Від допомоги до інвестицій один крок. Що просив і що отримав Київ на конференції в Берліні

Від допомоги до інвестицій один крок. Що просив і що отримав Київ на конференції в Берліні

Чи не вперше українська делегація приїхала на міжнародну арену просити не просто грошей в бюджет, а інвестицій в економіку. Чим вдалось її представникам переконати іноземців вкладати в Україну?
Субота, 15 червня 2024, 10:00 -
фото: gettyimages

У Берліні завершилася вже третя щорічна конференція з відбудови України. Два дні її проведення можна вмістити в одну фразу: якщо не хочете допомагати – інвестуйте.

Про те що міжнародна спільнота поступово втрачає інтерес до України говорять елементарні цифри. Якщо торік, з Лондону делегація поверталась з угодами та запевненнями на 60 млрд євро, то Берлін приніс скромні 15 млрд євро, з яких третина – це кошти в рамках затвердженого ще в травні Плану України.

Серед підписаних угод – жодної, що стосується прямої бюджетної підтримки. Менше стало і двосторонніх домовленостей з урядами країн-партнерів.

Змінився і підхід до відбудови України. Дискусія з цього питання поступово переходить з площини "відбудовувати буде уряд" у площину того, що все відбуватиметься за рахунок залучення приватного капіталу. А конференція власне стала місцем для пошуку інвесторів.

Реклама:

Друга її особливість – відсутність серед членів української делегації "перших осіб", безпосередньо відповідальних за відбудову. Один з них заявив про свою відставку у переддень конференції, звинувативши уряд у зриві роботи цілої інституції.

Чим, а точніше ким, компенсовувала їхню відсутність українська сторона та чи вплинуло це на результати конференції для всієї України?

"Питання Кубракова"

Профільного віцепрем’єра з відбудови Олександра Кубракова, який майже півтора року обіймав цю посаду, депутати звільнили за місяць до берлінської конференції. Ще за два тижні посади втратили троє його заступників. У переддень конференції про свою відставку, на тлі відмови прем’єра Дениса Шмигаля випускати його у Берлін на конференцію, оголосив очільник Агентства з відновлення Мустафа Найєм.

В українському контексті такі рішення породжували страх того, що партнери, передусім Німеччина, яка й організувала цьогорічну конференцію, сприймуть поведінку України як жест байдужості до питань власної відбудови.

Цей острах не справдився. Щонайменше тому, що президент Володимир Зеленський особисто приїхав відкрити конференцію на одній сцені з канцлером Німеччини Олафом Шольцем та президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн.

Відсутність відповідальних за відбудову України компенсовувалась участю перших осіб країни
Відсутність відповідальних за відбудову України компенсовувалась участю перших осіб країни
gettyimages

Крім Зеленського, українська сторона зібрала більшість ключових "топів", так чи інакше дотичних до відбудови. Делегацію очолила віцепрем’єр-міністерка економіки Юлією Свириденко, а її заступник Володимир Кузьо був в ролі співголови.

В делегацію також входили міністр фінансів Сергій Марченко, міністри соцполітики та охорони здоров’я Оксана Жолнович та Віктор Ляшко, міністр енергетики Герман Галущенко, в.о. міністра розвитку регіонів, територій та інфраструктури Василь Шкураков, заступники міністрів. Крім уряду, були й представники парламенту, зокрема очільники комітетів Верховної Ради.

Проте сказати, що партнери проігнорували звільнення двох українських "топів" з відновлення, точно не можна. На супутніх заходах за межами офіційної частини заходу представників делегації запитували, про те, що відбувається у міністерстві та Агентстві відновлення у спробі зрозуміти логіку несподіваних для них кадрових рішень. Хоча швидше це було намаганням зрозуміти, як їм діяти далі.

По-перше, партнери стурбовані незрозумілістю та раптовістю таких рішень. Заява Найєма про перешкоджання роботі Агентства відновлення лише погіршила ситуацію і нерозуміння. Міжнародні ЗМІ вже писали про те, що такі відставки напружили відносини між Києвом та країнами-партнерами.

Українську делегацію, яка повернулася з 15 млрд євро очолювала віцепрем’єр-міністерка економіки Юлія Свириденко
Українську делегацію, яка повернулася з 15 млрд євро очолювала віцепрем’єр-міністерка економіки Юлія Свириденко
gettyimages

По-друге, партнери, причому як на рівні держав, так і бізнес-інвесторів, очікують від України послідовності та сталості у всьому, що стосується їхніх коштів, зокрема і в питаннях відбудови. Аби анонсовані реформи втілювалися в життя, відбудова та її фінансування проходили прозоро, і кожен відповідав за свій напрям.

"Один з викликів полягає в тому, що наші колективні зобов'язання щодо відновлення України безумовно залежать від належного управління з боку тих, хто управляє зусиллями в напрямку відновлення в уряді України, і якість керівництва в Києві має відповідати цінностям доброчесності, єдності та демократії", – ніби натякнула на щось спецпредставниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер на відкритті конференції у Берліні.

Сам факт відсутності постійного очільника Мінвідновлення ускладнював нові домовленості з партнерами, адже приставка "в.о." біля прізвища Шкураков не дає впевненості у тому, хто буде відповідальною особою з українського боку після укладення будь-яких угод.

Відбудова за приватні кошти

Цьогоріч у Берліні йшлося вже не просто про відбудову, а про економіку цієї відбудови з очевидним фокусом на приватний капітал, тож головування на конференції було повністю за Мінекономіки.

Опитані ЕП учасники конференції називають її "логічним продовженням" торішньої події у Лондоні. На контрасті з абстрактним "українським Планом Маршалла", презентованим у Лугано у 2022 році, торік Україна привезла партнерам більш чітке бачення того, як має виглядати відбудова, і що для цього бракує.  Розмови стали більш предметними: якщо вкладати гроші, то в які саме сектори і в які саме проєкти.

Найбільше знову йшлося про розширення можливостей для страхування інвестицій від воєнних ризиків, а також про перешкоди у залученні фінансування в українські проєкти. Одна з основних проблем для залучення коштів – в Україні мало проєктів, які відповідають вимогам банків та МФО для доступу до фінансування.

Кузьо пояснює, що здатність залучати фінансування, є комплексною проблемою, яка складається з наявності довіри до проєкту та компанії, яка його втілює, наскільки його реально та доцільно втілювати (feasibility), наявність якісного техніко-економічного обґрунтування (feasibility study).

"Для інвестора ризиково заходити в проєкт, не маючи feasibility study. І виникає питання, хто має профінансувати ці підготовчі проєкти для того, щоб був підвищений інтерес інвесторів. Потрібно зрозуміти собівартість, яка маржа може бути тощо", – пояснює він.

План Маршалла з полів Лугано: як будуть відбудовувати Україну за 750 мільярдів доларів

Оголошені за підсумками конференції угоди свідчать про те, що Україна разом з партнерами вже певний час працювали над пом'якшенням цих проблем.

Так, Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) 12 червня оголосила про чотири нові страхові угоди на 357 млн дол, з яких майже половина націлена на підтримку агроринку. Аграрний сектор залишається одним з незмінно пріоритетних для залучення капіталу.

Аби презентувати інші пріоритетні сектори та показати, у що взагалі можна інвестувати всередині країни, Мінекономіки разом з KSE Institute та консалтинговою "великою четвіркою" підготували окремий інвестиційний гайд. Це збірка 95 проєктів, які надають "зріз" можливостей для іноземних донорів, пояснює директорка з міжнародних відносин KSE Institute Ольга Сливинська.

Відбирали різні проєкти – ті, що лише на початковому етапі, ті, які потребують дофінансування, масштабні та дрібні. Сумарно всі вони передбачають 136 млрд дол фінансування.

Найбільше, 60% всієї суми, припадає на енергетику. Серед показових проєктів – "зелені" потужності ДТЕК Ріната Ахметова, маневруючі та накопичувальні потужності державної "Укргідроенерго", проєкти вітрової та сонячної генерації.

Значно скромніші проєкти в секторах логістики (19 млрд дол), зеленої металургії та будівництва й відбудови житла (близько 10 млрд дол кожен). Також серед запропонованих інвесторам секторів є агрокомплекс, критичні матеріали, фарміндустрія та ІТ.

Основна мета – показати іноземним інвесторам успішні інвестпроєкти в Україні, надати зріз по секторах, пояснити регуляторні та юридичні аспекти роботи, наголошує Кузьо. 

Багато ідей, презентованих на конференції у Берліні, перегукувалися з затвердженим раніше Планом України на 50 млрд євро від ЄС. В інтерв’ю ЕП розповідав заступник міністерки економіки Олексій Соболев, з цієї суми 8 млрд євро спрямовано на інвестиційну складову через фінансові організації. Проєкти із згаданого інвестиційного гайду можуть стати у нагоді під час пошуку варіантів для фінансування в рамках Плану.

Крім того, у Берліні запустили Альянс стійкості малого та середнього бізнесу (МСБ) для України, в рамках якого партнери домовилися про зобов’язання на понад 7 млрд євро на поточні та нові програми МСБ, з яких 3,9 млрд євро надійде в рамках Плану України.

Додатково ЄС виділяє ще 1,4 млрд євро з інвестиційної складової Плану, з яких 1 млрд євро – кредитні гарантії, а ще 400 млн євро – гранти для бізнесу.

"Вони вчать нас бути членом ЄС". Заступник міністра економіки Соболев про план України на 50 мільярдів євро

Наостанок, у Берліні запустили чергову бізнес-раду. Проте цього разу вона майже повністю складається з очільників іноземних корпорацій та бізнес-асоціацій, і у її формуванні ключову роль відігравали США, зокрема, команда спецпредставниці США щодо відбудови України Пріцкер, та Німеччина.

Рада, яку очолив президент і CEO Siemens Energy Крістіан Брух, має об’єднати СЕО великих компаній, аби разом радити українським посадовцям, як вирішувати бізнесові проблеми, з якими стикається Україна. І, таким чином, покращувати інвестклімат та допомагати інтегруватися у глобальний ринок.

У короткому підсумку, чи не вперше Україна приїхала на міжнародну арену не просто просити грошей в бюджет, а інвестицій в економіку. 

Кооперація "знизу"

Конференція стала місцем нетворкінгу "знизу", де вже не голови урядів, а представники НГО та міст шукали під свої потреби нових донорів, домовлялися про можливу співпрацю та розширяти горизонти партнерств. "Tinder (застосунок для знайомств) для громад та НГО", – жартує членкиня правління "Схід СОС" Оксана Куянцева.

Вперше українські громади отримали повноцінну репрезентацію. Крім міських голів на панелях, 15 громад мали свої окремі стенди у приміщенні "форуму відновлення". Потенційний донор, який підходив до стенду, одразу отримував своєрідний прайс-лист – два ключові інвестпроєкти під відбудову з кошторисом. Проєкти були різні: відбудова житла, реабілітаційні центри, когенерація для децентралізації енергетики, поводження з побутовими відходами.

Так само різними були й громади, представлені на форумі. Були міста, що постраждали від російської окупації, що знаходяться близько до зони бойових дій, такі, що далекі від фронту та приймають внутрішньо переміщених осіб.

За схожим з громадами принципом український бізнес організував "ярмарок" для донорів. Компанії, від стартапів до середніх, з різних сфер, зокрема – військових технологій, на своїх стендах також шукали нових партнерів.

Великий бізнес шукав нові кошти ще до конференції. За підсумками зустрічей у Берліні українські та міжнародні компанії уклали 14 угод на 600 млн євро. В цю суму не увійшли підписані повідомлення про намір, які зазвичай не містять конкретних сум та умов співпраці. Наприклад, каже Кузьо, одним з таких прикладів є домовленість між Siemens Energy і "Укрнафтою" щодо постачання турбін.

Присутність громадських організацій це також новинка берлінського форуму, адже дотепер їхнє представлення було одиничним, що викликало серйозне обурення з боку НГО. Але їхнє залучення важливе особливо в умовах війни, коли вони перебирають на себе відбудову на місцях: будують житло, прихистки, пункти надання допомоги, зазначає Куянцева.

Тож у Берліні зібралися всі, хто може координувати, втілювати та фінансувати відбудову. З усіх секторів економіки, з усіх рівнів влади та різних частин суспільства. І така ідея конференції відображає і загальну візію відбудови, яка поступово заміщає ідею мільярдних бюджетних переказів від інших країн.

***

2024 рік є турбулентним для України, коли йдеться про міжнародну допомогу.

На тлі виборів в основних країнах-партнерах та дедалі більш кволим надходженням допомоги, диверсифікація надходжень у бік приватних компаній та кооперації на недержавному рівні може забезпечити не лише фінанси на відновлення, але й гарантію підтримки держав, які захищатимуть власні активи в Україні.

Червоною ниткою всієї берлінської конференції проходила ідея співпраці "між всіма": парламентарі з парламентарями, уряди з урядами, компанії з компаніями, міста з містами, громадськість з громадськістю.

І що більше буде таких зв’язків між всіма секторами в Україні та країнах-партнерах, то менше наша підтримка залежатиме від зміни посадових осіб деінде.

Реклама: