Про це заявили в Українській зерновій асоціації.

З 1 липня 2011 року в Україні діє експортне мито на пшеницю і суміш пшениці та жита в розмірі 9%, але не менше 17 євро за тонну, на ячмінь - 14%, але не менш 23 євро/тонну, на кукурудзу - 12%, але не менше 20 євро/тонну.

В асоціації переконані, єдиною умовою збільшення дохідної частини бюджету є зростання економіки України, збільшення інвестування, виробництва та споживання товарів і послуг підприємствами та населенням.

"Влада ж використовує хибний шлях додаткового оподаткування національних виробників - і це під гаслами зниження податкового тягаря на економіку України", - уточнили в прес-службі об'єднання.

Філософія застосування експортного мито в "нормальних" економічних і політичних умовах передбачає стягнення його з кінцевого покупця продукції - тобто з її імпортера.

За такої філософії вплив на вітчизняного виробника відсутній, оскільки він отримує ту ж ціну, яку отримав би і без дії мит.

"Натомість імпортер вимушений крім ціни виробнику оплачувати й додатковий податок, яким виступає експортне мито", - зазначають в асоціації.

"Світова практика доводить - зазначений механізм є сенс використовувати в умовах, коли країна, яка запровадила експортне мито, є одним з ключових гравців на світовому ринку даного товару, або коли більша частка виробленої в країні продукції, відносно якої запровадили експортне мито, спрямовується за межі країни", - уточнили в прес-службі.

В українських реаліях експортне мито на пшеницю, ячмінь та кукурудзу вимушені сплачувати сільськогосподарські виробники, оскільки частка України в світовому експорті пшениці не перевищує 6%, кукурудзи - 3%, ячменю - 21%.

"За таких умов світовий ринок, а відповідно і світова ціна, не зазнають змін при наявності чи відсутності експортного мита. Таким чином українські виробники, які не мають достатньо коштів для закупівлі техніки, будівництва елеваторів, сьогодні втрачають 200-250 гривень на тонні збіжжя внаслідок запровадження експортного мита", - уточнили в асоціації.

Запровадивши експортне мито до стратегічних продуктів влада прирівняла вітчизняний зерновий комплекс до аграрного комплексу Зімбабве, Гватемали, Уганди, Колумбії, Коста Ріки, Малайзії, Індонезії, Фіджі та Індії, вважають спеціалісти об'єднання.