Податковий кодекс: очевидна теорія неймовірна практика

Проте, як часто буває в нашій країні, незважаючи на довгі очікування самого кодексу та час на приготування до його прочитання, до цього вони виявилися абсолютно неготовими. Так ніби то зовсім несподівано хтось владно нав’язав їм нові правила гри, а вони старанно намагаються їх застосовувати, виходячи із власного розуміння службового обов’язку та фіскальних інтересів держави. Отже, в цій статті, я маю намір привернути увагу не до того чи іншого проблемного положення Податкового кодексу як такого, а до особливості нещодавно продемонстрованого нам податківцями творчого прочитання декількох статей раніше згаданого розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу, що регулює питання врахування при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств звітного періоду збитків попередніх періодів. Я маю на увазі норми статті 150 Податкового кодексу України, підпункт 150.1 якої встановлює наступне: «Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.» Здається, не лише все просто, а й нічого нового, питання врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів попереднє законодавство вирішувало так само. Для наочності порівняємо з пунктом 6.1. статті 6 раніше чинного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення». Якщо не брати до уваги певних термінологічних розбіжностей між старим законом та новим кодексом, сутність норми та ж сама. І все б нічого, якби не Перехідні положення Податкового кодексу, і зокрема, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств», що пропонує пункт 150.1 статті 150 кодексу застосовувати у 2011 році з урахуванням такого: «Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення». І знову ж таки, здавалося б все просто і зрозуміло: оскільки ц відповідності до пункту 1 цього підрозділу нові правила оподаткування податком на прибуток підприємств запрацювали не з початку року, як Податковий кодекс в цілому, а з другого кварталу. А тому норму, первісно розраховану на врегулювання питання врахування збитків попереднього податкового року, було окремо виписано для застосування по відношенню до попереднього податкового звітного періоду – тобто першого кварталу 2011 року. Так, власне, і сприйняли зазначене вище платники податків. І при складанні звітності за перший квартал 2011 року, на підставі ще чинного пункті 6.1. статті 6 Закону про прибуток платники врахували збитки 2010 року (від’ємне значення об'єкта оподаткування) у складі витрат першого календарного кварталу 2011 року, щоб в подальшому, у відповідності до норм вже Податкового кодексу враховувати їх у складі витрат наступних податкових періодів аж до повного погашення. І здавалося б, не те, що конфлікту інтересів, - навіть неоднозначного прочитання бути не може. Але ж ні: чиясь «світла голова» з числа податківців додумалась до інакшого прочитання, в результаті чого Єдина база податкових знань ДПА України поповнилася творчим роз’ясненням пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень, вміщеним на офіційному веб-сайті ДПА в підрозділі 110.05. І виявилося, що до витрат другого кварталу платникам дозволяється включати від’ємне значення об'єкта оподаткування, що є результатом господарської діяльності платника податків виключно за перший квартал 2011 року, без врахування включених до нього збитків 2010 року. Що ж робити зі збитками за попередній рік, що залишилися непогашеними протягом першого кварталу 2011 року податкова скромно змовчала. І поки платники намагалися збагнути перекривлену логіку такого творчого роз’яснення, податківці, аби запобігти «можливим порушенням» податкових норм при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємств, направили окремим з них так звані «рекомендаційні листи», в яких передбачливо попередили тих, хто не дослухається до рекомендацій, про відповідальність за такі можливі порушення. Інші ж, подавши податкові звітність за другий квартал, отримали акти камеральних перевірок, в яких перевіряючі «встановили порушення» п. 150.1 ст. 150 та п.3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу - і, звичайно ж завищення від’ємного значення об'єкта оподаткування. А це, як вважають податківці, за новими правилами тягне, в свою чергу, відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 25 відсотків від суми завищеного від’ємного значення об'єкта оподаткування, передбачену пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу. І поки перші «щасливчики» чекають результатів розгляду поданих на акти камеральних перевірок заперечень і готуються до подальшого оскарження рішень щодо накладення штрафів, мені особисто хочеться звернути увагу на таке. Не знаю, чи є це спланованою акцією, чи, як це часто в нас буває, сталося абсолютно випадково, проте під найбільший удар потрапила цікава, на мій погляд категорія платників податків, - а саме ті, хто в наші непрості часи і в не найлегших умовах розпочали і намагаються продовжувати здійснювати інвестування в розбудову нових виробництв, нових підприємств, нових об’єктів. Адже з точки зору бізнесу і економічних процесів, не кожне вкладення коштів у підприємництво дає фінансовий результат у вигляді прибутку протягом року. Чим масштабнішим є бізнес-процес, виробництво, тим більших вкладень вони вимагають на першому етапі, і тим довшим є період окупності. Скажімо, якщо ви плануєте побудувати скромний пару поверховий офісний центр, то отримуватимете лише або від його продажу, або при здаванні приміщень в оренду, в той час як період пошуку та відведення відповідної земельної ділянки під забудову, дослідження ринку, проектування, будівництва тощо вимагатимуть від вас лише суттєвих капіталовкладень, в тому числі і не лише по напрямках, зазначених вище, але й на банальне утримання персоналу та адміністрування. А уявляєте, наскільки масштабнішими будуть витрати, і на який час розтягнеться період «збитковості», якщо мова йтиме не про парочку офісних приміщень, навіть не про систему торгівельних центрів, чи завод або фабрику?! То чому ж, вкладаючи кошти в розвиток таких потрібних, і набагато більш складних в порівнянні з популярним «придбав-продав» галузей української економіки, платник податків, що наважується на ці сміливі вкладення, має бути покараний і поставлений в гірші умови в порівнянні з тими підприємцями, бізнес яких має більш короткий виробничий цикл, і фактично втратити понесені витрати назавжди, без можливості хоч колись їх відобразити? Бо якщо раніше, обмежуючи платника податків в праві включення 100 відсотків минулорічних збитків з ухваленням закону про Державний бюджет на черговий рік, законодавець принаймні залишав йому надію, що такі збитки зможуть бути враховані спочатку частково, в якомусь відсотковому відношенні, а в подальшому колись пізніше (як, до речі і відбулося зі збитками 2010 року в порівнянні зі збитками 2009 року), то із таким творчим тлумаченням нових норм на таке сподіватися не приходиться. Адже творчо роз’яснені податківцями норми Податкового кодексу не просто встановлюють тимчасові обмеження на певний період – вони встановлюють правила назавжди. Питання лише в тому, які саме правила. Як же бути в цій ситуації платникам податків? На мою думку, не здаватися: звертатися, писати заперечення, оскаржувати. І сподіватися, що разом ми зможемо змінити ситуацію, що за численними зверненнями зацікавлених осіб серпневе роз’яснення буде вилучене з Єдиної бази податкових знань, і в перевіряючих на місцях зникне спокуса щось комусь донараховувати. Що сама ДПА України, порівнявши сумнівний ефект від стягнення штрафів сьогодні з економічними і політичними проблемами, які цей підхід може викликати, переосмислить сутність покладених на неї фіскальних функцій. Ну а якщо ні, то врешті решт суд визначить суд, чи вміє головний податковий орган країни читати і вірно тлумачить законодавство. Світлана Язикова, партнер ЮК Jurimex