"ЕП" продовжує стежити за інфляційними рекордами Кабміну Януковича. Новий рекорд, що був встановлений за останні 7 років, склав 2,2%. З початку року рівень інфляції вже досяг 8,6%, що також є найвищим рівнем з 2000 року. Песимісти прогнозують, що до кінця 2007 року зростання цін на окремі продукти харчування може скласти ще 20%.

Головними чинниками інфляції у вересні було зростання цін на продукти харчування на 3% (з початку року – 12,4%). Найбільше знову подорожчала олія – 17,3% (з початку року 49,5%), молоко – 8,9% (15,4%), масло – 8,2% (20,4%) та яйця – на 7,4% (18,9%). Традиційне щорічне подорожчання вартості освіти забезпечило зростання цін на послуги в середньому на 2,2%. Лише непродовольчі товари зросли не суттєво – 0,4%.

Прогнози експертів щодо зростання цін за підсумками року мало відрізняються і становлять 12-13%. "У 2007 році інфляція перевищуватиме 10% та може досягти рівня 12% за рахунок подальшого зростання цін на продовольчі товари", - вважає аналітик "Райффайзен Банка Аваль" Дмитро Сологуб.

В "Укрсоцбанку" підвищили річний прогноз інфляції з 11 до 13%, підкресливши основні фактори, які спричинили прискорення темпів зростання цін. "Це високі світові ціни на нафту та внутрішні тенденції на ринку споживчих товарів, а також наближення зими і бурхливе зростання монетарних агрегатів".

Навіть в уряді, якій досі був категоричним, та не збирався переглядати прогнозні 7,5%, визнали, що інфляція перевищить позначку в 10%. Але відразу ж поспішили зняти усю відповідальність з уряду. "Не можна звинувачувати тільки уряд, ще є вплив монетарного фактору, політична невизначеність, монопольні прояви в економіці та високі темпи зростання монетарних агрегатів", - виправдовувався заступник міністра економіки України Валерій Мунтян.

Але насправді зняти відповідальність з уряду можна тільки в питанні політичної невизначеності. Контроль за "монопольними проявами" повністю покладено на Антимонопольний комітет України, підконтрольний Кабміну, високі темпи зростання монетарних агрегатів також пов’язані з фінансовою політикою уряду.

Керівник групи радників голови НБУ Валерій Літвицький відзначив, що за допомогою окремих кроків ще можна втримати інфляцію на рівні 10%. "Для цього необхідно виконати ряд додаткових зусиль, зокрема, наповнити продовольчий ринок, зберегти цінову стабільність на ринку палива, а також забезпечити дефіцит бюджету на рівні менше 1%", - підкреслив Літвицький.

Представник Національного Банку відзначив, що збереження протягом декількох років поспіль рівня інфляції вище 10% свідчить про існування підвищеного інфляційного тиску в економіці, що може призвести до зменшення темпів економічного зростання у майбутньому. "На сьогодні інфляція зводить нанівець будь-яке підвищення доходів людей, тому нам не стільки важливо нарощувати темпи приросту номінального ВВП, скільки – робити це за рахунок зменшення ролі інфляційного фактору", - відзначив Літвицький.

Однак, в НБУ існують розбіжності щодо доцільності проведення монетарних заходів. З одного боку, за словами Валерія Літвицького, необхідно підвищити облікову ставку НБУ, що дозволить збільшити ефективність застосування монетарних інструментів та створить передумови для зростання депозитних ставок в банківському секторі. "Це дасть економіці, в цілому, знак, що прискорення інфляції сьогодні є домінуючим внутрішнім макроекономічним ризиком" – додав він.

З іншого боку, заступник голови НБУ, Анатолій Шаповалов, наголошує на недоцільності підвищення облікової ставки "Якщо розглядати інфляцію за 12 місяців, то монетарний фактор склав усього 2,3%, тоді як немонетарний – 12,1%. Ще необхідно враховувати, що якщо ми будемо підіймати ставку, то будемо гальмувати економічне зростання", - додав Шаповалов. Він також зазначив, що остаточне рішення щодо зміни відсоткової ставки буде прийняте тільки після оприлюднення даних по динаміці зростання ВВП.

Ще один інфляційний навіс створився через необхідність фінансувати дефіцит бюджету за рахунок державних запозичень. У Нацбанку вже досить давно рекомендують втриматись від нових позик. "За існуючого темпу інфляції не варто взагалі робити будь-яких запозичень", – наголосив Літвицький.

Можливо, у цьому випадку, варто звернутися до першопричин розкручення інфляції за допомогою елементарної макроекономічної теорії. Допустимо, у якійсь момент часу уряд України мав нульовий борг та збалансований бюджет. Потім, за деяких обставин він вирішує збільшити видатки та починає зводити бюджет з дефіцитом. З початку, у кінці 90-х років та на початку 2000-х дефіцит фінансувався за рахунок емісії (за гнучкого обмінного курсу), населення покривало дефіцит, сплачуючи інфляційний податок, тому зобов’язання, за якими необхідно розраховуватися у майбутньому, не збільшувались. Цього року, за фіксованого обмінного курсу дефіцит почали фінансувати здебільшого шляхом випуску облігацій внутрішньої позики.

Якщо первинний дефіцит, тобто дефіцит без урахування відсоткових платежів, під час накопичення внутрішнього боргу, залишається незмінним, то загальний дефіцит зростає через зростаюче навантаження процентних платежів з обслуговування боргу. Якщо уряд намагатиметься і надалі компенсувати зростання відсоткових платежів за допомогою ще більших внутрішніх запозичень, співвідношення боргу до ВНП продовжить зростати до нескінченності.

У якийсь момент часу власники облігацій не захочуть, а деякі вже не хочуть купувати нові зобов’язання держави через сумніви, чи буде вона у змозі обслугувати будь-який додатковий об’єм боргу. Тоді в уряду залишиться єдина можливість – використовувати емісійне фінансування. Але до цього часу систематичне зростання пропозиції грошей змушене буде покривати також і більш високі відсотки з обслуговування внутрішнього боргу. Стає зрозуміло, що за рахунок внутрішніх запозичень інфляція не може буде відстрочена назавжди.

Однак, варто зауважити, що майбутнє зростання інфляції не завжди є неминучим наслідком фінансування дефіциту за рахунок випуску ОВДП. Боргове фінансування може насправді дати уряду можливість скоротити видатки або збільшити податки, які у кінцевому рахунку ліквідують дефіцит. У будь-якому випадку, нас чекає дві альтернативи – або прискорене розкручення темпів інфляції, або збільшення податкового навантаження.