Оставьте бизнес в покое и он будет развиваться: работает ли эта формула во время войны?

Оставьте бизнес в покое и он будет развиваться: работает ли эта формула во время войны?

Какова должна быть экономическая политика государства во время войны, чтобы обеспечить экономический рост? (укр)
Среда, 2 августа 2023, 18:33
директор по научной работе Growford Institute

Згортання податкових стимулів і кредитної підтримки бізнесу в 2023 році з високою вірогідністю гальмуватиме відновлення економіки. 

Але вже понесені гігантські втрати і націленість на відбудову економіки мали б змістити акцент політики на активізацію державної підтримки економіки під час війни.

Від початку російського вторгнення Україна втратила суттєву частину внутрішнього виробництва, а темпи зниження реального ВВП в 2022 р. становили 29,2%. Суттєвих втрат від війни зазнала промисловість: за 2022 рік виробництво впало на 36,7%. 

Темпи падіння реального ВВП в Україні перевищують показники більшості країн під час воєн середини XX – початку XXI ст. За даними ЄБРР, у середньому війна призводить до падіння ВВП на душу населення на 9%. 

Реклама:

Для порівняння втрат від війни в Україні з іншими країнами ми скористалися показниками "Maddison Project Database". До уваги бралися історичні епізоди, які мали ознаки широких міжнародних конфліктів - 10 епізодів часів ІІ світової війни, 2 епізоди югославських воєн, 2 війни у Перській затоці, 1 арабо-ізраїльська війни, 2 епізоди російсько-української війни і 1 російсько-грузинська війна.

 
Темп падіння реального ВВП у перший рік війни у %
Джерело: Maddison Project Database, Держстат України

На діаграмі 1 наведено дані щодо темпів падіння ВВП у перший рік військових дій. Бачимо, що за темпами падіння реального ВВП в 2022 р. (на 29,2%) Україна займає ІІІ місце серед 18 країн вибірки. 

Більш руйнівними були війни тільки в Іраку в 1991 році (падіння на 60,2%) і в Австрії в 1945 році (на 58,7%).

У 2023 році макроекономічна ситуація в Україні трохи покращилася, а реальний ВВП почав повільно відновлюватися. МВФ прогнозує темпи економічного зростання України в 2023 році у діапазоні від +1% до +3% ВВП. 

Основним драйвером пожвавлення економіки є зростання приватного споживання, високі видатки бюджету та інвестиції у відновлення. Поряд з цим нормалізувалася ситуація з енергопостачанням для бізнесу і населення після терористичних атак на енергетичну інфраструктуру взимку. 

Однак вклад зовнішньоекономічних факторів залишається негативним. Все зростаюча частка внутрішнього попиту задовольняється за рахунок імпорту. 

Експортні можливості України стримуються руйнуваннями виробничих потужностей у металургії й добувних галузях, перекриттям транспортних маршрутів для експорту, окупацією й мінуванням сільськогосподарських земель, забороною на імпорт продовольчих товарів з України до 5-ти країн ЄС. 

За 2022 рік експорт товарів і послуг з України скоротився на 30% відносно попереднього року, а імпорт майже не змінився. За січень-травень 2023 року експорт додатково зменшився на 9,3% відносно січня-травня 2022 року, а імпорт зріс – на 22,6%. Таким чином, розширення внутрішнього попиту в Україні супроводжується помітним нарощуванням імпорту й дає дуже слабкі імпульси для внутрішнього виробництва.

Низка фундаментальних факторів, які діяли в минулому році, стримуватимуть активізацію економічної діяльності і в 2023 році. Йдеться про безпекові ризики для ведення бізнесу; руйнування внутрішніх та зовнішніх виробничих зв’язків між підприємствами; логістичні обмеження для зовнішньої торгівлі; високу вартість позичкових коштів в економіці; підвищення вартості електроенергії та викопного палива; мобілізацію трудових ресурсів для військово-оборонних потреб; людські втрати в умовах військових дій; перебування значної кількості українських біженців за кордоном.

Очевидно, що дуже скромні темпи економічного зростання, які прогнозуються на поточний рік (до +3%), після падіння на 29,2% у 2022 році не в змозі суттєво покращити стан реального сектору економіки та вплинути на рівень внутрішніх доходів. 

А тому першочерговими завданнями економічної політики в Україні, поряд із забезпеченням військово-оборонних потреб, мали б стати підтримка відновлення економіки та зміцнення фінансово-економічного потенціалу держави. 

На сьогодні одним із основоположних програмних документів для Уряду та Національного банку є Меморандум економічної політики за програмою EFF Міжнародного валютного фонду (МВФ). 

У контексті воєнних викликів доцільно проаналізувати, наскільки інструменти політики, прописані Меморандумом, узгоджуються з цілями відновлення та активізації економічної діяльності в Україні.

Узагальнення положень Меморандуму та супроводжуючих аналітично-прогнозних матеріалів указує на те, що, крім традиційної боротьби з корупцією, дерегуляцією та зміцненням правової системи, в 2023 році буде модифіковано певні інструменти державного впливу на економіку. Серед іншого, передбачається:

  • відхід від ліберальних умов оподаткування, введених на початку війни, та розробка законодавчих змін, які підвищуватимуть рівень податкових вилучень на користь держави; 
  • збереження жорстких грошово-кредитних умов для всієї економіки при введенні більш обмежуючих умов банківського кредитування бізнесу за програмами державної підтримки. 

Так, до 1 серпня українська влада зобов’язувалася ввести в дію закон No. 8401, який позбавляє права великий бізнес перебувати на спрощеній системі, анулює пільгову 2% ставку з обороту та відновлює податкові перевірки. 

Крім того, Уряд зобов’язався скасувати податкові пільги й відстрочки, які були запроваджені під час воєнного стану. Оголошено також, що пільги на імпорт товарів військового призначення повинні мати строго цільовий характер і не використовуватися для звичайної бізнес-діяльності. 

Однією з важливих фіскальних реформ, зафіксованих у Меморандумі, є мобілізація до бюджетів адекватних доходів для задоволення потреб у соціальних видатках і відбудові фізичних об’єктів. 

Реалізуватися вона повинна через посилення "простоти, справедливості й ефективності" податкової системи, та прийняття до кінця 2023 року Національної стратегії доходів. 

Компонентами Національної стратегії доходів мають стати:

  • перегляд спрощеної системи оподаткування і припинення ерозії податків на працю, переведення трудових відносин під юрисдикцію цивільного законодавства; 
  • узгодження правової бази для ПДВ і акцизів з нормами спільного законодавства ЄС (EU acquis); 
  • план податкової реформи, що враховуватиме потреби у ресурсах для поствоєнного відновлення і реконструкції (включаючи першочергові інвестиції та відновлення промисловості), реформування системи охорони довкілля та підтримки процесу вступу до ЄС.

Щодо кредитних інструментів підтримки бізнесу, то за оцінками МВФ, програма "Доступні кредити 5-7-9" має значні фіскальні ризики, які породжуються такими вадами конструкції програми:

  • державна підтримка, яка може надаватися бізнесу під час війни, не обмежується; 
  • не лімітуються суми, які банки можуть надавати в позику; якщо банки приймають на себе надмірні ризики, то їх збитки покриватимуться з бюджету; 
  • при невиконанні зобов’язань за цими позиками фінансовий тягар у першу чергу несе державний бюджет, і лише в другу чергу використовується приватна застава.

Водночас потрібно враховувати, що під час воєнного стану і особливо після підвищення облікової ставки НБУ в червні 2022 року кредитування на ринкових умовах фактично було поставлено на паузу, а більшість банківських кредитів бізнесу надавалися за програмами "Доступні кредити 5-7-9" і портфельних гарантій. 

За першою програмою під час воєнного стану було укладено 31 тис. кредитних договорів на суму 122 млрд грн. Запас накопичених кредитів зараз становить близько 2,3% ВВП. 

45 із 65 українських банків беруть участь у цій програмі. Найбільшими реципієнтами кредитів у галузевому розрізі є сільське господарство (54% всіх кредитів), торгівля (23%) та промисловість (14%). 

Меморандумом з МВФ фіксується зобов’язання Уряду оцінити потенційні умовні зобов’язання для державного сектору, пов’язані з програмою "5-7-9". Уряд до вересня повинен розробити концептуальну записку з пропозиціями щодо виключення великих компаній з числа потенційних реципієнтів пільгових кредитів. 

Передбачається також посилення моніторингу і відновлення контролю Міністерства фінансів над програмою для зменшення її фіскальних ризиків.

Додаткові обмеження вводитимуться і для програми державних гарантій на портфельній основі. Уряд має подати до Верховної Ради проєкт закону, яким відновлюється стаття Бюджетного кодексу щодо надання державних гарантій за кредитами на рівні не більше 3% доходів загального фонду держбюджету із чіткими критеріями для отримання державних гарантій. 

Необхідність запровадження таких змін знову ж таки пояснюється потребами зменшити фіскальні ризики та відновити стійкість державного боргу України.

В той же час ринкові умови для отримання суб’єктами господарювання банківських кредитів залишаються вкрай несприятливими. За останній рік запас банківських кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, номінально зменшився на 6,2%. При цьому надані банками гривневі кредити скоротилися на 9,3%.

Причинами такого стану є як значні кредитні ризики для банків під час війни (які, проте, є не настільки гострими у західних і центральних регіонах України), так і висока облікова ставка НБУ.

У червні 2023 року за рівнем реальної ключової ставки Україна була абсолютним рекордсменом серед європейських країн з ринками, що формуються, і провідних розвинутих країн. 

Така ставка центрального банку в Україні становила +9,7%, а в США - +1,2%, у єврозоні -2,2%, у Японії -3,3%, у Великобританії -4% річних. 

Середня реальна ставка у європейських країнах з ринками, що формуються, дорівнювала -1% річних, при тому, що в Польщі вона становила -6,3%, у Чехії -4,1%, у Сербії -8,6%. Найближчими сусідами України за рівнем цієї ставки є Грузія (+9%) і Вірменія (+9,2%). 

Не зважаючи на критичний стан реального сектору та надвисокі процентні ставки, Меморандум не передбачає істотних змін монетарної політики, крім запізнілого реагування на двократне зниження річних темпів інфляції. 

Зокрема, у Меморандумі є така теза: "Оскільки реальні відсоткові ставки ex ante зараз є суттєво позитивними, а темпи інфляції послідовно знижуються, НБУ може розглянути питання більш раннього зниження облікової ставки при збереженні позитивних реальних ставок для підтримки жорстких монетарних умов".

В цілому деяке покращення умов для роботи бізнесу в 2023 році пояснюватиметься пожвавленням споживчого попиту та зменшенням інтенсивності бойових дій у певних регіонах; але цільові заходи економічної політики щодо підтримки українського бізнесу матимуть досить вузький периметр застосування, а під тиском МВФ навіть ці точкові заходи ставатимуть менш дієвими.

Більш активна роль держави у підтримці економіки воєнного стану має спиратися на такі заходи податкової та грошово-кредитної політики:

  • збереження податкових пільг, критично важливих для військово-промислового комплексу України і галузей реального сектору економіки, що найбільше постраждали від військових дій;
  • відкладення фундаментальної податкової реформи з орієнтацією на європейські стандарти оподаткування на післявоєнний період з можливістю негайного впорядкування спрощеної системи оподаткування згідно настанов Меморандуму;
  • зниження облікової ставки НБУ до рівня 12-15%, що було б достатнім для компенсації інфляційного знецінення заощаджень та інвестицій при одночасному відновленні бізнес-кредитування на ринкових засадах;
  • застосування зважених підходів до оптимізації програм портфельних гарантій і "Доступні кредити 5-7-9" при забезпеченні пріоритетності кредитування бізнесу, що створює нові робочі місця і має значні мультиплікаційні ефекти;
  • зниження привабливості для банків операцій з депозитними сертифікатами НБУ для переорієнтації банків на кредитну діяльність (через впровадження специфічного дизайну процентних ставок, нових норм обов’язкового резервування тощо);
  • введення Національним банком інструментів цільового пільгового рефінансування банків, що залучені до кредитування важливих інвестиційних проєктів (за аналогом TLTRO Європейського Центрального банку).

Поряд з цим, країні потрібен дієвий розворот фіскальної та структурної політики на цілі відновлення й піднесення економічної діяльності. 

Заходи такої політики мають розроблятися з орієнтацією на максимальне використання наявних економічних ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових) та інтенсифікацію інвестиційних вкладень у виробничу сферу та сектори, постраждалі від російської агресії. Серед таких заходів ключову роль мають відігравати:

  • введення інструментів страхування підприємницької діяльності від воєнно-політичних ризиків, залучення ресурсів міжнародних донорів для цих завдань;
  • продовження застосування та розширення переліку інструментів підтримки бізнесу - пільгові кредити, гранти, страхування, державні гарантії, специфічні територіальні стимули - і формування системи доступу підприємців до цих механізмів за принципом "єдиного офісу";
  • започаткування державних програм цільової підтримки розвитку високо-технологічних виробництв, включаючи енергетичне і транспорте машинобудування, металургію з високим ступенем обробки продукції, фармакологію і виробництво медичної техніки, виробництво сучасних озброєнь за стандартами НАТО, ін.;
  • поширення дії закону "Про індустріальні парки" на підприємства військово-промислового комплексу і становлення коопераційних зв’язків українських підприємств з виробниками озброєнь на замовлення урядів-членів НАТО;
  • заснування в Україні банку розвитку, функціями якого стануть кредитна, гарантійна та страхова підтримка пріоритетних інвестиційних проєктів (з можливістю використання потенціалу Фонду підтримки підприємництва та профільних підрозділів державних банків);
  • створення спеціальних програм за участі Державної служби зайнятості, що будуть націлені на залучення ветеранів війни, людей з інвалідністю, жінок-репатріантів до продуктивної зайнятості і відновлення економіки (вони виконували б важливі соціальні функції та зменшували дефіцит трудових ресурсів);
  • розробка дієвої системи стимулів для надходження до України прямих іноземних інвестицій з країн ЄС і Північної Америки, що були виведені з росії і продовжують виходити з Китаю в умовах посилення гео-економічної фрагментації світового простору.

У процесі такої роботи не варто забувати, що фундаментом стійкого економічного зростання та фінансової стабілізації в довготривалій перспективі є формування міцного та конкурентоспроможного реального сектора; тому саме на вирішення цього завдання мають спрямовуватися більшість інструментів економічної політики держави.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: