Украина собирает армию роботов. Когда они вступят в бой?

Украина собирает армию роботов. Когда они вступят в бой?

Украина опережает врага в применении роботизированных платформ, но гонка продолжается. Что умеют украинские роботы и когда боевые наземные платформы выйдут в серийное производство?
Среда, 17 апреля 2024, 08:45 -
фото Roboneers

Російсько-українську війну іноді називають "першою світовою з дронами". З недавніх пір до цієї формули можна додати й роботів. У березні 2024 року на Бахмутському напрямку було зафіксовано перший в історії випадок битви роботів: українські дрони знищили російські наземні робоплатформи.

Вітчизняні зброярі також виробляють наземні безпілотники, які проводять успішні операції. Кількість бойових роботів в українській армії йде на сотні. Вони підривають мости, мінують та розміновують поля, доставляють вантажі, евакуюють поранених і навіть знищують ворогів зі стрілецької зброї.

З високих кабінетів лунають сигнали, що влада й командування військ досягли консенсусу щодо розвитку й масштабування цієї технології. Тож скоро використання наземних безпілотників може стати нормою.

Першими у великій війні робоплатформи почали використовувати ЗСУ. Це рішення було продиктоване потребами берегти життя захисників в умовах проблем з мобілізацією та боротися з більш численним ворогом.

Реклама:

Зараз увага світу прикута не тільки до застосування цих технологій на фронті, а й до українських розробок, які давно перестали бути кустарними виробами.

Що вміють українські роботи

"Піхота виконує шість функцій: логістика, евакуація, мінування, розмінування, спостереження і вогневе ураження. На нашому ринку є роботи, здатні виконувати всі ці завдання", – розповідає ЕП Олександр Ябчанка, старший лейтенант роти "Гонор" батальйону "Вовки Да Вінчі", де опанували робоплатформи.

Для знищення противника на фронт постачаються дистанційні кулеметні турелі, робоплатформи зі стрілецькою зброєю та роботи-камікадзе.

"Ми встановили на позицію дистанційну автоматичну турель, а її оператор пив каву в бліндажі. Ми контролювали поле бою з дрона. Щойно щось ворушилося – накривали вогнем. По роботу стріляли з міномета, але люди були в безпеці.

В іншій бригаді, під Авдіївкою, був випадок, коли така турель стримувала наступ і покосила багато росіян. Коли ворог таки захопив цю позицію, убитих українців там не було. Непоганий вийшов розмін", – розповідає Ябчанка.

 
Турель "Шабля" від компанії Roboneers

Турель з розповіді військового – це "Шабля" української компанії Roboneers. На фронті ця модель була помічена у 2015 році. До великої війни у підрозділах їх було небагато, адже тоді держава такі комплекси не купувала.

Roboneers також виробляє наземні платформи "Рись", Camel та Ironclad для логістики, евакуації та стрільби. За словами представника компанії, після початку великої війни фірма безкоштовно передала на фронт до 200 різних роботів. Завдяки цьому військові відпрацювали тактику застосування, конструктори покращили продукт і держава зробила перше замовлення для фронту.

Ще одна перспективна модель – Д-21-11 від компанії ISR Defense. Це розвідувально-ударний наземний безпілотник, споряджений кулеметом калібру 12,7 мм. Він вражає цілі на відстані до 2 км з укріплених позицій та під час руху.

"Ми проводили змагання на ураження цілі з різних дистанцій між снайпером та нашою автоматичною туреллю з кулеметом. Переміг робот. Це наша відповідь на російські м’ясні штурми", – розповів ЕП співзасновник ISR Defense Вадим Юник.

 

Уже є успішні випадки застосування роботів-камікадзе. Машина Ratel-S української компанії Stolb здатна перевозити до 35 кг вибухівки. Робот просунувся в тріщину моста на Донеччині та підірвав його.

До 2022 року Stolb монтувала електричні стовпи. Зараз команда розробників, яку очолює ветеран, створила та вдосконалює одного з перших українських серійних бойових роботів. Платформи сімейства Ratel здатні не лише вибухати, а й дистанційно мінувати територію, перевозити вантажі та евакуювати поранених.

Медично-евакуаційні роботи – одні з найбільш затребуваних моделей, адже на полі бою один поранений часто перетворюється на кількох. "Одного разу винесення пораненого кулеметника обернулося пораненням ще десятьох бійців. На евакуацію мають виїжджати спеціалізовані робоплатформи", – поділився Ябчанка. На ринку є кілька моделей, які здатні вивозити поранених.

 
Випробування медичних евакуаційних платформ

Повністю замінити мобілізованих роботи зможуть нескоро. Наразі для масового впровадження технології потрібно більше людей. За словами Ябчанки, у деяких підрозділах не вистачає кадрів, щоб швидко навчитись ними користуватися.

"Роботи не допоможуть нам піти з фронту, але допоможуть там не загинути. Згодом, коли з’являться вільні люди і ми навчимо їх воювати робоплатформами, то зможемо тримати на лінії зіткнення менше військових", – підсумував Ябчанка.

Українських роботів стає більше. Як розповіла ЕП керівниця Brave1 Наталія Кушнерська, з липня 2023 року кластер видав 1 млн дол грантів розробникам наземних платформ. Фінансування R&D отримала 41 перспективна модель.

Остаточну кодифікацію в Міноборони пройшли 15 вітчизняних робоплатформ. Ці вироби достатньо зрілі і низка компаній готується отримати перші контракти. Ще більше моделей – на етапі випробувань або оформлення документації. Лише в березні Brave1 провів випробування 50-ти роботизованих комплексів різних типів.

Початок серійного виробництва

За словами одного з розробників, інтерес до наземних робоплатформ з боку командування з’явився навесні 2023 року, коли командувач Сухопутних військ (зараз – головнокомандувач ЗСУ) Олександр Сирський провів перші випробування з десятком виробників.

Компанії отримали сигнал і в координації з військовими та Brave1 почали вкладати гроші в створення наземних безпілотників різних типів. Кушнерська очікує, що українські виробники здатні виготовити 10 тис роботів уже у 2024 році.

"Замовлень від держави поки не маємо, але працюємо з військовими частинами. Постачаємо до 100 роботів-камікадзе та роботів-мінерів і по чотири роботи-евакуатори на місяць. Щотижня навчаємо 15-20 військових операторів", – розповів ЕП керівник відділу розробки роботів Ratel Тарас Остапчук.

 
Комплекс роботів-камікадзе Ratel-S

Виробник роботів "Шабля" і "Рись" уже підписав контракт із Держспецзв’язку і теж щомісячно постачає на фронт десятки платформ і турелей. Проте це одиничні випадки. Більшість розробників досі проходять випробування або чекають на угоди. "Слова чуємо добрі, зацікавленість держави є. Чекаємо, коли це конвертується в контракти", – розповів ЕП представник ISR Defence Вадим Юник.

Навіть після проходження випробувань отримати державне замовлення буде непросто, адже користь продукту потрібно довести військовим на полі бою. Гостро стоїть і питання грошей. Український ВПК може виготовити втричі більше зброї, ніж здатна законтрактувати держава. Однак експорт зброї закритий, тому частина виробників, імовірно, залишиться без контрактів.

Це стимулює конкуренцію між розробниками, особливо щодо здешевлення продуктів. За словами виробника платформ Ratel, комплекс з п’яти роботів-камікадзе, наземної станції, ретранслятора та з навчанням операторів коштує 20 тис дол, а логістичні та евакуаційні платформи – 30-50 тис дол.

У Roboneers ЕП розповіли, що "Шабля" коштує 15-20 тис дол, платформи "Рись", на які можна ставити турелі, – 17-22 тис дол. Більш технологічні платформи з лінійки компанії Camel та Ironclad коштують 70 тис дол та 120 тис дол відповідно.

Хоча вартість двох останніх здається високою, розробник переконує, що за мірками світового ринку вона прийнятна. До 2022 року компанія виконувала експортний контракт для однієї з арабських країн на постачання десятків платформ Ironclad. Проте через початок великої війни не встигла його завершити.

Представник Roboneers переконує, що українські роботи суттєво дешевші за західні аналоги. Використання платформ у боях під дією РЕБ, відточування тактик навчання операторів зроблять продукт більш конкурентним у світі.

Робоплатформи розробляють здебільшого невеликі компанії. Виробники переконують, що проблеми із спроможністю виробляти багато роботів на місяць немає. Питання тільки в державному замовленні.

"Ми виробляємо 100 роботів-камікадзе на місяць і скоро зможемо робити 200. Якщо держава скаже, що потрібно 500, то за чотири місяці вийдемо на такі потужності. Це разом з купівлею обладнання та навчанням людей. Якщо із субпідрядниками – удвічі швидше", – переконує розробник роботів Ratel-S.

"Ми можемо виготовляти 1 500 роботів на рік. Зараз законтрактовано 10-15% від цієї спроможності", – розповів ЕП розробник "Шаблі" та "Рисі".

Залежно від моделі українські роботи складаються з вітчизняних запчастин на 40-70%. Перспектива глибшої локалізації є, але спочатку має з’явитися стабільний ринок роботів. Представник Roboneers каже, що в Україні можна виробляти електромотори, друковані плати, оптику, частину засобів зв’язку.

Наразі Україна випереджає ворога в застосуванні роботизованих платформ. Утім, росіяни теж починають їх використовувати. Свої розробки пропонують не тільки їхні волонтери, а й державні конструкторські бюро.

Якщо технологія приживеться, невдовзі перегони триватимуть за її масштабування. Отже, потрібні серійні контракти для виробників, інфраструктура для робоплатформ, навчання екіпажів та ефективна тактика застосування.

Атестація великої кількості роботів у Міноборони не гарантує успіху на полі бою. Компаніям ще належить пройти бойові та бюрократичні випробування, щоб довести життєздатність технології на фронті та отримувати стабільні щорічні контракти.

Реклама: