

4. Вільна та чесна конкуренція.

5. Нечисленний, але ефективний державний апарат.

Спільним знаменником для усіх цих принципів є економічна свобода. Чому? Головна мета держави - підвищення якості життя громадян, а найважливішою передумовою для її досягнення - високий рівень економічного зростання.

Існує багато доказів того, що політика, заснована на збільшенні економічної свободи, є найкращим інструментом досягнення швидкого і стабільного зростання.

Є лише кілька прикладів країн, які були бідними, але стали багатими за останні десятиліття, та ще менше випадків, коли багаті держави ставали бідними. До першої групи входять Південна Корея, Сінгапур, Гонконг та Ірландія. До другої групи можна віднести Аргентину та Чехословаччину за часів комунізму.

 Арсеній Яценюк з президентом Словаччини Андреєм Кіскою, травень 2015 року. Фото
kmu.gov.ua

Найважливішою причиною розвитку або занепаду цих країн був їх рівень економічної та політичної свободи. У той час як економічна політика країн з першої групи ставала більш ліберальною, країни другої групи впроваджували протилежну політику. Комуністичні режими в Європі були побудовані на відсутності політичної та економічної свободи, і саме це стало головною причиною їх поразки.

Посткомуністичні перетворення - теж свідчення, що економічна свобода важлива. Країни, які провели масштабні реформи з метою розширення свобод, досягли кращих результатів і наблизилися до західноєвропейського рівня якості життя.

Найбільш амбітні були найуспішнішими - країни Балтії, Польща та Словаччина. Найменш успішні - Словенія та Угорщина - продемонстрували менше рішучості.

Ми готові до критики і знаємо, що нам закинуть: не вистачає конкретики, документ занадто теоретичний і загальний. Основна частка критики буде спрямована не на зміст документа, а на те, чого в ньому нібито нема.

За умов кризи, яку переживає українська економіка, люди очікують нагальних та конкретних антикризових заходів. Здавалося б, у документі їх нема. Хоча насправді вони там є, і ось чому.

Починаючи з 2013 року, російські торговельні санкції зменшили об'єм українського експорту до Росії на 70% - це 18% від загального українського експорту. Оскільки значна частка продукції виявилася неконкурентоспроможною на інших ринках, швидко переорієнтувати експорт не вдалося.

Щоб змінити ситуацію, слід докласти багато зусиль, але насамперед - збільшити обсяг прямих іноземних інвестицій. Насправді все склалося навпаки: через військові дії на території країни та досі несприятливі умови ведення бізнесу чисті ПІІ в Україну зменшилися майже до нуля - раніше було близько 3% від ВВП.

Єдиний спосіб перемогти кризу - прискорити і поглибити реформи, які базуються на перерахованих принципах і спрямовані на зміцнення економічної свободи. Криза мусить бути приводом для посилення реформаторських зусиль.

Зіпсовані економічні стосунки з Росією варто використати для швидкої переорієнтації на більш перспективні, але й більш конкурентні та вимогливі ринки Європи та Азії. Саме так зробили країни Балтії протягом останніх десятиліть.

Промисловий сектор країни неможливо відновити та розбудувати за допомогою політики вибіркових пільг та стимулів. Натомість, потрібні глибокі та всеосяжні реформи, засновані на наших п'яти принципах.

Міжнародна конференція на підтримку України за участю Петра Порошенка та Арсенія
Яценюка, квітень 2015 року. Фото kmu.gov.ua

Інакше кажучи, треба поліпшити бізнес-середовище для всіх і забезпечити справедливі правила гри. Це не теорія, це конкретні факти з досвіду інших країн.

Наприклад, 25 років тому Словаччина взагалі не виробляла автомобілів. Після розпаду Чехословаччини словацький ВВП на душу населення становив менше двох третин від чеського. Сьогодні цей показник наздогнав чеський, а за кількістю вироблених автомобілів на душу населення ми - номер один у світі.

Для цього ми не надавали автомобільній індустрії жодних гарантій чи пільг, а просто впроваджували глибокі та всеосяжні реформи.

Для України це означає продовження політики макроекономічної стабілізації - зменшення бюджетного дефіциту, стабільність обмінного курсу, зниження інфляції, оздоровлення банківського сектора - та прискорення структурних реформ. "Шлях до процвітання" визначає п'ять найважливіших сфер для цих реформ.

1. Судова система і правоохоронні органи.

2. Державне управління.

3. Податкова система.

4. Приватизація.

5. Лібералізація та дерегуляція.

Ми запропонували підготувати план дій у кожній з цих п'яти сфер реформ, які б суттєво прискорили необхідні зміни.

"Шлях до процвітання" - це цілісна стратегія, заснована на жорстких принципах і чіткій логіці. Макроекономічна стабілізація є передумовою для економічного розвитку, але без структурних реформ ані фінансова стабільність, ані економічне зростання не будуть сталими. Своєю чергою, структурні реформи неможливо успішно провести на фоні макроекономічної нестабільності.

Подолання корупції неможливе без реформ, які спираються на принципи верховенства права, захисту прав власності, вільної та чесної конкуренції і малого державного апарату. Наприклад, лібералізація, дерегуляція та приватизація є найбільш ефективними методами боротьби з корупцією.

"Шлях до процвітання" пропонує орієнтири не тільки того, що, чому і як робити в процесі реформ, але й пояснює, чого треба уникати, яка політика суперечить реформам і є небезпечною для майбутнього процвітання. Наприклад, кожна пропозиція ввести спеціальні пільги потребує уважного вивчення та оцінки.

Крім важливих політичних передумов для змін - Майдан, президентські та парламентські вибори, - найбільш істотного прогресу вдалося досягти саме у макроекономічній стабілізації. Тим не менш, ситуація залишається хиткою.

Засідання Національної ради реформ, лютий 2015 року. Фото kmu.gov.ua

Депутати від коаліції постійно пропонують законопроекти, які загрожують процесу реформ. Сумнівам піддаються навіть заходи, погоджені українською владою в меморандумі МВФ, хоча цей документ містить лише необхідний мінімум реформ.

Найбільша проблема і загроза - брак єдності в парламентській коаліції та популізм, який наростає і ззовні, і всередині коаліції.

Неприпустимо, що Верховна Рада приймає менше 50% урядових законопроектів. Відчувається дефіцит лідерства, спільної відповідальності та комунікації реформ. На жаль, жоден документ чи стратегія не можуть вирішити цієї проблеми.

Справжнє лідерство - це єдність політичного керівництва щодо необхідності перетворень. Їх впровадження мусить бути найвищим пріоритетом. Потрібні чітке бачення, воля та мужність штовхати реформи, незважаючи на політичні ризики.

Спільна відповідальність за реформи означає, що українські політики повинні проводити реформи не тому, що хтось ззовні наполягає на цьому, а тому, що реформи необхідні українцям заради їх кращого майбутнього.

Належна комунікація - це коли лідери та члени коаліції використовують усі доступні можливості, щоб пояснити народові важливість реформ, їх зміст та логіку.

Комунікація - це також боротьба з популізмом і популістами. Найкращим способом доносити важливість реформ і розповідати про їх прогрес є постійна присутність на телебаченні та радіо, участь у дебатах, написання статей та блогів.

"Шлях до процвітання" може допомогти зрозуміти, чому працюють тільки комплексні реформи, а також чому вони так потрібні Україні. Цей документ пояснює, чому половинчасті реформи небезпечні, та пропонує спосіб оцінювати, є пропоновані кроки частиною реформ чи лише маскуються під реформи.

Реформи - це більше політична, ніж технічна проблема. У світі їх багато хто проводив, і цей досвід чітко показує, що працює, а що - ні.

Політичний вимір реформ передбачає коаліційну єдність, сильне лідерство, спільну відповідальність та якісну комунікацію. Я вірю, що "Шлях до процвітання" - невеликий, але потрібний внесок в успіх на цьому шляху.

* * *

На головній фото shatilin.com

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!