Интернет, компьютер и своя комната – привилегии богатых?

Интернет, компьютер и своя комната – привилегии богатых?

Как COVID-19 обнажил проблему неравенства в Украине. (укр)
Среда, 20 мая 2020, 19:38
руководитель проектов по социальной политике ЮНИСЕФ

Якщо у вас є своя кімната, принаймні один ґаджет і доступ до інтернету, – вам пощастило.

Ви можете працювати в тиші, організувати дистанційне навчання дітям, спілкуватися з друзями, замовляти їжу, робити подарунки близьким онлайн.

Пережити карантин вам значно простіше, ніж тим, у кого немає таких умов.

Однак далеко не всі можуть дозволити собі ці базові та необхідні речі. Чи задумувалися ви, наскільки ми нерівні?

Реклама:

До прикладу, не всі сім'ї з дітьми мають кілька кімнат у квартирі чи будинку, щоб окремо та ефективно навчатися або працювати онлайн. Статистика свідчить, що більшість багатодітних сімей проживає у квартирах площею до 40 кв м. На кожну десяту дитину, яка живе в місті, припадає менше 5 кв м житла.

Може здатися, що найлегше переносять соціальну ізоляцію жителі сіл. Мовляв, житлова площа там дешевша, ніж в місті, можна вирощувати овочі та фрукти і працювати на свіжому повітрі. Утім, якщо до кризи комп'ютер, планшет чи ноутбук мали 85% жителів великих міст, то серед сільських жителів таких було лише 56%.

До того ж, аби працювати чи навчатися дистанційно, оплачувати послуги онлайн, замовляти продукти і спілкуватися з родиною, недостатньо мати комп'ютер або телефон. Треба вміти користуватися інтернетом. Однак до пандемії близько 37% населення не користувалися мережею взагалі, а це – 14 058 960 людей.

Те, як часто українці користуються інтернетом, здебільшого залежить від вікових груп, місцевості, рівня освіти та соціально-економічного статусу.

Наприклад, відомо, що понад 60% людей віком 61-65 років ніколи не користувалися інтернетом. Не мали досвіду користування мережею і чимало людей середнього віку. Серед 40-річних таких – близько 25%, тоді як серед молодих людей до 35 років понад 90% користуються інтернетом майже щодня.

Під час карантину стало зрозуміло, що мати автівку – це зручно. Можна поїхати будь-куди, купити необхідні продукти на тривалий час або урізноманітнити дозвілля. Проте власний транспорт також є розкішшю для багатьох українців.

Ми порівняли можливості 10% найбагатших та 10% найбідніших сімей, які ті мали до карантину. Висновки невтішні: серед найбідніших близько 90% не мали авто.

Цікаво, що одинокі батьки рідше мали автомобілі, ніж сім'ї, у яких дітей виховують двоє. Йдеться про те, що серед усіх сімей близько 30% мають автомобілі. Утім, серед сімей, у яких дітей виховує один з батьків, авто мають тільки 11%. Відсутність громадського транспорту зробила їх життя особливо складним.

Це початкові "налаштування", з якими родини увійшли в карантин. Проблема нерівності існує давно – криза тільки оголила її найслабші сторони. Деякі сім'ї опинилися в особливо скрутному становищі. Зокрема, мешканці сіл, люди старшого віку, багатодітні сім'ї та одинокі батьки.

Кажуть, криза – це можливості. Тоді що слід зробити, аби криза не створила ще більшу прірву між тими, хто скористається цими можливостями, і тими, хто опиниться на узбіччі? Добре, що людей, які опанували інформаційну грамотність, стало більше. Учителі вчаться навчати учнів дистанційно, банкіри створюють відеоуроки, як платити онлайн, а бізнес практикує безконтактну доставку.

Держава, намагаючись забезпечити рівний доступ до освіти, організувала "Всеукраїнську школу онлайн" на телебаченні. Це правильно, адже понад 95% українців мають вдома телевізор. Головне – цей відсоток не залежить від доходів.

Оплата комунальних послуг з використанням мобільного додатку дозволяє залишатися вдома тим, хто не має комп'ютера та дротового інтернету. На місцевому рівні громади підтримують тих, кому найскладніше: розвозять продукти малозабезпеченим, багатодітним або одиноким батькам.

Важливо, щоб держава і бізнес сприяли вирівнюванню шансів на всіх рівнях. Це дозволить усім нам вийти з цієї кризи сильнішими.

 

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: