Энергетическая децентрализация в громадах
Сучасна енергетика у світі зазнає змін, пов’язаних із глобальним переходом. Цей процес передбачає масове впровадження кліматично нейтральних технологій, ефективне використання ресурсів, цифровізацію технологічних процесів та інші трансформації, орієнтовані на розбудову низьковуглецевих економік багатьох країн світу.
Тож до основних глобальних трендів розвитку енергетичного сектору входять декарбонізація, децентралізація та діджиталізація.
Тим часом в Україні триває війна, розгорнута рф. Щодня об’єкти енергетики та критичної інфраструктури опиняються під загрозою обстрілів з боку російського ворога.
Це означає, що сотні тисяч споживачів по всій країні мають ризик залишитися без тепла, електрики, води. Тому навесні цього року серед основних завдань держави було анонсовано посилення захисту об’єктів від ворожих атак та децентралізацію енергетики.
Що таке енергетична децентралізація в Україні сьогодні?
Визначення поняття "децентралізації енергетики" відсутнє в національному законодавстві. Водночас, якщо відійти від тлумачень, суть завдання з децентралізації усі розуміють однаково.
В першу чергу йдеться про альтернативи енергозабезпечення споживачів, наприклад, через автономні рішення. Споживачі мають отримати більше можливостей та стимулів для встановлення енергогенеруючих установок, щоб задовольнити свої основні потреби в енергії.
До того ж, в умовах євроінтеграційних зобов’язань та стратегічно задекларованих "зелених" трансформацій, зокрема стосовно декарбонізації енергетичного сектору, під завданням з децентралізації розуміється розповсюдження малої розподіленої генерації з використанням відновлюваних джерел енергії, а також високоефективних когенераційних установок.
Так цього літа Верховна Рада ухвалила закон 3220-IX про внесення змін до законодавства щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України.
Децентралізація енергетики розглядається як спільне завдання для усіх – уряду, місцевої влади, бізнесу, споживачів. Це передбачає формування та реалізацію енергоефективної політики на усіх рівнях, включаючи ефективне використання локальних ресурсів та поступове збільшення частки виробництва енергії з відновлюваних джерел.
На місцевому рівні – це заходи із зменшення енергоспоживання та втілення планів поступового "зеленого" переходу громад. Щоб менше та ефективніше споживати, потрібні локальні енергоменеджери, які контролюють використання енергоресурсів та знають, як усувати проблеми через дієві заходи.
Це вже доведено українською практикою. Водночас, останні довоєнні дослідження щодо стану енергоменеджменту в містах України показали низку проблем, які необхідно вирішити для вдосконалення енергомоніторингу, аналізу даних та місцевого планування.
Очевидно, що з початком повномасштабної війни вдосконалювати щось не просто, тому є побоювання, що в деяких громадах стан енергоменеджменту міг навіть погіршитися.
В цілому роль громад без перебільшення є важливою. Оскільки саме тут формується запит та ініціатива. Всі вони розраховують на підтримку з боку держави та зовнішніх партнерів, наскільки це є можливим під час війни.
Успіх децентралізації значною мірою залежить від діалогу влади, бізнесу, партнерів та місцевих мешканців. Участь споживачів у цих процесах також є вкрай важливою: від розуміння суті енергетичного переходу до вміння об’єднуватися та бути проактивними його учасниками.
Цьому має сприяти освітня робота серед споживачів щодо ефективного використання енергоресурсів та політики "зеленого" переходу взагалі. Освітні процеси мають стати частиною великого завдання з децентралізації, чого об’єктивно бракує і про що варто подбати уряду вже сьогодні.
Децентралізовані рішення для об’єктів критичної й соціальної інфраструктури
В умовах сьогодення особливої уваги потребують обʼєкти критичної й соціальної інфраструктури. На початку періоду постійних відключень внаслідок масованих обстрілів електромереж багатьох рятували дизельні генератори та пристрої безперебійного живлення.
Але практика показала, що не завжди цього достатньо і є інші альтернативи, зі своїми перевагами. Наприклад, більшає обʼєктів, облаштованих сонячними станціями із системами накопичення, чи акумулювання енергії, та формується відповідний запит на проєкти відновлюваної енергетики.
Наразі такі проєкти активно допомагає впроваджувати громадський сектор, залучаючи зовнішніх партнерів для підтримки. Першою відомою історією став приклад про медичний заклад на Київщині, який зазнав пошкоджень через ворожі обстріли на початку повномасштабного вторгнення рф.
Минулої зими він був відновлений з улаштуванням автономної сонячної станції та теплового насосу. В умовах тривалих робіт з відновлення розподільчих електричних мереж власна генерація стала в нагоді, дозволяючи на деякий час зберігати тепло в будівлі та забезпечувати основні потреби в електричній енергії.
У громадах, які набувають досвіду, адаптуючись до викликів війни, все більше з’являється проєктів сонячних станцій для лікарень, освітніх закладів, водоканалів. Постійні відключення електроенергії не оминули бізнес і побутових споживачів. Тому сонячні модулі все частіше можна бачити на дахах комерційних будівель та приватних будинків.
Адже в першу чергу автономна генерація дозволяє забезпечити частину потреб за відсутності зовнішнього енергопостачання.
Починаючи з осені 2022 року, за підтримки громадської організації "Екоклуб" побудовані сонячні електростанції для лікарень в Житомирській, Сумській, Рівненській і Полтавській областях. До кінця поточного року "Екоклуб" в межах проєкту Сонячна допомога Україні (Solar Aid For Ukraine) планує підтримати понад 10 таких об’єктів у різних громадах України.
Подібні ініціативи розробляються також за сприяння громадської організації "Екодія", яка дбає про "зелену" трансформацію вугільних регіонів. Так за підтримки "Екодії" виконується проєктування автономних сонячних станцій для медичних закладів у Львівській та Дніпропетровській областях.
Додатковою перевагою автономних сонячних електростанцій є зменшення обсягів спожитої енергії зовні. Це більш актуально для водоканалів, які за рахунок власної генерації, що не потребує суттєвих операційних витрат, можуть заощаджувати витрати, пов’язані з придбанням електроенергії із зовнішніх мереж.
Це дозволяє оптимізувати тарифи на водопостачання за рахунок зменшення собівартості. Ініціаторами таких проєктів раніше стали водоканали у Чернівецькій, Львівській, Миколаївській областях.
Кількість запитів комунальних підприємств на проєкти малої розподіленої генерації тільки зростає. Вони отримують підтримку з боку органів місцевого самоврядування, але в умовах сьогодення для багатьох із них постає питання щодо фінансування.
Нестача місцевих коштів є ризиком, що може стримувати розвиток таких проєктів у різних громадах. Тому підтримка через грантові програми та спеціалізовані благодійні фонди залишається актуальною.
Завдяки перевагам, які декларують власники автономних сонячних станцій та поширюють свій досвід, очікується, що інтерес до таких проєктів зростатиме і надалі. Однак, потрібно враховувати і низку особливостей під час їх планування.
Універсальних рішень не існує. Кожен об’єкт має відмінності у режимах роботи, особливостях використання специфічного обладнання, яке споживає електроенергію, умовах розташування та підключення обладнання станції тощо. Планування сонячної дахової станції потребує проведення технічних обстежень будівлі, стану покрівлі для подальшого встановлення обладнання, внутрішніх електромереж.
Необхідно попередньо визначити пріоритетні ділянки, які потребують додаткового живлення від нової станції. У лікарнях це можуть бути окремі відділення, медичне обладнання, автоматизовані системи подачі медичних газів, освітлення, інші системи та датчики.
Режими їх роботи та електричне навантаження впливають на вибір основного обладнання станції з відповідними параметрами. Встановлення автономних сонячних станцій з метою задоволення абсолютно усіх потреб закладу є недоцільним у більшості випадків, особливо для великих об’єктів.
Це визначається у співставленні фінансових показників, окупності, ефективності використання обладнання тощо. На практиці потужність сонячних станцій для забезпечення окремих потреб медзакладів складає до 50 кВт, з акумуляторними системами до 50 кВт·год відповідно.
Одним із оптимальних рішень на водоканалах є використання автономних сонячних станцій для безперебійного живлення автоматизованих систем. Також на різних об’єктах існує практика комбінованих рішень з енергозабезпечення, коли в межах одного об’єкту одночасно застосовуються генераторні установки та автономні сонячні станції.
Важливим є нагадати, що питання автономії під час відсутності зовнішнього електропостачання планово чи в умовах аварійних відключень, вирішується за рахунок застосування саме акумуляторного обладнання, що входить до складу автономної сонячної станції. На відміну від мережевої станції, яка працює тільки від зовнішньої електричної мережі.
З практики, медзаклади, які встановили сонячні станції без акумуляторів, стикнулися з цією проблемою і планують придбати необхідне обладнання вже найближчим часом, враховуючи ризики перебоїв електропостачання взимку.
Попередньо визначені умови та характеристики об’єкту складають основу технічного завдання на проєктування. Комунальні підприємства, які заздалегідь готують необхідні вихідні дані, є найбільш готовими для залучення фінансування, а також заощаджують час на підготовку до впровадження проєкту.
Одночасно із планами про проєкти генерації для власних потреб, підприємствам слід дбати також про енергозбереження та зменшувати витрати на споживання енергії. На практиці водоканали модернізують енергоємне насосне обладнання та проводять заходи, що дозволяють мінімізувати енерговтрати; медичні заклади облаштовані сучасними системами освітлення меншої потужності; підприємства слідують погодженим планам заходів з енергозбереження тощо.
Під час реалізації проєктів автономної генерації оновлюються локальні інженерні мережі, енергопостачання окремих об’єктів стає надійнішим, а їх експлуатація – безпечнішою. Сонячні станції не є складними в експлуатації, не потребують витрат на викопне паливо та є більш безпечними для довкілля.
В цілому поєднання проєктів малої розподіленої генерації з реалізацією заходів щодо ефективного використання енергії, сприяє виконанню задекларованого на державному рівні завдання з децентралізації енергетики.
Такий поєднаний підхід дозволяє вирішувати локальні енергетичні виклики під час війни і не тільки. Його масштабованість дозволить краще підготуватися до відновлення та розвитку української енергетики в умовах глобального енергетичного переходу.
Співавтор — ГО "Екоклуб"