Дорогой Игорь Валерьевич. Как президент Зеленский может повлиять на бизнес Коломойского

Дорогой Игорь Валерьевич. Как президент Зеленский может повлиять на бизнес Коломойского

Игорь Коломойский и группа "Приват" возвращаются в "большую игру". Что после его прихода может измениться в отдельных отраслях и компаниях, а также что ожидает Приватбанк.(укр)
Четверг, 18 апреля 2019, 10:00 -
Радио Свобода

"Життя — це супермаркет, бери що хочеш, але каса — попереду", — багато років тому цю фразу олігарх Ігор Коломойський сказав своєму колезі Віктору Пінчуку.

Відтоді журналісти часто пригадують Коломойському цей вислів, намагаючись з'ясувати, коли ж сам бізнесмен дійде до каси та яким у підсумку буде його рахунок.

"Нормальний, на нашу користь, як завжди", — відповідав в одному з останніх інтерв’ю олігарх, який з червня 2017 року не з'являвся в Україні.

Проте остані п'ять років Колмойський перебував дуже близько до "каси", в тому числі через конфлікт з президентом Петром Порошенком.

За цей час статки Коломойського скоротилися удвічі до 1,1 млрд дол. Поступово він втратив контроль над активами в окупованому Криму та на Донбасі, і вплив на стратегічно важливе для паливного бізнесу підприємство "Укртранснафта".

Через зміну менеджменту проблеми почалися в напівдержавній "Укрнафті", а після виходу на український ринок лоукостера Ryanair не найкращі часи настали і для авіакомпанії МАУ.

До цього списку можна додати і "мирову" з Віктором Пінчуком, через яку Коломойський та його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов втратили елітну нерухомість у Лондоні.

Однак найбільш болючим ударом для олігарха стала націоналізація Приватбанку. Наразі активи Коломойського та Боголюбова на мільярди доларів залишаються замороженими, а в судах — понад 150 позовів.

Втрата банку призвела до болісних наслідків: частина його активів була заставою за кредитами рефінансування НБУ, які банк отримував у кризові 2014-2015 роки. У цьому списку — курорт "Буковель", стадіон "Дніпро-арена", готель Radisson Blu, торгові та бізнес-центри, земельні ділянки. Усе це майно є предметом судових суперечок.

Подейкують навіть, що раніше екс-голова НБУ Валерія Гонтарева жартувала: Коломойському, щоб розрахуватися, треба буде віддати все включно з годинником.

Так було до появи на політичному полі Володимира Зеленського.

Останній, буцімто, "не іграшка в руках Коломойського і не його план Б", але особистий адвокат олігарха Андрій Богдан при цьому відіграє одну з ключових ролей у його штабі, їздить кандидат на машинах оточення олігарха і користується послугами його охорони.  

Крім того, Зеленський регулярно зустрічається з Коломойським і за кілька років 13 разів літав до міст, де живе олігарх.  

Тож не дивно, що після перемоги Зеленського у першому турі активізувалися розмови про можливе повернення олігарха у "велику гру". "Великою" вона буде в будь-якому разі, враховуючи масштаби бізнесу Коломойського.

Поки що увага країни прикута до кейсу з Приватбанком, але в олігарха є й інші активи в Україні. Яких втрат зазнав Коломойський за п'ять років, і якими можуть бути наслідки його "камбеку" для країни?

Фокус на Приватбанк

Можлива перемога Зеленського на президентських виборах стала приводом для розмов про повернення Коломойському Приватбанку, який був націоналізований у грудні 2016 року. Резонансу цьому питанню додала заява олігарха про повернення йому 2 млрд дол.

Чи є імовірність, що Коломойський отримає компенсацію? Для відповіді на ці питання потрібні судові рішення, і будь-яке з них може повністю змінити долю фінансової установи.

 
Приватбанк перейшов у власність держави 18 грудня 2016 року. Наступного дня міністр фінансів Олекснадр Данилюк і голова НБУ Валерія Гонтарева провели прес-конференцію. Зараз Данилюк співпрацює із Зеленським, проте своєї думки не змінив і вважає, що рішення про націоналізацію банку було правильним.
Урядовий портал

Суди у справі Приватбанку тривають і в іноземних юрисдикціях, і в Україні.

У грудні 2017 року банк подав позов до Високого суду Лондона проти Коломойського та його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова. Як запобіжний захід суд видав наказ про всесвітній арешт їхніх активів, але пізніше дійшов висновку, що не має юрисдикції для розгляду позову банку проти його колишніх акціонерів.

У грудні 2018 року НБУ подав позов проти Коломойського у Швейцарії. Предмет спору — вимога погасити борг за наданими банку кредитами рефінансування на 6,64 млрд грн.

До кінця 2018 року Нацбанк подав до українських судів 147 позовів, але усі ці справи заморожені.

Своєю чергою, в екс-акціонерів є три ключові позови до держави.

Перший — позов Коломойського щодо оскарження націоналізації Приватбанку.

Другий — позов компанії Triantal Investments, що належить Коломойському і Боголюбову. До націоналізації вона володіла 16,7362% акцій Приватбанку.

Фірма намагається визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій Приватбанку Мінфіном та оскаржити результати позапланової перевірки установи Нацбанком перед націоналізацією. Саме результати цієї перевірки стали підставою для ухвалення рішення про неплатоспроможність банку.

Третій — позов THEO WorldwideCorp. проти Приватбанку і британської UK SPV Credit Finance plc щодо незаконності списання єврооблігацій Приватбанку.

Днями закінчився розгляд справи за першим позовом — щодо оскарження Коломойським націоналізації Приватбанку. Справа розглядається за зачиненими дверима. Дати засідань постійно переносяться, останнє відбулося у вівторок. Результат — суд оголосив перерву до 7 травня.

Співрозмовники ЕП в Нацбанку та уряді пояснюють це штучним затягуванням часу через очікування остаточних результатів президентських виборів. Що ж буде після виборів?

Загалом для колишніх власників банку є два ймовірні позитивні сценарії: повернення банку або компенсація. Раніше ЕП пояснювала, що вони передбачають і наскільки можливий кожен з них.

У кулуарах уряду говорять, що політична прихильність Зеленського до Коломойського може проявитися не в поверненні йому Приватбанку, а в штучному затягуванні судових процесів і в тому, що колишні акціонери не відповідатимуть за заподіяну Україні шкоду.

Круте піке МАУ

У стані кризи перебуває і найбільша авіакомпанія країни — "Міжнародні авіалінії України", що належить Коломойському та його бізнес партнеру Аарону Майбергу. Минулий рік перевізник завершив з рекордним збитком — майже 2,7 млрд грн.

За часів президентства Порошенка тільки 2016 рік був для МАУ прибутковим, він приніс акціонерам 387 млн грн. У всі інші роки авіакомпанія спрацювала в "мінус".

 

Крім величезних збитків, перевізник також має чималі борги перед партнерами. Точну цифру компанія не називає. "Рівень зобов'язань складно оцінити, оскільки він постійно змінюється", — кажуть у МАУ.

За різними оцінками, борговий портфель компанії перевищує 1 млрд грн. Сама МАУ частину боргів не визнає та оскаржує їх у суді.

"Бізнес працює дуже динамічно: виконуються одні фінансові зобов'язання, з'являються нові — і з нашого боку, і з боку партнерів. Те, що ми не визнаємо як борг, оскаржуємо в судовому порядку", — заявляв раніше президент МАУ Юрій Мірошников.

На фоні новин про величезні збитки та борги в експертних колах почалися розмови про можливе банкрутство або націоналізацію авіакомпанії.

"Йдеться про те, на яких умовах інвестор або, можливо, навіть держава допоможуть їм: заберуть їх повністю або певну частку, нададуть кредит або знижку "за спасибі", — розповідає співрозмовник ЕП, ознайомлений із ситуацією.

Яким чином лояльний до Коломойського президент може вплинути на подальший розвиток його авіаційного бізнесу?

"У першу чергу, треба стежити за призначеннями в Міністерстві інфраструктури, Державній авіаційній службі та Украерорусі. Контроль над цими структурами дозволить вирішувати питання аеронавігації, ліцензування, сертифікації, доступу до ліній", — каже співрозмовник ЕП з авіаційного ринку.

"Інші критичні питання, які стоять перед МАУ, пов'язані з високою вартістю пального та закритим простором над окупованим Кримом та Росією. Ну і, звичайно, суди. Компанія має невирішені питання на сотні мільйонів гривень, які точно не хоче програти. Тому, як кажуть, стежте за руками", — додає він.

Паливне крило

Пальне в Україні виробляють лише два заводи із семи: газопереробний — Шебелинський ГПЗ та нафтопереробний — Кременчуцький НПЗ.

Перший належить державі, другий експлуатує компанія "Укртатнафта", яку контролюють структури групи "Приват" і бізнесмена Олександра Ярославського. Утім, останній, за його словами, не займається оперативною діяльністю і свою частку готовий продати.

У березні 2018 року "Укртатнафта" для вирішення проблем з реалізацією своєї продукції ініціювала розслідування щодо імпорту нафтопродуктів з Росії та Білорусі. Компанія вимагала ввести квоти на безмитний імпорт бензину і дизелю з цих країн.

Серед аргументів — "підтримка вітчизняного виробника", "диверсифікація джерел постачання", "турбота про споживачів", "захист національних інтересів" і "зниження залежності від пального з країни-агресора".

Читай также
Игорь Коломойский: Мне не нужен "Приват", но пусть вернут 2 миллиарда долларов капитала
Фокус на Приватбанк. Вернет ли Зеленский Коломойскому банк после выборов
Миллиардные убытки и долги: стоит ли переживать за МАУ

Після висвітлення ініціативи "приватівців" у ЗМІ експерти та учасники ринку почали бити на сполох, заявляючи, що помилкове рішення з цього питання може коштувати державі і споживачам "дуже дорого". На їхню думку, введення квот спричинило б зростання цін і руйнацію стійкої моделі забезпечення країни пальним.

У підсумку міжвідомча комісія при Мінекономіки відмовила в проведенні розслідування. "Приватівців" це не зупинило. Наприкінці 2018 року "Укртатнафта" ініціювала ще одне розслідування, цього разу — щодо імпорту бензину з Білорусі.

У компанії зазначили, що в разі позитивного рішення українські заводи забезпечать усі потреби вітчизняного ринку в бензині та суттєво скоротять залежність від поставок дизельного пального та зрідженого газу з Росії та Білорусі. Остаточного рішення щодо цього звернення поки нема.

Такі спроби "Приват" здійснював і за часів Януковича. У 2011-2012 роках група "Приват" спільно з компанією ТНК-ВР ініціювала розслідування проти імпорту нафтопродуктів з Білорусі з метою введення мит у розмірі 132 євро за тонну. Ця спроба також не увінчалася успіхом: комісія при Мінекономіки відмовила виробникам.

Тобто ні за часів Януковича, ні за часів Порошенка "проштовхнути" вигідні "Привату" рішення не вдалося. Чи стане це можливим у разі зміни влади?

"Укрнафта" розбрату

До втечі Януковича з країни група Коломойського контролювала всі ланки виробничого процесу у паливному бізнесі — починаючи від видобутку і закінчуючи збутом.

Хоча у видобувній компанії "Укрнафта" група "Приват" мала лише 42%, а держава через "Нафтогаз" була власником 50%+1 акцій, Коломойський через підконтрольний менеджмент фактично контролював підприємство з 2003 року.

Транспортувала видобуту сировину державна "Укртранснафта". До березня 2015 року стратегічне підприємство теж контролював олігарх — допоки "приватівського" менеджера Олександра Лазорка не посунули з крісла керівника.

Коломойський, який тоді обіймав посаду голови Дніпропетровської ОДА, особисто приїхав в офіс держпідприємства і намагався відстояти свого менеджера. У підсумку він втратив контроль над "Укртранснафтою" і крісло голови ОДА. Лазорко пізніше був оголошений в розшук через підозри в розкраданні. Зараз він перебуває в Лондоні.

Передбачаючи такий сценарій, у напівдержавній "Укрнафті" через тиждень за ініціативою Коломойського вхід у будівлю заварили залізними ґратами. "Готуємося до рейдерської атаки. Пам'ятаєте, що відбулося в "Укртранснафті?" — питав народного депутата Мустафу Найєма Коломойський.

У підсумку влітку 2015 року ставленик олігарха бельгієць Пітер Ванхеке був звільнений з посади керівника "Укрнафти". Його крісло "за угодою сторін" зайняв британець Марк Роллінс.

Одне з основних завдань, яке поставили перед ним, — погашення "Укрнафтою" багатомільярдного податкового боргу компанії. На той момент він становив трохи менше 10 млрд грн. 28 березня 2019 року з Роллінсом достроково розірвали контракт. Питання податкового боргу не вирішене досі.

 
З Роллінсом Коломойський теж знайшов спільну мову. "Бельгієць або грузин рівно через тиждень будуть моїми. Чому? Тому що я конструктивний і роблю все для цього підприємства", — казав Коломойський.
фото дмитрА ларіна

Зараз разом із штрафами та пенями борг становить близько 30 млрд грн. Останнім часом велися перемовини щодо його погашення.

За три дні до першого туру президентських виборів на зборах акціонерів "Укрнафти" було ухвалене цікаве рішення: борг запропонували погасити грошима держави.

Акціонери "Укрнафти" погодилися продати "Нафтогазу" 4 млрд куб м газу, з яких 2 млрд куб м — це спірний газ, видобутий у 2006 році, і ще 2 млрд куб м — газ, який "Укрнафта" добуде в майбутньому.

Гроші за газ повинні піти на погашення податкового боргу. Утім, для реалізації цього сценарію ще треба отримати згоду уряду, який кілька разів прозоро натякав на неможливість такого розвитку подій.

Крім того, зараз ведуться активні перемовини про розділення "Укрнафти" на "газовий" і "нафтовий" бізнеси. Перший може відійти "Нафтогазу", другий — групі "Приват". Вочевидь, ключові рішення щодо цього та інших проблемних питань будуть ухвалюватися після другого туру виборів.

Ще у 2015 році Коломойський дав зрозуміти, що зміна менеджменту в "Укрнафті" не позбавить його контролю над підприємством.

"Бельгієць або грузин рівно через тиждень будуть моїми. Чому? Тому що я конструктивний і роблю все для цього підприємства. Тому що я в цьому підприємстві, щоб заробити гроші собі і попутно — державі", — сказав олігарх.

Чи зміниться щось для Коломойського після можливих перестановок в головному кабінеті країни? Сам олігарх стверджує, що у певному сенсі він є маріонеткою в руках Зеленського, а не навпаки: "Вони роблять все, що хочуть. Їх ніхто не контролює і не обмежує".


powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!