"Я бы соврала, если бы сказала, что мне вообще не страшно". Рожкова о национализации банка Фридмана, судах с Коломойским и изношенных банкнотах

"Я бы соврала, если бы сказала, что мне вообще не страшно". Рожкова о национализации банка Фридмана, судах с Коломойским и изношенных банкнотах

Почему "Укрпошті" не нужен банк, когда "Альфа банк" станет государственным и как банки выполняют рекомендации НБУ по обмену изношенной валюты. Объясняет первый заместитель председателя Национального банка Екатерина Рожкова. (укр)
Среда, 12 июля 2023, 09:00 -
фото Національного банку

"Карфаген, який має бути зруйнований". Так колишній власник Приватбанку Ігор Коломойський говорив про першу заступницю голови НБУ Катерину Рожкову.

Героїня інтерв’ю ЕП була однією з ключових осіб під час націоналізації найбільшого українського банку у 2016 році. Зараз вона виступає свідком у слуханні Високого суду Лондона, який має вирішити долю заморожених активів колишніх власників Приватбанку.

У 2023 році Україна ризикує повторити історію з банківською націоналізацією. Цього разу держава відбиратиме набагато менший банк, проте в могутніших олігархів – Михайла Фрідмана та Пьотра Авена. Останні вже відкрито погрожують Україні міжнародними судами.

Судова суперечка з російськими олігархами – питання майбутнього. Наразі ж Рожкову "наздогнало" судове рішення щодо її роботи в приватних банках. Апеляційний суд зобов’язав її та інших експосадовців збанкрутілого "Платинум банку" сплатити майже 1,5 млрд грн Фонду гарантування вкладів.

Чи виконає заступниця голови Нацбанку рішення суду і де збирається брати ці кошти? Як банки прикрашають свою звітність? Скільки держава заборгувала банкам за пільгові кредити "5-7-9%" і коли в програму повернуть "Райффайзен банк"? Як топменеджерка регулятора не змогла поміняти зношені долари?

Про нестабільність фінансової системи, поштовий банк та націоналізацію "Сенс банку"

— Останній "Звіт про фінансову стабільність" переконує, що фінансова система напрочуд стійка. В очі впадає оновлений прогноз щодо непрацюючих кредитів: якщо пів року тому НБУ очікував, що їх обсяг зросте на 30% за підсумками війни, то зараз – на 20%. Вам не здається, що це оптимістичні очікування, зважаючи на те, що війна ще триває?

— Коли ми прогнозували приріст NPL (непрацюючих кредитів – ЕП) на 30% від кредитного портфеля, то брали до уваги результати енергетичного терору. Тоді ми очікували, що дефіцит електроенергії збережеться, що вплине на обсяги виробництва та знизить споживання.

З приводу оптимізму: ми "обнулили" кредити на тимчасово окупованих територіях і територіях, де велися чи ведуться бойові дії, адже зрозуміло, що там є втрати потужностей і застави. Але завдяки ЗСУ безпекова ситуація в країні стабілізувалася, тому ці прогнози достатньо реалістичні.

Чи означає це, що ризику немає? Ні. Кредити, які не обслуговуються, за якими втрачені застави чи потужності або потужності розташовані там, де ідуть бої чи на тимчасово окупованих територіях, банки зарезервували ще у 2022 році.

Однак є значна кількість компаній, які мали розгалужену мережу потужностей, складів. Щось могло постраждати, а щось – ні. Такі підприємства продовжують працювати, але їхні обсяги виробництва знизилися. Ця категорія клієнтів отримала від банків короткострокову реструктуризацію до моменту стабілізації, але вірогідність того, що вони можуть опинитися в NPL, достатньо висока.

 

— Я запитав про оптимізм, бо війна ще триває і стаються події, які мають суттєвий вплив на економіку. Наприклад, підрив дамби Каховської ГЕС. Катастрофи такого масштабу впливають і на якість банківських активів, застав за кредитами. Чи ви оцінювали вплив цієї події?

— Якщо говорити про південь, то там банки вже визнали всі збитки в кредитних портфелях. У короткостроковій перспективі вплив катастрофи на Каховській ГЕС на ВВП буде незначним – 0,2%. У широкій перспективі це величезна катастрофа, яка зруйнувала екосистему. Це матиме вплив на інші регіони, зокрема на Дніпропетровщину. Але потрібні глибші дослідження і висновки.

"Молимося Богу про дощ". Що відбувається з містами та заводами Дніпропетровщини, які залишилися без води

— Нацбанк почав оцінювати якість банківських активів. Які перші висновки? Банки могли занижувати деякі показники, зокрема щодо NPL?

— Ми бачимо, що в окремих випадках банки дійсно намагалися трошки прикрасити ситуацію. Вони користувалися нашими ж послабленнями, які ми запровадили на початку великої війни. Відтак бачимо, що банки більш оптимістично, ніж реалістично, оцінюють певні кредити.

Тут немає ніякого порушення, але ми очікували, що вони більш реально оцінюватимуть ситуацію. Від цього залежатиме те, як ми будемо працювати далі, і скільки часу треба буде дати банкам, щоб вони могли відновити капітал. Ми будемо з цим працювати, однак ще рано робити висновки: ми працюємо із статистикою шести з 20 банків, щодо яких проводиться оцінка якості активів.

— Серед цих шести банків були державні банки?

— У тому числі.

— Чи виникне у цьому або 2024 році необхідність у докапіталізації держбанків?

— Є один державний банк, який уже порушує нормативи адекватності капіталу.

— Ви говорите про Укрексімбанк?

— Так. Ми закінчимо діагностику і подивимося, що з ним може бути. Наше завдання, зважаючи на фінансові результати банківської системи, обійтися без докапіталізації. Ми будемо готові на це піти, якщо розумітимемо, що стійкість банку висока і він спроможний відновити капітал самостійно. Якщо ні, то ніяких послаблень робити не будемо, аби це не загрожувало фінансовій стабільності.

— Днями заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма заявив про розширення доступу громадян до фінансових послуг через відділення "Укрпошти". Мова про створення так званого поштового банку. "Укрпошта" подавала до Нацбанку документи щодо цього?

— Намагання "Укрпошти" стати банком не припиняються з 2015 року. Коли я вперше зустріла Ігоря Смілянського (голова "Укрпошти" – ЕП), він сказав, що "Укрпошта" не може бути прибутковою, бо банки створюють їй конкуренцію. Я з цією тезою категорично не погоджуюся.

Завдяки закону "Про платіжні послуги" платіжні системи стають мінібанками. Вони можуть відкривати рахунки, надавати споживчі кредити, проводити розрахунки. Якби "Укрпошта" відповідала всім вимогам технічно і з точки зору внутрішніх процедур, то вона могла б робити все це без банківської ліцензії.

Позиція регулятора не змінилася з 2015 року. По-перше, ми вважаємо, що кожен має займатися своєю справою, зокрема "Укрпошта". По-друге, частка держави в банківському секторі вже перевищує 50%. Її збільшення суперечить здоровому глузду. Крім цього, це абсолютно суперечить зобов’язанням та домовленостям з міжнародними партнерами, для них це "червона лінія".

По-третє, банківська діяльність достатньо дорога: підтримання капіталу, відповідність інфраструктури більш високим вимогам, автоматизація – усе це потребує багато грошей. Держава муситиме витрачати ці гроші на ще один державний банк. Загалом не зовсім зрозуміло, навіщо його створювати.

— Розмови про поштовий банк активізувалися. "Укрпошта" подавала нові документи в НБУ?

— Ми працювали з ними стосовно "Альпарі банку", але ця угода не відбулася через зауваження, які є в Національного банку. Останнім часом "Укрпошта" ніяких нових документів не подавала, тому що, говорімо відверто, зараз мова може йти лише про PINBank, акції якого стягнуті на користь держави.

PINBank не є системно важливим і може бути ліквідований без негативних наслідків для держави. Майно банку можна продати, а кошти зарахувати на користь держави. Це оптимальний шлях.

У разі створення на його основі ще одного державного банку, який, до речі, не буде у вертикалі Мінфіну, ми бачимо суттєві ризики. Я не очікую, що цей банк буде здатен відповідати всім вимогам, а зважаючи на структуру, власність та обсяги "Укрпошти", це може дуже серйозно похитнути фінансову стабільність.

Наша позиція, яку ми довели до Кабінету міністрів і розглядали на Раді фінансової стабільності, незмінна. Ми вважаємо це рішення помилковим.

"Укрпошта" хоче забрати банк Гінера, але ідею підтримують не всі

— 16 червня президент підписав закон, який зобов’язує НБУ виводити з ринку системно важливі банки, якщо проти їх власників запроваджені українські чи міжнародні санкції. Зокрема, закон стосується "Сенс банку" (до 1 грудня 2022 року – "Альфа банк"). Чому НБУ затягує з рішенням?

— Закон стосується всіх системно важливих банків, яких 15. Санкційне законодавство розвивається активно, тому це може бути не єдиний банк.

Ми як регулятор маємо виконати закон і ми його виконаємо, але оскільки мова йде про системно важливий банк, має бути проведена підготовча робота. Наше завдання – зберегти фінансову стабільність. Це означає, що все має відбутися без шоку для клієнтів, ринку чи банків-кореспондентів. Тому ми будемо виконувати закон тоді, коли будемо до цього готові.

 

— У 2022 році ухвалили закон, який дозволяв НБУ виводити системно важливі банки з ринку, зокрема, через проблеми з ліквідністю. Було зрозуміло, що його застосують до "Альфа банку". Чому для націоналізації банку Фрідмана державі довелося ухвалювати аж два закони?

— Завдання держави – не націоналізувати той чи інший банк. Закон, про який ви говорите, ініціював НБУ, бо на початку великої війни в значної кількості банків були відпливи ліквідності. Тоді ми не могли прогнозувати, як довго триватиме війна, як будуть поводитися люди. Якщо якийсь із системно важливих банків втрачав ліквідність, то нам потрібен був інструмент, який в умовах воєнного часу дозволив би нам такий банк націоналізувати.

Я навіть не уявляю, що сталося б, якби до війни додалася ще фінансова криза. Це був би колапс. Тому цей закон писався ні про "Альфу", ні про якийсь інший банк. Дякувати Богу, ситуація з ліквідністю у всіх банків стабілізувалася.

— В "Альфа банку" також.

— Так, і це добре. Якби люди продовжували знімати гроші, це вплинуло б і на курс, і на нашу політику щодо облікової ставки, і на валютні інтервенції.

Наступне питання – санкції проти власників. Чи можемо ми гарантувати фінансову стабільність, якщо проти власників системно важливого банку запроваджені санкції? Ні, бо такі акціонери не можуть підтримати свої банки.

Ми проводимо оцінку якості банківських активів, потім будемо робити стрес-тестування. Ми бачимо, що втрати кредитного портфеля будуть. Частина цих втрат реалізується пізніше, тому ми маємо розраховувати на акціонерів.

— Тобто ви не виключаєте, що "Сенс банк" потребуватиме докапіталізації після націоналізації?

— Я не можу цього виключати, поки ми не зробимо стрес-тест і AQR (оцінка якості активів банків). Зараз ми робимо оцінку на 1 квітня і завершимо її до кінця 2023 року. Однак у наступному році ця оцінка буде більш жорсткою. Вона включатиме всі стандартні підходи, зокрема стрес-тест за негативним сценарієм. Тому тут важко говорити, потребуватиме банк докапіталізації чи ні.

— Власники "Сенс банку" говорять, що знайшли покупця. Щойно ми з вами говорили про те, що державі не бажано збільшувати свою частку на ринку. Чому не можна дозволити продати банк цьому інвестору?

— Це правда. Ми тричі отримували пакети документів: у травні і двічі в червні.

— Цього року?

— Цього року. Подані документи мають суттєві недоліки. Для нас важливі питання репутації, фінансової спроможності, походження коштів. Там є питання, тому ці документи не можуть бути прийняті в тому вигляді, у якому вони є.

Та головне те, і це визнає сам банк, що через санкції цю угоду неможливо провести, а будь-які пропоновані механізми – це обхід санкцій. А це вже більш серйозні речі, які будуть впливати на нашу фінансову стабільність.

Я точно за те, щоб частка держави в банківському секторі скорочувалася, і ми будемо з цим працювати. Однак питання фінансової стабільності важливіше.

Закон ухвалено, банк Фрідмана нарешті націоналізують. Як це буде і що дістанеться державі?

— Три пакети документів надійшли від одного інвестора чи від різних?

— Спочатку був намір. Потім прийшов пакет документів. З пакетом документів є суттєві недоліки. Але навіть якби недоліків не було, не можна дати згоду на таку операцію, оскільки тоді ми також будемо учасниками механізму обходу санкцій.

— Можна попросити дозволу в Мінфіну США та європейських і британських регуляторів на проведення угоди.

— Такий механізм існує, але дозвіл мають просити продавці та покупці. Це складна і довга процедура, але її не мають робити регулятор чи держава.

— Під час презентації звітності Приватбанку в представника Мінфіну запитали про плани щодо приватизації цього банку. Він відповів, що поки банк приносить високі прибутки, про це не йдеться. У вас немає побоювань, що уряд може затягувати з приватизацією держбанків?

— У мене точно такого побоювання немає. Ми розуміємо, що після перемоги почнеться відновлення, з’являться інші джерела наповнення бюджету, а питання дефіциту не буде стояти так гостро, як зараз. Думаю, уряд повернеться до питання приватизації. Продаж банку – це теж джерело доходів бюджету.

Водночас повернутися до приватизаційних планів буде важко, тому що війна перекрутила спеціалізацію банків. Зараз держбанки – головні гравці ринку ОВДП, головні учасники програми "5-7-9%". Щоби після перемоги перейти до якогось плану приватизації, нам потрібно буде вирішити дуже багато питань стосовно структури балансу, структури активів, пасивів. Це займе час.

Про суд з Коломойським, програму "5-7-9%" і банки, що працюють у Росії

— Ексвласник Приватбанку Ігор Коломойський порівнював вас з Карфагеном і називав ледь не особистим ворогом. Після націоналізації "Сенс банку" вам не страшно заводити ще й російських ворогів?

— Я б збрехала, якби сказала, що мені взагалі не страшно. Мені страшно, бо, окрім того, що пан Коломойський сказав, що я Карфаген і маю бути знищена, він влаштовував події в моєму житті, включаючи мітинги, гроби, погрози і таке інше. Будь-якій нормальній людині від цього буде некомфортно.

Але з точки зору роботи регулятора, я вважаю, що мій особистий "некомфорт", як і будь-кого з моїх колег у правлінні і в НБУ загалом, не повинен впливати на виконання Національним банком функцій, передбачених законодавством.

— Як ви оцінюєте судові ризики у випадку націоналізації "Сенс банку"?

— Складно оцінити це, тому що ми не політична організація. Усі рішення, які ми ухвалюємо, базуються на розрахунках і стабільності фінансової системи. Я не знаю, який суд у світі скаже, що регулятор ухвалив неправильне рішення, розуміючи, що показники банку погіршилися з початку війни, у тому числі через підсанкційних акціонерів, або що є ризики для фінансової стабільності.

— У Лондоні йде слухання Високого суду у справі Коломойського. Як ви оцінюєте шанси банку повернути виведені кошти і чи є ще що повертати?

— Я вважаю, що в банку дуже великі шанси. Я сама є свідком на тому суді.

— Тобто ви поїдете в Лондон давати свідчення?

— Я вже була. Суд триває. Рішення банк очікує навесні 2024 року.

У 2017 році Коломойський та Боголюбов отримали всесвітній арешт на свої активи. Тобто якщо ми говоримо, чи є щось повертати, то ці активи є. Я вірю в те, що банк виграє цей процес. Сподіваюся, що юристи все зроблять як слід, і в банку з’явиться шанс стягнути і компенсувати державі втрачені кошти.

— Північний апеляційний господарський суд ухвалив рішення в справі "Платинум банку" щодо стягнення 1,48 мільярда гривень з колишніх топменеджерів. Серед відповідачів є і ви. Де будете брати гроші?

— У мене одне джерело: моя заробітна плата в НБУ. Тому мені дуже складно сказати, де б я брала ці гроші. Я можу тільки сказати, що це була апеляція. Перша інстанція була не на користь Фонду гарантування. Було закрите слухання і в першій інстанції, і в апеляції. Зараз ми подали касацію.

— Кошти з вас будуть стягувати зараз чи на час розгляду касації рішення призупинене?

— Касаційний суд має вирішити, чи призупинити виконання. Дочекаємося рішень суду, а потім зможемо про це поговорити. Це дуже цікава тема.

 

— Зараз кредитування відбувається переважно в межах держпрограм, зокрема "5-7-9%". Наскільки ці кредити якісні та скільки серед них NPL?

— Вони майже всі якісні. По-перше, там невисоке навантаження на боржника, адже відбувається компенсація відсоткової ставки. По-друге, частково за цими кредитами є державні гарантії. Але банки не звертаються за гарантією, навіть коли є ознаки порушень з боку позичальників. З приводу цього портфеля в мене немає побоювань. Більш важливе питання – що буде далі з кредитуванням.

— У мене теж виникає це питання. Чи можна відновити кредитування без державної підтримки?

— Треба подивитися, чому кредитування пригнічене. По-перше, через падіння економіки обсяги виробництва скоротилися. Навіть ті підприємства, які працюють, або втратили контрагентів, або втратили можливість експортувати.

— І людей у країні стало менше.

— Правильно, люди поїхали – звузився внутрішній попит. Це говорить про те, що знижуються обсяги виробництва. Якщо знижуються обсяги виробництва, то не потрібні обігові кошти. Подивіться на кошти на рахунках юридичних осіб.

— Вони зростають.

— Звісно. Виручка, яка приходить, не йде на розширення виробництва, а осідає в банках, тому попит на кредити пригнічений. Другий фактор – безпекові ризики, вони не дають можливості інвестувати у виробництво. Звичайно, попит у відносно безпечних регіонах є, але в нас історично промисловість була сконцентрована в тих областях, які постраждали найбільше.

Ми опитували банки і вони говорять, що за заявками клієнтів бачать пожвавлення ситуації і очікують наростити портфелі на 10%. Попит був пригнічений через енергетичні обстріли, але ситуація в енергетиці стала кращою, що дає оптимізм клієнтам. Це будуть передусім кредити на обігові кошти. Тобто про інвестиції зараз не йдеться, інвестиційний попит пригнічений.

Як стимулювати інвестиції? Навіть не зараз, а одразу після перемоги, оскільки безпекові ризики все-таки будуть зберігатися. Звичайно, це страхування.

Страхування воєнних ризиків. Як влада планує вмовити інвесторів вкладати в Україну зараз

— Чи є заборгованість держави за програмою "5-7-9%" і наскільки це суттєва проблема?

— Це не проблема. Через дефіцит бюджету вона була більшою у 2022 році, коли донорська допомога надходила не так ритмічно. Мінфіну в певні періоди потрібно було обирати пріоритети. У 2023 році допомога надходить ритмічно. Борг у держави залишається, 1 липня він становив 2,7 мільярда гривень, але він суттєво скоротився і ми розуміємо, що він буде погашений.

На початку 2023 року заборгованість становила 4,5 мільярда гривень. Ми внесли зміни до наших нормативних документів і тепер на якість оцінки кредитного портфеля банків ця заборгованість не впливає. Звичайно, програма весь час змінюється. Туди додаються або нові галузі, або нові типи кредитів. Недавно було рішення додати туди енергетику. Ми виступали проти.

— Чому?

— Енергетика – це великі підприємства і великі кредити. Вона просто поглинула б "5-7-9%". Щодо енергетики буде окрема програма. Вона працюватиме за аналогією, але точно не разом з програмою для малого і середнього бізнесу.

— Недавно стало відомо, що з програми "5-7-9%" вилучили одного з найбільших гравців – "Райффайзен банк". Сама установа не раз зверталася до НБУ та Мінфіну з проханням повернути її в програму. На якому етапі перебуває процес повернення "Райффайзен банку"?

— Складне питання, бо НБУ активно виступав проти установ, які продовжують працювати в країні-агресорі. Не просто продовжують працювати, а й нарощують операції, кредитують військових, підтримують агресію проти України.

— Тобто відсторонення від програми – це покарання за роботу в Росії?

— Ми повністю підтримуємо і накладені на "Райффайзен лізинг Росія" санкції, і позицію держави, яка намагається боротися за те, щоб міжнародні фінансові організації не підтримували війну. Тут ми точно на одній стороні.

Щодо "5-7-9%". Там є критерії до банків, які можуть бути включені в програму. Один з них – відсутність санкцій стосовно пов’язаних осіб. "Райффайзен лізинг Росія" є пов’язаною, сестринською структурою щодо "Райффайзен банку Україна". З цієї точки зору банк не може працювати в цій програмі.

Однак якщо подивитися на банк "Райффайзен Україна" і оцінити, наскільки він впливає на рішення, які ухвалюють структури в Росії, то зрозуміло, що він не впливає. Якщо подивитися на роль цього банку в Україні, то вона без перебільшення значна і суттєва. Це банк з великою експертизою, який кредитував навіть після початку великої війни, не будучи державним.

Ми зверталися з цим питанням до Мінфіну і навіть виносили його на Раду фінансової стабільності. Ми всі підтримуємо санкції, але подивімося, чи трактування пов’язаності таким чином не робить нам гірше, коли держава не може використати інструмент для підтримки власної економіки. Тому наша позиція полягає в тому, щоб все-таки переглянути критерії.

Кредитні канікули мобілізованим та сотні мільйонів євро на війну Путіна: чому "Райффайзен" досі в Росії

— Є питання і до інших міжнародних банків, які продовжують працювати в Росії. Наприклад, угорський "ОТП банк". Які інструменти є в Нацбанку для того, аби тиснути на ці банки, щоб вони виходили з російського ринку?

— Нацбанк таких інструментів не має. Ми спонукаємо міжнародних партнерів використовувати ті інструменти, які є в них. Наприклад, якщо при консолідації балансу міжнародних фінансових інститутів зменшувати їх на той баланс, який є в Росії, то це в принципі буде тиснути на капітал цих інституцій, буде спонукати їх скорочувати там свою присутність. Тобто економічні важелі є.

— Це має робити ЄЦБ?

— Так, і європейські регулятори. Крім цього, ми провели багато зустрічей з керівництвом європейських банків, які присутні в нас. Це і "Райффайзен", і "ОТР банк". Ми бачимо певні кроки, однак це непростий процес. Законодавство в Росії пише одна людина і просто вийти звідти неможливо.

Проте ми бачимо, що на початку 2023 року збори акціонерів "Райффайзен банку" ухвалили певні рішення щодо скорочення обсягу присутності в Росії. Спільні зусилля приведуть до результату. Хотілося б, щоб він був швидше.

Про чистку небанківського ринку, обмін старих доларів та поглинання НКЦПФР

— Недавно розгорівся скандал щодо банку "Авангард". Його звинуватили в тому, що він заробляв на арештованих активах Сбєрбанку, який НБУ ліквідував у перші дні великої війни. Мовляв, він вкладав прибуток від арештованих ОВДП в депозитні сертифікати НБУ. Це правда?

— Це питання я не можу прокоментувати, бо інформація, здобута в межах банківського нагляду, є банківською таємницею. Ви можете це точно побачити із звітності "Авангарду". Там по балансу дуже багато чого видно. Питання, чи були там порушення, це питання окремої розмови, яка має відбутися не зараз.

— Ми переглянули звітність, зокрема про винагороди членам наглядової ради, серед яких є два співвласники банку, і виявили, що торік банк виплатив їм 580 мільйонів гривень. У квітні там була перевірка Нацбанку. Чи відповідає дійсності інформація про цю виплату?

— Якщо вона є в них у публічній звітності, то точно відповідає.

— А це часом не зароблені на російських активах кошти?

— Це треба рахувати. Я можу тільки сказати, що з моменту свого створення цей банк завжди спеціалізувався на операціях з цінними паперами. Він і не роздрібний, і не корпоративний. Він не має кредитів, майже не має депозитів і в нього навіть, по-моєму, каси немає. Тобто це питання іншого дослідження. Але знову ж таки – результати перевірки не можуть бути розголошені.

— Яка ситуація з російським капіталом на небанківському ринку?

— У нас заборонено володіти і бути в топменеджменті небанківських фінансових установ громадянам РФ і РБ. НБУ заборонив це в травні 2022 року.

У нас є одна страхова компанія, яка належить громадянам країни-агресора ("Альфа-страхування" Михайла Фрідмана – ЕП) . Щодо решти компаній у нас відбувається перевірка структури власності. Якщо в нас виникають якісь підозри, ми аналізуємо додаткову інформацію й ухвалюємо рішення.

Чи можуть бути власниками небанківських фінансових компаній громадяни країни-агресора? Не можу цього виключити, але їх вплив на фінансовий сектор значно менший, ніж банків.

— Після того, як до Нацбанку перейшов нагляд за страховим ринком, багато хто очікував на "чистки" за аналогією з "банкопадом". Однак цього не сталося. Ви не збираєтеся цього робити?

— Насправді це вже відбувається. Ми відновили перевірку структури власності страхових компаній. Якщо вони непрозорі і немає можливості їх підтвердити, ми ухвалюємо відповідні рішення. Це перше.

Якщо говорити про якість активів і капіталу страхового сектору, то ми ухвалили рішення про те, що нерухомість і земля більше не будуть враховуватися як так звані прийнятні активи. Це дуже серйозний крок, бо є страхові компанії, які цим зловживали. Є компанії, у яких ці обсяги незначні і їх нескладно буде перекрити, а є компанії, де вони значні. Такі компанії – кандидати на вихід з ринку.

Другий серйозний момент – новий закон "Про страхування", який набуває чинності 1 січня. Там є підвищені вимоги до мінімального капіталу. Відповідна норма набуде чинності із середини 2025 року. Це також, скоріш за все, приведе до того, що якась частина гравців залишить ринок.

Третій – ми працюємо над тим, щоби була інша структура капіталу, інший розрахунок резервів. Усе це зробить більш жорсткими підходи до оцінки платоспроможності страховиків. Тому ринок потроху очищається і я думаю, що цього чи наступного року ми побачимо на ринку реальних страховиків.

 

— Нацбанк також регулює діяльність обмінних пунктів. Останнім часом вони не приймають старі банкноти доларів. З чим це пов’язано?

— Банкноти старого зразка, зношені банкноти були завжди. Люди їх приносили і в обмінники, і в банки. Банки на постійній основі працювали з тим, щоб завозити готівковий долар і вивозити зношені банкноти.

— Наприклад, цим займався згаданий "Райффайзен".

— "Райффайзен" та ще деякі банки. Як це працювало до великої війни? Якийсь український банк, який мав прямі угоди з банками США, виступав посередником для інших. Коли він замовляв готівкові долари, то інші банки зверталися до нього і замовляли готівку. Якщо в них були зношені купюри, вони їх віддавали.

Ці зношені купюри обмінювалися на так звану емісію, тобто нові купюри. Залежно від ступеня зносу цей обмін міг бути фактично безкоштовним, тобто потрібно було сплатити комісію за операцію з перевезення готівки літаком.

Якщо ж купюра була значно зношена, то банки в США брали їх на інкасо. Вони перевіряли, чи це не підробка, і що вона має ознаки платіжного засобу. Після цього повертали нову емісійну готівку, але з урахуванням витрат на всі ці дії.

— Тобто з дисконтом.

— Дисконт завжди був. Обмінники так ніколи не працювали, оскільки вони напряму не завозили іноземну валюту. Як було до війни? Кажу як практик: ти приходив в обмінник, у тебе була зношена купюра. А вони кажуть: ми можемо її у вас взяти з комісією. Хочете без комісії – ідіть у банк. Так було завжди.

Що змінилося з війною? Змінилася логістика: літати не можна, возити стало складніше, дорожче і, що головне, довше. Тобто процес інкасо займає набагато більше часу. Ми це питання зняли. Ми внесли певні зміни в наші нормативно-правові документи і провели з банками певну роз’яснювальну роботу.

Обмінники і банки не приймають пошкоджені і старі банкноти. Чому це стало проблемою?

— Тобто банки і не банки почули НБУ?

— Так, звичайно, почули. Їм треба було показати шлях.

— Тобто пригрозити?

— Ні, це не про погрози. У збиток собі працювати ніхто не буде, а якщо обміном продовжують займатися, значить, це прибутково.

Звичайно, є банкноти, які в пральній машині пройшли кілька десятків циклів і вже не знаєш, це долар, євро чи гривні. Настільки зношену банкноту ніхто в тебе не візьме. Але деякі банкноти зношені несуттєво. Тут питання в тому, що в банків завжди був канал, як їх обміняти на емісію без додаткових витрат.

Обмінники завжди йшли в банки, а зараз банки кажуть: у нас цей канал поламався, він став дорожчим, ми у вас брати не будемо. От звідси, на мою думку, виникла проблема, яка накопичилася. Ми це вирішили.

— Ви щойно говорили "як практик", тобто ви приходили в обмінник, де у вас не приймали долари або приймали з дисконтом. Що ви тоді робили?

— Чесно кажучи, не пам’ятаю, коли була в обміннику востаннє. Чи були в мене випадки, коли не приймали долари? Були. Вони кажуть: "Цю купюру беремо, а цю не беремо або беремо з дисконтом". Я питаю: "А вона фальшива?". Вони кажуть: "Нормальна, але зношена". Я кажу: "Беріть оцю, а цю я здам у банк".

— Тобто у вас не було спокуси сказати: "Я перший заступник голови правління Нацбанку. Може, ви подумаєте ще раз?"?

— Слухайте, кожен робить свою роботу. Касири в обмінниках працюють за тими інструкціями, які вони отримують від керівництва і власника. Банки – за тими інструкціями, які вони отримують від заступника голови правління. І що, що я заступник голови Нацбанку? Тепер мені міняти валюту з премією? Ні, так не може бути. Відверто кажучи, у мене навіть таких думок не було.

— Після набуття чинності законом про "спліт" в Україні залишилося два регулятори фінансового ринку: НБУ та НКЦПФР. Остання не виявляє активності, а її робота зведена до формалізму. Чи обговорюється можливість передавання і її функцій Національному банку?

— Ми не обговорюємо. Давайте відверто: цей регулятор не дуже активно працює на ринку, якого немає.

— Але ж є ОВДП.

— Щоб регулювати ОВДП, цілої комісії забагато. Тобто ринку, по суті, немає і його не було до війни. Зараз цей регулятор працює над новим законодавством, ухвалення якого є однією з умов для вступу до ЄС. Це перше.

Друге. У нас самих величезна купа завдань і роботи. Це банківський сектор, оцінка якості активів, запровадження європейських директив щодо врегулювання неплатоспроможності. Ліцензування, нагляд, фінансова стабільність, Фонд гарантування вкладів – цей процес треба переглянути.

Третє. Не банки, передусім страхові компанії, які виявилися не такими підготовленими, як банки. Далі платіжні системи, адже вони є мінібанками. Якщо це мінібанк, то до нього треба напрацювати нагляд і контроль.

Ще один величезний шмат роботи – система страхування військових ризиків. У мене в голові вона створена, я бачу, що вона має працювати за аналогією з Моторно-транспортним страховим бюро і має бути обов'язковим видом страхування для окремих галузей чи об'єктів. Однак цю концепцію треба фіналізувати, узгодити, ухвалити закон, імплементувати, потім наповнити фонд.

Останнє – питання корпоративного управління. Його форма і конструкція правильні, але вони не спрацювали з точки зору колективної придатності наглядових рад. Також є питання відповідності професійного профіля наглядової ради профілю банку. Відверто кажучи, у нас настільки багато роботи, що я не думаю, що нам потрібно перебирати ще й функції НКЦПФР.

Реклама: