Ігор Смілянський:

— Близько 40% українців не мають доступу до банківських послуг. Банків у селах та населених пунктах, у яких сумарно мешкають близько 12 мільйонів українців, просто фізично нема. Якщо точніше, то 4,3% населених пунктів в Україні мають банкомат, 3,9% – відділення кого-небудь банку.

"Укрпошта" ж є у кожному з понад 29 тисяч населених пунктів. Ми зобов’язані там бути відповідно до закону. Створення поштового банку суттєво покращить доступ до банківських послуг серед українців, особливо в селах.

За ідею створення поштового банку я борюся останні пʼять років. Хоча для мене як директора "Укрпошти" статус-кво був би ідеальним варіантом.

Я міг би просто з року в рік просити в уряду виплату компенсації тарифу на доставку пенсій. Однак я свідомо відмовляюся від цих 2,5 мільярда гривень.

Глобально мета в тому, щоб після мого звільнення (контракт закінчується в червні 2023 року – ЕП) я залишив Україну, у якій у кожному її куточку можна було отримати цифрову послугу, у якій бабуся могла б відкрити свій перший ощадний рахунок або замовити ліки. Такі проєкти дуже важливі.

Євген Дубогриз:

— Банки – той сектор, у якому рішення повинні ухвалюватися не на емоціях, а професійною аудиторією, аналітиками, регулятором.

Потрібно розуміти, що ціна рішення – це кошти акціонера. У випадку державного банку чи банку "Укрпошти" мова йде про кошти платників податків.

Я підтримую ідею забезпечення доступом до фінансових послуг усіх українців, які його не мають. Але, як на мене, у цьому питанні потрібно шукати альтернативний варіант.

Кабмін разом з "Укрпоштою" могли б його напрацювати, зокрема із застосуванням агентської схеми, коли "Укрпошта" співпрацюватиме з одним із державних банків.

Ігор Смілянський:

— "Укрпошта" має власну платіжну систему і, відповідно до регуляцій НБУ, до кінця 2022 року її потрібно повністю оцифрувати. Тобто навіть без створення чи придбання поштового банку ми витратимо на ці цілі 1,5 мільярда гривень.

Питання в тому, що робити з цим далі. Можна побудувати на основі цієї інфраструктури свій банк, а можна співпрацювати з банком-агентом.

В "Укрпошти" близько 5,5 мільйона клієнтів: 3,5 мільйона пенсіонерів та 2 мільйони – е-комерція. Якби ми були банком, то були б номером три в Україні.

Якщо ми реалізуємо агентську схему, передамо своїх клієнтів іншому банку, то втратимо 2,5 мільярда гривень компенсації за доставку пенсій, а також десь половину з 600-700 мільйонів гривень доходів від комісій за приймання платежів.

Ці 2,8 мільярда – це чверть нашого доходу. Чи може хтось гарантувати, що банк-агент компенсує нам ці втрати? Адже якщо цього не станеться, то "Укрпошта" перетвориться на дотаційне державне підприємство: за збитки компанії платитиме бюджет.

Поштовий банк дозволив би за чотири роки скоротити частину виручки, повʼязаної з державою, із 48% до 7%.

Євген Дубогриз:

— Що треба знати про банківський бізнес?

Перше – він низькорентабельний. Основний показник – процентна маржа банків – знижується з року в рік.

Друге – цей бізнес дуже зарегульований. Банкір, який мав півтора-дворічну перерву в роботі, не зможе просто так повернутися працювати, бо має спершу сісти і прочитати тонни нових документів та постанов. Регулятивне середовище постійно змінюється та вдосконалюється.

Третє – цей бізнес дорогий. Бізнес-плани банків за витратами майже ніколи не виконуються. Фактичні витрати перевищують заплановані в середньому в 1,8-1,9 разу. Це в тих банках, які вже працюють і мають команди банкірів-практиків.

"Укрпошта" дивиться на банк як на бізнес-напрямок, на якому можна щось заробити. Я ж дивлюся на це з точки зору платників податків.

"Укрпошта" – державна компанія, яка намагається з нуля створити те, що вже є в інших державних банків, те, на що вже свого часу були витрачені кошти платників податків.

Витрати можуть бути значними. Банку потрібна буде докапіталізація, а це кошти платників податків.

Якщо на клієнтській базі "Укрпошти" не зможуть заробити такі монстри, як Приватбанк чи Ощадбанк, то на ній не зможе заробити ніхто.

Ігор Смілянський:

— Агентську схему ми тестували. Почали з інкасації коштів, передали цю функцію на аутсорс. Для цього найняли один з державних банків, який спокусив нас тарифом: 30 гривень за точку обслуговування.

За цим тарифом банк пропрацював рівно два місяці. Дочекався, поки ми звільнимо своїх інкасаторів, а потім написав листа, у якому сказав, що тепер тариф буде не 30, а 300 гривень.

У наших умовах просто неможливо придумати таку юридичну схему, яка б не дозволила партнера тебе "кинути".

Євген Дубогриз:

— Чи це точно проблема співпраці з держбанком? Уявімо цю ситуацію в приватному секторі. Наприклад, у СКМ. Там що ДТЕК, що "Метінвест" – усі мають одного власника – Ріната Ахметова. Як і в державних компаній власник один – платники податків.

У приватному секторі таких ексцесів, про які ви кажете, бути не може. Чи могли б дві компанії з однієї групи не домовитися про щось? Це навіть складно уявити.

Можливо, проблема в тому, що між державними підприємствами немає узгодження на рівні акціонера?

Ігор Смілянський:

— У разі створення поштового банку всі пенсіонери, які отримують свої виплати через нас, стануть його клієнтами. Це означає, що держава припинить виплачувати нам 2,5 мільярда гривень на компенсацію тарифу на доставку пенсій.

Маючи банк, ми зможемо заробити ці кошти самостійно на клієнтах.

Глобально для держави створення поштового банку виллється в економію 10 мільярдів гривень на доставці пенсій за наступні чотири роки.

Аби довести інфраструктуру "Укрпошти" до рівня банку, потрібні певні інвестиції. Початкові мають становити близько 500 мільйонів гривень. Це витрати на придбання банку та ІТ-системи. Далі потрібна докапіталізація на 500 мільйонів або 1 мільярд.

Євген Дубогриз:

— Якщо створити поштовий банк, то "Укрпошта" втратить 2,5 мільярда гривень доходу з бюджету. Це означає, що компанія одразу ж стане збитковою, а цей збиток потрібно покрити коштами платників податків. Заробити багато грошей на клієнтах, які отримують по 3 тисячі гривень пенсії, буде дуже складно.

Інвестиції ж у побудову банківської інфраструктури можуть бути більшими за 1,5 мільярда гривень. Однак ці кошти платники податків муситимуть продублювати, бо такі видатки вже здійснювалися на розвиток решти чотирьох держбанків.

Ігор Смілянський:

— Переводячи клієнтів "Укрпошти" з готівки на безготівку, ми створимо цілу екосистему. Вона поєднуватиме банкінг, електронну комерцію та доставку.

Це та схема, за якою працює Kaspi в Казахстані. Хоча населення цієї країни менше, ніж в Україні, капіталізація Kaspi становить 20 мільярдів доларів.

Створення цієї екосистеми важливе з точки зору залучення стратегічного інвестора. "Укрпошта", яка матиме таку екосистему, зможе успішно вийти на IPO.

Створити цю екосистему на базі співпраці з банком-агентом неможливо. Потенційний інвестор не зайде в компанію, левова частка прибутку якої залежить від іншого банку.

Євген Дубогриз:

— Судячи з бізнес-плану поштового банку, основний акцент буде на вкладанні коштів в ОВДП. Ви будете займатися більше традиційним банкінгом, а це мало цікавить інвесторів.

Навіть якщо інвестор зацікавиться цим бізнесом, то на додачу до банку він отримає зарегульований поштовий бізнес. Розділеними ці напрямки були б набагато привабливішими для потенційного інвестора.

Ігор Смілянський:

— Коли я прийшов в "Укрпошту", тодішній міністр інфраструктури поставив мені завдання: зроби так, щоб компанія не померла через шість місяців. Ми не померли через шість місяців.

У 2016 році ми здійснювали 46 тисяч переказів експрес-посилок на рік. Учора в нас було 89 тисяч посилок за день.

У 2021 році ми запровадили ERP-систему (система планування ресурсів підприємства – ЕП) за сім місяців, хоча в компаній на це йдуть три-чотири роки.

Упевнені, що зможемо зробити успішний поштовий банк. Якщо не впораємось, то ніхто не впорається.

Євген Дубогриз:

— Банки та не банки – це різні речі. Успіх у реальному секторі не гарантує успіху в банківському. Скоріше, навіть навпаки.

Не бачу жодного зв’язку між успіхом цієї команди в "Укрпошті" та можливим успіхом у поштовому банку, якщо такий з’явиться.