Дайте дешевого тока

Багато років українська економіка деградує через корупцію, хабарі, "відкати" та тіньові схеми.

Ми довго терпіли це знущання над країною та нами, і тепер ми хочемо змін, а зміни до кращого - це економічні реформи.

Амбітна програма реформування економіки, розроблена спільно з МВФ, показує, що люди адекватно сприймають короткострокові болісні зміни задля довгострокових змін на краще. Однак чи будуть вони в електроенергетиці?

Мільярдні корупційні схеми приховані саме там. При цьому ніхто не хоче ворушити налагоджений тіньовий потік. Вугілля, сонячна енергетика, вітрова енергетика, теплоелектростанції за бездіяльності керівництва держави знищують економіку.

Україна має потужну атомну енергетику, яка працює на 50% своєї потужності при собівартості 0,21 грн за 1 кВт електроенергії. На 50%, бо питома вага атомної енергетики у загальному обсязі виробленої електроенергії за десять років упала з 65% до 41% шляхом збільшення питомої ваги виробництва теплової енергії.

Придбання вугілля з донецького регіону за тіньовими схемами і його спалення на теплоелектростанціях дає мільярдні надприбутки певним особам. Тимчасом виробництво електроенергії на атомних електростанціях є найбільш дешевим і водночас найменш безпечним способом виробництва енергії.

Проживаючи у Рівному, де в радіусі 100 км є дві АЕС, абсурдно платити за струм за тарифами, непідйомними навіть для розвинених економік світу.

Чому ціна на електроенергію для промисловості становить 1,3 грн за кВт? Навіть попередній уряд обіцяв заморозити тариф, бо він досяг неприйнятних меж. З 2010 року, коли кіловат коштував 0,6 грн, ціна зросла на 117%.

Де економічне обґрунтування? З російським газом все зрозуміло: він дорогий, але електроенергія виробляється в Україні. Можливо, треба збільшити питому вагу атомної енергії в загальному обсязі виробленої електроенергії і знизити ціни?

Чому нова влада підвищує ціну за кВт електроенергії, зменшивши корупційний тариф для сонячної енергетики? Тому що йде пошук простих шляхів наповнення бюджету, триває процес нищення працюючих підприємств. Знову ніхто не рахується з бізнесом, а просто доводять до відома.

Це питання не має політичного забарвлення, адже за десять років при владі були представники усіх політичних сил. Промисловий тариф в Україні з 1 травня 2014 року становить 1,3 грн за кВт, а до Польщі, Словаччини та Угорщини струм продається по 0,6 грн за кВт. Де логіка, друзі?

Міністр палива та енергетики Юрій Продан. Фото kmu.gov.ua

Пояснення просте. Це відкритий ринок електроенергії. Там умови диктує покупець. Європейські компанії не будуть купувати струм за тарифом, який діє для наших підприємств, це для них економічно невигідно.

Ми хочемо конкурентну економіку, достойні зарплати, високий рівень життя, але самі нищимо економіку та виробників. Бізнес за такої ціни на струм завжди буде платити низьку зарплату і залишиться технологічно відсталим.

У розвинутих країнах ціна на електроенергію для населення удвічі вища, ніж для промисловості. Для населення струм - це комфорт, для промисловості - сировина. Однак політики та урядовці на це не зважають. Вони продовжують піднімати промисловий тариф на електроенергію до нових світових рекордів.

Суспільство довели до того, що кожна бабуся в селі знає Міллера з "Газпрому" та мережу транзитних газопроводів по території України. Проте лише деякі підприємств не можуть працювати без газу, тоді як без електроенергії не здатна працювати жодна компанія. Ви просто не увімкнете комп'ютер.

Іншим гравцем цього ринку є енергопостачальні компанії. Ці монополісти в основному належать російським акціонерам. Майже всі споживачі змушені  авансувати платежі за електроенергію, а той, хто не має для цього ресурсів, отримує погрози про відключення від мережі.

Державні структури платять із запізненням, тому все перекладається на плечі приватного сектора. Відкритий ринок струму швидко згладить такі дисбаланси, адже споживач зможе вибирати постачальника. А це вже ринкова економіка.

Що необхідно зробити сьогодні?

1. Скасувати підвищення та заморозити на певний період промисловий тариф.

2. Провести внутрішній та зовнішній аудити галузі, вилучити корупційні схеми.

Фото minprom.ua

3. Кіловат електроенергії повинен продаватися на вільному ринку як 1 кг помідорів за принципом хто більше купує, той платить нижчу ціну.

4. Непромисловим споживачам, що платять за промисловим тарифом, тобто малому та середньому бізнесу, знизити тариф з 1,3 грн за кВт на 30-40%. Це слугуватиме важливим стимулом для модернізації.

5. Якомога швидше запровадити відкритий ринок електроенергії.

До слова, у Данії тариф для населення становить 3,3 грн за кВт, в Україні - в середньому 0,45 грн. Навіть "братній" російський народ платить 0,7 грн за кВт, причому тариф для бізнесу і населення майже рівнозначний.

У Німеччині ціна на електроенергію для населення на 55% вища, ніж для промисловості. Ось чому Данія та ФРН - найблагополучніші у Європі, а Україна п'ять років перебуває у стані рецесії і посідає останні місця у бізнес-рейтингах.

Це не заклик підвищити тарифи для населення, купівельна спроможність якого ледве дихає. Це проста ілюстрація моделі ринку електроенергії: правильного і збалансованого у довгостроковій перспективі. У нас, на жаль, все навпаки.

Бізнес повинен мати можливість генерувати додаткову вартість в економіці і, відповідно, платити більші зарплати. Тоді й населення зможе платити за економічно обґрунтованим тарифом.

Як показує європейський досвід, при збільшенні тарифу населення відчутно зменшить споживання електроенергії завдяки економії. Коли ви дивитеся телевізор у вітальні, світло на кухні та коридорі можна вимкнути.

Розбити корупцію у секторі означає зробити важливий крок на шляху до європейської держави. Хочеться вірити, що новий уряд одумається і не спокуситься на великі "відкати" від власників енергогенеруючих компаній.

Фото strport.ru

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.