За повідомленнями преси, у переговорах про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС залишається все менше неузгоджених питань.

Одне з них - небажання переговірників з європейського боку дозволити українським транспортним компаніям надавати послуги з автоперевезень на європейському ринку.

Керівник переговорної групи від Єврокомісії з питань створення ЗВТ між Україною та ЄС Філіп Куїссон зазначив, що причина полягає в умовах оплати праці водіїв в Україні та Європі, що може створити нездорову конкуренцію на ринку перевезень.

Таке обмеження ще раз підтверджує, що зона вільної торгівлі, насправді, не цілком виправдовує свою назву. Але це давно не новина. Важливіше зрозуміти, як вплине на український ринок автоперевезень той чи інший варіант розвитку подій.

Якщо європейці будуть твердо відстоювати свою позицію, якихось змін і не відбудеться. Тому питання зводиться до аналізу наслідків потенційної європейської поступки, тобто допуску українських транспортників в ЄС.

Для розуміння допоможе досвід і наслідки недавнього виходу на європейський ринок автоперевезень нових членів Європейського союзу.

Автор матеріалу тоді активно співпрацював з литовськими транспортними компаніями. Проводячи паралель, можна виділити кілька можливих наслідків для України. Треба мати на увазі, що розрив між транспортними компаніями України та ЄС ще більший, ніж тоді між литовськими і європейськими.

Передусім нас очікує масовий відтік транспорту для роботи на внутрішньо-європейських маршрутах. Протягом певного часу бракуватиме транспорту для обслуговування експортно-імпортних поставок України.

Як відомо, транспорт - кровоносна система економіки, значить, негативні наслідки ризикують вийти за межі окремо взятої галузі.

Через суворі екологічні норми, які існують в ЄС щодо допуску вантажного транспорту, Україну залишать найсучасніші і найменш шкідливі авто. Нескладно передбачити, що заповнювати прогалини будуть старі машини, що може призвести до негативних екологічних наслідків.

Ще один наслідок - зниження кваліфікації водіїв-міжнародників на вітчизняних дорогах, які прийдуть на зміну тим, які виїдуть на більш оплачувані ринки.

Звичайно, не варто бачити в можливому виході вітчизняних транспортних компаній на європейський ринок тільки негатив. Наші перевізники, як і представники інших галузей, мають право працювати на нових ринках. Правильніше ставити питання, чи варто домагатися їх допуску на європейський ринок вже зараз.

Схоже, у цьому питанні українські переговірники цілком можуть піти на поступки, наприклад, обмінявши її на якусь важливішу для української економіки норму.

Можна помріяти, що не за горами вступ України в ЄС, де подібних обмежень точно не буде. Хто знає, може тоді наш транспортний ринок за всіма параметрами буде краще готовий до інтеграції в європейську транспортну сім'ю.