Украл миллиарды — заплатил миллионы. История украинских судебных залогов

Вторник, 14 марта 2017, 09:30 -

.

Реклама

"Справа Насірова" розбудила інтерес громадськості до інституту застав. 100 мільйонів: це мало чи багато? Наскільки адекватним є такий захід? Які суми сплачують підозрювані, і куди йдуть кошти?

Зокрема, лунають думки, що навіть велику заставу підозрюваний зможе виплатити, оскільки зміг до цього злочинним шляхом заволодіти великими багатствами.

Загалом, це прописано в ухваленому ще 2012 року новому Кримінально-процесуальному кодексі: сума застави повинна враховувати суму збитків та матеріальне становище підозрюваного.

ЕП проаналізувала, як суди виконують цю вимогу, і які запобіжні заходи вони обирали раніше. Зокрема, порівнювалися суми запобіжних заходів із сумами завданих збитків на прикладі найгучніших справ.

Скільки завдали збитку, і якою була ціна застави

Реклама

Якою є логіка визначення застав?

З графіка випливає, що чіткої логіки нема.

Наприклад, Петру Блажківському, керівнику Полтавської обласної ДАІ, підозрюваному в корупції, призначили заставу, яка була навіть більшою за завданий збиток. Його впіймали на хабарі 1 тис дол, а під час обшуку вдома вилучили 1,5 млн грн.

За давньою українською традицією після цих подій він потрапив на лікарняне ліжко, а коли видужав, то спромігся слатити 10 млн грн застави. Проте на тлі інших гучних справ це радше виняток. В інших випадках застава була меншою за збитки.

Заступнику міністра економіки в уряді Азарова Олександру Сухомлину інкримінували найбільший збиток — 4 млрд грн. Це удвічі більше застави для Романа Насірова.

Сухомлина називають творцем газової схеми Курченка. Офіційно ГПУ підозрювала заступника міністра в створенні злочинної організації та незаконному заволодінні державним майном в особливо великих розмірах.

Призначена застава — 100 млн грн, що в 40 разів менше за інкримінований збиток. Навіть її Сухомлин сплачувати не став — пішов на угоду зі слідством. Він разом з екс-першим заступником Державної податкової служби Андрієм Головачем, за словами головного військового прокурора Анатолія Матіоса, сплатив до бюджету 152 млн грн та дав цінні свідчення у справі.

Головач теж мав немалу заставу — 200 млн грн за підозри у збитках на 3 млрд грн. Тобто застава була в 15 разів меншою за збиток. За словами генпрокурора Юрія Луценка, Головач також пішов на угоду зі слідством і сплатив 130 млн грн в бюджет.

Рекордна різниця між призначеною заставою та збитком — в екс-заступника голови правління "Укргазвидобування" Вадима Шленчака. Його підозрюють в участі у злочинній організації народного депутата Олександра Онищенка і допомозі в розтраті коштів "Укргазвидобування".

Він сплатив 10 млн грн застави, хоча сума збитку сягає 740 млн грн. У даному випадку застава в 74 рази менша за завданий збиток. Цікаво, що спочатку розмір застави становив 50 млн грн. Пізніше суд вирішив, що матеріальний стан Шленчака і його сім'ї не дозволяє сплатити такі гроші і зменшив її в п'ять разів.

Бували випадки, коли застави не зменшувалися в ході справи, а збільшувалися. Фігуранти "справи Онищенка" Валерій Постний та Олег Рябошапка спочатку вийшли під заставу в розмірі 1 млн грн і 1,5 млн грн відповідно, але були повторно затримані. Після цього Постному суд обрав запобіжний захід у вигляді застави 250 млн грн (майже в 6,5 разу менше за збиток), а Рябошапці — 100 млн грн (у 16 разів менше). Такі застави арештовані сплатити не змогли.

Найбільш відповідні до збитків застави отримали колишній заступник керівника "Нафтогазу" Олександр Кацуба (450 млн грн) та директор "Укрінтеренерго" Володимир Зіневич (365 млн грн). Останньому такий запобіжний захід скасували і відправили під домашній арешт, а перший досі сидить в СІЗО.

Вони обидва фігурують у "справі Курченка". Кацубу звинувачують у завданні збитків на 1,285 млрд грн — майже втричі більше застави.

Обвинувачені рідко сплачують великі суми застав. Однак головна причина не в тому, що у них нема таких грошей: треба ще довести законність отримання цих коштів.

Більше 10 млн грн застави ще не сплатив ніхто, але українська правоохоронна і судова системи настільки гнучкі, що завжди можна піти на угоду зі слідством, дати цінні свідчення і вийти на волю.

Роман Кириченко, ЕП